Рішення № 92982458, 20.11.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

20 листопада 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3967/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16.10.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також – позивач), в інтересах якого звернулась представник позивача ОСОБА_2 (далі також – представник позивача), до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі також – відповідач, УПФУ в Станично-Луганському районі), з такими вимогами:

- визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Станично – Луганському районі Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 у застосуванні для призначення пенсії довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 26.11.2014 № 119 за період з 1986 року по 1990 рік, видану ЗАТ “Луганський машинобудівний завод ім. О.Я. Пархоменка”;

- зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , ККП 2258010834 з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 26 листопада 2014 року № 119 за період з 1986 року по 1990 рік, видану ЗАТ “Луганський машинобудівний завод ім. О.Я. Пархоменка”.

21.10.2020 ухвалою суду позовна заява залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

30.10.2020 на виконання ухвали від 21.10.2020 представником позивачем надана уточнена позовна заява, оформлена з дотриманням статей 160, 161 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.12.2019 позивач надав пакет документів для призначення пенсії за віком, а також довідку про заробітну плату від 26.11.2014 № 119 за період з 1986 року по 1990 рік, видану ЗАТ “Луганський машинобудівний завод ім. О.Я. Пархоменка”, де позивач працював згідно запису у трудовій книжці з 28.12.1982 по 30.06.1996.

У призначенні пенсії позивачу було відмовлено. Не погодившись з відмовою, ОСОБА_1 подав позов до суду та рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25.03.2020 у справі № 360/412/20 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 09.12.2019 № 9959/03-23 “Про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області призначити ОСОБА_1 , за його заявою від 03.12.2019, зареєстрованою за № 2682, пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 03.12.2019. Одночасно, зазначеним рішенням суду було відмовлено у задоволенні вимог про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області при розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 прийняти до уваги довідку про заробітну плату від 26.11.2014 № 119 за період з 1986 року по 1990 рік.

На виконання рішення суду позивачу 26.05.2020 була призначена мінімальна пенсія без урахування довідки про заробітну плату від 26.11.2014 № 119 за період з 1986 року по 1990 рік.

04.09.2020 позивач в усній формі звернувся до відповідача для надання роз`яснення щодо причини не врахування вище вказаної довідки, що підтверджується роздруківкою з порталу ПФУ. 03.10.2020 надійшла відповідь, що довідка про заробітну плату від 26.11.2014 № 119 за період з 1986 року по 1990 рік для нарахування пенсії видана підприємством, яке знаходиться на окупованій території у м. Луганськ.

Позивач вважає, що дії УПФУ в Станично – Луганському районі Луганської області щодо відмови у застосуванні для призначення пенсії довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 26.11.2014 № 119 за період з 1986 року по 1990 рік, видану ЗАТ “Луганський машинобудівний завод ім. О.Я. Пархоменка”, протиправними, а тому звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 02.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач позов не визнав, надав 19.11.2020 через канцелярію суду відзив на позовну заяву (а.с.36,37), відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , звернувся 03.12.2019 з заявою про призначення пенсії до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду №360/412/20 від 25.03.2020 йому було пенсію призначено, протокол від 06.05.2020, пенсія сплачується 5 числа кожного місяця.

04.09.2020 до управління надійшло звернення позивача щодо перерахунку пенсії, у разі доцільності, з урахуванням заробітної плати за період з 01.01.1986 по 31.12.1990 згідно довідки № 119 від 26.11.2014. До заяви були надані документи: заява від 04.09.2020; копія довідки від 26.11.2014 № 119.

15.09.2020 управлінням за №1232-03-8/1561 було надано відповідь, в якій ОСОБА_1 було повідомлено, що згідно наданої ним довідки від 26.11.2014 №119, виданої ТОВ «Луганським машинобудівним заводом ім. О.Я. Пархомєнка» (вул. Железнодорожна, 8, м.Луганськ) не може бути врахована для перерахунку пенсії, в зв`язку з тим, що місце знаходження підприємства, яке видало довідку, м. Луганськ.

На підставі викладеного, управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області у даному випадку забезпечувало реалізацію своїх повноважень в межах, визначених нормативно-правовими актами, тому вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними і необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 є отримувачем пенсії за віком та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Станично – Луганському районі Луганської області (а.с.5-9).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25.03.2020 у справі №360/412/20, яке набрало законної сили 07.08.2020, позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 09 грудня 2019 року № 9959/03-23 “Про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області призначити ОСОБА_1 за його заявою від 03 грудня 2019 року, зареєстрованою за № 2682, пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 03 грудня 2019 року (а.с.48-57).

Суд, у вищевказаному рішенні, дійшов до висновку, зокрема, що період роботи ОСОБА_1 на Закритому акціонерному товаристві “Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка” на посаді слюсаря-ремонтника, зайнятого на гарячих ділянках робіт у ковальсько-пресовому виробництві, з 28 грудня 1982 року по 30 червня 1996 року має бути зарахований відповідачем до пільгового стажу на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25.03.2020 у справі №360/412/20, відповідачем призначено пенсію позивачу, відповідно до протоколу від 06.05.2020 (а.с.38 на звороті-40).

04.09.2020 позивач звернувся до управління з заявою довільної форми, відповідно до якої просив провести перерахунок пенсії, у разі доцільності, з урахуванням заробітної плати за період з 01.01.1986 по 31.12.1990, згідно довідки № 119 від 26.11.2014. Разом з заявою позивачем було надано вказану довідку від 26.11.2014 № 119 (а.с.44).

15.09.2020 листом №1232-03-8/1561 відповідачем було надано відповідь, відповідно до якої ОСОБА_1 було повідомлено, що довідку від 26.11.2014 №119, видану ТОВ «Луганським машинобудівним заводом ім. О.Я. Пархомєнка», не може бути враховано для перерахунку пенсії, у зв`язку з тим, що місцезнаходженням підприємства, яке видало довідку, є м. Луганськ, яке є територією, що тимчасово непідконтрольне українській владі (а.с.42,43).

Довідка від 26 листопада 2014 року № 119 видана Товариством з обмеженою відповідальністю “Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка” (вул.Железнодорожна, 8, м.Луганськ) та містить відомості про заробітну плату за період з січня 1986 року по грудень 1990 року для обчислення пенсії, яка видана на підставі особових рахунків за 1986-1990 роки (а.с.44 на звороті).

Отже, спірним питанням при розгляді даної справи є правомірність відмови відповідача щодо проведення перерахунку пенсії позивачу на підставі його заяви від 04.09.2020 та довідки від 26 листопада 2014 року № 119, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю “Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка” (вул.Железнодорожна, 8, м.Луганськ).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Стаття 40 Закону № 1058-IV встановлює порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Абзацом 5 частини першої статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону № 1058-IV затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Абзацами 1, 2 підпункту 3 пункту 2.1 Порядку передбачено, що для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Пунктом 2.10 Порядку № 22-1 визначено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами […].

Одночасно підпунктом 3 пункту 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії є довідки про заробітну плату (дохід), видані підприємствами, установами чи організаціями на основі первинних документів про нарахування такої заробітної плати.

Судом встановлено, що позивач виявив бажання при обчисленні розміру пенсії врахувати заробітну плату з січня 1986 року по грудень 1990 року, у зв`язку з чим надав довідку про заробітну плату № 119 від 26.11.2014.

Вказана довідка видана Товариством з обмеженою відповідальністю “Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка” (вул.Железнодорожна, 8, м.Луганськ) та містить відомості про заробітну плату за період з січня 1986 року по грудень 1990 року для обчислення пенсії. Довідка видана на підставі особових рахунків за 1986-1990 роки, містить відомості, що на всі виплати, які зазначені в довідці, нараховано страхові внески до Пенсійного фонду України.

В той же час, підставою для відмови відповідачем у її врахуванні стало те, що вказана довідка видана підприємством, яке знаходиться в м.Луганськ, яке згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2018 року № 79-р) належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Одночасно судом встановлено, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю “Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка” на території, підконтрольній українській владі, не перереєстровано, місцезнаходженням вказаного товариства є м.Луганськ.

Місто Луганськ, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2018 року № 79-р) належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Отже, обставини щодо неможливості перевірити обґрунтованість видачі довідки про заробітну плату № 119 від 26.11.2014 підтверджуються матеріалами справи.

Проте, суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат у належному розмірі не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати повноваження щодо перевірки обґрунтованості їх видачі.

Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи.

З огляду на «намібійські винятки», сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.

На переконання суду, доводи щодо врахування поданої позивачем до органу Пенсійного фонду України довідки про заробітну плату лише за наслідками перевірки можуть бути визнано цілком виправданими в звичайній ситуації, оскільки формально вони базуються на положеннях Порядку № 22-1. Проте, в ситуації позивача це становить дискримінаційне поводження по відношенню до осіб, які мають трудовий стаж на підприємствах, які залишилися на території, що на даний момент є тимчасово окупованою, оскільки такі особи мають об`єктивні складнощі в отриманні та у наданні відповідних документів, а отже при такому підході позбавляються права на пенсійне забезпечення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не прийнято до розгляду довідку № 119 від 26.11.2014 про заробітну плату з січня 1986 року по грудень 1990 року за заявою позивача від 04.09.2020.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано із протиправними діями відповідача щодо не прийняття до розгляду довідку № 119 від 26.11.2014 про заробітну плату з січня 1986 року по грудень 1990 року за заявою позивача від 04.09.2020, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо не прийняття до розгляду довідку № 119 від 26.11.2014 про заробітну плату з січня 1986 року по грудень 1990 року за заявою позивача від 04.09.2020 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 04.09.2020, з урахуванням правових висновків суду.

Отже, позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Що стосується вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача подати звіт про виконання свого рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 02.11.2020 відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 840,80 грн до ухвалення судового рішення в даній справі.

Відповідно до частини другої статті 133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з коригуванням способу захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 840,80 грн стягнути на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо не прийняття до розгляду довідки № 119 від 26.11.2014 про заробітну плату ОСОБА_1 з січня 1986 року по грудень 1990 року за заявою позивача від 04.09.2020.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.09.2020 про перерахунок пенсії, з урахуванням правових висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в Станично – Луганському районі Луганської області (вул.1 Травня, 20, смт. Станиця – Луганська, Станично – Луганський район, Луганська область, 93600, код ЄДРПОУ 21792637) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя К.Є. Петросян