Рішення № 92982405, 19.11.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

19 листопада 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3497/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Косогової Людмили Олексіївни до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дії та зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Косогової Людмили Олексіївни (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у наданні адвокату Косоговій Людмилі Олексіївні інформації та належним чином засвідчених копій документів щодо виплати пенсії ОСОБА_2 , на адвокатський запит від 10.03.2020 №11;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянути адвокатський запит від 10.03.2020 № 11 та надати адвокату Косоговій Людмилі Олексіївні запитувану інформацію та належним чином засвідчені копії документів

В обґрунтування позовних вимог заначено, що 13 лютого 2020 року між позивачем та гр. ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги № 04/20.

На підставі вищезазначеного договору мною направлено адвокатський запит № 10, адресований відповідач, про надання інформації щодо суми пенсії яка належала матері ( ОСОБА_2 ) ОСОБА_3 .

Розглянувши зазначений запит відповідач відмовив у наданні запитуваної інформації та копій документів з огляду на те, що останні містять персональні дані особи, які не можуть розголошуватись без згоди такої особи виходячи з положень Закону України «Про захист персональних даних» (лист відповідача від 13.03.2020 вих. № 2000-0214-8/6601).

Такі дії відповідача є протиправними, порушують права позивача як адвоката на отримання інформації та перешкоджають здійсненню адвокатської діяльності.

Ухвалою суду від 28 вересня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (арк. спр. 17-18).

Відповідач відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

Косогова Людмила Олексіївна , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , має право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП 001733 від 27 липня 2018 року (арк. спр. 7).

13 лютого 2020 року між адвокатом Косоговою Людмилою Олексіївною та ОСОБА_3 укладено договір № 04/20 про надання правової допомоги, предмет договору у якому чітко не визначено (арк. спр. 5).

Згідно з ордером на надання правової допомоги серії ЗП № 55338 від 21 лютого 2020 року позивач представляє інтереси ОСОБА_3 в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області (арк. спр. 6).

Позивач звернувся до відповідача із адвокатським запитом № 11 від 10 березня 2020 року (арк. спр. 8) в інтересах ОСОБА_3 , у якому просила надати інформацію щодо суми пенсії, яка належала її матері - ОСОБА_2 , а саме: дати, з якої ОСОБА_4 перебував на обліку в органах Пенсійного фонду в Харківській області; періоду, за який ОСОБА_2 виплачено пенсію із зазначенням сум виплаченої пенсії (помісячно); дати останньої виплати пенсії ОСОБА_2 із зазначенням суми такої виплати; періоду, за який ОСОБА_2 не виплачено пенсію із зазначенням сум невиплаченої пенсії (помісячно); прийняття рішень про припинення виплати пенсії, відмову у призначенні, відмову у продовженні виплати пенсії ОСОБА_2 з нормативним обґрунтуванням прийнятих рішень; та копії належним чином засвідчених документів пенсійної справи ОСОБА_2 з урахуванням прийнятих рішень.

Листом від 16.03.2020 вих. № 2000-0214-8/6601 відповідач відмовив у наданні запитуваної інформації та копій документів з огляду на те, що останні містять персональні дані особи, які не можуть розголошуватись без згоди такої особи виходячи з положень Закону України «Про захист персональних даних» (арк. спр. 9-10).

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 19 грудня 2018 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 63 років в м. Луганськ (арк. спр. 14).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Частиною першою статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Згідно частини третьої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

У відповідності до частини першої статті 3 Закону України «Про інформацію», основними напрямами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб`єктів владних повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про інформацію», суб`єктами інформаційних відносин є, зокрема фізичні особи.

Згідно з статтею 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації», доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Частиною другою статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Частиною першою статті 21 Закону України "Про інформацію" передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Згідно з частиною другої статті 21 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу є конфіденційною. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

При цьому положеннями статті 24 Цивільного кодексу України визначено, що людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Згідно з частинами другої та четвертої статті 25 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що перебуває у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес регулюється Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», інформацією з обмеженим доступом є, зокрема, конфіденційна інформація.

Відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про інформацію», конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до статей 32, 34 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, - інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

При цьому, згідно положень частини сьомої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Порядок доступу до персональних даних визначається відповідно до статті 16 Закону України «Про захист персональних даних», за приписами якої порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб`єкта персональних даних (особи, яка перебуває на обліку як отримувач пенсії), наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Згідно з частиною другою статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

Частиною третьою статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що у разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Згідно з пункту 1 частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з абз. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 5-рп/99 від 03 червня 1999 року (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї»), до кола членів сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони належать його (її) дружина (чоловік), їхні діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб`єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках.

Члени сім`ї це особи, які перебувають у шлюбі; проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти; особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання (Закон України «Про попередження насильства в сім`ї»).

Близькі особи - члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта (Закон України «Про засади запобігання корупції»).

Отже, член сім`ї (у сімейно-правовому аспекті) - це особа, яка має тісний правовий зв`язок із сім`єю, що ґрунтується на шлюбі, спорідненні, усиновленні, інших формах влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, характеризується спільністю життя та інтересів, наявністю взаємних прав і обов`язків, передбачених сімейним законодавством.

З аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що особа, яка є членом сім`ї повинна звернутись за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців. У разі не звернення за виплатою вказаної суми у шестимісячний строк, сума пенсії входить до складу спадщини, тобто право на отримання вказаної суми має лише спадкоємець.

За приписами статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до частини другої статті 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

З адвокатським запитом позивач звернулась (10 березня 2020 року), тобто поза межами шестимісячного строку з моменту видачі свідоцтва про смерть (26 грудня 2018 року).

До адвокатського запиту позивачем не додано доказів, що ОСОБА_3 є спадкоємцем померлої ОСОБА_2 , зокрема свідоцтва про право на спадщину, інформації нотаріуса про відкриття спадкової справи за заявою ОСОБА_3 , тощо.

Суд зазначає, що позивач як адвокат справді наділений особливим правовим статусом, з яким власне пов`язуються і гарантії адвокатської діяльності. Набуття права на зайняття адвокатською діяльністю з одного боку передбачає високий рівень професіоналізму та довіри, з іншого - вищий рівень відповідальності.

Звернення з адвокатським запитом (як один із способів реалізації професійних прав адвоката) пов`язується із наданням правової допомоги клієнту і в такому вимірі зазначений спосіб отримання інформації покладає на адресата окрім як обов`язок своєчасно (протягом п`яти днів) його розглянути і надати вичерпну і достовірну запитувану інформацію/документи (за відсутності для цього обмежень), також і відповідальність за неналежний розгляд адвокатського запиту (частина третя статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), адже за певних обставин це може розцінюватися як перешкоджання адвокатській діяльності.

Водночас адвокатська діяльність теж має здійснюватися у порядку і спосіб, які не заборонені законом. У контексті спірних правовідносин суд підкреслює, що правовий статус адвоката і визначені Законом способи реалізації його професійних прав, а також гарантії адвокатської діяльності не можуть слугувати підставою оминути, не виконувати чи ігнорувати вимоги законодавства, які регламентують порядок доступу до певної інформації/документів чи змусити адресата адвокатського запиту порушити визначені законодавством правила отримання певних відомостей.

Тобто, суб`єкт, якому адресовано адвокатський запит, не може діяти усупереч вимог закону, якщо задоволення адвокатського запиту саме цього і вимагає. У цьому випадку превалювати повинен закон, тож і розгляд адвокатського звернення (та надання доступу до запитуваної інформації/документів) теж має здійснюватися з дотриманням вимог законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що пенсійний орган правомірно відмовив у наданні запитуваної позивачем інформації, оскільки вона віднесена до конфіденційної, а позивачем не надано доказів наявності права на її отримання.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Косогової Людмили Олексіївни до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дії та зобов`язати вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Тихонов