Рішення № 92982323, 20.11.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2020 року м. Київ справа №320/7009/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 26.02.2020 №932500183141 про перерахунок довідного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити нарахування і виплату із 01.03.2020 ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 78 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при призначенні довічного грошового утримання безпідставно не зараховано до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці окремих періодів, що негативно вплинуло на визначення відсоткового розміру довічного грошового утримання - 50% замість 78%.

17 серпня 2020 року Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху, в якій зазначив недоліки позовної заяви, спосіб і строк для усунення недоліків. Позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити, оскільки підстави для перерахунку довічного грошового утримання позивача відсутні.

Розглянувши позовну заяву, відзив відповідача на позов, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , є суддею у відставці.

Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2019 №2589/0/15-19, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Київського апеляційного суду у зв`язку із поданням заяви про відставку (т. 1, а.с. 22).

Зі штату суддів Київського апеляційного суду ОСОБА_1 був відрахований наказом голови Київського апеляційного суду від 16.10.2019 №862-ОС (т. 1, а.с. 25).

Відповідач листом від 14.04.2020 №1000-0210/28397 повідомив позивача про те, що згідно з ч. 3 ст. 142 Закону України від 02.06 2016 №1402-VIII "Про судоустрій та статус суддів", щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

За документами пенсійної справи позивача він відпрацював на посаді судді 20 років 04 місяці 16 днів. Відповідний період був взятий до розрахунку розміру довічного грошового утримання. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується у розмірі 50% суддівської винагороди (т. 1, а.с. 10).

Так, згідно з відомостей пенсійної справи позивача, органом Пенсійного фонду 26.02.2020 №932500183141 прийнято рішення про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , згідно якого довічне грошове утримання позивача становить 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (т. 1, а.с. 11).

Також згідно з відомостей пенсійної справи позивача, відповідачем зараховано до стажу роботи лише 20 років роботи на посаді судді (т. 1, а.с. 114, 115, 139).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України. Матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, та гарантії їх соціального захисту є одним із складових елементів принципу незалежності суддів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції щодо гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення, зокрема у рішеннях: від 24 червня 1999 року №6-рп/99 (справа про фінансування суддів), від 20 березня 2002 року №5рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про незалежність судців як складову їхнього статусу), від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), від 03 червня 2013 року №3рп/2013, від 8 червня 2016 року №4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне утримання суддів у відставці).

Згідно з наявними в матеріалах справи доказами, позивач працював на наступних посадах:

- суддя Броварського міського суду Київської області, суддя Броварського міськрайонного суду Київської області з 01.06.1999 по 01.08.2005, тривалість стажу - 6 років, 2 місяці, 1 день;

- суддя Апеляційного суду Київської області з 02.08.2005 по 01.10.2018, тривалість стажу 13 років, 2 місці, 0 днів;

- суддя Київського апеляційного суду з 02.10.2018 по 16.10.2019, тривалість стажу 1 рік, 0 місяців, 15 днів,

- служба в Радянській армії з 09.11.1976 по 01.11.1978, тривалість стажу 1 рік, 11 місяців, 23 дні;

- навчання за денною формою навчання у Київському ордена Леніна державному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 01.08.1979 по 31.07.1984, тривалість стажу (половина строку) 2 роки, 6 місяців, 0 днів;

- Служба в органах внутрішніх справ (слідчий слідчої частини слідчого відділу УВС-35 управління МВС СРСР, слідчий слідчого відділення відділу внутрішніх справ №35 восьмого управління МВС СРСР, слідчий слідчої слідчого відділу Північно-Західного УВС на транспорті МВС УРСР, старший слідчий організаційно-методологічного відділення слідчого відділу Південно-Західного УВС на транспорті МВС УРСР, начальник відділення організаційно-методологічного відділення слідчого відділу Південно-Західного УВС на транспорті з 20.08.1984 по 30.11.1993, тривалість стажу 9 років, 3 місяці, 11 днів.

Отже, спір у даній справі виник через неврахування відповідачем до стажу роботи судді служби в Радянській армії, навчання за денною формою навчання та служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до п. 25 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 р. №1402-VІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон України №1402-VII), який набрав чинності 30 вересня 2016 р., право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Із 5 січня 2017 р. набрав чинності Закон України "Про Вищу раду правосуддя" №1798-ХІІІ від 21 грудня 2016 р., яким врегульовано питання пенсійного забезпечення суддів у відставці.

Згідно з п. 34 абз. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Вищу раду правосуддя" №1798-19 від 21 грудня 2016 р. (набрання чинності з 5 січня 2017 року), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Окрім того, щомісячне грошове утримання судді у відставці виплачується без обмеження максимальним розміром.

Аналогічні положення містяться у пункті 11 Перехідних положень Закону №2453-VІ, який передбачав, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Як встановлено судом, на посаду судді Броварського міського суду Київської області ОСОБА_1 призначений Указом Президента України від 05 травня 1999 року №474/99. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів від 20 квітня 2016 року було підтверджено відповідність ОСОБА_1 займаній посаді судді Апеляційного суду Київської області та визнано здатним здійснювати правосуддя у вказаному суді.

На дату призначення позивача на посаду судді діяв Закон України від 15 грудня 1992 р. №2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон №2862-XII).

Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закон України №2862-XII, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно з п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 р. №865, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 р. №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (далі - Указ №584/95), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Суд зазначає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років (ч. 4 ст. 43 Закону №2862-XII).

Відповідно до вимог ч. 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Разом з тим, суд бере до уваги, що включення до стажу роботи позивача на посаді судді додаткових періодів обумовлює збільшення відсотку грошового утримання, який призначається судді при виході у відставку.

Таким чином, ураховуючи встановлені обставини, суд вважає, що не зарахування органом ПФУ до відповідного стажу роботи позивача на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання у вищому навчальному закладі та роботи на слідчих посадах, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є протиправними.

Аналогічна правова позиція щодо обрахування стажу роботи судді у відставці висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 р. у справі №127/20301/17, від 6 березня 2018 р. у справі №308/6953/17 та від 22 березня 2018 р. у справі №520/5412/17, від 16 травня 2018 року у справі №800/367/17, від 19 червня 2018 року у справі №243/4458/17,від 26 березня 2019 р. у справі №720/454/17, від 30 травня 2019 р. у справі №592/2569/17.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що до стажу роботи позивача на посаді судді (окрім безпосереднього періоду роботи на посаді судді) слід додатково зарахувати період проходження строкової військової служби, половину строку навчання у вищому навчальному закладі, період роботи на слідчих посадах, які в свою чергу також дають право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у відповідному розмірі відсотків від суддівської винагороди (грошового утримання) судді.

Твердження відповідача про необхідність застосування наведених ним положень норми Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо обчислення стажу судді є помилковими і судом до уваги не беруться, оскільки вони не враховують той факт, що позивач призначений суддею 05.05.1999 і відповідно до приписів наведеного вище законодавства зберігає визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день його призначення.

Згідно з ч. 3 ст. 142 Закону України від 02.06 2016 №1402-VIII "Про судоустрій та статус суддів", щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді

З огляду на наявність у позивача стажу роботи на посаді судді 20 повних років, відповідно до наведених вище вимог закону за кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується з 50 відсотків на два відсотки заробітку.

Факт та періоди проходження позивачем строкової військової служби, перебування на денній формі навчання, перебування в посаді слідчого відповідачем не заперечується і тому не є спірним у справі.

Як встановлено судом, стаж роботи позивача на посаді судді становить 20 років 4 місяці 16 днів.

Крім того, позивач проходив службу в Радянській армії з 09.11.1976 по 01.11.1978, навчався за денною формою навчання у Київському ордена Леніна державному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 01.08.1979 по 31.07.1984, проходив службу в органах внутрішніх справ з 20.08.1984 по 30.11.1993.

На підставі наведених норм вище, суд зазначає, що відповідачем протиправно не враховано до стажу роботи на посаді судді вказані періоди служби та навчання позивача.

Із урахуванням цих періодів загальний стаж роботи позивача на посаді судді, який у відповідності до ч. 3 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" повинен враховуватись при визначенні розміру виплачуваного йому довічного грошового утримання судді у відставці складає 34 роки 1 місяць і 20 днів.

Отже, за 34 повних роки стажу роботи позивача на посаді судді розмір його грошового утримання повинен збільшитися на 2 відсотки за кожен рік, що перевищує 20 річний стаж, та становити 78% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (34 - 20 = 14 років, 14 х 2% = 28%, 50% + 28% = 78%).

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утриманні судді без урахування наступних періодів: строку військової служби, половини строку навчання у вищому навчальному закладі та усього часу роботи на посадах слідчого в органах внутрішніх справ, отже порушено права позивача на отримання грошового утримання судді у відставці з урахуванням повного стажу.

Оскільки при прийнятті рішення від 26.02.2020 №932500183141 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області невірно обчислено стаж позивача на посаді судді, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування цього рішення є обґрунтованими.

Також, суд вважає, що належним способом захисту позивача буде зобов`язання відповідача здійснити з 01.03.2020 перерахунок та виплату довічного грошового утримання з урахуванням визначених судом додаткових періодів, які підлягають включенню до стажу, та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 78 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням проведених виплат.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним. Право позивача на перерахунок та отримання грошового утримання судді у відставці з урахуванням повного стажу порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією від 04.08.2020 №ПН1449856 позивачем сплачено судовий збір у сумі 1681,60 грн. Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 26.02.2020 №932500183141 про перерахунок довідного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40, код ЄДРПОУ 22933548) здійснити нарахування і виплату із 01.03.2020 ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 78 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40, код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Басай О.В.