Рішення № 92981861, 20.11.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/14621/20

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Нагірняк М.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, Коростенського комунального підприємства "Водоканал" про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Коростенського КП "Водоканал" щодо не нарахування та не подачі звіту до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області про нарахування йому з 17.07.2018 року щомісячної доплати до заробітної плати у розмірі двох мінімальних заробітних плат передбачених Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік зв`язку відповідно до норм ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Коростенське КП "Водоканал" здійснити нарахування та подати звіт до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області про нарахування йому з 17.07.2018 року щомісячної доплати до заробітної плати у розмірі двох мінімальних заробітних плат передбачених Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік, відповідно до норм ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області прийняти звіт про нарахування йому з 17.07.2018 року щомісячної доплати до заробітної плати у розмірі двох мінімальних заробітних плат передбачених Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік та здійснити виплату доплати до заробітної плати відповідно до норм ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Коростенське КП "Водоканал" та Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області виконати негайно рішення суду в межах суми платежу за один місяць, та подати звіт про виконання судового рішення протягом 10 днів з дня набрання ним законної сили.

В обґрунтування позову зазначає, що має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, проживає та працює в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Рішенням Конституційного Суду України від 17.07 2018р. № 6-р/2018 відновлено дію ст. 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015 в частині, яка не змінена Законом № 987-VIII, однак Відповідач на даний час зробити нарахування йому доплат за минулий період відмовляється.

Ухвалою від 30.09.2020року після усунення недоліків було відкрито провадження в даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач-1, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, 17.11.2020року на адресу суду направило відзив на позов, в якому проти позову заперечується. На думку Відповідача-1 позовні вимоги є передчасними, так як жодних розрахунків для виплат Позивачу спірної соціальної виплати до Управління не надходило.

У відзиві на позов Відповідач-2, Коростенське комунальне підприємство "Водоканал" проти позову заперечує і зазначає, що Позивач не має права на отримання доплат в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" так, як місто Коростень не відноситься до зони відчуження.

Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справ, що Позивач з 20.04.1994року має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії та проживає в м. Коростень, Житомирської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та працює з 1988 року в Коростенському комунальному підприємству "Водоканал" (а.с.9).

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991року №796-ХІІ (надалі - Закон №796-ХІІ).

Приписи статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачали, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач звертався до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області про поновлення йому виплати доплати до заробітної плати, передбаченої ст.39 Закону №796-ХІІ.

За результатами розгляду заяви Відповідач-1 повідомив Позивача листом від 31.07.2020 року, що така доплати до заробітної плати нараховується та виплачується за місцем роботи заявника.

Таке рішення Відповідача, викладене в листі від 31.07.2020року, не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

Як вже зазначалося, 28.12.2014року прийнято Закон № 76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.

Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ є неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, з 17.07.2018року відновила дію редакція статті 39 Закону № 796-ХІІ, яка була чинною до 01.01.2015року. Тобто, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відновлено право Позивача на отримання доплати до заробітної плати зумовлене його проживанням та роботою на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі та в розмірах передбачених статтею 39 Закону № 796-ХІІ.

Суд враховує, що механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінсоцполітики, врегульовано правовими нормами Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. N 936 (із змінами та доповненнями) ( надалі - Порядок N 936).

Суд погоджується з доводами Відповідача-1, наведеними у відзиві, що відповідно до п.5 Порядку N 936 вказана доплата проводиться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та фізичними особами - підприємцями відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Як зазначено в абзаці четвертому пункту 6 Порядку N 936, до 25 числа місяця, за який здійснюється нарахування, підприємства подають до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат, пов`язаних з виплатою компенсацій та допомоги певних видів, за затвердженою Мінсоцполітики формою та реєстр отримувачів компенсаційних виплат і допомоги певних видів, де зазначаються прізвище, ім`я та по батькові, категорія, номер посвідчення, ідентифікаційний номер, відомості про нараховані виплати, суму компенсацій та вид допомоги.

Разом з тим, Відповідач-1 не врахував, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 р. N 759 були внесені зміни до Порядку N 936, відповідно до яких в зазначеному порядку здійснюються лише доплата, передбачена ст.39 Закону № 796-ХІІ, лише особам, які працюють у зоні відчуження.

Більш того, Звіт про виплату компенсацій, допомоги та надання пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, "7 ВК" (форма N 1), затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 22 червня 2018 року N 928, також містить вимогу для роботодавців щодо зазначення лише доплат, передбачених ст.39 Закону № 796-ХІІ, лише громадянам, які працюють у зоні відчуження.

Зазначене свідчить, що жодними правовими нормами, в тому числі Порядку N 936 та Закону № 796-ХІІ, не зобов`язують роботодавців, в тому числі Відповідача-2, до 25 числа місяця, за який здійснюється нарахування, підприємства подавати до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат, пов`язаних з виплатою доплати до заробітної плати, передбаченої ст.39 Закону № 796-ХІІ, працівникам, які працюють у зоні гарантованого добровільного відселення.

Таким чином, позовні вимоги Позивача до Відповідача-2, Коростенського комунального підприємства "Водоканал", не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Одночасно суд враховує, що відповідно до вимог Порядку N 936 саме органи соціального захисту населення, до яких відноситься Відповідач-1, проводять нарахування та виплату компенсацій, допомоги та пільг, передбачені Законом № 796-ХІІ, в тому числі доплати до заробітної плати, передбаченої ст.39 Закону № 796-ХІІ, працівникам, які працюють у зоні гарантованого добровільного відселення.

Зазначене свідчить, що порушене право Позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом визнання протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області щодо не нарахування ОСОБА_1 з 17.07.2018 року доплати як працівнику, який працює на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та зобов`язання здійснити нарахування та виплату такої доплати.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 840,80грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області.

Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково, визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області щодо не нарахування ОСОБА_1 з 17.07.2018 року доплати як працівнику, який працює на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області (11500, вул. Шевченка,8 м.Коростень Житомирської області, код ЄДРПОУ 03192709) нарахувати з 17.07.2018 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) доплату як працівнику, який працює на території зони гарантованого добровільного відселення, передбачену статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розміру двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 840,80грн. підлягають відшкодуванню шляхом їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк