Рішення № 92981858, 20.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2020 р. Справа№200/8789/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання судового рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, в якому просить суд:

- стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області середню заробітну плату за час затримки виконання рішення про поновлення ОСОБА_1 , на роботі за період з 01 липня 2020 року по 07 липня 2020 року у розмірі 11 482 (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят дві) гривні 35 коп.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24 грудня 2019 року № 3894/1 її 28 грудня 2019 року було звільнено із посади заступника начальника Управління - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/1042/20-а від 23 червня 2020 року, наказ про її звільнення визнаний протиправним та скасовано. В частині її поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць рішенням суду допущено негайне виконання судового рішення.

Позивач вважає, що Відповідачем порушені конституційні принципи, оскільки рішення про її поновлення на попередній роботі прийнято шляхом видачі наказу 07 липня 2020 року № 76/1 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 », 09 липня 2020 року до її відома доведено Відповідачем листом від 07 липня 2020 року за вих. № 5-290.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/8789/20-а в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

19 листопада 2020 року, через відділ документообігу та архівної роботи суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що рішення суду про поновлення повинно бути виконано не пізніше наступного дня після отримання копії судового рішення. Рішення суду надійшло до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 06.07.2020 року та одразу підлягало негайному виконанню в частині поновлення: наказом від 07.07.2020 року №76/1 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » позивача було поновлено на публічній службі, тому рішення виконано належно та добровільно.

Враховуючи зазначене, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24 грудня 2019 року №3894/1 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 29 грудня 2019 року. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Я. Мудрого 39/3, код ЄДРПОУ 34898944) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 270 983 грн. (двісті сімдесят тисяч дев`ятсот вісімдесят три) грн. 46 коп. з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 48 225 грн. (сорок вісім тисяч двісті двадцять п`ять грн.) 87 коп. з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні в режимі відеоконференції 23 червня 2020 року в присутності позивача та Відповідача-2. Повний текст рішення виготовлено та підписано 30 червня 2020 року.

Апеляційна скарга на судове рішення не надходила, рішення набрало законної сили - 06.08.2020 року.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 07.07.2020 року №76/1, скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24.12.2019 року №3894/1 «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління- начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 29 грудня 2019 року з посадовим окладом, згідно зі штатним розписом. Виплачено ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 48 225,87 грн.

Листом від 07.07.2020 року, Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області повідомило позивача про те, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2020 №200/1042/20-а наказом від 07.07.2020 №76/1 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » її поновлено на посаді та Головним управлінням направлено для ознайомлення наказ від 07.07.2020 року. Окрім того, у листі запропоновано позивачу надати до Головного управління оригінал трудової книжки з метою внесення до неї відповідних даних.

20 серпня 2020 року, позивач звернулась до Голови ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з заявою про виплату середнього заробітку за час затримки у виконанні рішення про поновлення на публічній службі.

20 серпня 2020 року, Головою ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Донецькій області надано відповідь на заяву позивача від 20.08.2020 року, в якій зазначає, що рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/1042/20-а від 23.06.2020 надійшло до Головного управління 06.07.2020 року. Наказом від 07.07.2020 №76/1 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » її поновлено з 29.12.2019 на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, у зв`язку з чим, зазначає, що Головним управлінням дотримано обов`язок добровільного і негайного виконання рішення суду.

Вирішуючи адміністративний позов в межах заявлених позовних вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Принцип обов`язковості судових рішень закріплений і в статті 14 КАС України, відповідно до змісту якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Частиною другою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 235 Кодексу законів про працю України (тут і надалі посилання на норми Кодексу законів про працю України наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 Кодексу законів про працю України).

Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов`язковими та виконуються негайно. Законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення і цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення оскаржуватися. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вищевказана стаття Кодексу законів про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема щодо пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Враховуючи лексичне значення (тлумачення) поняття «затримка» як «зволікання», затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Враховуючи зазначені норми, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року було отримано останнім лише 06.07.2020 року.

Суд також вважає безпідставними посилання відповідача на його відсутність під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення 23.06.2020 року, з огляду на те, в матеріалах справи №200/1042/20-а є наявним клопотання відповідача про розгляд справи, призначеної на 23.06.2020 року без участі останнього.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, в разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що наявність вини відповідача в затримці виконання судового рішення не є обов`язковою для задоволення заявлених вимог. Наявність вини випливає з норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16-ц і від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16, від 02 жовтня 2019 року у справі №823/1507/18, та правовою позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України викладеною у постанові від 23 червня 2015 року у справі № 21-63а15.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

ОСОБА_1 поновлена на посаді заступника начальника управління- начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 29 грудня 2019 року з посадовим окладом, згідно зі штатним розписом після видання наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 07.07.2020 року №76/1.

При цьому, виключно після видання наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 07.07.2020 року № 76/1 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » у позивача з`явилась можливість приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Разом з тим, суд зазначає, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року у справі №200/1042/20-а в частині поновлення позивача на посаді добровільно виконана шляхом прийняття наказу Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області №76/1 від 07.07.2020, якими позивача поновлено на посаді з 07.07.2020 року.

Тобто, виконання судового рішення від 23.06.2020 року про поновлення на посаді, незважаючи на зазначення в рішенні суду про негайне його виконання, відбулося лише 07.07.2020 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення саме з 24.06.2020 року, а не з 01 липня 2020 року, як зазначає позивач у своїх позовних вимогах.

Вирішуючи питання щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, суд виходить з такого.

Вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати (постанова Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року по справі № 6-2123цс15).

Згідно з пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку № 100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з абзацом вісімнадцятим пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 слідує, що згідно з чинним законодавством нарахування середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу проводиться шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців робочі дні на число робочих днів за цей період.

Як вбачається з рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року у справі №200/1042/20-а середньоденна заробітна плата позивача складає 2 296,47 грн.

Період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, у межах спірних правовідносин становить з 24 червня 2020 року по 06 липня 2020 року.

У періоді затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 24 червня 2020 року по 06 липня 2020 року було 8 робочих днів (у червні 2020 року 4 робочих днів (28 червня (День Конституції) збігається з вихідним днем, перенесено на найближчий робочий день, тобто 29 червня), у липні 2020 року 4 робочих дня).

Таким чином, середня заробітна плата за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 24 червня 2020 року по 06 липня 2020 року складає 18 371,76 грн (8 робочих днів х 2 296,47 грн (середньоденна заробітна плата).

Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Таким чином, Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області як страхувальник відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зобов`язане виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 24 червня 2020 року по 06 липня 2020 року складає 18 371,76 грн, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання судового рішення - задовольнити.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Я.Мудрого, 48 а, ЄДРПОУ 34898944) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 24 червня 2020 року по 06 липня 2020 року у розмірі 18 371,76 грн (вісімнадцять тисяч триста сімдесят одна гривня 76 копійок), утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 20 листопада 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова