Рішення № 92981798, 20.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2020 р. Справа№200/7253/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Льговської Ю.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

31 липня 2020 року (згідно з відбитком поштового штампу на конверті) ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з дня звільнення - 02 липня 2019 року по день фактичного розрахунку - 30 липня 2020 року у розмірі 245 686,58 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що при звільненні не виплачено всіх належних позивачеві сум, спір про їх розмір вирішено судом на користь позивача, а тому у нього на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України виникло право на компенсацію за затримку розрахунку при звільненні.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

27 серпня 2020 року відповідач надав відзив на позов, в якому виклав свої доводи щодо непогодження з виплатою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зменшення за рішення суду розміру такої компенсації, виходячи з того, що 1) пройшов тривалий час з дня звільнення, 2) сума середнього заробітку істотно перевищує за розміром суму компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, 3) відсутності на момент звільнення норми, яка б передбачала компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, та відповідної судової практики, 4) відсутності на момент звільнення спору щодо виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, оскільки претензії позивача виникли лише у 2020 році, коли він надіслав на адресу відповідача відповідну заяву.

Крім того, відповідач зазначає на помилки в розрахунку позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки він зроблений з урахуванням робочих днів, а за Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління Служби безпеки України 10 квітня 2018 року № 515/ДСК, розрахунок здійснюється з урахуванням календарних днів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року витребувано від відповідача належним чином засвідчену копію цієї Інструкції, зобов`язано надати її протягом 15 днів з дня отримання ухвали суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року за клопотанням відповідача продовжено строк для надання витребуваних документів до 20 листопада 2020 року.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

Наказом Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 20 червня 2019 року № 283-ос звільнено з військової служби ОСОБА_1 з 02 липня 2019 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 200/3646/20-а, яке набрало законної сили 07 серпня 2020 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 02 липня 2019 року. Зобов`язано Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 02 липня 2019 року.

На виконання цього рішення Головним управлінням Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях 30 липня 2020 року виплачено позивачеві 29 190, 67 грн компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, тобто виплатити всі суми, що йому належать.

Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті); при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника; якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (частина друга статті).

Враховуючи, що між сторонами існував спір про належні позивачеві суми і судом задоволено вимоги позивача, то при вирішенні спору в цій справі застосуванню підлягає речення 1 частини другої статті 117 Кодексу законів про працю України, відповідно до якого при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок № 100).

За змістом абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. [...].

Оскільки ОСОБА_1 звільнено з військової служби 02 липня 2019 року, то при обчисленні середньомісячного грошового забезпечення врахуванню підлягають виплати за травень та червень 2019 року, які передують події, з якою пов`язана відповідна виплата (звільнення). Згідно з відомостями довідки відповідача від 21 серпня 2020 року розмір грошового забезпечення позивача у травні 2019 року становив 12 887 грн, у червні 2019 року - 12 887 грн, сумарно 25 774 грн.

За правилом пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Реченням 2 абзацу 1 пункту 8 розділу ІV Порядку № 100 встановлено, що […] cередньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При цьому, пунктом 7 розділу І Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління Служби безпеки України 10 квітня 2018 року № 515/ДСК (далі – Інструкція № 515/ДСК), визначено, що при виплаті військовослужбовцям грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів в місяці, за який здійснюється виплата.

Крім того, відповідачем надана довідка за підписом начальника фінансового відділу, в якій зазначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям за поточний місяць здійснюється щомісячно та незалежно від кількості робочих та неробочих днів у відповідному місяці.

Враховуючи, що спеціальним законодавством передбачено визначення середньоденного розміру грошового забезпечення шляхом ділення суми грошового забезпечення на кількість календарних днів, то судом середньоденний розмір грошового забезпечення позивача провадиться виходячи із кількості саме таких днів, а не робочих.

Отже, середньоденний розмір грошового забезпечення позивача становить 422, 52 грн (25 774 грн/61).

Реченням 1 абзацу 1 пункту 8 розділу ІV Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

З огляду на ці положення законодавства визначення розміру середнього грошового забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні здійснюється судом виходячи з числа календарних днів, кількість яких за період з 03 липня 2019 року (з наступного дня після звільнення) до 30 липня 2020 року (день фактичного розрахунку) становить 394 дня.

Слід зазначити, що позивач визначає строк затримки розрахунку з дня звільнення 02 липня 2019 року, але прострочення обчислення здійснюється з наступного дня події – 03 липня 2020 року.

Отже, розмір середнього грошового забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні становить 166 472, 88 грн (422, 52 грн х 394 дня).

Однак, враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності за статтею 117 Кодексу законів про працю України та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вирішив зменшити розмір відшкодування, враховуючи наступні критерії: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення законодавством, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

При аналізі та застосуванні статті 117 Кодексу законів про працю України судом врахована правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17.

Досліджуючи наявність вказаних обставин, судом встановлено, що 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця становить 29 190, 67 грн або 12 % від суми всіх належних до виплати при звільненні коштів (сума належних при виплаті коштів становить 244 394, 37 грн (215 203, 70 грн за довідкою відповідача про розмір виплат у липні 2019 року + 29 190, 67 грн простроченої заборгованості);

2) загальний період затримки становить 1 рік та 27 днів (з наступного дня після звільнення - 03 липня 2019 року по день фактичного розрахунку – 30 липня 2020 року; день фактичного розрахунку встановлено судом за копією квитанції позивача, яка відображає день проведення операції; копію зведеної відомості, наданої відповідачем, судом не прийнято в якості доказу, оскільки вона не дозволяє встановити ці обставини, а також є непідписаною та незавіреною);

3) тривалість періоду з моменту порушення прав працівника (липень 2019 року) і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум (березень 2020 року) пов`язана і з діями позивача, який не зразу після звільнення оскаржив бездіяльність відповідача щодо повного розрахунку, так і з діями відповідача, який не здійснив повного розрахунку при звільненні.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо правої неврегульованості питання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, оскільки на день звільнення приписами абзацу 3 частини чотирнадцятої статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII встановлено такий обов`язок.

Однак, суд враховує дії відповідача щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 200/3646/20-а щодо виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій навіть до дати набрання рішенням суду законної сили.

З огляду на встановлені обставини та з метою дотримання балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні суд дійшов висновків, що вимоги про стягнення з відповідача коштів за час затримки розрахунку при звільненні слід задовольнити в розмірі 12 % від середнього грошового забезпечення - 19 976, 75 грн (166 472, 88 грн х 12%/100%).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні підлягають частковому задоволенню за період з наступного дня після звільнення - 03 липня 2019 року по день фактичного розрахунку - 30 липня 2020 року у розмірі 19 976, 75 грн. В іншій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 263, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (код ЄДРПОУ: 20001504, місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, 56, м. Краматорськ, Донецька область, 84300) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з наступного дня після звільнення - 03 липня 2019 року по день фактичного розрахунку - 30 липня 2020 року у розмірі 19 976, 75 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20 листопада 2020 року.

Суддя Ю.М. Льговська