Рішення № 92981786, 20.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2020 р. Справа№200/7123/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О.,

секретар судового засідання: Притула С.С.;

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача: Кододова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області, у наступному Головного управління ДПС у Донецькій області (далі – відповідач, ГУ ДПС), в якому просить: - визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Ф” від 19.03.2020 за № 0006630-5033-0502 у сумі 35 056,12 грн за 2019 рік.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається на те, що належний йому об`єкт нерухомості не є об`єктом оподаткування податком, також зазначає, що за своєю економічною суттю податок на майно є податком на розкіш, а не на засоби виробництва, будь-які будівлі, які призначені для промислового виробництва незалежно від того, хто є їх власником фізичні чи юридичні особи звільняються від оподаткування відповідно до вимог пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що використовує будівлю за адресою: АДРЕСА_1 для пошиття одягу згідно КВЕД.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що ресурс Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не містить даних щодо віднесення об`єкта нерухомості позивача до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора та споруд ДК 018-2000. Вважає, що пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України передбачає, що будівля має належати юридичним особам – підприємствам, а позивач не відповідає поняттю підприємство, тому відсутні підстави для застосування пільго, передбаченої цим приписом.

Ухвалою суду від 3 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувані докази, замінено первинного відповідача - Головне управління ДФС у Донецькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Донецькій області.

Ухвалою суду від 01.09.2020 запропоновано ОСОБА_1 надати до Донецького окружного адміністративного суду належним чином засвідчені копії: доказів використання будівлі за адресою: АДРЕСА_1 з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням за цільовим призначенням (виробництво одягу, текстильних виробів тощо).

Ухвалою суду від 28.09.2020 розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. У відповідача витребувані докази. Запропоновано ОСОБА_1 надати до Донецького окружного адміністративного суду належним чином засвідчені копії: доказів використання будівлі за адресою: АДРЕСА_1 з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням за цільовим призначенням (виробництво одягу, текстильних виробів тощо).

Ухвалою суду від 27.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 листопада 2020 року.

Позивач до судового засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені обставини, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.10.2018 і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 25509352 від 31.08.2020. При цьому, згідно вказаного витягу позивач здійснює наступні види діяльності: 14.13 Виробництво іншого верхнього одягу (основний); 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у.; 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 15.20 Виробництво взуття; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

25 травня 2012 року позивачу видане свідоцтво платника єдиного податку, зокрема, щодо виробництва готових текстильних виробів і виробництва верхнього одягу, роздрібної торгівлі і надання в оренду власного нерухомого майна.

Відповідно до копії свідоцтва про право власності від 16.01.2014 № 16201855 позивачу належить нерухоме майно – нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1200,1 кв.м.

Зазначене також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна від 19.03.2020 № 204802897, за яким об`єкт нерухомого майна – нежитлове приміщення.

До суду надана копія рішення Виконавчого комітету Артемівської міської ради від 14.01.2009 № 40, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 дозволено реконструкцію вказаного нежитлового приміщення під швацьку майстерню і адміністративні приміщення.

19 грудня 2013 року затверджена декларація про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція нежитлового приміщення під швейну майстерню і адмінприміщення по АДРЕСА_1 », в якій зазначений код об`єкта згідно з державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 – 1251.4. Також зазначено, що загальна кількість робочих місць об`єкта – 25.

Крім того, до суду надана копія технічного паспорта на виробничий будинок – нежитлова будівля швацької майстерні та адміністративних приміщень АДРЕСА_1 .

19 березня 2020 року ГУ ДПС прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0006630-5033-0502, яким згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України позивачу визначена сума податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 35056,12 грн за 2019 рік.

Рішенням Бахмутської міської ради від 23.05.2018 № 6/113-2211 продовжено термін дії рішення Бахмутської міської ради від 27.06.2017 № 6/102-1892 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Бахмуті» на 2019 рік.

Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця за 2019 рік загальна сума доходу за звітний період становить 300000,00 грн. У цій декларації позивачем наведені види діяльності у звітному періоді: 14.13 Виробництво іншого верхнього одягу (основний); 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у.; 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 15.20 Виробництво взуття; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідачем надані податкові розрахунки сум доходу (сплаченого на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ), які були подані позивачем до контролюючого органу, за 1- 4 квартали 2019 року, з яких випливає, що у позивача працювала 1 особа за трудовим договором, а за цивільно-правовими договорами особи у позивача не працювали.

Також відповідачем надані звіти позивача про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за січень 2019 року – грудень 2019 року, яких випливає, що у 2019 році у позивача працювала 1 особа – ОСОБА_2 .

Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, про що зазначено в ч. 1 ст. 67 Конституції України.

Згідно з п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пп. 266.1.1 і пп. 266.2.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

При цьому, пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, у редакції, чинній у 2019 році, було встановлено, що не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Підпунктом 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17 частково відступив від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 справа № 806/2676/17, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформував новий правовий висновок, відповідно до якого визначити, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

У постанові від 16.04.2020 у справі № 810/1011/18 Верховний Суд зазначив, що «Суд вважає необґрунтованими доводи суду апеляційної інстанції, що норма підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України розповсюджується лише на підприємства та не поширюється на фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, враховуючи таке.

Норма підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого підпунктом 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у підпункті 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, що належать на праві приватної власності фізичним особам, до об`єктів, які не оподатковуються в силу закону за умови використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).».

Отже, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, які наведені в постанові від 23 квітня 2020 року у справі №240/6132/18.

Частинами 1 і 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ухвалою суду від 01.09.2020 запропоновано ОСОБА_1 надати до Донецького окружного адміністративного суду належним чином засвідчені копії: доказів використання будівлі за адресою: АДРЕСА_1 з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням за цільовим призначенням (виробництво одягу, текстильних виробів тощо). Також ухвалою від 28.09.2020 розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. У відповідача витребувані докази. Запропоновано ОСОБА_1 надати до Донецького окружного адміністративного суду належним чином засвідчені копії: доказів використання будівлі за адресою: АДРЕСА_1 з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням за цільовим призначенням (виробництво одягу, текстильних виробів тощо).

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів використання безпосередньо самим позивачем нежитлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1 площею 1200,1 кв.м., для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

До видів діяльності позивача належить, зокрема, виробництво іншого верхнього одягу, виробництво взуття. Але до видів діяльності позивача належить також: надання інших індивідуальних послуг, роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах, інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, а також надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

З огляду на те, що протягом 2019 року у позивача працювала тільки 1 особа, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що протягом 2019 року ОСОБА_1 та його одна працівниця здійснювали промислове виробництво використовуючи зазначену нерухомість площею 1200,1 кв.м.

Отже, суд дійшов висновку про нерозповсюдження підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України на спірні правовідносини і належність указаної нерухомості до об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки позивачем не надано доказів здійснення ним промислового виробництва за вказаною адресою.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код: 43142826; 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення – відмовити повністю.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, скорочене рішення проголошене в судовому засіданні 20 листопада 2020 року. У повному обсязі рішення буде складене протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення суду складене 20 листопада 2020 року.

Суддя К.О. Куденков