Рішення № 92981741, 19.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2020 р. Справа№200/9599/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5), в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області, щодо не врахування при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоду роботи з 12 травня 1983 року по 01 червня 1993 року;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , період роботи з 12 травня 1983 року по 01 червня 1993 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком на пільгових умовах враховуючи до страхового стажу період роботи з 12 травня 1983 року по 01 червня 1993 року, починаючи з дня звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулась до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії та відповідачем при призначенні протиправно не враховано до страхового стажу період з 12.05.1983 по 01.06.1993, у зв`язку з нечітким відтиском печатки на записі про звільнення. Позивач вважає, що надав всі належні документи для підтвердження періодів роботи, які підтверджуються записами у трудовій книжці та довідками для підтвердження пільгового стажу, та відповідач таким чином порушує його право на отримання пенсії.

Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому повністю не погоджується з вимогами позову, просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі та зазначає, що згідно наданих документів ОСОБА_1 була призначена пенсія на пільгових умовах за списком №2 з 15.05.2020 без урахування періоду роботи згідно трудової книжки з 12.05.1983 по 01.06.1993 (запис 6-9) на підприємстві «Макіївський завод монтажних сантехнічних заготівель», оскільки запис зроблено з порушенням п.2.14 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях», яка затверджена наказом Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 № 412. Просив в задоволенні позову відмовити, з підстав відсутності необхідного пільгового стажу у позивача.

Ухвалою суду від 20.10.2020 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, про що свідчить паспорт НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що 05.08.2020 до управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області звернулась ОСОБА_1 . із заявою №6816 на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 згідно пункту 2 частини 2 ст.114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до розпорядження Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську від 06.08.2020 №053130005387 на ім`я ОСОБА_1 , «неможливо зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 12.05.1983 по 01.06.1993 (запис 6-9 трудової книжки) у «Макіївському заводі монтажних сан. технічних заготівель», оскільки наявне порушення п.2.14 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях», затвердженої наказом Держкомтруда СРСР від 20.06.1974». Згідно запису трудової книжки №8 наказом від 01.03.1988 №42ом створено «Макіївський завод монтажних сан. технічних заготівель», а запис про звільнення №9 завірено печаткою з нечітким відтиском. Разом з тим наявне виправлення у даті звільнення, яке завірене печаткою «Дочірнє підприємство «Донецький завод монтажних сан.тех заготівель». Перейменування даного підприємства відсутнє.».

Не погодившись з висновком відповідача щодо відсутності підстав для призначення пенсії позивачу, остання звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд приходить до наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2014 №280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Відповідно до положень ст.5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, у редакції, що діяла на час звернення за призначенням пенсії (далі - Закон №1058-IV), цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком.

Відповідно до положень ч.1 ст.1 №1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Згідно з абз.1 ч.2 цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст.26 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пунктом 1 абз.2 п.2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначено, що в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються положення Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

На підставі ч.1 ст.44 Закону №1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі Закон №1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

У відповідності до ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що у відповідності до записів у трудовій книжці позивача ОСОБА_1 працювала:

- з 12.05.1983 по 31.03.1984 тимчасово майстром Краматорської дільниці на підприємстві Донецький монтажно заготовчий завод;

- з 01.04.1984 по 31.12.1988 майстром Краматорської дільниці на підприємстві Донецький монтажно заготовчий завод;

- з 01.01.1989 по 01.06.1993 майстром дільниці металоспоруд на підприємстві Донецький монтажно заготовчий завод.

Перед записом №9 в трудовій книжці позивача наявний запис без номеру у графі 3 розділу "Відомості про роботу" зазначено «Наказом №42ом від 01.03.1988 за Мінмонтажспецстрою УРСР Донецький монтажно-заготовчий завод ліквідован з 01.03.1988, на його базі створено Макіївський завод монтажних сан. технічних заготівель, без зміни трудових прав та обов`язків рабітників».

Також в трудовій книжці позивача міститься запис виправленому вірити «з 01.06.1993», засвідчений нечітким відтиском печатки підприємства.

Всі перелічені записи в трудовій книжці позивача внесені на підставі наказів з зазначенням їх номеру та дати.

Суд зазначає, що відповідачем не враховані положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», згідно з якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Суд звертає увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 30.11.2018 у справі №235/4179/17.

У відповідності до п.2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).

Пунктом 17 Постанови №637 передбачено те, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Згідно з ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов`язків в органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

У відповідності до ч.2 ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із ст.21 Конституції України усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач повинен використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав, суд зазначає наступне.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області щодо не врахування при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах до страхового стажу ОСОБА_1 спірного періоду роботи, на думку суду, дії відповідача самі по собі прав позивача не порушували, оскільки знайшли своє вираження у відповідному розпорядженні відповідача від 06.08.2020 №053130005387, скасування якого буде належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача.

Враховуючи встановлену судом протиправність розпорядження відповідача, згідно якого позивачу не зараховано до страхового стажу роботи спірний період, задоволенню підлягають вимоги про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 12.05.1983 по 01.06.1993 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо позовних вимог про зобов`язання УПФ призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах враховуючи до страхового стажу період роботи з 12 травня 1983 року по 01 червня 1993 року, починаючи з дня звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах пенсію суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Повноваження щодо призначення пенсії відноситься до компетенції відповідача і суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. У рішенні по справі Класс та інші проти Німеччини Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію є формою втручання у повноваження.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача.

При ухваленні рішення суд керується приписами ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у відповідності до яких, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ст.6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п.1 ст.6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п.1 ст.6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п.25, ECHR 2002-II)".

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Згідно абз.2 ч.4 ст.245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд вважає, що належним, повним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є скасування розпорядження відповідача, зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 12.05.1983 по 01.06.1993 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 06.08.2020 №053130005387 на ім`я ОСОБА_1 .

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 12.05.1983 по 01.06.1993 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Поштова, буд.5, код ЄДРПОУ 23346787) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.11.2020.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Т.В.Загацька