Рішення № 92981441, 07.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року Справа № 160/6093/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування вимоги про сплату боргу з єдиного соціального внеску, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, з позовними вимогами, з врахуванням уточнень позовних вимог від 22.07.2020 року, про:

- визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу №Ф 3298-50/67 від 14.11.2019, та №Ф 3298-50/67 від 14.02.2020;

- зобов`язання ГУ ДПС У Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , виключивши суму недоїмки зі сплати ЄСВ на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 29293 грн.44 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 17 червня 2002 року позивач отримала свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №2504700525, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №545007 від 17.06.2002 року. 24.12.2019 року Позивач припинила підприємницьку діяльність за власним рішенням. З моменту отримання свідоцтва про державну реєстрацію до моменту припинення діяльності підприємницькою діяльністю не займалась, тому з 2016 року перестала звітуватися в податкову службу. Починаючи з 01.09.2016 року по теперішній час працює керівником гуртка «Семицвітик» у міському палаці дітей та юнацтва, що засвідчено довідкою від 02.06.2020р. №109 комунального позашкільного навчального закладу «Міський палац дітей та юнацтва», а отже підприємницькою діяльністю не займається, оскільки є найманим працівником. За весь період роботодавці сплачували єдиний внесок. Вважає вимогу протиправною.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа-підприємець. Відповідач зазначає, що неподання податкової звітності не звільняє платника податків від сплати податкових зобов`язань, відповідно до ст.67 Конституції України. Податкова звітність позивачем не подавалась, доходів вона не отримувала, і як наслідок, повинна була сплачувати суму єдиного внеску. Сума недоїмки на 14.11.2019 року становила 26 539,26 грн., станом на 14.02.2020 року становила 29 293,44 грн. Податковий орган вважає, що вимоги від 14.11.2019 року №Ф-3298-50/67 у сумі 26539, 26 грн та від 14.02.2020 року №Ф-3298-50/67 у сумі 29293,44 грн. є законними. Відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року відкрито провадження у вказаній адміністративній справі, та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з додатком №2 до постанови КМУ №537, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

За таких обставин, а також оскільки оскаржувані вимоги прийняті Головним управління ЛПС, наявні підстави для заміни відповідача - Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справ.

Відповідно до пункту 3 Розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 02.04.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять будь-яких заяв або клопотань учасників справи щодо неможливості її розгляду через запровадження на усій території України карантину, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 в період з 17.06.2020 по 24.12.2019 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів прийнято вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2019 року №Ф-3298-50/67 у сумі 26539, 26 грн та від 14.02.2020 року №Ф-3298-50/67 у сумі 29293,44 грн, в якій ГУ ДФС у Дніпропетровській обл., повідомляє, що станом на 14.11.2019 року сума недоїмки становила 26 539,26 грн., станом на 14.02.2020 року становила 29 293,44 грн., та вимагає сплатити вказану суму.

Згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображені наступні не сплачені нарахування за 2018 рік:

- за 2017 рік - в розмірі 8448,00 грн.;

- за 1 квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн.;

- за 2 квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн.;

- за 3 квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн.;

Сума недоїмки станом на 31.10.2018 року становила 15 819,54 грн.

Згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображені наступні не сплачені нарахування за 2019 рік:

-за 4 квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн.;

-за 1 квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн.;

-за 2 квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн.;

-за 3 квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн.;

Сума недоїмки станом на 14.11.2019 року становила 26 539,26 грн.

Згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображені наступні не сплачені нарахування за 2020 рік:

- за 4 квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн.

Сума недоїмки станом на 14.02.2020 року становила 29 293,44 грн.

Також судом досліджена копія трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , згідно якої з 01.09.2016 року позивач призначена керівником гуртка «Семицвітик».

Так, Відповідно запису №8 в трудовій книжці, позивач з 01.09.2016 по дату звернення до суду працює керівником гуртка «Семицвітик» Комунального позашкільного навчального закладу «Міський палац дітей та юнацтва».

Згідно довідки №109 від 02.06.2020р., виданої Директором комунального позашкільного навчального закладу «Міський палац дітей та юнацтва» ОСОБА_1 дійсно працює у КПНЗ «Міський Палац дітей та юнацтва» Дніпровської міської ради керівником гуртка:

з 01.10.2014 року за сумісництвом,

з 01.09.2016 року по теперішній час за основним місцем роботи (наказ №70 від 31.08.2016 року).

З її заробітної плати нараховується та сплачується єдиний соціальний внесок за ставкою 22%.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема:

- роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (п.1);

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п.4).

Частиною першою статті 7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується, серед іншого:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п.1);

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2);

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.3).

При цьому, згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону №2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464 не врегульовано.

Необхідність сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86203700) зазначив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У зазначеній справі №440/2149/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464 щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові, підлягає обов`язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Отже оскільки встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що у періоді, за який контролюючим органом позивачу нараховані суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, останній перебував у трудових відносинах як найманий працівник та за нього роботодавцем сплачувався єдиний внесок, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем не було надано доказів отримання позивачем доходів від підприємницької діяльності, у спірному періоді, суд приходить до висновку про неправомірність винесення контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника податків позивача заборгованості з єдиного внеску в розмірі 29293,44грн., суд зазначає наступне.

Так, оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС згідно із Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422.

За змістом зазначеного Наказу, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Інтегрована картка платника це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в інтегрованій картці платника розрахункових операцій.

Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в інтегрованій карті платника облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то на переконання суду матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові №813/7097/14 від 28 лютого 2020 року, який є обов`язковим для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Таким чином, беручи до уваги те, що суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних вимог, ефективним способом відновлення прав позивача, на думку суду, є виключення з інтегрованої картки платника податків інформації про наявність у позивача боргу зі сплати єдиного соціального внеску з огляду на відсутність у позивача статусу фізичної особи-підприємця.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № 8 від 03 червня 2020р.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Керуючись ст. 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-А, ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС України в Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-3298-50/67 від 14.11.2019р. та № Ф-3298-50/67 від 14.02.2020р.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити дії щодо коригування даних (показників) інтегрованої картки ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ), шляхом виключення з інтегрованої картки платника податків інформації про наявність у ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 29293,44грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (Код платника податків НОМЕР_2 ; поштова адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровської області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-А, ЄДРПОУ 43145015) судові витрати в сумі 840 (вісімсот сорок гривен) 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова