Рішення № 92981186, 16.11.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 листопада 2020 р. Справа № 120/2444/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в квітні 2020 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форм власності, орієнтовною площею 0,10 га (земельна ділянка межує із земельною ділянкою, яка має кадастровий номер 0520683800:04:001:0048) з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населеного пункту Медвежо-Вушківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, додавши до клопотання ряд необхідних документів, які давали можливість ідентифікувати бажане розташування земельної ділянки.

Однак, наказом від 28.05.2020 року № 2-11134/15-20-СГ відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою. Свою відмову мотивував тим, що зазначена на графічному матеріалі земельна ділянка надана у власність гр. ОСОБА_2 згідно наказу від 21.12.2016 року № 2-17387/15-16-СГ.

Не погоджуючись з такими діями Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У встановлений судом строк, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 28.05.2020 року № 2-11134/15-20-СГ «Про відмову надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідно до ст. 79-1, ч. 7 ст. 118, ст. 122 Земельного кодексу України (зі змінами) у зв`язку з тим, що бажана позивачем земельна ділянка перебуває у власності гр. ОСОБА_2 , згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.12.2016 року № 2-17387/15-16-СГ

Що стосується іншої позовної вимоги в частині зобов`язання надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, для ведення садівництва, то відповідач звертає увагу суду, що такі вимоги передбачають втручання у дискреційні повноваження останнього, у зв`язку з чим задоволенні бути не можуть. За таких обставин відповідач вважає позов необґрунтованим та вказує на відсутність підстав для його задоволення.

Правом для подачі відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив сторони не скористалися.

Ухвалою суду від 12.10.2020 року витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області інформацію стосовно реєстрації права власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,10 га, яка передана гр. ОСОБА_2 , що розташована на території Медвежо-Вушківської сільської ради Вінницького району Вінницької області за межами населеного пункту.

22.10.2020 року до суду надійшли витребувані ухвалою суду від 12.10.2020 року документи.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

Згідно з вимогами частини 1 статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Водночас частиною 4 статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

19.04.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форм власності, орієнтовною площею 0,10 га (земельна ділянка межує із земельною ділянкою, яка має кадастровий номер 0520683800:04:001:0048) з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населеного пункту Медвежо-Вушківської сільської ради Вінницького району Вінницької області. До клопотання додав копії паспорта та ідентифікаційного коду та викопіювання земельної ділянки з публічної кадастрової карти, де зазначив бажане розташування земельної ділянки.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 28.05.2020 року за № 2-11134/15-20-СГ «Про відмову надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» позивачу відмовлено у наданні вказаного дозволу на підставі частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, у зв`язку невідповідністю місця розташування обєкта вимогам законів, прийнятих до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджен6их у встановленому законом порядку, оскільки зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка надана у власність гр. ОСОБА_2 , згідно наказу Головного управління «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» за № 2-17387/15-16-СГ від 21.12.2016 року.

Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що не відповідає положенням частини 7 статті 118 ЗК України, а тому за захистом своїх прав звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині 1 статті 19 ЗК України, відповідно до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу положень пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення ведення садівництва із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття права власності визначається главою 19 Розділу ЗК України.

Так, згідно із статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

Зокрема, частина 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України, а тому відмова у вирішенні заяви на будь-яких інших підставах, які не передбачені даною нормою, суперечить вимогам закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.02.2020 року в справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 року в справі за № 818/1707/16 та від 14.05.2020 року в справі за № 360/536/17-а.

Тобто, відповідач, розглядаючи заяву ОСОБА_1 , повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. У випадку надання відмови, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повинно було керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у статті 118 ЗК України.

Водночас, підставою для такої відмови слугувало те, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка надана у власність гр. ОСОБА_2 , згідно наказу Головного управління «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» за № 2-17387/15-16-СГ від 21.12.2016 року.

На виконання вимог ухвали суду від 12.10.2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області надано ряд документів, відповідно яких: затверджено та передано у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану на території Медвежо-Вушківської сільської ради Вінницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства яка має кадастровий номер 0520683800:04:001:0048 (Наказ Головного управління № 2-17387/15-16-СГ від 21.12.2016 року), та 11.01.2017 року за гр. ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520683800:04:001:0048 (Інформація Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку від 19.10.2020 року).

Поряд із цим, судом встановлено, що позивач просив надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка межує поряд із земельною ділянкою, яка має кадастровий номер 0520683800:04:001:0048.

Тобто, позивач просив надати йому дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою, що надана у власність гр. ОСОБА_2 , а не тієї, що передана вищезазначеній особі та має кадастровий номер 0520683800:04:001:0048.

Таким чином, відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою з підстав, не визначених у чинному законодавстві, відповідно така відмова є незаконною.

Щодо наступної позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, для ведення садівництва, орієнтованою площею 0,10 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована Медвежо-Вушківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, то суд зважає на таке.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В даному випадку у спірних правовідносинах відповідач не розглянув відповідне клопотання заявника у встановленому законом порядку, тому вказане клопотання підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону. При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку документації із землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У цій справі з метою захисту порушеного права, ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 10.10.2019 року по справі № 814/1959/17.

Зважаючи на те, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області було прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою без наведення (встановлення) вичерпних підстав для відмови, передбачених статтею 118 ЗК України, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 19.04.2020 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, державної форми власності, орієнтовною площею 0,10 гектари на території Медвежо-Вушківської сільської ради Вінницького району Вінницької області з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази надані позивачем, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 28.05.2020 року № 2/11134/15-20-СГ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 0,10 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, яка розташована на території Медвежо-Вушківської сільської ради Вінницького району Вінницької області та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547)

Суддя Мультян Марина Бондівна