Рішення № 92980841, 17.11.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 17.11.2020

Справа № 334/8962/16-ц

Провадження № 2/334/511/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Манюхіні О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення вартості споживчої теплової енергії, -

ВСТАНОВИВ:

Концерн «МТМ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення вартості споживчої теплової енергії.

У позові зазначає, що Концерном «МТМ» було відпущено теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по квітень 2016 року на загальну суму 59692,19 грн., що підтверджується розрахунком суми заборгованості.

За вказаний період відповідач не здійснював оплату за отримані послуги .

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за споживчу теплову енергію в сумі 59692 грн. 19 коп., а також витрати по сплаті судового збору, які були понесенні позивачем при зверненні з позовом до суду, в сумі 1378 грн. 00 коп.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явився. Неодноразово надсилав на адресу суду заяви про відкладення розгляду справи, що призводило до затягування строків розгляду цивільної справи згідно з нормами ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши думку представника позивача, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено в судовому засіданні сторони перебувають у фактичних договірних відносинах, в яких відповідач як споживач послуг має обов`язок оплатити позивачеві надані ним послуги. Відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплатити за надані такі послуги.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник (частина друга статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Власником Закон визначає фізичну або юридичну особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку. А споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За правилами ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За нормами ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 24 ч. 3 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії зобов`язаний своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Відсутність відповідного договору не є підставою для відмови у стягненні заборгованості за послуги опалення, оскільки згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки, і такою дією в даних правовідносинах є надання послуг та їх отримання відповідачем.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач є орендарем нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 68,15 кв.м.

Згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 200 від 28.04.2011 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг», у м. Запоріжжі з 01.04.2011 року виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, підігріву питної води визначено Концерн «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «МТМ».

У період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по квітень 2016 року Концерн «МТМ» у вищевказане нежитлове приміщення надав послуги по тепловій енергії, споживач послуг, не здійснював оплату за надані послуги, у зв`язку з чим утворилася загальна заборгованість на суму 59692,19 грн.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.10.2017 року позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» задоволено в повному обсязі та стягнуто з відповідача борг за спожиту теплову енергію у сумі 59692,19 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.01.2019 року вищевказане заочне рішення було скасовано.

У відзиві на позов ОСОБА_1 зазначено, що в нього з Концерном «МТМ» відсутні договірні відносини, оскільки жодного договору на надання житлово-комунальних послуг ним укладено не було. Крім того, вважає, що Концерном «МТМ» не належним чином було надано послуги, на підставі чого неодноразово складалися акти-претензії, копії яких долучені до матеріалів справи.

Суд, аргументи відповідача до уваги не приймає, оскільки жодним належним та допустимим доказом вони не підтверджуються. Докази, того, що нежитлове приміщення було відключено від системи опалення, та того, що там відсутні батареї та їх секції, матеріали справи не містять.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом також досліджено документи долучені представником позивача до матеріалів справи, а саме: копію розрахунку теплового навантаження на опалення та гаряче водопостачання підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , складеного Концерном «Міські теплові мережі» 2014 р. № 5055/09 від 16.09.2014р.; копію схеми межі поділу теплової мережі між теплопостачальною організацією та балансоутримувачем будинку; копію акту обстеження підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , складений філією по Дніпровському району Концерну «Міські теплові мережі» від 16.10.2014; копію акту обстеження підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , складений філією по Дніпровському району Концерну «Міські теплові мережі» від 16.07.2014; копію угоди № 278/13 від 21.05.2014 «Про участь у витратах, пов`язаних з управлінням і утриманням житлового будинку та прибудинкової території», укладено між балансоутримувачем - КП ВРЕЖО № 13 та орендарем - ОСОБА_1 ; копія акту прийому-передачі орендованого майна від 21.05.2004 за адресою: АДРЕСА_2 , складеного між балансоутримувачем - КП ВРЕЖО № 13 та орендарем - ОСОБА_1 на підвальне приміщення площею 68,15 кв.м.

Відповідно до ст.ст. 67, 68 ЖК України, наймачі (власники) квартир зобов`язані щомісяця своєчасно вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

Відповідач ОСОБА_1 на протязі тривалого часу не виконував свої обов`язки по сплаті спожитої теплової енергії, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 59 692,19 грн.

В зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов Концерну «Міські теплові мережі» підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 268, 279, 280-284 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення вартості споживчої теплової енергії – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» код ЄДРПОУ 32121458 (м. Запоріжжя, бул.Гвардійський, буд. 137) борг за спожиту теплову енергію в сумі 59692 ( П`ятдесят дев`ять тисяч шістсот дев`яносто дві) гривні 19 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» код ЄДРПОУ 32121458 (м. Запоріжжя, бул.Гвардійський, буд. 137) судовий збір у сумі 1378 (Одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 17 листопада 2020 року.

Суддя: Козлова Н. Ю.