Рішення № 92979300, 16.11.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/1516/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року м.Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючої судді Бєлостоцької О.В.,

за участю

секретаря Теліціної О.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Шамардіна В.М,,

представника третьої особи Нагорської Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «О`Лайн групп», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку Східного територіального управління Військової служби правопорядку, Костянтинівський об`єднаний міський військовий комісаріат Донецької області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що відповідно до наказу № 81-к від 05 травня 2018 року його прийнято на посаду оператора з обробки інформації та програмного забезпечення ТОВ «О`Лайн групп». У грудні 2018 року Костянтинівський об`єднаний міський військовий комісаріат (далі по тексту – Костянтинівський ОМВК) направив його для проходження медичного огляду з метою укладення в подальшому контракту. 22 грудня 2018 року між ним та Міністерством оборони України укладено контракт про проходження військової служби у Збройний Силах України строком на три роки. Про проходження медичного огляду та укладення контракту про проходження військової служби він повідомив представника відповідача по справі. Відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.119 КЗпП України особам, прийнятим на військову службу гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Не зважаючи на наявність поважних причин відсутності на роботі та гарантії збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку особам, які проходять медичний огляд з наступним прийняттям на військову службу, 04 січня 2019 року відповідач видав наказ № 5-к про звільнення його з посади відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Трудову книжку він отримав 17 лютого 2020 року. Вважає, що відповідач без урахування поважності причин відсутності на роботі та всупереч вимогам законодавства про гарантії збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку за особами, прийнятими на військову службу, здійснив незаконне звільнення його з роботи. Порушення законних трудових прав призвело до заподіяння моральної шкоди, яка полягає в погіршенні стану психологічного здоров`я; погіршенні внутрішньої і зовнішньої динамічної гармонії, що обумовлено душевними стражданнями у зв`язку з незаконним звільненням, неможливістю скористатись грошовими коштами, які відповідач не сплатив на його користь; із соромом завдяки утворенню негативної трудової історії; постійним комплексним психологічним тиском та потребою вдаватись до судових процедур, що потребують додаткових моральних зусиль і хвилювань.

Позивач ОСОБА_2 просить:

-скасувати наказ ТОВ «О`Лайн групп» № 5-к від 04 січня 2019 року про звільнення ОСОБА_2 з посади оператора з обробки інформації та програмного забезпечення ТОВ «О`Лайн групп» на підставі п.4ч.1 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин;

-поновити ОСОБА_2 на посаді оператора з обробки інформації та програмного забезпечення ТОВ «О`Лайн групп» з дня незаконного звільнення, у тому числі, зобов`язавши відповідача внести записи до трудової книжки;

-стягнути з ТОВ «О`Лайн групп» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 53364 гривень 29 копійок;

-відшкодувати моральну шкоду, стягнувши з ТОВ «О`Лайн групп» на його користь 25000 гривень.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Луговой В.В. підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Зазначив, що після відпустки ОСОБА_2 мав вийти на роботу 15 грудня 2018 року, проте цьому завадив стан його здоров`я, оскільки позивач отруївся, про що в телефонній розмові повідомив начальника, від якого отримав усну згоду залишитись вдома. Приблизно 10 грудня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Костянтинівського ОМВК з метою укладення контракту та проходження медичного огляду, тому з цієї дати за ним має зберігатись місце роботи і середній заробіток, зважаючи на що звільнення позивача за прогул є незаконним.

09 листопада 2020 року представник позивача по справі – адвокат Луговой В.В. звернувся до суду із заявою про розгляд справи у його відсутність та у відсутність позивача ОСОБА_2 (а.с.163-164).

Представник відповідача - адвокат Шамардін В.М. заперечував проти задоволення позову ОСОБА_2 , пославшись в обгрунутвання заперечень на те, що з 05 грудня по 14 грудня 2018 року включно позивач по справі перебував у відпустці, а 15 грудня 2018 року мав вийти на роботу. З 15 грудня 2018 року і до моменту звільнення позивач на роботу не виходив, про причини своєї неявки у будь-який спосіб керівництво не повідомив, про що були складені відповідні акти, а 04 січня 2019 року був виданий наказ про звільнення його з роботи за прогул. 21 грудня 2018 року в телефонній розмові із представником ТОВ «О`Лайн групп» ОСОБА_2 пообіцяв з`явитись з метою надання пояснень причин невиходу на роботу, проте не зробив цього. Про укладення ОСОБА_2 контракту про проходження військової служби відповідачу відомо не було. За графіком 15, 16, 19, 20 грудня 2018 року були робочими днями ОСОБА_2 .

Представник Костянтинівського об`єднаного міського військового комісаріату Донецької області Нагорська Н.В. в судовому засіданні пояснила, що всі відвідування особами Костянтинівського ОМВК реєструються у книзі реєстрації видачі довідок. 17 грудня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Костянтинівського ОМВК із заявою про бажання укласти контракт, цього ж дня позивачу по справі була видане направлення про проходження медичного огляду, що було відображено в журналі видачі довідок Костянтинівського ОМВК. Як вбачається із виписки з журналу видачі довідок Костянтинівського ОМВК, ОСОБА_2 відвідував військомат 17, 18, 21 та 22 грудня 2018 року. 22 грудня 2018 року із позивачем було укладено контракт про проходження військової служби.

Представник третьої особи - Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку Східного територіального управління Військової служби правопорядку в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи у його відсутність (а.с.101).

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача – ОСОБА_3 , представника третьої особи – Нагорської Н.В., дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що 09 травня 2018 року ОСОБА_2 було прийнято на посаду оператора з обробки інформації та програмного забезпечення ТОВ «О`Лайн групп», що підтверджується копією трудової книжки (а.с.24).

Відповідно до наказу ТОВ «О`Лайн групп» від 27 листопада 2018 року № 69-от ОСОБА_2 на підставі його заяви від 27 листопада 2018 року (а.с.75) було надано частину основної щорічної відпустки строком на 10 календарних днів з 05 грудня 2018 року по 14 грудня 2018 року; до роботи стати 15 грудня 2018 року (а.с.76).

З табелю обліку використання робочого часу ТОВ «О`Лайн групп» за грудень 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 з 05 по 14 грудня 2018 року перебував у відпустці, 15, 16, 19, 20, 23,24, 27, 28, 31 грудня 2018 року був відсутній на роботі (прогул); 17,18,21,22, 25,26,29,30 грудня 2018 року у ОСОБА_2 були вихідними днями (а.с.175-176).

З табелю обліку використання робочого часу ТОВ «О`Лайн групп» за січень 2019 року вбачається, що 1,2,3 січня 2019 року ОСОБА_2 був відсутній на роботі (прогул), а 04 січня 2019 року звільнений (а.с.173-174).

Доповідними записками менеджери у сфері надання інформації ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 доповідали директору ТОВ «О`Лайн групп» ОСОБА_7 про відсутність на роботі оператора з обробки інформації та програмного забезпечення ОСОБА_2 15, 16, 19, 20, 23, 24, 27, 28, 31 грудня 2018 року, 01 січня 2019 року (а.с.77-86 на звороті ).

15, 16, 19, 20, 23, 24, 27, 28, 31 грудня 2018 року та 01 січня 2019 року менеджерами у сфері надання інформації ТОВ «О`Лайн групп» ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_12 були складені акти про відсутність в ці дні на роботі в період часу з 07 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин оператора з обробки інформації та програмного забезпечення ОСОБА_2 , який не відповідав на телефонні дзвінки та будь-який виправдувальних документів не надав (а.с.77-86).

З акту фіксації відмови від пояснень, складеного 03 січня 2019 року менеджерами у сфері надання інформації ТОВ «О`Лайн групп» ОСОБА_8 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вбачається, що 21 грудня 2018 року ОСОБА_2 у телефонній розмові було запропоновано надати письмові пояснення щодо відсутності на роботі, проте останній на підприємство не з`явився (а.с.172).

Відповідно до наказу від 04 січня 2019 року № 5-к ОСОБА_2 звільнено з посади оператора з обробки інформації та програмного забезпечення ТОВ «О`Лайн групп» з 04 січня 2019 року за прогул без поважних причин (був відсутній на роботі з 15 грудня 2018 року по 03 січня 2019 року) (а.с.129), що також підтверджується відповідним записом у трудовій книжці позивача (а.с.24).

Листом від 08 січня 2019 року № 4 ТОВ «О`Лайн групп» направило на адресу ОСОБА_2 копію наказу № 5-к від 04 січня 2019 року про звільнення згідно п.4 ч.40 КЗпП України та пропозицію отримати трудову книжку (а.с.87), який отримано позивачем по справі 31 січня 2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.87 на звороті).

З виписки з журналу видачі довідок та пояснень представника Костянтинівського ОМВК Нагорської Н.В. в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_2 відвідував Костянтинівський ОМВК 17, 18, 21 та 22 грудня 2018 року (а.с.98), які згідно табелю обліку використання робочого часу за грудень 2018 року були його вихідними днями (а.с.175-176).

Відповідно до листа Костянтинівського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони № 92 від 12 листопада 2020 року 15 та 16 грудня 2018 року припали на суботу та неділю, були вихідними днями, у зв`язку з чим прийом громадян у Костянтинівському ОМВК не здійснювався (а.с.172).

22 грудня 2018 року між Міністерством оборони України в особі начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку та позивачем по справі укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на 3 роки (а.с.25-26), про що зроблено відповідний запис у військовому квитку позивача по справі (а.с.27).

З довідки начальника Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку від 15 січня 2019 року № 8 вбачається, що ОСОБА_2 перебував на військовій службі в Донецькому зональному відділі Військової служби правопорядку з 22 грудня 2018 року по дату видачі довідки (а.с.28).

Як вбачається з листа Донецького зонального відділу військової служби правопорядку від 14 квітня 2020 року № 1210/1 та витягу з наказу №1 від 01 січня 2020 року, ОСОБА_2 з 01 січня 2020 року виключений із списків особового складу Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку Східного територіального управління Військової служби правопорядку у зв`язку з вибуттям до нового місця служби – до військової частини А2176 в м.Запоріжжя (а.с.90,99,122).

Як вбачається з довідки ТОВ «О`Лайн групп» від 07 липня 2020 року, відповідач по справі документи про проходження ОСОБА_2 у грудні 2018 року медичного огляду та про укладення ним контракту про проходження військової служби не отримував (а.с.130).

Щодо позовних вимог про скасування наказу про звільнення від 04 січня 2019 року № 5-к та поновлення на роботі суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст. 21 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин та в редакції станом на теперішній час) передбачено, що громадяни України для виконання обов`язків, пов`язаних із взяттям на військовий облік, призовом або прийняттям на військову службу, а також особи, які направляються районними (міськими) військовими комісаріатами на медичний огляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах), лікування, звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов`язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров`я, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати.

Відповідно до ч.2,3 ст.119 КЗпП України працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Статтею 139 КЗпП України передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Частиною 1 ст.147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

З досліджених судом доказів вбачається, що контракт про проходження військової служби укладений між ОСОБА_2 та Міністерством оборони України 22 грудня 2018 року, Костянтинівський ОМВК позивач відвідував 17, 18, 21 та 22 грудня 2018 року, зокрема, і з приводу проходження медичного огляду (а.с.97-98).

Оскільки 22 грудня 2018 року ОСОБА_2 уклав контракт про проходження військової службі, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що в період часу з 22 грудня 2018 року по 04 січня 2019 року він був відсутній на роботі без поважних причин.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_15 15, 16, 19 та 20 грудня 2018 року був відсутній на роботі, хоча відповідно до табелю обліку використання робочого часу за грудень 2018 року ці дні були для нього робочими.

Доказів на підтвердження поважності відсутності на роботі 15, 16, 19 та 20 грудня 2018 року ані позивач, ані його представник суду не надали.

Посилання представника позивача - адвоката Лугового В.В. на відсутність ОСОБА_2 на роботі 15 грудня 2018 року у зв`язку із незадовільним самопочуттям та усне узгодженням із керівником питання відсутності на роботі у цей день є неспроможним, зважаючи на те, що ці обставини не визнаються представником відповідача та не підтверджуються належними доказами.

Доводи представника позивача - адвоката Лугового В.В. стосовно того, що ОСОБА_2 10 грудня 2018 звернувся до Костянтинівського ОМВК із заявою про оформлення документів на укладення контракту суд та з цього часу став проходити всі необхідні етапи процедури укладення контракту суд відхиляє як неспроможні, оскільки вони спростовуються поясненнями представника Костянтинівського ОМВК Нагорської Н.В. в судовому засіданні та випискою з журналу видачі довідок, з яких вбачається, що позивач звернувся до Костянтинівського ОМВК 17 грудня 2018 року та окрім цього, відвідував військомат 18, 21 та 22 грудня 2018 року, які були для нього вихідними днями.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження повідомлення ТОВ «О`Лайн групп» про проходження медичного огляду та укладення контракту про проходження військової служби і ця обставина заперечується представником відповідача.

На переконання суду, в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт вчинення ОСОБА_2 прогулу 15,16,19 та 20 грудня 2020 року.

Ані позивачем, ані його представником - адвокатом Луговим В.В. не оспорюється дотримання відповідачем по справі порядку застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого ст.149 КЗпП України, отже у суду відсутні підстави ставити під сумнів цю обставину, зважаючи до того ж, на наявні матеріалах справи докази на підтвердження того, що адміністрація ТОВ «О`Лайн групп» зажадала від ОСОБА_2 письмові пояснення (а.с.165) та направила на його адресу копію наказу про звільнення, яку він отримав 31 січня 2019 року (а.с.87), що не спростовано позивачем по справі.

Проаналізувавши наведені вище докази з точки зору їх належності, допустимості, а їх сукупність з точки зору достатності та у взаємозв*язку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення від 04 січня 2019 року № 5-к та поновлення на роботі, як недоведених.

Відповідно до статті 150 КЗпП України, дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Представник ТОВ «О`Лайн групп» - адвокат Шамардін В.М. в судовому засіданні, окрім іншого, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , посилався на пропуск строку звернення до суду, передбаченого ч.1 ст.233 КЗпП України.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення від 04 січня 2019 року № 5-к та про поновлення ОСОБА_2 на роботі, підстави для стягнення на його користь середнього заробітку на підставі ч.2 ст.235 КЗпП України відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зважаючи на те, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт порушення законних прав ОСОБА_2 з боку ТОВ «О`Лайн групп», підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відсутні.

Отже, в задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «О`Лайн групп» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України судові витрати по справі слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.4,19,259,263, 264, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «О`Лайн групп» (місцезнаходження: Донецька область, м.Костянтинівка, б.Космонавтів, 9/213; ідентифікаційний код 38883580), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку Східного територіального управління Військової служби правопорядку (місцезнаходження: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Маяковського, 10), Костянтинівський об`єднаний міський військовий комісаріат Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м.Костянтинівка, пр.Ломоносова, 159; ідентифікаційний код 09738090) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення по справі виготовлений 19 листопада 2020 року.

Суддя