Рішення № 92979230, 20.11.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/11594/20

Провадження № 2/263/2480/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 листопада 2020 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Соловйова О.Л.,

за участю секретаря Кирилюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява АТ «Державний ощадний банк України», в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 18 вересня 2018 шляхом підписання заяви про приєднання № 529256506 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку. Позивачем було погоджено надання відповідачу кредиту у розмірі 12 200 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 38 % на рік. Позивач свої зобов`язання виконав шляхом надання відновлювальної кредитної лінії на картковий рахунок відповідача на зазначену суму. Відповідно до умов договору відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки у строки та у порядку, встановленими кредитним договором. Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, але у порушення зазначених норм закону та умов укладеного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. Вказує, що безпідставним у даному випадку є і застосування ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» до відносин зі стягнення нарахованих на суму заборгованості витрат в порядку ст. 625 ЦК України, зважаючи, що за своєю правовою природою названі нарахування не є неустойкою (пенею чи штрафом). У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором його заборгованість перед позивачем станом на 09 вересня 2020 року становить 14523,55 грн., з яких: заборгованість по кредиту – 10371,49 грн.; заборгованість за нарахованими процентами, комісією за користування кредитом – 3405,29 грн.; заборгованість за розрахунково-касове обслуговування – 245,27 грн.; 3% річних на суму простроченого кредиту – 313,61грн.; 3% річних на суму нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом – 119,28 грн.; втрати від інфляції на суму нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом – 24,30 грн.; втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу – 44,31 грн. У зв`язку із чим, просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 14523,55 грн. та судового збору у розмірі 2102 грн.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд указаної цивільної справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено учасникам їх право та строки на подачу відзиву на позов та відповіді на відзив.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 листопада 2020 року вирішено провести заочний розгляд справи.

В позовній заяві міститься клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, в якому він не заперечував проти заочного вирішення справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений. Заяви про розгляд справи за його відсутністю або відзив суду не надав, про причини неявки не повідомив, що, відповідно до ст. 223 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Судом досліджуються саме представлені позивачем письмові докази на підтвердження тих обставин, на які він посилається, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Судом встановлено, що 18 вересня 2018 шляхом підписання заяви про приєднання № 529256506 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку. Відповідачу було відкрито поточний рахунок, операції за якими можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу. 18 вересня 2018 року згідно підписаної відповідачем заяви на встановлення (збільшення) відновлюваної кредитної лінії відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 12 200,00 грн.

Відповідно п. 6.7 Заяви Відповідач щомісячно здійснює часткове повернення кредиту в розмірі обов`язкового щомісячного платежу.

Своїм власним підписом в заяві про встановлення (збільшення) відновлюваної кредитної лінії (кредиту) та Правил надання банківських послуг в АТ «Ощадбанк» відповідно до умов Договору комплексного обслуговування фізичних осіб Відповідач засвідчив, що з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифи банку ознайомлено. З зазначеними умовами надання кредиту йому надано повну інформацію і йому відомо.

Тобто договір укладений між сторонами є за своєю формою фактично договором приєднання, відповідно до приписів ст. 634 ЦК України.

Таким чином, підписавши заяву ОСОБА_1 підтвердив про своє ознайомлення з додатками до договору та приєдналася до нього на умовах визначених банком, з чого в свою чергу випливає, що Заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Отже, даний договір про надання банківських послуг є чинним та згідно приписів ст. 204 ЦК України правомірним, а тому його умови є обов`язковими для сторін.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 09 вересня 2020 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 14523,55 грн., з яких: заборгованість по кредиту – 10371,49 грн.; заборгованість за нарахованими процентами, комісією за користування кредитом – 3405,29 грн.; заборгованість за розрахунково-касове обслуговування – 245,27 грн.; 3% річних на суму простроченого кредиту – 313,61грн.; 3% річних на суму нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом – 119,28 грн.; втрати від інфляції на суму нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом – 24,30 грн.; втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу – 44,31 грн.

Предметом спору (зміст спірних правовідносин) у справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представлені суду докази відповідають замісту статей 77, 80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності кожного з них окремо та у своїй сукупності, та відповідно достатності їх для прийняття у справі законного та справедливого рішення.

Проводячи оцінку аргументів сторін, які ґрунтуються на поданих доказах, суд приходить до висновку, що у своїй сукупності вони вказують на наявність підстав для захисту прав позивача, оскільки у позасудовому порядку відповідач добровільно не погасив заборгованість за кредитним договором.

Щодо порушеного права та ким воно порушено, то суд виходить з того, що права позивача порушені відповідачем, який не виконує умови кредитного договору, та вони підлягають захисту у заявлений спосіб.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у установлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст. 612 ЦК України).

На підставі викладеного та враховуючи, що ОСОБА_1 неналежним чином виконує зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, суд приходить до висновку, що банк має право вимагати повернення всієї суми кредиту в розмірі 10371,49 грн. та нарахованих процентів за період користування кредитними коштами в розмірі 3405,29 грн, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу5.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 № 14, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин положення частини першої статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», оскільки є безпідставними та зводяться до неправильного розуміння правової природи відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, оскільки в розумінні цивільного законодавства зазначені нарахування не є неустойкою, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Отже, зважаючи на суму боргу, строк виникнення зобов`язання, розрахунок позивача, період нарахування, дату виникнення прострочення, інші обставини справи, вимоги про стягнення 3% річних на суму простроченого кредиту – 313,61 грн., 3% річних на суму нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом – 119,28 грн., втрати від інфляції на суму нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом – 24,30 грн., втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу – 44,31 грн., є правомірними та підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимогу позивача щодо стягнення заборгованості з комісії за розрахунково-касове обслуговування, суд виходить з наступного.

За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року по справі № 6-2071цс16.

Також, Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Отже, враховуючи наведені правові висновки, у задоволенні цих вимог слід відмовити, з тих підстав, що вони є необґрунтованими, оскільки банк не мав права встановлювати до кредитного договору комісію за розрахунково-касове обслуговування, за дії, які банк вчиняє на власну користь, з огляду на те, що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, а також з метою встановлення правовідносин між ним та боржником. Така умова договору є нікчемною та не потребує визнанню недійсною.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанції про сплату судового збору, розмір судових витрат складає 2102 грн., а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати за сплату судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 14 278,28 грн. х 100% : 36644,25 грн. ціни позову = 98,31 %), тобто 98,31 % від ціни позову (98,31 % х 2102 грн. : 100% = 2066,48 грн.), що складає 2066,48 грн.

Керуючись ст. ст.; 509, 526, 544, 612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 206, 263-265, 280 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», заборгованість за кредитним договором № 529256506 від 18 вересня 2018 року в розмірі 14 278,28 грн, з яких: заборгованість по кредиту – 10371,49 грн.; заборгованість за нарахованими процентами, комісією за користування кредитом – 3405,29 грн.; 3% річних на суму простроченого кредиту – 313,61грн.; 3% річних на суму нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом – 119,28 грн.; втрати від інфляції на суму нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом – 24,30 грн.; втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу – 44,31 грн., та судовий збір у розмірі 2066,48 грн., а всього стягнути 16 344 (шістнадцять тисяч триста сорок чотири) грн. 76 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Донецької області або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», в особі філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», ЄДРПОУ 09334702, адреса: вул. Ярослава Мудрого, 39-41, м. Краматорськ, Донецька область, 84302;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя О.Л.Соловйов