Рішення № 92978674, 10.11.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16093/17

Провадження № 2-а/127/710/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

10.11.2020 м. Вінниця Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичук М. М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 в липні звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позов мотивований тим, що 09.06.2017 року виконуючим обов`язки начальника ГУ ДФС у Вінницькій області Мартинюком О.Ф. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, відносно ФОП ОСОБА_1 .

Зазначеною постановою, за порушення п. 177.2, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України та п. 1 ч. 2 ст. 6. п. 2 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 680,00 грн.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова від 09.06.2017 року про накладення адміністративного стягнення є незаконною, винесена передчасно, у порушення гарантованого ст. 59 Конституції України права на захист, з порушенням приписів КУпАП та Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення.

ФОП ОСОБА_1 зазначає, що його не було запрошено ні на складання жодного з протоколів про адміністративне правопорушення, як не було запрошено і на розгляд справи про адміністративне правопорушення і винесення оскаржуваної постанови.

Про складення протоколів про адміністративне правопорушення № 147, 148 від 02.06.2017 року позивач дізнався тільки після отримання поштою оскаржуваної постанови 12.07.2017 року, його не було запрошено до ГУ ДФС у Вінницькій області для підписання такого протоколу і отримання його копії та/або отримання копії постанови, чим порушено приписи ст. 254 КУпАП.

Позивач додатково вказує, що в процесі перевірки жодних зауважень щодо форми і змісту первинних документів, наданих позивачем до перевірки, від відповідача не надходило. В самому акті перевірки також не зазначено про невідповідність первинних документів позивача вимогам чинного законодавства України.

ФОП ОСОБА_1 вважає, що оскаржувана постанова відповідача винесена передчасно, за відсутності події правопорушення як встановленого юридичного факту, що пройшов процедуру узгодження.

У зв`язку з вищенаведеним ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду та просив поновити строк оскарження постанови № б/н від 09.06.2017 року про накладення на ФОП ОСОБА_1 – адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 164-1, ч. 1 ст. 165 КУпАП в розмірі 680,00 грн; постанову № б/н від 09.06.2017 року про накладення на ФОП ОСОБА_1 – адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 164-1, ч. 1 ст. 165 КУпАП в розмірі 680,00 грн визнати протиправною та скасувати; провадження по адміністративній справі закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ФОП ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою суду від 12.09.2017 року зупинено провадження у справі ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення до вирішення справи № 802/1464/17 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень.

Ухвалою суду від 15.01.2020 року провадження у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення поновлено, так як постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.11.2019 року у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень відмовлено.

Ухвалою суду від 04.02.2020 року замінено відповідача ГУ ДФС у Вінницькій області на його правонаступника ГУ ДПС у Вінницькій області у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою суду від 18.02.2020 року зупинено провадження у справі ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення до вирішення справи № 802/1464/17 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень, так як ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 року поновлено ФОП ОСОБА_1 строк на оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.11.2019 року та відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою суду від 27.08.2020 року провадження у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення поновлено.

Представник ФОП ОСОБА_1 згідно заяви просив справу слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримує.

Представник ГУ ДПС у Вінницькій області в судове засідання не зявився, відзив до суду не направив.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи клопотання позивача, який просить поновити пропущений строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд враховує наступне.

Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду унормовані ст. 122 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 вищенаведеної статті Кодексу позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, позивач ФОП ОСОБА_1 не був присутнім під час розгляду справи, а відтак до моменту отримання постанови його було не відомо. Відповідачем на адресу позивача постанову було надіслано 09.06.2017 року, і остання отримана позивачем 13.07.2017 року.

Враховуючи такі обставини, а також, з метою недопущення порушення права позивача на доступ до суду і перешкоджання розгляду його позовних вимог, суд вважає необхідним задоволити клопотання позивача ФОП ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження постанови.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 77.2, пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, статті 13 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", наказу Головного управління ДФС у Вінницькій області № 231 від 23.02.2017 року та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на І квартал 2017 року, проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За наслідками вказаної перевірки, відповідачем складено акт № 232/13/ НОМЕР_1 від 19.04.2017 року про результати документальної планової виїзної перевірки позивача, у якому зафіксовані наступні порушення:

- пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся на загальну суму 941116,17 грн., у тому числі за 2015 рік – 463404,19 грн., за 2016 рік – 477711,98 грн.;

- пункту 4 частини 2 статті 6, частини 8 статті 9 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті несвоєчасного подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування до органів доходів і зборів за червень 2015 року;

- пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статі 7 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті чого занижено єдиний соціальний внесок, нарахований з чистого оподатковуваного доходу, на загальну суму 151556,45 грн., у тому числі за 2015 рік – 70914,87 грн., за 2016 рік – 80641,58 грн.;

- порушення пункту 1 частини 2 статті 6, частини 8 статті 9 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті несвоєчасної сплати єдиного внеску з сум заробітної плати за листопад та грудень 2015 року;

- підпункту "г" пункту 198.5 статті 198, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 1206382,00 грн., у тому числі за березень 2015 року – 30859,00 грн., за квітень 2015 року – 1918,00 грн., за червень 2015 року – 2401,00 грн., за липень 2015 року – 30859,00 грн., за грудень 2015 року – 577108,00 грн., за січень 2016 року – 575,00 грн., за травень 2016 року – 959,00 грн., за червень 2016 року – 480,00 грн., за листопад 2016 року – 667,00 грн., за грудень 2016 року – 591127,00 грн.;

- порушення підпункту 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму військового збору у періоді, що перевірявся, на загальну суму 74906,54 грн., у тому числі за 2015 рік – 35097,21 грн., за 2016 рік – 39809, 33 грн.;

- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті порушення строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 календарних днів на загальну суму податку на додану вартість, зазначену у таких податкових накладних;

- підпункту 177.2, 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, а саме включення до податкової декларації про майновий стан і доходи за період з 2015 року по 2016 рік перекручених даних;

- пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме порушення порядку нарахування єдиного соціального внеску за період з 2015 року по 2016 рік.

На підставі висновків вказаного акту відповідачем винесено, зокрема, податкові повідомлення-рішення № 0002411311 від 23.05.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, № 0002431311 від 23.05.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), № 0002451311 від 22.05.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002391311 від 23.05.2017 року, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0002401311 від 23.05.2017 року.

09.06.2017 року виконуючим обов`язки начальника ГУ ДФС у Вінницькій області Мартинюком О.Ф. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, відносно ФОП ОСОБА_1 .

Зазначеною постановою, за порушення п. 177.2, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України та п. 1 ч. 2 ст. 6. п. 2 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 680,00 грн.

Згідно зазначеної постанови в.о. начальник ГУ ДФС у Вінницькій області Мартинюком О.Ф. встановив включення до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015, 2016 роки перекручених даних, порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страування за 2015, 2016 роки, акт перевірки від 19.04.2017 року № 232/13/ НОМЕР_1 . Відповідальність передбачена ч. 1 ст. 164-1 КУпАП, ч. 1 ст. 165-1 КУпАП.

У відповідності до вимог ст. 234-2 КУпАП податкові органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням порядку приймання готівки для подальшого її переказу (стаття 163-13), порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (стаття 163-15), ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 164-1), порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (стаття 165-1), порушенням порядку припинення юридичної особи (частини третя - шоста статті 166-6), перешкоджанням уповноваженим особам податкових органів у проведенні перевірок (стаття 188-23). Від імені податкових органів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники податкових органів та їх заступники, уповноважені ними посадові (службові) особи.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності ( ст. 245 КУпАП).

Згідно вимог ч. 1-3 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Однак як вбачається з даної постанови ФОП ОСОБА_1 не був присутній на розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім того відсутні дані про своєчасне його сповіщення про місце і час розгляду справи.

Статтею 278 КУпАП визначено, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання ( ч. 1, 2 ст. 279 КУпАП).

За змістом ч. 1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, згідно вимог ст. 289 КУпАП. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом (ч. 3 ст. 288 КУпАП ).

Пунктом 1 частини 1 ст. 20 КАС визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин ( ч. 2 ст. 77 КАС).

За змістом ч. 3 ст. 286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином підставами притягнення до адміністративної відповідальності є факт скоєння особою правопорушення тобто протиправної, винної (умисної або необережної) дії чи бездіяльності, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а також здійснення відповідного притягнення особи до відповідальності у спосіб і формі визначеної Кодексом України про адміністративне правопорушення.

В даному випадку суд приходить до висновку що під час притягнення ФОП ОСОБА_1 уповноваженими посадовими особами були суттєво порушені спосіб і форма такого притягнення, що у своєї сукупності свідчать про таке порушення прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що у сукупності є підставою суду для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд також зазначає, що відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020 року апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасоване. Прийнято постанову, якою позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002411311 від 23.05.2017 року, № 0002454311 від 22.05.2017 року, №0002434311 від 23.95.2017 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002391311 від 23.05.2017 року, рішення про застосування штрафних санкцій № 0002401311 від 23.05.2017 року.

Враховуючи те, що в.о. начальника Головного управління ДФС у Вінницькій області Мартинюк О.Ф. виніс постанову від 09.06.2017 року відносно ФОП ОСОБА_1 , коли грошові зобов`язання ФОП ОСОБА_1 були неузгодженими, рішенням постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020 року, яка набрала законної сили 17.06.2020 року у справі № 802/1464/17, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002411311 від 23.05.2017 року, № 0002454311 від 22.05.2017 року, №0002434311 від 23.95.2017 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002391311 від 23.05.2017 року, рішення про застосування штрафних санкцій № 0002401311 від 23.05.2017 року, суд прийшов до висновку, що постанову в.о. начальника Головного управління ДФС у Вінницькій області Мартинюк О.Ф № б/н від 09.06.2017 року про накладення на ФОП ОСОБА_1 – адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 164-1, ч. 1 ст. 165 КУпАП в розмірі 680,00 грн. визнати протиправною та скасувати, а провадження у справі закрити.

В постанові суду апеляційної інстанції від 17.06.2020 року зазначено, що «судом першої інстанції необґрунтовано не взято до уваги, що відповідачем під час проведення перевірки заперечувалось придбання позивачем скрапленого газу для господарської діяльності.

Рішенням Вінницької міської ради № 2487 від 14.11.2013 року встановлені норми накопичення твердих побутових відходів (далі ТПВ), згідно з якими норма накопичення ТПВ: на 1 особу багатоквартирного житлового будинку - 1,96м3/рік; на 1 особу одноквартирного житлового будинку - 2,1 м3/рік.

Згідно з відповіддю Центру муніципальних систем управління (наявна у матеріалах справи), на обслуговуванні ФОП ОСОБА_1 станом на січень 2015 року знаходилось 9141 особовий рахунок або 21526 осіб у приватному секторі і 1954 особових рахунків або 4389 осіб у комунальному секторі.

Таким чином, виходячи з абсолютного значення норм накопичення ТПВ, річний об`єм роботи позивача з вивезення ТПВ становитиме: приватний сектор 45204,6 м на рік - норма накопичення на обслуговуване населення; комунальний сектор 8602,44 м на рік; бюджетні організації 3425 м3 на рік; інші категорії 16100 м3 на рік. Отже загальний річний об`єм складав 73332,04 м3 на рік.

Таким чином, об`єми всього: за місяць - 6111 м3 за один робочий день (21 робочий день) - 291 м3

Даний обрахунок не включає об`єм великогабаритних відходів та будівельного сміття, для вивезення якого також залучались вантажні автомобілі сторонніх організацій.

З урахуванням встановлених норм накопичення ТПВ, рухомий склад позивача повинен робити щоденно 5 рейсів для вивезення 291 м3. Витрати при цьому складатимуть 125,7 літрів (66,4 літрів дизельного палива та 59,3 бензину) на один рейс, тобто 628,5 літрів пального (бензин та дизельне паливо) на один день роботи рухомого складу.

Тому за місяць - 628,5*21=13198,5 літрів пального (з них: 6972 літрів дизпалива, та 6226,5 літрів бензину).

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, що за період, що перевірявся потреби рухомого складу позивача у пальному складуть 316 764 літрів (167 328 літрів дизпалива та 149 436 літрів бензину).

Однак, судом першої інстанції не взято до увагу оригінали первинних бухгалтерських документів, доданих позивачем до матеріалів справи для проведення призначеної судом судово-економічної експертизи.

Зокрема позивачем надано оригінали первинних бухгалтерських та інших документів, що стосувались визначення об`єктів оподаткування ПДФО та ПДВ за перевірений відповідачем період. Зокрема серед наданих суду оригіналів документів були наявні документи на придбання паливно-мастильних матеріалів, подорожні листи роботи вантажних автомобілів, відомість руху списання бензину А-95 та акти списання паливно-мастильних матеріалів і запчастин на рухомий склад позивача.

На переконання суду апеляційної інстанції зазначені документи дають можливість встановити необхідну кількість рейсів, здійснених рухомим складом позивача для вивезення твердих побутових відходів для задоволення потреб міста та понесені при цьому витрати пального й пройдену відстань.

Таким чином, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо не надання до матеріалів справи первинних документів у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в яких було б належним чином відображено обсяги витрачених паливно-мастильних матеріалів, операції по яким такі паливно-мастильні матеріали витрачені, а також не надання первинних документів, якими б підтверджувались обсяги наданих послуг відповідно до кількості придбаних ПММ спростовується наданими позивачем у розпорядження суду оригіналами таких документів та, як наслідок, свідчить про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Судом не взято до уваги, що висновки про наявність у діях позивача складу податкового порушення, передбаченого п. 177.2. п. 177.4 ст. 177, ст. 198 Податкового Кодексу, відповідач обґрунтовує лише податковою, фактично, статистичною інформацією щодо постачальників послуг, паливно-мастильних матеріалів та запчастин. Зокрема щодо відсутності у такій податковій інформації даних про наявність власного зареєстрованого автотранспорту у контрагентів позивача, які надавали послуги автомобільним транспортом та неподання ними звіту 1-ДФ.

Через відсутність у відповідача такої інформації, останній дійшов висновків що податкові накладні, зареєстровані контрагентами в ЄРПН на адресу позивача та відображені в податковому обліку, не можуть вважатися такими, що підтверджують реальність проведення операцій з постачання послуг.

Колегія суддів вважає, що такий висновок податкового органу суперечить складу податкового правопорушення та не відповідає дійсним обставинам господарської діяльності позивача, оскільки перевіркою взагалі не досліджено залучення постачальниками послуг матеріальних та людських ресурсів у своїй діяльності на підставі цивільно-правових угод без оформлення, безпосередньо трудових відносин.

При цьому, надані правовстановлюючі та первинні бухгалтерські документи не стосувались господарської діяльності позивача і не були наявні у розпорядженні позивача на момент закінчення перевірки.

Отримані у відповідь на адвокатські запити (наявні у матеріалах справи та подавались разом з позовною заявою) копії документів постачальників нафтопродуктів (паливно-мастильних матеріалів) та постачальників робіт (послуг), що додатково залучались позивачем, стосувались лише підтвердження факту реальності та обсягу придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів та наявності у контрагентів позивача транспортних засобів як передумову можливості виконання такими контрагентами замовлених у них позивачем робіт (послуг).

Господарська діяльність контрагентів позивача в розрізі їх взаємовідносин з третіми особами, вочевидь, виходила за межі предмету перевірки позивача, тому у розпорядженні позивача були відсутні дані документи.

Зазначені документи, крім іншого, і не вимагались відповідачем під час проведення перевірки.

Щодо окремих реквізитів у складаних первинних бухгалтерських документах (зазначення у актах здачі - прийняття робіт обсягів робіт в різних одиницях - штуках, годинах, рейсах) колегія суддів зазначає, що окремі помилки чи неточності носять лише оціночний характер та не мають доказового значення, якщо із системного аналізу первинних документів платника податків слідує, що господарські операції мали реальний характер та призводили до змін у фінансовому стані, активах та пасивах такого платника податків.

Відповідно до ст. 108 КАС України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути вмотивованим у судовому рішенні.

Проте, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не надано правової оцінки Висновку експертів КНД1СЕ № 186/1492/18-21 від 30.07.2019 року в частині невідповідності числових показників Акта перевірки.

Так, вищевказаним Актом перевірки встановлено невідповідність числових показників Акта перевірки - «В Акті перевірки зазначено, що відповідно до актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), даних книги обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1 до складу витрат включено вартість послуг (вивіз ТПВ, вивіз крупно габариту, послуги екскаватора, послуги крану, послуги а/м ЗІЛ 130, тощо) на суму 2596593,35 грн., в т.ч. за 2015 рік - 1 457 060,02 грн., за 2016рік - 1 139 533,33 грн.

За результатами дослідження первинних документів (актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), видаткових накладних, актів на списання запчастин) та банківських виписок, витрати ФОП ОСОБА_1 по придбанню послуг автотранспорту документально підтверджуються в сумі 2 783 593,33 грн., у т.ч. за 2015 рік - 1 468 968,33 грн., (з яких 167 791,67 грн., витрати на ремонт), за 2016 рік -1 314 625 грн., що на 186 999,98 грн. (2 783 593,33 - 2 596 593,35) більше ніж вказано у акті перевірки.»

Колегія суддів вважає, що неправильне обрахування контролюючим органом суми витрат, понесених позивачем у зв`язку з вивезенням твердих побутових відходів із урахуванням придбаних послуг з вивезення ТПВ у контрагентів мало наслідком неправильність висновку відповідача про завищення податкового кредиту. Зазначені помилкові арифметичні обрахунки були покладені відповідачем у основу оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та уособлюють собою суми донарахованих грошових зобов`язань.»

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 9 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі викладеного суд вважає, що позов є обгрунтованим і підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 77, 121, 122, 139, 242-247, 286, КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Поновити фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 строк на звернення до суду з адміністративним позовом.

Позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову виконуючого обов`язки начальника Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області від 09.06.2017 року ОСОБА_2 у справі про накладення адміністративного стягнення, якою фізичну особу – підприємця ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-1 та ч. 1 ст. 165-1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 гривень 00 копійок.

Провадження в справі про накладення адміністративного стягнення, якою фізичну особу – підприємця ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-1 та ч. 1 ст. 165-1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 гривень 00 копійок закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-1 та ч. 1 ст. 165-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 , витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач фізична особа – підприємець ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 43142454, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця.

Суддя