Рішення № 92976911, 03.07.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/6187/19

Провадження № 2/185/566/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 липня 2020 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Гаврилова В.А.,

при секретареві Кириленко Л.Г.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Скирда В.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість по кредитній угоді у сумі 120645,68 грн., судові витрати. Позов мотивував тим, що 17.06.2012 року з відповідачем було укладено кредитний договір. Договір оформлено підписом заяви. Відповідач отримав кредит у сумі 17000,00 гривень у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок. Погашення кредиту повинно здійснюватись за умовами договору. Відповідач порушив умови договору. Кредит та плата за користування кредитом частково не сплачені. Сума заборгованості становить: кредит - 16513,78 грн., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом – 104131,90 грн., судові витрати.

Відповідач надала суду відзив. Посилалась на те,що заява не є договором. Строк дії картки закінчився 31.06.2016 року. Остання виплата нею була здійснена у 2013 році. Просила застосувати строк позовної давності. В наданому позивачем розрахунку містяться відомості про проведення нею платежів після січня 2014 року, що є неможливим. Докази, які надані позивачем є неналежними.

Представник позивача надав на адресу суду Відповіді на відзив з додатками: довідкою про виписку руху коштів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала. Дала пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав . Вважає ,що слід застосувати строк позовної давності.

Суд, дослідивши матеріали приходить до наступного.

17.06.2012 року між сторонами було укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем підписала заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку. У вказаній заяві зазначено, що вона разом з пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають Договір про надання банківських послуг. Підпис відповідача міститься навпроти дати 17.06.2012 року наявний лише у розділі заяви про приєднання «виявляю бажання оформити на своє ім`я кредитку», де в цьому розділі відсутні кредитний ліміт, та назва кредитки, яку надає банк, та взагалі відсутні суттєві умови кредитного договору.

В розділах заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку від 17.06.2012 року: відсутній підпис відповідача.

До Договору про надання банківських послуг банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідач отримала гроші у розмірі 16513,78 гривень. Даний факт підтверджено розрахунком заборгованості . /а.с.7/

Відповідач не виконувала прийняті на неї зобов`язання по погашенню кредиту та платі за користування кредитом.

Останній платіж відповідачем зроблено 27.03.2014 року. Вказаний факт підтверджено наданою суду випискою руху коштів по рахунку відповідача.

Станом на 01.07.2019 року позивачем нарахована заборгованість відповідача за кредитним договором, яка становить кредит – 16513,78грн., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом – 104 131,90 грн.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частинами першої, другої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови договорів приєднання розробляються банком то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Викладене приводить до висновку , що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України, встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

У анкеті-заяві позичальника від 17.06.2012 року процентна ставка не зазначена.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 17.06.2012 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено позовну давність щодо вимог банку – 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

Викладене приводить суд до висновку про те, що у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період – з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

Без наявності доказів про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, що містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 17.06.2012 року шляхом підписання анкети-заяви. Відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Викладене приводить суд до висновку, що при укладенні договору з відповідачем банк не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Таким чином суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за процентами, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача щодо їх сплати позивачу у анкеті-заяві від 17.06.2012 року. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, не може вважатися у цій справі складовою частиною спірного кредитного договору.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`являв.

З аналогічних підстав не підлягають задоволенню вимоги про стягнення нарахованої пені та штрафів.

Укладений між сторонами кредитний договір від 17.06.2012 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті.

Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд – шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Укладений між сторонами кредитний договір від 17.06.2012 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку позовної давності, а також конкретно зазначеної умови щодо того, що Банк за дорученням позичальника має право здійснювати списання коштів з рахунків Позичальника відкритих в Банках або в цьому Банку в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором від 17.06.2012 року.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Останній платіж відповідача було здійснено 27.03. 2014 року у розмірі 600 грн. /а.с.77/.

Вказаний факт визнано представником позивача.

Позивач звернувся до суду з позовом лише 01.07.2019 року, після спливу трирічного строку позовної давності.

Згідно статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачем не надано доказів поважності пропуску ним строку позовної давності.

Викладене приводить суд до висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 120 645,68 гривень – відмовити.

Судові витрати покласти на акціонерне товариство комерційний банк « Приватбанк».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення виготовлено 13.07.2020 року.

Сторони та учасники:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місце реєстрації: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя: В. А. Гаврилов