Постанова № 92976875, 13.11.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер 185/7793/20

1-кп/185/709/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2020 року. м. Павлоград.

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської

області у складі:

головуючого – судді Тимченка С.О.,

секретаря – Самойленко Л.П..

розглянувши у приміщенні суду у спрощеному судовому провадженні в м. Павлограді матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020045370000275 від 10 жовтня 2020 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Павлограда, Дніпропетровської області, громадянки України, з середньою технічною освітою, незаміжньої, непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 09.10.2020 року приблизно о 11.30 год., прийшла до магазину «Дисконт», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 для придбання товарів. Перебуваючи в приміщенні вказаного магазину ОСОБА_1 на стелажі, що розташований біля касової зони побачила шубу з хутра норки і в указаний час у останньої виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме зазначеної шуби. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_1 усвідомлюючи суспільно — небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна о 11.37 год. підійшла до полиць, на яких розташований товар, в тому числі і хутряна шуба з норки, взяла її та попрямувала до однієї з примірочних кабінок. Зайшовши до примірочної кабінки ОСОБА_1 скориставшись тим, що за її злочинними діями ніхто не спостерігає і вона діє ніким не поміченою, шляхом вільного доступу викрала хутряну норкову шубу вартістю 8,000 грн. В послідуючому вказане мано ОСОБА_1 сховала під свій верхній одяг та доводячи свій протиправний умисел до кінця, попрямувала до виходу із торгівельної зали вищевказаного магазину, не здійснюючи розрахунок за викрадену шубу, минула касові зони магазину «Дисконт», не оплативши вищезазначену шубу з хутра норки, покинула приміщення магазину із викраденим майном. Вказаним майном в подальшому розпорядилась на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 спричинила ФОП ОСОБА_2 матеріальний збиток на суму 8,000 грн.

Дії обвинуваченої ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Подані до суду відповідні заяви потерпілого ОСОБА_2 , обвинуваченої ОСОБА_1 , в присутності захисника Матвейцева В.І., в якій обвинувачена зазначила про визнання вини у скоєнні зазначеного кримінального проступку, та повідомила, що ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження. Крім того, потерпілий та обвинувачена, за участю захисника Матвейцева В.І. не заперечувала та надала згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку за відсутності учасників судового провадження.

Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 за № 2617-VIII вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 185 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків.

Відповідно до розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року за № 2617-VIII цей Закон набирає чинності з 1 липня 2020 року, та у кримінальних провадженнях про злочини, які визначено як кримінальні проступки, що на день набрання чинності цим Законом призначені до судового розгляду чи перебувають на його розгляді, судовий розгляд здійснюється судом на загальних підставах з урахуванням вимог статей 381, 382 КПК України.

Згідно ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Враховуючи, що внесені до статті 190 КК України зміни, які набули чинності з 01 липня 2020 року, пом`якшують кримінальну відповідальність ОСОБА_1 , її дії мають кваліфікуватися як кримінальне правопорушення - кримінальний проступок.

Згідно ч.2 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Так, судом встановлено, що відповідно до положень ч.2 ст. 302 КПК України обвинуваченій ОСОБА_1 прокурором роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду кримінального провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, а також те, що обвинувачена ОСОБА_1 надала добровільну згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового засідання.

При цьому обвинувачена ОСОБА_1 подала заяву про беззаперечне визнання своєї винуватості, яка складена у присутності захисника - адвоката Матвейцева В.І.

Враховуючи наведене, відповідно до положень ст. 382 КПК України суд розглядає обвинувальний акт у спрощеному провадженні, без виклику учасників кримінального провадження.

Суд, дослідивши матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання обвинуваченою своєї винуватості, приходить до висновку, що обвинувачена ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Під час визначення покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

Згідно ст. 66 КК України, обставиною, яка пом`якшує покарання, є щире каяття обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення.

Згідно ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої, не встановлено.

Обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних проступків, раніше не судима, не працює, не заміжня, на обліку у лікаря-нароколога не перебуває, за місцем проживання характерезується позитивно, вину визнала у повному обсязі.

Як витікає з вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особи винної та обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженою, так і іншими особами, а також не має на меті фізичних страждань або принизити людську гідність.

Враховуючи викладене суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_1 покарання у межах санкції ч.1 ст. 185 КК України у вигляді обмеження волі.

Враховуючи дані про особу обвинуваченої ОСОБА_1 , ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відношення останньої до того, що сталося, а саме визнання своєї вини, дані про її особу, також враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що її виправлення можливе без ізолювання від суспільства, та вважає можливим відповідно до ст.75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком, протягом якого вона не скоїть нового кримінального правопорушення, та виконає покладені на неї обов`язки, передбачені п. 1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України.

Дане покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої, та попередження вчинення нею кримінальних правопорушень.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим принципом верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. А у справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) суд встановив, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити «особистий і надмірний тягар для особи».

Цивільний позов не заявлений.

Процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 300 (триста) грн. слід стягнути з обвинуваченої на користь держави.

Речові докази слід розподілити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373,374, 381, 382 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, і призначити їй покарання у виді обмеження волі на строк 1(один) рік.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік, з виконанням обов`язків, передбачених п. 1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов не заявлений.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- DVD-R диск з відеозаписом з камер внутрішнього відеоспостереження, що розташований в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_2 – зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- норкову хутряну шубу, передану на зберігання ФОП ОСОБА_2 – залишити останньому за належністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 300 (триста) грн.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд протягом тридцяти діб з дня отримання копії судового рішення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України. Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Суддя С.О.Тимченко