Рішення № 92974937, 10.11.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/7636/19

Провадження № 2 /635/349/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2020 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Березовської І.В.,

секретар судових засідань Калягіна М.П.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник позивача – ОСОБА_2 ,

відповідач – ОСОБА_3 ,

відповідач – Вільшанська селищна рада Дергачівського району Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області про визнання права власності, -

В с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом, яким в остаточній редакції просить визнати за ним право власності на житловий будинок літ. «А-1» з прибудовою літ. «А1-1» і ганком літ. «а1» загальною площею 54,70 кв.м., житловою площею 28,20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , придбаний на підставі договору купівлі-продажу нерухомості Н2-75 від 14 серпня 1998 року, укладеним на Харківській товарній біржі без нотаріального посвідчення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до договору купівлі-продажу нерухомості № Н2-75 від 14 серпня 1998 року він придбав у ОСОБА_4 і ОСОБА_5 по 1/2 частці спірного житлового будинку по АДРЕСА_1 » змінена на назву «Дружби» згідно рішення Манченківської селищної ради Харківського району Харківської області від 21 січня 2016 року. На час укладення договору сторони домовилися про всі істотні умови договору, умови договору були виконані, продавці отримали гроші в розмірі чотири тисячі гривень та передали йому всі документи на житловий будинок з ключами від нього. Вказаний договір нотаріально посвідчений не був, проте він зареєстрував укладений договір купівлі-продажу в КП «Люботинське бюро технічної інвентаризації» відповідно до вимог чинного на той час законодавства. На теперішній час, маючи бажання скласти заповіт по розпорядженню належним нерухомим майно, він дізнався, що біржовий договір купівлі-продажу нерухомого майна не є правовстановлюючим документом, що стало приводом звернення до суду із позовом.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2019 року позовна заява залишена без руху, встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 листопада 2020 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження, справа призначена до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалами Харківського районного суду Харківської області від 04 грудня 2019 року, 31 січня 2020 року, 05 березня 2020 року задоволені клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 16 квітня 2020 року за клопотанням представника позивача залучені до участі у справі правонаступник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_3 та правонаступник ОСОБА_5 - Вільшанська селищна рада Дергачівського району Харківської області.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 29 травня 2020 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, представник позивача ОСОБА_2 надав суду заяву, якою підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та представник Вільшанська селищна рада Дергачівського району Харківської області у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

14 серпня 1998 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , в інтересах яких на підставі довіреності діяв ОСОБА_6 , та ОСОБА_1 на Харківській товарній біржі укладений договір купівлі-продажу нерухомості, відповідно до умов якого, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 продали по 1/2 частині, а ОСОБА_1 придбав в цілому житловий будинок літ. «А-1», житловою площею 28,20 кв.м. з надвірними будівлями: літня кухня літ. «Б», сарай літ. «В», вбиральня літ. «Д», огорожа – 1,2, за адресою: АДРЕСА_1 .

За п.п. 4, 5.1 Договору за домовленістю сторін товар проданий за 4000 гривень, гроші передані продавцям до посвідчення вказаного договору.

Зазначений договір купівлі - продажу зареєстрований на Харківській товарній біржі за р.№ Н2-75, а право власності на житловий будинок 13 лютого 2001 року зареєстровано в КП «Люботинське бюро технічної інвентаризації» в цілому за ОСОБА_1 , про що свідчить відмітка КП «Люботинське бюро технічної інвентаризації» на договорі купівлі-продажу (запис в Книзі № 1 за р. № 143).

Згідно архівних матеріалів КП «Люботинське бюро технічної інвентаризації» від 18 вересня 2019 року за № 211, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 змінена на підставі рішення виконкому Манченківської селищної ради Харківського району Харківської області від 22 січня 2016 року), будинок17, зареєстровано за ОСОБА_1 13 лютого 2011 року (запис в Книзі № 1 за р. № 143). Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, виданий Харківською товарною біржею 14 серпня 1998 року, р.№ 1Н2-75. Самочинне переобладнання та будівництво відсутнє. Житлова площа будинку літ. «А-1» - 28, 20 кв.м, загальна площа – 54.70 кв.м.

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого 18 вересня 2019 року КП «Люботинське бюро технічної інвентаризації», загальна площа житлового будинку становить 54,70 кв.м., житлова площа – 28.20 кв.м. Об`єкт складається з: житлового будинку літ. «А-1» з прибудовою літ. «А1-1», ганку літ. «а1», літньої кухні літ. «Б», сараю літ. «В», вбиральні літ. «Г», душу літ. «Е», навісу літ. «Ж», огорожі № 1.3, колодязя літ. «К», вигрібної ями літ. «Я».

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Оскільки відносини між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 склалися в момент укладення спірного договору, а саме: 14 серпня 1998 року, суд застосовує під час розгляду позовної вимоги щодо визнання договору купівлі-продажу дійсним Цивільний кодекс Української РСР (1963 року).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року), угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну абро припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення спірного правочину, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Відповідно до вимог ст. 224 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 227 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року), договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 Кодексу).

Відповідно до вимог ст. 228 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року), продаж майна провадиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами.

За змістом ст. 153 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року), договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Статтею 154 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року), який діяв на час укладення спірного договору, передбачено, що коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

Як вбачається зі змісту договору від 14 серпня 1998 року, укладеного між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на Харківській товарній біржі, зазначений правочин містить всі ознаки договору купівлі-продажу, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу, передбачених ст. 153 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року), який діяв на момент укладення вказаного правочину, про що свідчать підписи у ньому, за наслідками укладення зазначеного договору ОСОБА_7 , ОСОБА_4 передали житловий будинок з надвірними будівлями у власність покупцю ОСОБА_1 , а останній прийняв майно і сплатив за нього певну грошову суму, що достовірно підтверджено в ході судового розгляду. Зазначені обставини жодним чином не спростовуються відповідачами та підтверджуються наявними у справі доказами.

Суд також враховує ту обставину, що після укладення вищевказаного договору, позивач постійно проживав та був зареєстрований у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: з 19 жовтня 2001 року по теперішній час. У суду відсутні будь-які відомості про те, що протягом вказаного періоду відповідачі пред`являли претензії з приводу зазначеного майна.

Отже, судом встановлено, що вищевказана угода укладена відповідно до вимог законодавства, діючого на момент укладення такої угоди, угода зареєстрована на біржі, однак не посвідчена нотаріально, оскільки на час її укладення посвідчення такої угоди на законодавчому рівні не передбачалося, сторони даного договору купівлі-продажу повністю виконали умови договору, право власності на зазначене домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу зареєстроване КП «Люботинське бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_1 13 лютого 2019 року, на його ім`я КП «Люботинське бюро технічної інвентаризації» виданий технічний паспорт, право власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 ніким не оспорюється.

Відповідно до вимог ст.47 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року), який діяв на час укладення спірного договору, суд вважає угоду купівлі-продажу дійсною.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року).

За змістом частин 1,2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому разі, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Згідно роз`яснень, наданих у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі вказаного правочину.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на вищевказаний житловий будинок в межах заявлених ним позовних вимог.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 81, 206, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області про визнання права власності - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ.А-1 з прибудовою літ.А1-1, ганком літ. «а1», загальною площею 54,70 кв.м, житловою площею 28,20 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу нерухомості від 14 серпня 1998 року, укладеного між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , в інтересах яких на підставі довіреності діяв ОСОБА_6 , та ОСОБА_1 на Харківській товарній біржі та зареєстрованого за Н2-75.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 07 грудня 1998 року Жовтневим РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач – Вільшанська сільська рада Дергачівського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04398844, місцезнаходження: Харківська область, Дергачівський район, с. Вільшани, вул. Центральна, буд. 4.

Повне рішення складено 19 листопада 2020 року.

Суддя І.В. Березовська