Рішення № 92969520, 09.11.2020, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Рішення

Іменем України

09 листопада 2020 року місто Чернігів

Справа №751/6193/20

Провадження №2/751/1212/20

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Ченцової С. М.

секретаря судового засідання Чвірова О. О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 31.10.2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис НОМЕР_1 та стягнення аліментів на користь позивача на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини заробітної плати з моменту звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Заявлені вимоги мотивує тим, що з відповідачем зареєстрували шлюб 31.10.2008 року, актовий запис № 1989. Від шлюбу мають спільну дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З відповідачем прожили у шлюбі 9 років, вели спільне господарство та будували міцні сімейні відносини. Останні роки вони не можуть проживати разом як сім`я, виконувати сімейні обов`язки, спокійно вирішувати навіть нескладні поточні проблеми, постійно сперечаються. Постійні сварки та скандали неодноразово відбувалися в присутності дитини. Відповідач у стані алкогольного сп`яніння неодноразово підіймав руку на неї та на їх дитину, погрожуючи сокирою. Спільна дитина ще маленька і багато речей не розуміє, проте в подальшому це може суттєво вплинути на її психіку , погляди на життя. Протягом останніх років сторони намагалися говорити один з одним про особисті сімейні проблеми, спокійно вирішити їх результатів не дало. Позивач вважає, що подальше спільне проживання з відповідачем та примирення між ними є неможливим. Зазначає, що спільна дитина проживає та буде проживати з нею, питання щодо розподілу майна на даний час вирішують в позасудовому порядку. З моменту фактичного припинення шлюбних відносин відповідач стверджує, що матеріально позивачу та їх дитині надавати не буде, участі у вихованні дитини не прийматиме, внаслідок чого вона не має можливості сама утримувати малолітнього сина ОСОБА_3 . Між сторонами не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання та виховання дитини. Позивач зазначає, що розмір офіційної заробітної плати відповідача є у середньому 1500 гривень без урахування премій та інших неофіційних прибутків, які часто перевищують загальну суму заробітної плати. Його фактичний дохід є значно більший ніж офіційний. Відповідач не має іншої родини та інших неповнолітніх чи малолітніх дітей, не має на утриманні інших осіб, які потребують обов`язкового утримання з його боку. Позивач змушена сама утримувати та виховувати малолітнього сина, одночасно працювати задля матеріального забезпечення себе на їх спільної дитини, при тому що отримує мінімальну заробітну плату. Зазначає, що їх син є дитиною зі слабкою імунною системою, тому часто хворіє.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01.10.2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просила їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги про розірвання шлюбу визнав, не заперечив щодо розірвання шлюбу. Позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини визнав частково, у розмірі 1/4 частини всього доходу.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 31 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладений шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, Україна, актовий запис № 1989. Прізвища після реєстрації шлюбу чоловіка – « ОСОБА_5 », дружини – « ОСОБА_5 » (а.с.6).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками зазначені: батько – ОСОБА_2 та мати – ОСОБА_1 (а.с.7) .

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Згідно частин 3 та 4 статті 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно ст. 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Судом встановлено, що дійсною причиною розірвання шлюбу є відсутність взаємної любові та поваги подружжя одне до одного; небажання позивача продовжувати сімейні відносини з відповідачем, а відповідача – зберегти сім`ю. Спору щодо розподілу майна та місця проживання дитини не виникає.

Враховуючи фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розлучення, відсутність згоди позивача на примирення, суд вважає, що збереження шлюбу між сторонами не можливе, оскільки шлюбні стосунки фактично припинились і перебування сторін у шлюбі носить формальний характер, збереження шлюбу буде суперечити інтересам одного з подружжя, що має істотне значення у даній справі, тому позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої Верховною Радою України 27.09.1991 року та положення Декларації прав дитини регламентують, що інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.

За умов частини першої та третьої ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, матеріальне становище платника та одержувача аліментів, тому вважає за необхідне задовольнити частково, стягнувши з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 18.09.2020 року в силу ст. 191 Сімейного Кодексу України.

Суд визнає необхідним застосувати п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України і допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

V. Розподіл судових витрат

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову з відповідача підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись статтями 110-112, 180, 182, 183, 191 Сімейного Кодексу України, статтями 13, 43, 76-81, 141, 263, 265, 268, 354, 430 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів – задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 31 жовтня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, Україна, актовий запис № 1989 – розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити шлюбне прізвище – « ОСОБА_5 ».

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Чернігова, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.09.2020 року і до повноліття дитини.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп. (ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача : UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 179 СК України, аліменти одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 )

Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя С. М. Ченцова