Рішення № 92968873, 16.11.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2020 справа № 914/2054/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П. розглянув матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 , Львівська область, Жовківський район, с.Кунин

про стягнення 32466,65 грн

Представники сторін не викликались

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 32466,65 грн.

14.08.2020 р. суд з метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи для належного повідомлення її як відповідача про розгляд справи звернувся до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області та Органу реєстрації Кунинської сільської ради з запитом щодо доступу до персональних даних, в якому просив надати відомості про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі, про ОСОБА_1 .

25.08.2020 р. від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області надійшла інформація (вх.№25010/20), про те, що особа зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 31.08.2020 р. постановлено прийняти справу до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; здійснювати розгляд справи без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

14.09.2020 р. від Кунинської сільської ради надійшов лист (вх.№26658/20), про те, що ОСОБА_1 зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відправлення на адреси сторін ухвали суду про відкриття провадження у справі підтверджується списком рекомендованих листів №841 та списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 10.09.2020 р. (штрихкодові ідентифікатори поштових відправлень - 7901413416135 та 7901413416127). Як вбачається з інформації на веб-сайті АТ «Укрпошта», поштові відправлення з даними штрихкодовими ідентифікаторами були вручені позивачеві та відповідачеві 16.09.2020 р. і 15.09.2020 р. відповідно.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про розгляд справи, а відповідач знав про існування даної справи, мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористався.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи підписав рішення без його проголошення.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання електронним цифровим підписом відповідача заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, і на підставі укладеного договору позивач перерахував відповідачеві кредитні кошти. Позивач ствердив, що відповідач в порушення умов договору не повертав кредитні кошти у передбачений договором строк та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 29166,65 грн заборгованості за кредитом та 3300 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Розглянувши матеріали справи, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

03.10.2019 р. фізична особа-підприємець Самуляк Віра Андріївна (клієнт) із використанням електронного цифрового підпису підписала заяву про приєднання до умов та правил надання послуги «КУБ», в преамбулі якої зазначено, що підписанням цієї заяви, на підставі ст.634 Цивільного кодексу України вона приєднується до розділу 1.1. «Загальні положення» та підрозділу « 3.2.8. Умови та правила надання послуги «КУБ» умов та правил надання банківських послуг (далі - умови), що розміщені на сайті ПАТ КБ «Приватбанк» pb.ua на дату укладення договору; ця заява та умови разом складають кредитний договір між банком та клієнтом.

В розділі 1 заяви наведено істотні умови кредитного договору, зокрема такі:

- банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни (п.1.1.);

- розмір кредиту: 50000 (п`ятдесят тисяч) грн (п.1.2.);

- строк кредиту: 12 місяців з дати видачі коштів клієнту (п.1.3.);

- проценти за користування кредитом: перші 6 місяців 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6% від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту) (п.1.4.);

- порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом. Сторони узгодили, що графік погашення кредиту (додаток 1 до цієї заяви) є невід`ємною частиною договору (п.1.6.);

- укладення кредитного договору здійснюється шляхом підписання клієнтом цієї заяви шляхом накладення електронного цифрового підпису в системі «Приват24 для бізнесу» або у сервісі «Paperless» або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору (п.1.10.).

В додатку №1 до заяви про приєднання до умов та правил надання послуги «КУБ» № б/н від 03.10.2019 р. викладено графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом. Так, сума кредиту, яка повинна погашатись щомісяця протягом 12 місяців, становить 4166,67 грн кожного місяця, а сума процентів - 900 грн щомісяця з першого по шостий місяць включно і 800 грн щомісяця з сьомого по дванадцятий місяць включно.

Заявку підписано 03.10.2019 р. технічним ключем MSBGO АТ КБ «Приватбанк» (сертифікат виданий: АЦСК АТ КБ «Приватбанк», реєстраційний номер сертифіката: 2В6С7DF9А3891DА1040000003А714000Е9921Е01, дата видачі: 30.09.2019 р. та дата закінчення дії: 29.09.2020 р.), а також 03.10.2019 р. електронним цифровим підписом ОСОБА_1 (сертифікат виданий: АЦСК АТ КБ «Приватбанк», реєстраційний номер сертифіката: 2В6С7DF9А3891DА1040000004Е782D002E15F600, дата видачі: 23.04.2019 р. та дата закінчення дії: 22.04.2020 р.) та скріплено її електронною печаткою.

Відповідно до розділу 2 договору, клієнт підтверджує ознайомлення із розділом « 1.1. Загальні положення», а також підрозділом « 3.2.8. Умови та правила надання кредиту «Кредит КУБ» умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку за адресою: https://privatbank.ua/terms, у редакції, чинній на дату підписання цієї заяви, а саме: 3.2.8. Умови та правила надання кредиту «Кредит КУБ».

Згідно з п.3.2.8.3. договору, надання кредитів у рамках послуги здійснюється, зокрема, на наступних умовах:

- повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві (п.3.2.8.3.1.);

- строк користування кредитом становить 12 місяців (п.3.2.8.3.1.2.);

- клієнт доручає банку щомісячно у строки, зазначені в заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту. Згідно зі ст.ст.212, 651 ЦКУ при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-ого дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту (банк здійснює інформування клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк, sms-повідомлення або інших)). При непогашенні заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість за кредитним договором, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, терміном повернення кредиту є дата останнього платежу (п.3.2.8.3.1.4.);

- за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п.3.2.8.6.2.). (п.3.2.8.3.2.);

- клієнт зобов`язується: оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п.3.2.8.3.2. (п.3.2.8.5.2.); повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.п.3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку (п.3.2.8.5.3.); сплатити банку проценти згідно з п.п.3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2. (п.3.2.8.5.5.);

- за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.п. 3.2.8.1., 3.2.8.3. цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2. (п.3.2.8.9.1.);

- розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у терміни, вказані в заяві, кожного місяця, на наступний день після дня отримання клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на первісну суму кредиту (п.3.2.8.9.7.)

Позивачем до позовної заяви додано копію витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» Розділ 3.2.8. Умови та правила надання кредиту «Кредит КУБ» (затверджений на засіданні Правління АТ КБ «Приватбанк» від 09.02.2017 р., протокол №10). За твердженням позивача, надана ним редакція Умов та правил станом на 03.10.2019 р. була чинною та містилась на сайті ПАТ КБ «Приватбанк».

03.10.2019 р. банк перерахував грошові кошти в сумі 50000 грн на рахунок клієнта, що підтверджується наданою випискою по рахунку.

З виписок за період з 03.10.2019 р. по 15.07.2020 р. вбачається наступне: ФО-П Самуляк В.А. здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором шляхом сплати по 4166,67 грн 04.11.2019 р., 03.12.2019 р., 04.01.2020 р., 03.02.2020 р., 03.03.2020 р.; станом на 15.07.2020 р. залишок заборгованості за кредитом становив всього 29166,65 грн; відбувалось нарахування банком комісії (по 900 грн 03.11.2019 р., 03.12.2019 р., 03.01.2020р., 03.02.2020 р., 03.03.2020 р., 03.04.2020 р. та по 800 грн 03.05.2020р., 03.06.2020 р., 03.07.2020 р.) та її часткове погашення клієнтом шляхом сплати по 900 грн 04.11.2019 р., 03.12.2019 р., 04.01.2020 р., 03.02.2020р. та 03.03.2020 р.; кінцева сума заборгованості за комісією - 3300грн.

В позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 29166,65 грн заборгованості за кредитом та 3300 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Станом на дату ухвалення рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо здійснення відповідачем оплати заявлених до стягнення сум.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст.627 ЦК України).

За умовами частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як передбачено частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім клієнтам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Матеріали справи не містять підтверджень того, що відповідач, підписуючи заяву про приєднання, ознайомився і погодився саме з умовами та правилами, які містяться в наданому позивачем витязі.

Суд вважає, що наданий позивачем витяг не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила, що розміщені на офіційному сайті банку, а позивач міг додати до позовної заяви витяг у будь-якій редакції, яка є найбільш сприятливою для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві умови та правила надання послуги «КУБ», наданий банком витяг з умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма.

Надані позивачем умови та правила з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору у зв`язку з тим, що вони не підписані та не визнаються позичальником, тому суд, вирішуючи спір в даній справі виходить з того, що умовами кредитного договору є лише умови, прийняті позичальником та зафіксовані у підписаній сторонами заяві про приєднання.

Така ж правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17.

Про те, що умови та правила могли бути змінені банком і можуть використовуватись позивачем у власних інтересах свідчить також той факт, що в тексті позовної заяви позивач цитує пункти умов, які за змістом відрізняються від змісту пунктів умов, що долучені самим позивачем до позовної заяви.

Наприклад, позивач у відповіді на відзив зазначає: «Відповідно до п.3.2.8.9. Умов за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.8.1., 3.2.8.2., 3.2.8.3., 3.2.8.3.1. цього Договору Клієнт сплачує проценти у вигляді щомісячної комісії в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.» в той час як пункт 3.2.8.9. поданого ним витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» Розділ 3.2.8. Умови та правила надання кредиту «Кредит КУБ» (затверджений на засіданні Правління АТКБ «Приватбанк» від 09.02.2017 р., протокол №10) насправді виглядає так: « 3.2.8.9.1. За користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.п.3.2.8.1., 3.2.8.3. цього Договору Клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п.3.2.8.3.2.»

Позивач вказує, що у відповідності до пунктів 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. Умов відповідач взяв на себе зобов`язання оплатити проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії згідно з п.3.2.8.3.2. Разом з тим відповідні пункти долучених позивачем умов та правил не містять згадки про те, що відповідач має обов`язок оплатити проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії, а встановлюють обов`язок оплачувати щомісячні проценти за користування кредитом без зазначення того, що такі проценти мають форму щомісячної комісії.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені ст. 193 ГК України.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Договором визначено, що строк повернення кредиту дорівнює 12 місяців з дати видачі коштів клієнту (03.10.2019 р.), а кредит підлягає поверненню частинами кожного місяця протягом цього строку.

Разом з тим з поданих виписок вбачається, що боржник прострочив повернення чергової частини кредиту у квітні 2020 року, а також і відповідних частин у наступні місяці, оскільки остання сплата відбулась 03.03.2020 р. Станом на час звернення з позовом простроченою заборгованістю за кредитом була заборгованість в розмірі 16666,68 грн.

Суд вважає, що кредитор, звернувшись до суду з позовом про дострокове стягнення усієї суми заборгованості за кредитом, включаючи прострочену заборгованість та заборгованість, що залишилась (всього 29166,65 грн), використав своє передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України право та на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів тощо.

При цьому направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів, є правом, а не обов`язком кредитора, ненаправлення ж такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав і не позбавляє кредитора права на судовий захист. Як наслідок, кредитор може вимагати захисту своїх прав через суд, подавши позов про виконання боржником обов`язку з дострокового повернення частини кредиту, що залишилась, та просити стягнення цієї частини кредиту, як і його простроченої частини.

Аналогічна правова позиція щодо розуміння поданого позову як вимоги в порядку ст.1050 ЦК України про дострокове повернення частини позики, що залишилась, наведена в постанові Великої Палати Верховного суду від 27.03.2019 р. у справі №521/21255/13-ц, постановах Верховного суду від 16.08.2019 р. у справі №754/882/15-ц, від 05.02.2020 р. у справі №755/17616/15-ц.

За умовами ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як передбачено ч.ч.1-3 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до умов кредитного договору, який, як встановлено вище, складається з заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» та додатку №1 до заяви «Графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом», сторони погодили розмір, строк кредиту, порядок погашення заборгованості за кредитом, а також розмір процентів за користування кредитом і розмір процентів за прострочення сплати заборгованості.

Суд зазначає, що умовами укладеного кредитного договору не передбачено сплату відсотків у вигляді щомісячної комісії, 3300 грн яких просить стягнути позивач. Водночас, беручи до уваги зміст п.1.4. заявки та додатку №1, а також банківських виписок, можна зробити висновок, що комісія, яка нараховувалась банком, за своїм розміром та порядком нарахування відповідала розміру і строку сплати процентів (відсотків) за користування кредитом, погодженим сторонами.

У зв`язку з цим, виходячи з принципів розумності та справедливості і не допускаючи проявів надмірного формалізму, суд вказує, що формулювання позовної вимоги як вимоги про стягнення заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії в той час як договір не містив вказівки на надання процентам форми комісії, в даному випадку не впливає на можливість її задоволення, оскільки правова природа даної заборгованості як заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, погоджених сторонами, залишається незмінною.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитом і процентами та її розмір є наявні в матеріалах справи первинні документи у формі виписок банку.

Таким чином, суд погоджується з позивачем в тому, що стягненню підлягає 29166,65 грн заборгованості по тілу кредиту (основному боргу) та 3300 грн заборгованості по сплаті відсотків.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.

Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями.

Спір у даній справі виник з господарського договору, укладеного у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності, яка раніше велася відповідачем як фізичною особою-підприємцем, а відповідач при укладенні договору зазначав свій статус саме як фізичної особи-підприємця, (преамбула заяви про приєднання, реквізити сторін договору).

Зобов`язання відповідача з втратою ним після укладення договору такого статусу не припинились, тому суд, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін, вважає, що спір підлягає розгляду саме в порядку господарського судочинства.

Таку ж правову позицію стосовно юрисдикції спору, що виник при виконанні умов укладеного між сторонами господарського договору, за позовом суб`єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, висловлено і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 р. у справі №904/1083/18 та від 09.10.2019 р. у справі №127/23144/18.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи все наведене, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені відповідачем, а позовні вимоги до нього підлягають задоволенню повністю.

Як передбачено п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Оскільки згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 127, 129, 165, 233, 236, 237, 238, 241, 247, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», м.Київ, вул.Грушевського, 1Д (ідентифікаційний код 14360570) 29166,65 грн заборгованості за кредитом, 3300 грн заборгованості за відсотками та 2102 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченомуст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя З.П. Гоменюк