Рішення № 92968694, 19.11.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2020 р. Справа № 911/1691/20

За позовом Фізичної особи-підприємця Кур`яти Миколи Станіславовича, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Колос", 09051, Київська область, Сквирський район, село Пустоварівка, площа Ватутіна, будинок 18 А

про стягнення 179 274,10 грн за договором підряду № ДГ-0000019 від 03.06.2019

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Фізична особа-підприємець Кур`ята Микола Станіславович звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Колос" про стягнення за договором підряду № ДГ-0000019 від 03.06.2019 заборгованості в розмірі 149 544,95 грн, 23 448,77 грн пені, 3 425,04 грн 3% річних та 2 856,29 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору підряду в частині повної та своєчасної оплати за виконані позивачем роботи та поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у вказаній сумі, яку позивач просить суд стягнути з відповідача із врахуванням передбаченої договором пені та відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.06.2020 позовну заяву було залишено без руху, 04.08.2020 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано позовну заяву про стягнення заборгованості в новій редакції.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є малозначними справами.

Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що ціна даного позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ухвалою Господарського суду Київської області від 25.08.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачу у встановлений ухвалою строк надати суду заяву з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні та відзив на позовну заяву, а позивачу з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив.

Відзив на позовну заяву відповідачем подано не було, про розгляд справи в Господарському суді Київської області повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Крім того, 01.10.2020 сторонами було подано спільну заяву б/н від 16.09.2020 (вх. № суду 20994/20) про затвердження мирової угоди від 10.09.2020 у справі № 911/1691/20, в затвердженні якої ухвалою суду від 06.10.2020 відмовлено, оскільки зміст та форма мирової угоди не відповідали вимогам частини п`ятої статті 192 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Справу розглянуто судом в розумний строк з урахуванням конкретних обставин, зокрема, положень законодавчих актів щодо запобіганню поширення захворюваності на COVID-19.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності суд

встановив:

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з договорів та правочинів.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

03 червня 2019 року між Фізичною особою-підприємцем Кур`яти Миколою Станіславовичем (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Колос" (Замовник) укладено договір підряду № ДГ-0000019, відповідно до умов якого Підрядник зобов`язується виконати за дорученням Замовника та відповідно до умов Договору роботу та поставити обладнання, а Замовник зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити згідно рахунка-фактури № СФ-00000050 від 03.06.2019 (пункт 1.1 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору вартість обладнання та робіт, виконаних Підрядником по даному Договору, складає 827 080,10 грн разом з ПДВ.

Оплата по даному Договору здійснюється Замовником двома частинами: передплата в сумі 206 770,00 грн - до 07.06.2019; кінцевий розрахунок в сумі 620 310,10 грн - до 30.07.2019 (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 4.2 Договору приймання виконаних по даному Договору робіт оформляється актом здачі-прийняття виконаних робіт, який підписується сторонами, скріплюється печатками і згідно якого Замовник здійснює оплату, виконаної Підрядником роботи.

Строк виконання Підрядником робіт до 01.07.2019 (пункт 4.3 Договору).

Згідно з пунктом 5.3 Договору за несплату або несвоєчасну оплату виконаних Підрядником робіт Замовник виплачує Підряднику пеню в розмірі 10% (десять) від договірної вартості робіт (вартості неоплачених робіт) за кожний день прострочки.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами обов`язків належним чином (пункт 7.3 Договору).

Позивач зазначає, що загальна сума виконаних робіт, поставлених та змонтованих запчастин, а також наданих послуг складає 932 544,95 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними та актами здачі-прийняття робіт, а саме: акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000025 від 11.06.2019, № ОУ-0000035 від 09.07.2019, № ОУ-0000037 від 11.07.2019, № ОУ-0000062 від 09.10.2019; видаткові накладні № РН-0000056 від 11.06.2019, № РН-0000061 від 25.06.2019, № РН-0000069 від 04.07.2019, № РН-0000073 від 08.07.2019, № РН-0000078 від 11.07.2019, № РН-0000077 від 11.07.2019, № РН-0000079 від 05.08.2019, № РН-0000097 від 05.08.2019, № РН-0000120 від 09.10.2019. Видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт містяться в матеріалах справи.

Позивач вказує на те, що ним, як Підрядником, виконані в повному обсязі взяті на себе договірні зобов`язання, при цьому жодних претензій щодо якості або строків виконання робіт від відповідача на адресу позивача не надходило.

За твердженнями позивача, відповідачем частково здійснено розрахунок за виконані позивачем роботи та поставлений товар в розмірі 783 000,00 грн, таким чином заборгованість в розмірі 149 544,95 грн відповідачем залишилась несплачена.

Позивач з метою досудового врегулювання спору звертався до відповідача з претензією № 1 від 03.03.2020 з вимогою сплатити заборгованість, однак відповідач заборгованість не сплатив, вмотивованої відповіді не надав.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Зі змісту Договору вбачається, що він за своєю правовою природою є договором підряду, а відтак правовідносини, які виникли у зв`язку з його виконанням, регулюються положеннями Глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами першою, другою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Стеттею 843 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до частини першої статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Стаття 854 Цивільного кодексу України передбачає, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково;

В силу статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог частини першої, частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами статті 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що договір підряду № ДГ-0000019 від 03.06.2019 підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками; акти здачі-прийняття робіт та видаткові накладні, що долучені до матеріалів справи, містять посилання на даний договір, підтверджують виконання позивачем робіт і поставку обладнання та прийняття їх Замовником, які останнім частково оплачені.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та повної сплати коштів за виконану позивачем роботу та поставку обладнання не надав, доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо якості та суми виконаних робіт суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

Зокрема, суд вважає за необхідне зазначити, що підписання уповноваженими представниками сторін проекту мирової угоди про врегулювання спору у даній справі підтверджує факт неналежного виконання Замовником своїх зобов`язань в частині повної оплати за виконані роботи.

Враховуючи викладене вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи в сумі 149 544,95 грн, яка підтверджена відповідачем і яка на час прийняття рішення відповідачем не погашена, є обґрунтованою, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов`язання передбачену договором пеню в сумі 23 448,77 грн та на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 3 425,04 грн, а також інфляційних втрат у сумі 2 856,29 грн (за період з 01.08.2019 по 05.05.2020).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог частини другої статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Частиною другою статті 343 Господарського кодексу України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що за несплату або несвоєчасну оплату виконаних Підрядником робіт Замовник виплачує Підряднику пеню в розмірі 10% (десять) від договірної вартості робіт (вартості неоплачених робіт) за кожний день прострочки.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Кінцевий строк розрахунку за виконані роботи даним договором визначено 30.07.2019 (пункт 3.2 Договору).

Здійснивши перевірку розрахунку пені суд встановив, що позивачем арифметично вірно розраховано розмір таких вимог, пеня нарахована в межах 6-ти місячного строку з наступного дня після визначеної договором кінцевої дати розрахунку та обмежена подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а отже за вказаних обставин вимога про стягнення 23 448,77 грн пені, нарахованої за період з 01.08.2019 по 01.02.2020, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 Цивільного кодексу України і статті 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом за допомогою програми "Ліга Закон" здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунки є арифметично правильними. Періоди нарахування визначено позивачем вірно.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 149 544,95 грн сума основного боргу, 23 448,77 грн пеня, 3 425,04 грн 3% річних та 2 856,29 грн інфляційних втрат.

Згідно з вимогами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Колос" (09051, Київська область, Сквирський район, село Пустоварівка, площа Ватутіна, будинок 18 А, код ЄДРПОУ 03754120) на користь Фізичної особи-підприємця Кур`яти Миколи Станіславовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 149 544 (сто сорок дев`ять тисяч п`ятсот сорок чотири) грн 95 коп. суму основного боргу, 23 448 (двадцять три тисячі чотириста сорок вісім) грн 77 коп. пені, 3 425 (три тисячі чотириста двадцять п`ять) грн 04 коп. 3% річних та 2 856 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят шість) грн 29 коп. інфляційних втрат, а також судовий збір у сумі 2 689 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев`ять) грн 12 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись із змістом судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 19.11.2020