Рішення № 92968533, 19.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2020Справа № 910/7371/20

За позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт»

про стягнення 3195454,39 грн

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від прокуратури - Набієва М.І. (уповноважений представник);

від позивача - Ковальчук І.В. (уповноважений представник);

від відповідача - Циба Р.М. (уповноважений представник);.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року Військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт» про стягнення 3195454,39 грн. штрафних санкцій за державним контрактом №403/1/18/100 від 22.12.2018.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов державного контракту №403/1/18/100 від 22.12.2018 в частині своєчасної поставки обумовленого договором товару, а саме прострочення поставки частини продукції на 65 днів, у зв`язку з чим позивачем на підставі положень пункту 7.2 Контракту нараховано штраф у розмірі 0,1% від вартості непоставленої продукції в сумі 1538551,95 грн та у розмірі 7% від вартості непоставленої продукції понад 30 діб у розмірі 1656902,44 грн. Вказав, що заступник військового прокурора звернувся до суду із зазначеною позовною заявою у відповідності до норм чинного законодавства, з дотриманням передбаченого Законом порядку, оскільки Міністерством оборони України не було вжито заходів щодо усунення наявних порушень прав і інтересів Міністерства.

На підставі викладеного позивач просить суд задовольнити позов та стягнути з відповідача вказані штрафні санкції.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість представницьких повноважень заступника військового прокурора щодо захисту інтересів держави. Також зазначив, що поставка продукції за державним контрактом з пропуском строку поставки відбулась внаслідок зміни сторонами умов поставки в частині кількості та номенклатури продукції, що призвело до збільшення строків її виготовлення виробником та збільшенням суми попередньої оплати іноземному виробнику. При цьому внаслідок несхвалення обслуговуючим банком відповідача операції щодо закупівлі іноземної валюти така оплата відбулась невчасно, що також вплинуло на строк поставки продукції іноземним виробником. Крім того вказав, що розрахунок позивача містить помилки та наголосив на відсутності збитків позивача внаслідок прострочення поставки продукції, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник військової прокуратури в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, зазначивши, що відповідачем підписано всі додаткові угоди до Контракту, якими було узгоджено номенклатуру виробів та строк поставки, проте поставка була здійснена з порушенням вказаних строків. Також зазначив, що укладеним між сторонами контрактом передбачено стягнення штрафних санкцій за порушення виконання його умов, при цьому не потребується доведення заподіяння збитків такими порушеннями.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що 22.12.2018 між Міністерством оборони України та Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державним госпрозрахунковим зовнішньоторгівельним підприємством «Спецтехноекспорт» укладено державний контракт №403/1/18/100, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався поставити позивачу піротехнічні засоби для літаків (за специфікацією) за державним оборонним замовленням.

Відповідно до умов вказаного контракту та додаткових угод до нього, зокрема №4 від 19.09.2019 та № 5 від 18.12.2019 строк поставки продукції сторони погодили до 10.09.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема видаткової накладної №РН-0000076 від 15.11.2019, акта приймання-передачі №1716 від 15.11.2019, повідомлення-підтвердження №650/122/7/3015 від 15.11.2019 та акта приймання-передачі продукції від 20.11.2019, відповідачем здійснено поставку частини продукції, на суму 23670034,79 грн з пропуском передбаченого додатковими угодами строку поставки на 65 днів, а саме 15.11.2019.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Підпунктом 1 пункту 7.2 контракту передбачено, що за порушення строків поставки продукції виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості (з ПДВ) непоставленої (недопоставленої) продукції, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад тридцять днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 1538551,95 грн та штрафу в розмірі 1656902,44 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки за період з 11.09.2019 по 14.11.2019 судом встановлено, що надані позивачем розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та умовам договору, у зв`язку з чим, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо зміни сторонами умов поставки в частині кількості та номенклатури продукції, що призвело до збільшення строків її виготовлення виробником та збільшенням суми попередньої оплати іноземному виробнику судом відхиляються з огляду на те, що згідно наявних в матеріалах справи доказів, зокрема листування між позивачем та відповідачем, а також між відповідачем та виробником продукції, дійсно сторони обговорювали зміну номенклатури та кількості продукції, що поставляється. Проте, вказане листування здійснювалось впродовж лютого - квітня 2019 року, після чого сторони підписували додаткові угоди до контракту, при цьому строки поставки продукції не змінювались і були погоджені обома сторонами контракту. Одночасно, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачу у встановленому законом чи договором порядку повідомлень щодо неможливості виконання умов контракту у встановлений строк.

Також відхиляються судом і доводи відповідача щодо затримки поставки продукції у зв`язку з неможливістю вчасного придбання іноземної валюти для розрахунку з виробником продукції, оскільки виконання зобов`язання за контрактом не має залежати від виконання зобов`язань виконавця за іншими договорами. Відповідач не позбавлений можливості, у випадку неправомірної відмови обслуговуючого банку у здійснені банківських операції, звернутись до вказаного банку з вимогою про відшкодування заподіяних такою відмовою збитків у випадку їх наявності.

Щодо відсутності заподіяних невчасною поставкою продукції збитків позивачу та відсутністю підстав у зв`язку з цим для стягнення нарахованих штрафних санкцій, то суд зазначає, що штрафні санкції стягуються відповідно до умов договору за наявності порушення сторонами за контрактом своїх зобов`язань, при цьому наявність збитків не є обов`язковою умовою для застосування штрафних санкцій.

Стосовно необґрунтованості представницьких повноважень заступника військового прокурора щодо захисту інтересів держави, то суд зазначає, що прокурором обгрунтовано у власних поясненнях та позовній заяві наявність порушених інтересів держави, зокрема відновлення порушеного права держави в особі Міністерства оборони України на стягнення штрафних санкцій за державним контрактом. При цьому, військовим прокурором Київського гарнізону до Міністерства оборони України у відповідності до приписів ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України направлено лист від 13.05.2020 щодо повідомлення про вжиті Міністерством претензійно-позовні заходи щодо стягнення пені та штрафу у зв`язку з порушенням відповідачем умов контракту. Листом від 22.05.2020 Міністерство повідомило прокурора про те, що таких позовів до суду Міністерство не подавало. Крім того, в судовому засіданні представник позивача повідомив суд, щодо Міністерством не вживались заходи щодо стягнення в судовому порядку пені та штрафу за невчасну поставку продукції на контрактом. Отже не звернення уповноваженого органу до суду за захистом порушених інтересів держави свідчить про неналежне виконання Міністерством оборони України своїх функцій та надає підстави для звернення прокурору до суду з відповідним позовом.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 7; ідентифікаційний код 30019335) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022) 1538551 (один мільйон п`ятсот тридцять вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят одна) грн 95 коп. пені, 1656902 (один мільйон шістсот п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот дві) грн 44 коп. штрафу.

Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 7; ідентифікаційний код 30019335) на користь Спеціалізовної прокуратури у військовій та оборонній сфері центрального регіону (01014, м. Київ, вул. Петра Болбочана, буд. 8; ідентифікаційний код 38347014) 47931 (сорок сім тисяч дев`ятсот тридцять одна) грн 82 коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення підписано 19.11.2020

Суддя Я.В. Маринченко