Рішення № 92968382, 14.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.09.2020Справа № 910/9119/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Беррі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розетта Агро"

про розірвання договору та стягнення 492 020, 00 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача: Дзюба А.В.;

Від відповідача: Муха Р.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм Беррі" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розетта Агро" (далі - відповідач) про розірвання Договору поставки № 03/09/2019 від 05.09.2019 та стягнення 492 020, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказав на те, що відповідачем порушено умови Договору поставки № 03/09/2019 в частині поставки товару в строк, визначений договором, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив, судове засідання призначено на 03.08.2020.

03.08.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2020, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву по справі на 17.08.2020.

14.08.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив та пояснення щодо заяви про розгляд справи по порядку загального позовного провадження.

Судом у судовому засіданні 17.08.2020 залишено заяву відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву по справі на 14.09.2020.

11.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Представник позивача у судовому засіданні 14.09.2020 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.09.2020 заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 14.09.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представникiв сторiн, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Розетта Агро» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Беррі» (далі - покупець) укладено Договір поставки № 03/09/2019.

Відповідно до п. 1.2. Договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю товар, який належить чи належатиме продавцю на права власності на момент його передачі покупцю, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Як встановлено п. 2.1. Договору асортимент товару, його кількість, якісні характеристики та ціна визначаються сторонами у Специфікації, яка є невід`ємною частиною та додатком до Договору.

Приймання товару по кількості і якості покупцем в момент його передачі від продавця здійснюється у відповідності з товаросупровідними документами на товар та умовами договору (п. 4.1. Договору).

Згідно з п. 5.2. Договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на банківський рахунок продавця.

Пунктом 5.8. Договору передбачено, що у випадку, якщо покупець скасовує замовлення на закупівлю товару (письмово відмовляється від Договору) після сплати передоплати або її частини та до моменту фактичної поставки товару, то продавець може зберегти таку передоплату або її частину, як компенсацію понесених продавцем збитків.

Як встановлено п. 6.1. Договору продавець зобов`язаний проставити (передати) товар покупцю, зазначений у Специфікації в період до квітня 2020 року (включно).

Відповідно до п. 9.2. Договору в разі дострокового розірвання Договору зі сторони покупця, якщо таке розірвання не є наслідком невиконання або неналежного виконання продавцем умов Договору, передоплата не повертається.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов`язків по Договору (п. 14.1. Договору).

Відповідно до п. 14.2. Договору він може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін, у разі істотного порушення іншою стороною його умов, у встановленому законодавством порядку.

05.09.2019 сторони підписали Специфікацію № 1, в якій узгодили найменування, вид, сорт, характеристики та ціну товару, що поставляється.

Загальна вартість замовлення (товару) за Специфікацією складає 1 967 740, 14 грн (один мільйон дев`ятсот шістдесят сім тисяч сімсот сорок гривень 14 копійок), що еквівалентно 71 684, 00 євро за курсом 27, 45 грн станом на 13.09.2019.

Відповідно до п. 3 Специфікації оплата товару здійснюється в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування передоплати в два етапи/платежі:

- етап/ платіж - вартість товару у розмірі 492 020, 00 грн з ПДВ покупець сплачує на підставі виставленого продавцем рахунку не пізніше 15.08.2019;

- етап / платіж - решта вартості товару, а саме еквівалент товару, вираженої у євро на курс продажу євро встановлений міжбанківською валютною біржою.

Поставка товару здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС - 2010: DDP на склад покупця

(п. 4 Специфікації).

Датою поставки товару є дата передачі товару, що зазначена у видатковій накладній, підписаній уповноваженими представниками обох сторін (п. 5 Специфікації).

Специфікація є невід`ємною частиною Договору поставки № 03/09/2019 від 05.09.2019 і вступає в силу з моменту підписання сторонами (п. 6 Специфікації).

13.09.2019 ТОВ «Розетта Агро» виставило покупцю рахунок - фактуру № СФ - 0000035 про оплату товару у розмірі 492 020, 00 грн.

Платіжними дорученнями № 288 від 16.09.2019 та № 289 від 17.09.2019 ТОВ «Прайм Беррі» оплатило рахунок - фактуру № СФ - 0000035 від 13.09.2019 в розмірі 300 000, 00 грн та 192 020, 00 грн.

Листом від 23.03.2020 позивач повідомив відповідача, що через ряд непередбачуваних обставин ТОВ «Прайм Беррі» не може прийняти і посадити саджанці лохини відповідно до підписаного Договору № 03/09/2019 від 05.09.2019 і згідно із Специфікацією № 1 від 05.09.2019, просило скасувати замовлення та повернути передоплату за вирахування витрат.

В подальшому, 14.05.2020 листом № 15 Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Беррі» повідомило продавця про те, що останнім не поставлено оплачений згідно рахунку - фактури № СФ - 0000035 від 13.09.2019 товар та просило в двотижневий термін здійснити поставку за адресою, вказаною в п.п.3.3. Договору.

Однак, як вказує позивач, відповідачем не здійснено свого обов`язку по Договору та не поставлено товар, у зв`язку з чим просить суд розірвати Договір поставки № 03/09/2019 та стягнути з відповідача суму передоплати у розмірі 492 020, 00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти заявлених позовних вимог та вказав на те, що позивач 23.03.2020 листом,адресованим генеральному директору ТОВ «Розетта Агро» повідомив про скасування замовлення на поставку рослин в квітні 2020 року, які оплачені ним на підставі Договору та Специфікації № 1 та просив повернути передоплату (копія листа наявна в матеріалах справи).

Крім того, відповідач зазначив, що позивач 23.03.2020 вищевказаним листом розірвав Договір № 03/09/2019 у спосіб, передбачений п. 5.8. Договору - шляхом односторонньої відмови від нього, а тому позовні вимоги про розірвання не підлягають задоволенню, так як станом на час розгляду справи Договір розірваний в односторонньому порядку.

Щодо позовної вимоги про стягнення передоплати у розмірі 492 020, 00 грн відповідач також заперечив та зазначив, що п. 5.8 та 9.2. Договору передбачено право продавця не повертати передоплату покупцю, оскільки сторона має компенсувати понесені нею витрати, які були понесені ТОВ «Розетта Агро» з метою виконання Договору № 03/09/2019 за міжнародним Договором купівлі - продажу № FC 02-2019, укладеним Компанією ТОВ «Розетта Агро» (покупець) з Fall Creek Driesvenplant BV (продавець) для покупки лохини (чорниці високорослої).

У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, та вказав на те, що 23.03.2020 позивач листом повідомив, що не може прийняти та посадити саджанці лохини у квітні 2020, цим же листом позивач не відмовлявся від Договору та зазначив, що Договір не є розірваним в односторонньому порядку.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків зокрема є, договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що він за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 193 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов`язання умов (неналежне виконання).

Так, положеннями ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналогічні положення щодо можливості розірвання договору за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду також містяться у ч. 3 ст. 653 ЦК України та ч. 4 ст. 188 ГК України.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Отже, приписи ст. 651 ЦК України пов`язують можливість розірвання договору у зв`язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу суддівського розсуду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Наведена правова позиція щодо застосування норм ст. 651 ЦК України викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 30.01.2018 у справі № 908/491/17.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 924/522/17.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Листом від 23.03.2020 позивач повідомив відповідача, що через ряд непередбачуваних обставин ТОВ «Прайм Беррі» не може прийняти і посадити саджанці лохини відповідно до підписаного Договору № 03/09/2019 від 05.09.2019 і згідно із Специфікацією № 1 від 05.09.2019, просило скасувати замовлення та повернути передоплату за вирахування витрат.

В той час суд вказує, що в контексті викладеного вище та встановлених судом обставин, позивачем не доведено істотного порушення відповідачем умов Договору №03/09/2019 з якими приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов`язують можливість їх розірвання.

Договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін, у разі істотного порушення іншою стороною його умов, у встановленому законодавством порядку (п. 14.2. Договору).

Лист позивача від 23.03.2020 не може бути розцінений судом як пропозиція про розірвання або ж відмову від договору, оскільки позивач зазначив лише про скасування замовлення.

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів на підтвердження надання пропозиції відповідачу про розірвання Договору №03/09/2019, у зв`язку з чим не дотримано процедуру передбачену статтею 188 Господарського кодексу України.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми у розмірі 492 020, 00 грн., яка

була перерахована позивачем платіжними дорученнями № 288 від 16.09.2019 та № 289 від 17.09.2019 ТОВ «Прайм Беррі» на підставі рахунку - фактури № СФ - 0000035 від 13.09.2019 в розмірі 300 000, 00 грн та 192 020, 00 грн., судом також відмовлено у задоволенні вказаних позовних вимог, з огляду на п. 5.8 Договору яким передбачено, що у випадку, якщо покупець скасовує замовлення на закупівлю товару (письмово відмовляється від Договору) після сплати передоплати або її частини та до моменту фактичної поставки товару, то продавець може зберегти таку передоплату або її частину, як компенсацію понесених продавцем збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen), N 37801/97,п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Беррі" відмовити повністю.

2. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 19.11.2020.

Суддя М.Є.Літвінова