Рішення № 92968300, 19.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2020Справа № 910/13878/20Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Київського національного університету імені Тараса Шевченка

до Міністерства оборони України

про стягнення 58 876,69 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Київського національного університету імені Тараса Шевченка до Міністерства оборони України про стягнення 58 876,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору №286/2/19/8 від 05.03.2019 відповідачем в частині строків оплати наданих послуг з харчування, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 58 876,69 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.09.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Ухвала господарського суду м. Києва від 21.09.2020 р. отримана відповідачем 25.09.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01054 74422786.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

05.03.2019 року між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка (виконавець) та Міністерством оборони України (замовник) укладено договір №286/2/19/8 про закупівлю послуг з організації харчування (55320000-9) (послуги з харчування (годування), забезпечення продуктами харчування особового складу (штатних тварин) військових частин (установ) Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах у зонах відповідальності оперативних командувань за місцем постійної дислокації).

Відповідно до п.2.1 договору виконавець зобов`язується у 2019 році надати Міністерству оборони України послуги з організації харчування (55320000-9) (послуги з харчування (годування), забезпечення продуктами харчування особового складу (штатних тварин) військових частин (установ) Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах у зонах відповідальності оперативних командувань за місцем постійної дислокації), зазначені у специфікації до цього договору, освіження продовольства, а замовник - прийняти послуги і оплатити у строки та за цінами згідно з положеннями цього договору.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п.2.2 договору військові частини заклади, установи (далі - військові частини), дислоковані у Київській області, для особового складу яких будуть надаватися послуги щодо організації харчування, а саме: Військовий інститут КНУ ім. Тараса Шевченка.

Відповідно до п.2.3 договору, військові частини заклади, установи (далі - військові частини), дислоковані у Київській області областях, для особового складу яких будуть надаватися послуги щодо забезпечення харчовими продуктами: Військовий інститут КНУ ім. Тараса Шевченка.

Послуги надаються особовому складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, іншим особам, які мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах, зазначених в пунктах 2.2. та 2.3 цього договору в межах дислокації, а також особовому складу військових частин, що прикріплені на продовольче забезпечення, згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів України нормами харчування та вимогами законодавства України (представник замовника).

У разі потреби, послуги можуть надаватися в інших місцях відповідно до заявки представника замовника.

Ціна договору становить 29 239 779,36 грн. (п.4.1 договору).

Відповідно до пункту 11.1 договору договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року включно, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Після закінчення терміну дії договору звіряння взаєморозрахунків здійснюється на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння.

Відповідно до частини п`ятої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

09.12.2019 року сторони уклали додаткову угоду №3 до договору від 05.03.2019 №286/2/19/8, в якій зазначено, що відповідно до частини 5 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та пунктів 11.1 і 12.1 договору від 05.03.2019 №286/2/19/8 (далі - договір), сторони, за взаємною згодою, домовились внести зміни до цього договору, а саме:

Абзац перший пункту 11.1 договору викласти у такій редакції: 11.1 договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 березня 2020 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Після закінчення терміну дії договору звіряння взаєморозрахунків здійснюється на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння.

27.12.2019 року сторони уклали додаткову угоду №6 до договору від 05.03.2019 №286/2/19/8, якою сторони змінили п.1 договору та встановили, що ціна договору становить 25 160 427,84 грн.

Як зазначено позивачем, станом на 15.03.2020 року включно сума договору була використана на надання послуг у повному обсязі.

16.03.2020 року представниками замовника подано заявку на приготування їжі за основними та додатковими нормами харчування у їдальнях Київського національного університету імені Тараса Шевченка понад суму договору.

Відповідно до п.6.4 договору послуги надаються особовому складу навчального закладу, зазначений в пунктах 2.2 та 2.3 цього договору в межах його дислокації, які мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах, згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів України нормами харчування та вимогами законодавства України.

Послуги можуть надаватися в інших місцях, які встановлюються представником замовника відповідно до свого розпорядку дня та специфіки завдань, які виконуються навчальним закладом.

Згідно з п.6.4.1 договору обсяги послуг щодо забезпеченням харчуванням визначає представник замовника шляхом подачі виконавцю заявки на приготування їжі, на необхідну кількість осіб, за кожною нормою харчування у розрізі асортименту харчових продуктів на підставі розкладок продуктів, додаткових норм і додаткових продуктів щодоби до 18.00 дня, що передує дню отримання послуг у двох примірниках. Перший - залишається у представника виконавця, другий - в їдальні та повертається представнику замовника наступного дня.

Позивач зазначає, що на виконання заявки надано послугу з харчування у повному обсязі.

Так, між сторонами договору укладено зведений акт №16 приймання наданих послуг з харчування за 16.03.20 року (включно) згідно з договором від 05.03.2019р. №286/2/19/8 на загальну суму 58 876,69 грн.

Також, в матеріалах справи наявний акт звіряння розрахунків між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка та розпорядником коштів державного бюджету Міністерства оборони України за надані послуги з харчування особового складу у 2020 році, за договором від 05.03.2019 №286/2/19/8 відповідно до якого сальдо на 01.04.2020р. становить 58 876,69 грн. Та, зазначено, що розходження суми за КПКВ 2101020/3 КЕКВ 2230 - 58 876,69 грн. виникло з причин надання Київським національним університетом імені Тараса Шевченка документів, які підтверджують надання послуг для особового складу, понад суми договору на 2020 рік.

Тобто, як встановлено судом, позивачем надано певні послуги з харчування, а представникам замовника отримано ці послуги, проте, дані послуги були надані понад суму договору.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п.5.1 договору розрахунки за цим договором проводяться шляхом оплати фактично наданих виконавцем та прийнятих представником замовника послуг, за умови надходження коштів з Державного бюджету України, передбачених на зазначені цілі, протягом 20 банківських діб з дня надходження до замовника наступних документів: рахунків-фактур, зведеного акту приймання наданих послуг із харчування та/або акту приймання послуг із забезпечення харчовими продуктами, підтвердження відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31.12.2016р. №757.

Одночасно, частина 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем направлено відповідачу претензію №053/234-18 від 25.06.2020 року в якій просить перерахувати кошти в розмірі 58 876,69 грн. у строк до 15.07.2020 року.

У відповідь листом №286/6/5087 від 14.07.2020 року Міністерство оборони України повідомило позивача про те, що опрацювало звернення та зазначило, що згідно з вимогами бюджетного законодавства оплата за надані послуги здійснюється відповідно з узятими бюджетними зобов`язаннями за укладеним договором. Послуги, що надані на суму, що перевищує узяті в органах казначейства бюджетні зобов`язання на суму 58 876,69 грн. можуть бути погашені лише у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази оплати в сумі 58 876,69 грн.

Судом враховано, що позивачем надано послуги по заявці відповідача, які в подальшому прийняті останнім без заперечень.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 статті 218 ГК України та статті 617 ЦК України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Тобто відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.08.2007 № 6-рп/2007).

Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічних правових висновків у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 у справі № 906/621/17 та від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 58 876,69 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, ч.9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 60, ідентифікаційний номер 02070944) заборгованість у розмірі 58 876 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 69 коп. та судовий збір в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий