Рішення № 92966957, 19.11.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3287/20

Провадження № 2/645/1496/20

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2020 року м. Харків

Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Шарка О.П.,

при секретарі судового засідання – Христенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 6782 грн. 49 коп.,

На обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та Підприємством з іноземними інвестиціями «Імперіал Тобако Юкрейн» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії AM № 119741 від 28.09.2017 року, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля Volkswagen, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . 02.03.2018 року в м. Харків сталася дорожньо-транспортна пригода (за участю застрахованого автомобіля під управлінням водія ОСОБА_2 , а також за участю автомобіля ВАЗ 21144, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під управлінням ОСОБА_1 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в ПрАТ «ПЗУ Україна» автомобіль. Згідно з постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.05.2018 року особою винною в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що призвело до настання ДТП є водій ОСОБА_1 . Відповідно до рахунку - фактури № АХО - 002273 від 07.03.2018 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого автомобіля становить 6 782 грн. 49 коп. На виконання умов договору страхування ПрАТ «ПЗУ Україна» сплатило Страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 6 782 грн 49 коп. Виплата страхового відшкодування була здійснена ПрАТ «ПЗУ Україна» у відповідності до ст. 25 Закону України «Про страхування» на підставі заяви Страхувальника про настання страхового випадку від 05.03.2018 року та страхового акту № UA 2018030200089/L59/01 від 09.03.2018 року. Факт зазначеної виплати підтверджується звітом про виконані роботи та рух коштів Ротаційного фонду. Отже, після виплати страхового відшкодування у ПрАТ «ПЗУ Україна» виникло право вимоги про відшкодування завданої шкоди. На момент настання страхової події цивільно-правова відповідальність відповідача не була забезпечена полісом. З метою досудового врегулювання спору 24.09.2019 року відповідачу було направлено вимогу про відшкодування завданої майнової шкоди, однак вона повернулась за закінченням терміну зберігання.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.06.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву на позов.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В ст. 275 ЦПК України визначені строки розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з одним із принципів судочинства визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання ЦПК України, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.

Крім того, недотримання строків розгляду справ порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади.

Будучи обізнаним про розгляд справи судом, відповідач відзиву та жодних доказів не подав, а тому розгляд справи здійснений судом на підставі наявних доказів, що містяться в матеріалах справи.

За наявності одночасного існування умов, передбачених положеннями ст.280 ЦПК України, суд вважав можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечував позивач.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

З огляду на вказані норми закону позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що надані підприємствами - виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг відомості про заборгованість є неправомірними , які порушують, не визнають або оспорюють охоронювані законом його цивільні права.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судовим розглядом встановлено, що між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та Підприємством з іноземними інвестиціями «Імперіал Тобако Юкрейн» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії AM № 119741 від 28.09.2017 року, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля Volkswagen, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . 02.03.2018 року в м. Харків сталася дорожньо-транспортна пригода (за участю застрахованого автомобіля під управлінням водія ОСОБА_2 , а також за участю автомобіля ВАЗ 21144, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під управлінням ОСОБА_1 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в ПрАТ «ПЗУ Україна» автомобіль.

Згідно з постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.05.2018 року особою винною в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що призвело до настання ДТП є водій ОСОБА_1 .

Вказана постанова суду при розгляді даної справи має преюдиціальне значення у відповідність до положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, якою встановлено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дії особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до рахунку - фактури № АХО - 002273 від 07.03.2018 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого автомобіля Volkswagen, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . 02.03.2018 року становить 6 782 грн. 49 коп.

На виконання умов договору страхування ПрАТ «ПЗУ Україна» сплатило Страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 6 782 грн 49 коп.

Виплата страхового відшкодування була здійснена ПрАТ «ПЗУ Україна» у відповідності до ст. 25 Закону України «Про страхування» на підставі заяви Страхувальника про настання страхового випадку від 05.03.2018 року та страхового акту № UA 2018030200089/L59/01 від 09.03.2018 року.

Факт зазначеної виплати підтверджується звітом про виконані роботи та рух коштів Ротаційного фонду.

Отже, після виплати страхового відшкодування у ПрАТ «ПЗУ Україна» виникло право вимоги про відшкодування завданої шкоди.

На момент настання страхової події цивільно-правова відповідальність відповідача не була забезпечена полісом.

Ст.1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, на підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Як вбачається з вищенаведеного, право регресної вимоги виникло у позивача з моменту виплати страхового відшкодування, тобто з 15.12.2016 року.

Стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

З метою досудового врегулювання спору 24.09.2019 року відповідачу було направлено вимогу про відшкодування завданої майнової шкоди, однак вона повернулась за закінченням терміну зберігання.

Згідно ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

На підставі наведеного суд вважає, що позовні вимоги ПрАТ«СК «ПЗУ Україна» про стягнення з відповідача завданих збитків в розмірі 6782 грн. 49 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати по оплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 76-81, 133, 141, 247, 263-265,280 ЦПК України, суд,-

вирішив :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (п/р НОМЕР_3 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 20782312) майнову шкоду у розмірі 6782 грн. 49 коп. (шість тисяч сімсот вісімдесят дві гривні сорок дев`ять копійок) та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві гривні) грн. 00 коп.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», п/р НОМЕР_3 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 20782312, адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1

Повне судове рішення складено складено 19.11.2020 року.

Суддя Фрунзенського районного суду О. П. Шарко