Рішення № 92966446, 19.11.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3345/20

Номер провадження 2/629/1036/20

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2020 року м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Мицик С.А., при секретарі судового засідання - Заводяній О.Ю., за участю представника позивача- ОСОБА_1 , представника відповідача- Бусуєк Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» про стягнення заборгованості заробітної плати, невиплаченої при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та вихідної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ЛКМЗ» про стягнення заборгованості заробітної плати, невиплаченої при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та вихідної допомоги. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що до 06.04.2020 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем. Через невиконання відповідачем умов Колективного договору, у частині оплати праці, визначених п.5.21, за власної ініціативи, він розірвав безстроковий трудовий договір з власником, за ч.3 ст. 38 КЗпП України. Згідно запису в його трудовій книжці та розрахункових листків ТОВ «ЛКМЗ» за січень-березень 2020 наявна заборгованість по заробітній платі. На адвокатський запит про витребування детальної інформації, необхідної для захисту трудового права ОСОБА_3 , відповідач таку інформацію у передбачені законодавством строки, не надав. Станом на 06.04.2020 у ТОВ «ЛКМЗ» перед позивачем рахується заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 30719 гривень. З урахуванням середньої заробітної плати, яку він обрахував відповідно до чинного Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, врахувавши кількість робочих днів в останні два місяці перед звільненням, в сумі 9088,34 грн., за кінцевим розрахунком, з вихідною допомогою і компенсацією за час затримки у виплаті, на даний час він має отримати 30719 грн.+(9088,34 х 3=27265,03 грн.)+(9088,34 : 21 х 59=25533,91 грн.)= 83517,94 грн. Згідно норм матеріального права, визначених ст.ст. 116,117 КЗпП України, при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться у день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Відповідно до умов п. 8.8.2 вищезазначеного Колективного договору, який набрав чинності 2 квітня 2019 року, при розірванні трудового договору за власним бажанням, за умови, коли адміністрація не виконує трудове законодавство з охорони праці, працівникові повинна виплачуватися вихідна допомога в розмірі тримісячного заробітку. Розмір необхідної до виплати вихідної допомоги передбачено ст. 44 КЗпП України. Таким чином, позивачу відповідач у період з 06.04.2020 по цей час, за відпрацьовані січень-квітень 2020 заборгував у виплаті заробітну плату в сумі 30719 грн., вихідну допомогу в сумі 27265,03 грн. та компенсацію, пов`язану з затримкою її виплати в сумі 25533,91 грн., а всього 83517,94 грн. Враховуючи викладене, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у виплаті заробітної плати за період січень- квітень 2020 року, вихідну допомогу та компенсації і доплати, за час затримки у виплаті заробітної плати, за невикористану(невикористані) відпустки, за характер роботи,- у сумі 83517,94 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним в позові. Крім того, пояснив, що позивач зазнає моральних страждань, оскільки відповідач вже тривалий час не виплачує йому заробітну плату та виплати, передбачені чинним законодавством. Також зазначив, що докази, надані відповідачем, є неналежними та недопустимими. Станом на 26.10.2020 заборгованість відповідача із заробітної плати, з урахуванням повного погашення за січень-лютий 2020, становить 9351,97 грн. Пояснив, що за фактом фальсифікації відповідачем доказів у цивільній справі позивач звернувся до Лозівського ВП ГУНП в Харківській області із заявою про вчинення злочину.

Представник відповідача надала відзив на позов(а.с. 31-35), за змістом якого вихідна допомога, компенсація, доплати не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури, отже позивач повинен сплатити судовий збір за пред`явлення вимоги, з урахуванням ціни позову 83517,94 грн., із яких 30719,00 грн. заробітна плата. Тобто за позовні вимоги: вихідну допомогу, компенсації, доплати в сумі 52798,94 грн. позивач повинен сплатити судовий збір згідно ставок, визначених Законом України «Про судовий збір». Крім того, позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, зокрема, пред`являючи вимоги про стягнення з відповідача доплати, невикористаної відпустки, характер роботи-позивач не виклав у позові їх підстави та обґрунтування; не обґрунтував розрахунок суми, що пред`являється до стягнення, а саме: вихідної допомоги, компенсації за час затримки у виплаті, доплати, невикористаної відпустки, характер роботи. ОСОБА_2 звільнений з ТОВ «ЛКМЗ» 06.04.2020. Станом на 28.07.2020 заборгованість підприємства по його заробітній платі склала 22514,29 грн., у т.ч. нарахована компенсація за невикористану відпустку 3174,08 грн., вихідна допомога до виплати становить 25701,44 грн. Станом на 10.08.2020 заборгованість підприємства по його заробітній платі склала 19414,57 грн., у т.ч. нарахована компенсація за невикористану відпустку 3174,08 грн, вихідна допомога до виплати становить 25701,44 грн. Середньомісячна заробітна плата згідно з графіком підприємства склала 10643,07 грн. Середньоденна заробітна плата склала -477,78 грн. Питання обчислення середньої заробітної плати (у тому числі при нарахуванні та виплаті вихідної допомоги) врегульовано Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Середньоденна(годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі(календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,- на число календарних днів за цей період. У разі, коли середньомісячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Згідно з вимогами ч.1,3 ст. 185 ЦПК України просила залишити позов без руху, надавши час для сплати судового збору, та у разі не усунення вказаних недоліків, позов повернути позивачеві. В судовому засіданні представник позивача надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Крім того, пояснила, що згідно наказу ТОВ «ЛКМЗ» від 30.09.2019 № 271, встановлено на підприємстві режим неповного робочого часу для працівників структурних підрозділів з 01.01.2020 по 31.12.2020 відповідно до графіку. Згідно даного наказу та наказів ТОВ «ЛКМЗ» від 09.01.2020 № 5 та від 17.02.2020 № 47, якими призупинялась дія наказу № 271 від 30.09.2019 для окремих працівників структурних підрозділів підприємства(в тому числі і позивача), оплата праці здійснювалась за фактично відпрацьований час. Облік фактично відпрацьованих днів і годин здійснюється на підставі табелів обліку використання робочого часу за відповідні звітні періоди. При звільненні працівника ТОВ «ЛКМЗ» ОСОБА_2 06.04.2020 була обчислена вихідна допомога в сумі 33672,48 грн. В зв`язку з тим, що при обчисленні не було враховано графік роботи цього працівника, вихідна допомога була заново обчислена в сумі 31927,26 грн., з якої утримано ПДФО 5746,91 грн. та військовий збір 478,91 грн. Належить до виплати 25701,44 грн. Також зазначила, що ТОВ «ЛКМЗ» позивачу періодично виплачувалася заборгованість належних йому при звільненні виплат, та станом на 18.11.2020 відсутня заборгованість по заробітній платі, та іншим виплатам, що підтверджується копіями платіжних доручень на перерахування заробітної плати співробітників за договором № 18150 від 30.05.2013 та зведених відомостей на перехування заробітної плати та інших виплат ЛКМЗ відповідно до вказаного договору, про зарахування отриманих коштів на картковий рахунок ОСОБА_2 ; сума невиплаченої вихідної допомоги на 18.11.2020 склала 25701,44 грн. Пояснила, що відповідач визнає позовну вимогу про стягнення невиплаченої вихідної допомоги в сумі 25701,44 грн. Проти задоволення решти позовних вимог заперечувала.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 ЦПК України). Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем, що не оспорювалося сторонами та підтверджено копією трудової книжки позивача(а.с. 7-15). З копій трудової книжки позивача та Колективного договору між адміністрацією ТОВ «ЛКМЗ» і профспілкою єдиної первинної профспілкової організації «ЛКМЗ» вбачається, що він був звільнений 06.04.2020 року за ч.3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням адміністрації ТОВ «ЛКМЗ» умов колективного договору(а.с. 15, 20-25). Вказана обставина також сторонами не оспорювалася. Позивач був звільнений з ТОВ «ЛКМЗ» з посади налагоджувальника автоматичних ліній і агрегатних верстатів 6 розряду.

Згідно копії наказу ТОВ «ЛКМЗ» від 30.09.2019 № 271, встановлено на підприємстві режим неповного робочого часу для працівників структурних підрозділів з 01.01.2020 по 31.12.2020 відповідно до графіку. Оплату праці здійснювати за фактично відпрацьований час(а.с. 49). Вказаний наказ зареєстровано в Книзі реєстрації наказів ТОВ «ЛКМЗ» за 2019 рік(а.с. 74-75). Оригінали вищевказаного наказу та книги реєстрації було оглянуто в судовому засіданні 29.10.2020.

З копій наказів ТОВ «ЛКМЗ» від 09.01.2020 № 5 та від 17.02.2020 № 47 вбачається, що дія наказу № 271 від 30.09.2019 призупинялась на лютий 2020 та березень 2020 для окремих працівників структурних підрозділів підприємства, та для таких працівників встановлювався в лютому 2020 та березні 2020 неповний робочий час за узгодженими графіками(згідно додатків до наказів). Оплату праці особам, визначеним в п. 1 вищевказаних наказів, здійснювати за фактично відпрацьований час. Встановлено, що для перелічених в додатках № 1 працівників, наказ № 271 від 30.09.2019, за виключенням лютого 2020, березня 2020, продовжує діяти(а.с. 65, 66).

Відповідно до розрахунку при звільненні № 00000000120 від 14.04.2020 працівника ОСОБА_2 (а.с. 42), звільненого 06.04.2020, за період з 01.02.2020 по 31.03.2020 розрахунок середнього заробітку: загальний дохід за лютий-березень становить 21286,14, відпрацьовано 41 день, 311 годин, 59 календарних днів; середньоденна (по первинній відпустці)- 68,44 грн. Нарахування з 06.04.2020 по 06.04.2020 вихідної допомоги-31927,26 грн. Вказаний розрахунок 17.08.2020 відправлено на адресу позивача, що підтверджено фіскальним чеком АТ «Укрпошта»(а.с. 44).

З копій розрахункових листків ОСОБА_2 , налагоджувальника автоматичних ліній і агрегатних верстатів 6 розряду, за січень 2020: вбачається, що останньому всього нараховано 11757,69 грн., всього утримано 2410,33 грн; до виплати за місяць 9347,36 грн.; за лютий 2020: вбачається, що останньому всього нараховано 10318,06 грн., всього утримано 2115,20 грн; до виплати за місяць 8202,86 грн.; за березень 2020: вбачається, що останньому всього нараховано 10968,08 грн., всього утримано 2138,77 грн; до виплати за місяць 8829,31 грн (а.с. 17).

З розрахункового листка за квітень 2020 ОСОБА_2 , налагоджувальника автоматичних ліній і агрегатних верстатів 6 розряду, вбачається, що останньому всього нараховано 36415,24 грн., всього утримано 7100,98 грн; до виплати за місяць 3612,82 грн.; до виплати вихідна допомога 25701,44 грн.(а.с. 43).

Згідно копій платіжних доручень ТОВ «ЛКМЗ» № 2418 від 09.10.2020, № 2345 від 02.10.2020, № 2496 від 16.10.2020, № 2610 від 23.10.2020, № 2516 від 16.10.2020 відповідачем перераховувалися грошові кошти із зазначенням платежу: перерахована з/плата співробітників за березень 2020 за договором № 18150 від 30.05.13(а.с. 61, 63,84, 86, 88).

Згідно копій зведеної відомості на перерахування заробітної плати та інших виплат ТОВ «ЛКМЗ» березень 2020, відповідно до Договору про обслуговування зарплатного проекту № ЗП-18150 від 30.05.2013 відповідач просив здійснити зарахування отриманих грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_2 в сумі 1324,19 грн., в сумі 1765,95 грн., в сумі 883,03 грн., в сумі 1059,45 грн., в сумі 441,51 грн.(а.с. 62,64, 85, 87, 89).

Згідно копій платіжних доручень ТОВ «ЛКМЗ» № 2766 від 30.10.2020, № 2827 від 06.11.2020, № 2878 від 13.11.2020, № 2928 від 17.11.2020 відповідачем перераховувалися грошові кошти із зазначенням платежу: перерахована з/плата співробітників за квітень 2020 за договором № 18150 від 30.05.13.

Згідно копій зведеної відомості на перерахування заробітної плати та інших виплат ТОВ «ЛКМЗ» квітень 2020, відповідно до Договору про обслуговування зарплатного проекту № ЗП-18150 від 30.05.2013 відповідач просив здійснити зарахування отриманих грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_2 в сумі 722,57 грн., в сумі 722,57 грн., в сумі 541,92 грн., в сумі 1625,77 грн.

В позовній заяві, заявляючи позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та вихідної допомоги, позивач посилався на ст.ст. 116,117 КЗпП України.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до довідки ТОВ «ЛКМЗ» вих. № 301/563 від 18.11.2020р., при звільненні працівника ТОВ «ЛКМЗ» ОСОБА_2 06.04.2020 була обчислена вихідна допомога в сумі 33672,48 грн. В зв`язку з тим, що при обчисленні не було враховано графік роботи співробітника, вихідна допомога була заново обчислена в сумі 31927,26 грн., з якої утримано ПДФО 5746,91 грн. та військовий збір 478,91 грн. Належить до виплати 25701,44 грн.

Згідно довідки ТОВ «ЛКМЗ» вих. № 296/563 від 17.11.2020р., станом на 05.10.2020 сума невиплаченої заробітної плати звільненому позивачу становила: за березень 2020 -3708,18 грн., за квітень 2020 -3612,83 грн., всього 7321,01 грн.; станом на 12.10.2020 сума невиплаченої заробітної плати звільненому позивачу становила: за березень 2020 -2383,99 грн., за квітень 2020- 3612,83 грн., всього 5996,82 грн. Заборгованості по невиплаченій заробітній платі станом на 18.11.2020р. немає. Сума невиплаченої вихідної допомоги на 18.11.2020 склала 25701,44 грн.

В порушення ст. 116 КЗпП України, при звільненні позивачу відповідачем не було здійснено відповідні розрахунки по заробітній платі та всіх сум, що належать йому від підприємства.

Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення вихідною допомоги, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню невиплачена вихідна допомога в розмірі 25701,44 гривень.

Враховуючи ту обставину, що на день постановлення рішення заборгованість ТОВ «ЛКМЗ» із заробітної плати ОСОБА_2 відсутня, позовна вимога про стягнення вказаної заборгованості задоволенню не підлягає.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №910/4518/16 зазначено, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши під час розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку під час звільнення, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі та вихідної допомоги і розмір такої заборгованості позивачем оспорюється, доказів відсутності вини відповідача в невиплаті даної заборгованості не надано, з урахуванням належних і допустимих доказів, наданих відповідачем про відсутність станом на 18.11.2020 заборгованості із заробітної плати, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку вихідної допомоги при звільненні, за період з 07 квітня 2020 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 19 листопада 2020 року, тобто по день прийняття рішення судом.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Пунктом 5 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньої ( годинної) заробітної плати. Пунктом 8 розділу IV Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

З урахуванням зазначеного, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середнього заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислюється шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів в період затримки.

За період з 07.04.2020 по 19.11.2020 кількість робочих днів складає: квітень 2020-17, травень 2020-19, червень 2020-20, липень 2020-23, серпень 2020-20, вересень 2020-22, жовтень 2020- 21, листопад 2020-14, а всього 156 робочих днів.

Згідно розрахунку при звільненні № 00000000120 від 14.04.2020 працівника ОСОБА_2 (а.с. 42) середньоденна заробітна плата позивача(по первинній відпустці) становить 68,44 грн.

Згідно копій табелів обліку використання робочого часу(а.с. 76-81): за період з 01.02.2020 по 29.02.2020 ОСОБА_2 відпрацював 20 днів, 147 годин; за період з 01.03.2020 по 31.03.2020 ОСОБА_2 відпрацював 21 днів, 164 годин; за період з 01.04.2020 по 30.04.2020 ОСОБА_2 відпрацював 3 дні, 22 години(«нд» умовне позначення часу в табелі-неяка з причини переводу з ініціативи роботодавця на неповний робочий час(тиждень)).

Враховуючи дані вищевказаних табелів, з яких вбачається кількість та години відпрацьованих позивачем днів та годин у місяцях, що передували звільненню позивача, суд вважає посилання відповідача на наявність наказу № 271 від 30.09.2019 року про встановлення на підприємстві режиму неповного робочого часу безпідставними, та при розрахунку середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, приймає до уваги довідки ТОВ «ЛКМЗ» від 13.08.2020 вих. №№ 115, 116(а.с. 40, 41), відповідно до яких середньоденна заробітна плата склала 477,78 грн.

Таким чином, середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_2 складає 477,78 х 156= 74533,68 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Вказана сума, що підлягає стягненню, визначена без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом(Постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №910/4518/16).

Судом встановлено, що позивач був звільнений за ч.3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку порушенням адміністрацією підприємства умов колективного договору щодо своєчасної виплати заробітної плати та з копії довідки про склад сім`ї(а.с. 16) та з пояснень позивача, наданих в судовому засіданні 05.10.2020, вбачається, що він має сім`ю та на даний час не працевлаштований. З урахуванням також і вказаних обставин, суд вважає, що несплата судового збору за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки, не є підставою для відмови в задоволенні цих позовних вимог.

Судом було встановлено, що після пред`явлення позовної вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, відповідачем виплачено вказану заборгованість позивачу в повному обсязі, що представником позивача заперечувалося, та останній наполягав на задоволенні цієї позовної вимоги. Враховуючи ту обставину, що судом було залишено цю позовну вимогу без задоволення, а позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення заробітної плати судовий збір не сплачував, тому відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір за вказану позовну вимогу суд вважає за можливе віднести за рахунок держави.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1681,60 грн., який складається з позовних вимог про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку 840 грн. 80 коп. х 2 = 1681,60 грн.

Керуючись ст. 43 Конституції України ст.ст. 4, 12, 13, 19, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 15 ЦК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» про стягнення заборгованості заробітної плати, невиплаченої при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та вихідної допомоги -задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» код ЄДРПОУ 32565419, місцезнаходження: Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість з невиплаченої вихідної допомоги в сумі 25701(двадцять п`ять тисяч сімсот одна) гривня 44 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» код ЄДРПОУ 32565419, місцезнаходження: Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з 07 квітня 2020 року по 19 листопада 2020 року в сумі 74533(сімдесят чотири тисячі п`ятсот тридцять три) гривні 68 коп. з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

В задоволенні решти позовних вимог- відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» код ЄДРПОУ 32565419, місцезнаходження: Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку 899998, р/р 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 1681(одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривень 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.А. Мицик