Постанова № 92962135, 09.11.2020, Приморський районний суд м. Одеси

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Русєва А.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст. 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Згідно протоколу № 364/11/15-32-05-07 від 04 вересня 2020 року про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вчинила правопорушення п.1,2,6,7,9,10,11,12,13 ст. 3 Закону України № 265/95 – ВР від 06.07.1995 «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) а саме: проведення розрахункових операцій без застосування РРО, невідповідність наявних готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів вказаної «х»-звіті денному; не зберігання КОРО, контрольних стрічок, порушено порядок ведення обліку товару, згідно акту перевірки № 591/15/53/РРО/42824479 від 13.08.2020 року, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.155-1 КУпАП.

Судовий розгляд проведено за відсутністю ОСОБА_1 та її захисника Форостенко О.О., які в судове засідання не з`явились, надали до суду заяву про розгляд справи без їх участі, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 просили закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заперечення проти протоколу про адміністративне правопорушення, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Частина 1 статті 155-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Об`єктом правопорушень, передбачених зазначеною статтею є суспільні відносини у сфері здійснення розрахункових операцій.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах: порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг; порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків при здійсненні операцій закупівлі-продажу іноземної валюти.

Суб`єктивна сторона правопорушень, передбачених цією статтею, характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Суб`єктами правопорушень, передбачених ч. 1 ст.155-1КУпАП можуть бути особи, які відповідно до своїх функціональних обов`язків здійснюють розрахункові операції, а також посадові особи, до компетенції яких належить організація здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Закон виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за відсутності складу правопорушення, при цьому якщо відсутній хоча б один з елементів складу правопорушення відсутній склад правопорушення в цілому. Обов`язок доведення наявності в діях правопорушника складу правопорушення, передбаченого певною статтею КУпАП покладається на осіб, які відповідно до КУпАП уповноважені складати протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Дослідженням матеріалів провадження, судом встановлено, що органом, який склав протокол відносно ОСОБА_1 , не додано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 працює адміністратором-касиром ТОВ «МЕЙКМАЙКЕЙК» і що її посадові обов`язки пов`язані із виконанням п.1,2,6,7,9,10,11,12,13 ст. 3 Закону України № 265/95 – ВР від 06.07.1995 «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями).

При цьому, суд констатує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та збирати інші докази, ніж ті, що надані сторонами.

Положеннями ч.1 ст.11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23 рп/2010 у справі справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.14-1 КУпАП визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту скоєння ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого диспозицією ч.1 ст.155-1 КУпАП, з огляду на недоведеність, що вона є суб`єктом даного адміністративного правопорушення, а тому провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 221, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд -

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП ОСОБА_1 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси А.С. Русєва

09.11.2020

Єдиний унікальний номер справи: №522/15450/20

Номер провадження №3/522/11923/20

Головуючий суддя – Русєва А.С.