Рішення № 9296162, 23.03.2010, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

КОПІЯ

Справа №6-142/10

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 березня 2010 року м. Полтава

Ленінський районний суд міста Полтави в складі головуючого Жилки О.М., при секретарі Погребній Л.Є., за участю прокурора Легеньковської Г.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави Київської міської ради, Комунального підприємства „Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна”, про визнання незаконним та скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Київське науково-виробниче підприємство „Автосервіс” про визнання дійсним договору купівлі-продажу не житлових приміщень та права власності на нерухоме майно, та за зустрічним позовом ТОВ „Київське науково-виробниче підприємство „Автосервіс” до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень та визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Шевченківського району м. Києва звернувся до суду в інтересах держави Київської міської ради, Комунального підприємства „Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна” про визнання незаконним та скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” від 28.12.2007 року у справі №32/17.

В своїй заяві прокурор вказав, що 28.12.2007 року Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз”, по справі №32/17 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Київське науково-виробниче підприємство „Автосервіс” (далі ТОВ „КНВП „Автосервіс”) про визнання дійсним договору купівлі-продажу не житлових приміщень та права власності на нерухоме майно, та за зустрічним позовом ТОВ „КНВП „Автосервіс” до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень та визнання права власності на нерухоме майно, прийнято рішення, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень, укладений 10 вересня 2007 року між ТОВ „КНВП „Автосервіс” та ОСОБА_1, та визнано за ТОВ „КНВП „Автосервіс” (юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 101, Ідентифікаційний код: 00232928) право власності на самочинно побудоване нерухоме майно, а саме: будівлю літ. „А” загальною площею 1459,4 кв. м, будівлю літ. „Б” загальною площею 21, 3 кв. м, будівлю літ. „В” загальною площею 27,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 Посилаючись на те, що на земельній ділянці площею 2915 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1 та на підставі Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.06.98 року №1320 Київською міською радою була надана Київському науково-виробничому підприємству „Автосервіс” у платне тимчасове володіння та користування для обслуговування та експлуатації виробничих будівель в

-2-

комерційних цілях, останнє самовільно збудувало споруди, що стали предметом оскаржуваного рішення третейського суду, а останній розглянув справу, яка не підсудна йому, прокурор в своїй заяві просив суд скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” від 28.12.2007 року у справі №32/17.

В судовому засіданні прокурор заяву підтримав посилаючись на те, що рішення третейського суду є незаконним оскільки, даний спір повинен був розглядатись в суді загальної юрисдикції, так як розпорядження землями на території міста Києва відноситься до компетенції держави в особі Київської міської ради.

Суд розглянув справу у відсутності заінтересованих осіб, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Вислухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що заява прокурора підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” від 28.12.2007 року по справі №32/17, за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Київське науково-виробниче підприємство „Автосервіс” про визнання дійсним договору купівлі-продажу не житлових приміщень та права власності на нерухоме майно, та за зустрічним позовом ТОВ „КНВП „Автосервіс” до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень та визнання права власності на нерухоме майно, було визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень, укладений 10 вересня 2007 року між ТОВ „КНВП „Автосервіс” та ОСОБА_1, та визнано за ТОВ „КНВП „Автосервіс” (юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 101, Ідентифікаційний код: 00232928) право власності на самочинно побудоване нерухоме майно, а саме: будівлю літ. „А” загальною площею 1459,4 кв. м, будівлю літ. „Б” загальною площею 21, 3 кв. м, будівлю літ. „В” загальною площею 27,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

Як вбачається із матеріалів справи, Київською міською радою, на підставі Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.06.98 року №1320, Київському науково-виробничому підприємству „Автосервіс” була надана земельна ділянка площею 2915 кв. м у платне тимчасове володіння та користування для обслуговування та експлуатації виробничих будівель в комерційних цілях.

Судом встановлено, що 14.10.08 року Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства ТОВ „КНВП „Автосервіс”, яким виявлено, що на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 400 кв. м, розташованій по АДРЕСА_1 яка відноситься до земель охоронної зони, знаходяться споруди для обслуговування та ремонту автомобілів, які використовуються в комерційних цілях службовими особами ТОВ „КНВП „Автосервіс”.

Відповідно до ст. 9 Земельного Кодексу України, розпорядження землями територіальної громади м. Києва, відноситься до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади абр органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до

-3-

використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Статтею 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про основи містобудування», забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про третейські суди», третейський суд може розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних, господарських правовідносин, за винятком справ, однією із сторін (відповідачем) в якій повинен бути орган місцевого самоврядування.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що третейський суд, в порушення вимог ст. 6 Закону України «Про третейські суди», розглянув справу, яку повинен був розглядати суд загальної юрисдикції.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про третейські суди», рішення третейського суду може бути оскаржене тільки стороною. Заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом.

Судом встановлено, що прокурору, який звернувся до суду в інтересах держави, стало відомо про прийняття вказаного вище рішення третейським судом, лише 30 грудня 2009 року, а звернувся останній до суду з відповідною заявою 24 вересня 2009 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заяву про скасування вказаного вище рішення третейського суду було подано прокурором у встановлений законом строк.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 51 Закону України „Про третейські суди”, ст. 376 ЦК України, ст. 22 Закону України «Про основи містобудування», ст. ст. 116, 125 Земельного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 61 212 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави задовольнити.

Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” від 28.12.2007 року у справі №32/17 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Київське науково-виробниче підприємство „Автосервіс” про визнання дійсним договору купівлі-продажу не житлових приміщень та права власності на нерухоме майно, та за зустрічним позовом ТОВ „КНВП „Автосервіс” до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень та визнання права власності на нерухоме майно скасувати.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Головуючий /підпис/ О. М. Ж и л к а

ВІРНО: СУДДЯ О.М. ЖИЛКА