Вирок № 92960911, 17.11.2020, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/2230/19

Провадження № 1-кп/589/257/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Курбанової А.Р.,

за участю: секретаря судового засідання - Ніколаєнко В.В.,

прокурора Шкатули В.П.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

представника потерпілої Матеко Л.А.,

обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Шостка кримінальне провадження № 12019200110000630, № 12019200110001466 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Шостка, Сумської області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

07.05.2019р. близько 12:00 год. ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 , перебуваючи біля б. АДРЕСА_5 , побачили відчинене вікно балкону на першому поверсі вказаного будинку. Після цього ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 з метою незаконного збагачення, маючи умисел на таємне з корисливих мотивів викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням у житло, через незачинене вікно, проникли до балкону кв. АДРЕСА_5 звідки вчинили крадіжку майна, що належить ОСОБА_1 , а саме: алюмінієвої драбини, вартістю 897 гривень; алюмінієвої каструлі об`ємом 10л, вартістю 267 гривень; алюмінієвої каструлі об`ємом 6л, вартістю180 гривень; алюмінієвої каструлі об`ємом 3л, вартістю 155 гривень; алюмінієвого тазу, діаметром 60 см, вартістю 288 гривень; каструлі з нержавіючого металу, об`ємом 6л, вартістю 383 гривні.

Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 з місця злочину зникли та викраденим майном розпорядились на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 2170 гривень.

Умисні дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки вони (кожен з них), діючи за попередньою змовою групою осіб, вчинили таємне викрадення чужого майна (крадіжу), поєднане з проникненням у житло.

Крім того 05.10.2019р. близько 02:10 год. ОСОБА_3 , перебуваючи в торгівельному залі магазину «Продукти-380» ТОВ «АТБ-Маркет» за адресою: Сумська область, м. Шостка, вул. Миру, 14, та маючи умисел на таємне з корисливих мотивів викрадення чужого майна, діючи повторно, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з вітрини вказаного магазину викрав три шоколадки «Міlka з молочного шоколаду з цільним лісовим горіхом», масою 300 г кожна, вартістю за одну шоколадку - 77,40 грн., на загальну суму 232,20 грн., які сховав у кишені свого одягу. Після цього ОСОБА_3 з викраденим майном з місця вчинення злочину зник та викраденим розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_3 спричинив матеріальну шкоду ТОВ «АТБ - Маркет» на загальну суму 232,20 грн.

Умисні дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України визнає частково, вказуючи на відсутність попередньої змови між ним та ОСОБА_2 на вчинення цього злочину. Водночас вину у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю.

ОСОБА_3 пояснив, що 07 травня 2019р. він з ОСОБА_2 помітили драбину на балконі квартири на першому поверсі будинку АДРЕСА_5 . Вони побачили відчинене вікно на цьому балконі. Оскільки ОСОБА_3 перебував в стані алкогольного сп`яніння, то не пам`ятає про що розмовляв з ОСОБА_2 . Проте, в ході розмови ОСОБА_2 поліз на балкон цієї квартири через відчинене вікно. Для цього він підтягнувся та переліз через вікно на балкон. Потім ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 почерзі драбину і 4 каструлі (одна в одній) та таз. Після цього він вистрибнув з балкону та вони разом пішли в бік залізничного вокзалу. ОСОБА_3 ніс каструлі, а ОСОБА_2 - драбину. ОСОБА_3 зазначав, що просив ОСОБА_2 не лізти у квартиру, але причин, з яких він врешті-решт допоміг ОСОБА_2 вчинити злочин (підсадив, прийняв викрадене) пояснити не міг. Потім каструлі вони віддали безпритульному, оскільки ті були важкі, а драбину понесли далі.

Щодо обставин вчинення злочину за ч. 2 ст. 185 КК України ОСОБА_3 пояснив, що 05.10.2019р. о 2 годині ночі пішов до магазину «Продукти-380» ТОВ «АТБ-Маркет» за адресою, що вказана в обвинуваченні, де, скориставшись тим, що його ніхто не бачить, з полиць викрав три шоколадки «Міlka». Вказані шоколадки сховав у кишені свого одягу. Після цього ОСОБА_3 з викраденим майном з магазину вийшов.

Зазначив, що розкаюється у вчинених злочинах, просив вибачення у потерпілої, а магазину шкоду відшкодував.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України також визнав частково, вказуючи на відсутність попередньої змови між ним та ОСОБА_3 на вчинення цього злочину.

Пояснив, що 07.05.2019р. десь з 10 до 12 години йшов з ОСОБА_3 по вулиці Воронізькій в м. Шостка. Проходячи через двір, вони побачили відкрите вікно на балконі першого поверху, зазирнувши у яке, виявили драбину. Вказану драбину вирішили витягти «на слабо». ОСОБА_2 пояснив, що вони поспорили чи вдасться комусь з них це зробити. Вважає, що наміру викрадати у них на той час не було. ОСОБА_2 заліз на балкон самостійно, без допомоги ОСОБА_3 . Для цього він підтягнувся на руках та переліз на балкон ногами. В свою чергу, ОСОБА_3 стояв біля балкону. ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 драбину, а потім побачив тазик з каструлями, які також передав ОСОБА_3 . Двері з квартири на балкон в цей час були зачинені, а в квартирі нікого не було. Потім ОСОБА_2 вистрибнув через балконне вікно та вони разом пішли в бік залізничного вокзалу, по дорозі ще й фотографувалися на драбині. Викрадене вони несли разом: ОСОБА_2 ніс драбину, а ОСОБА_3 - каструлі і таз. Каструлі вони віддали якомусь безпритульному, а з драбиною їх невдовзі зупинили працівники поліції. Зазначив, що був напідпитку. Пояснив, що розкаюється у вчиненому, критично ставиться до цього, просив вибачення у потерпілої, однак такі прийняті не були.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченими вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, окрім їх показів у відповідній частині, їхня винуватість у вчиненні цього злочину підтверджується наступними доказами.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 показала, що 07.05.2019р. на поминальний день до обіду вона була вдома разом із родиною та в її квартирі був відчинений балкон. На балконі сохла білизна. Вікно на балконі було відчинено. Драбина лежала на полу балкона (оскільки вона заввишки 4 м), її не було видно з вулиці. Також на балконі стояли каструлі. Коли вона вийшла на балкон та винесла чергову частину білизни, то побачила відламки рами на підлозі. Потім вона виявила крадіжку каструль і драбини та вибігла на вулицю. Сусідка з іншого під`їзду їй повідомила, що бачила двох хлопців, які несли драбину та щось перед собою. Потерпіла вказала, що коли злодії витягували драбину, довжиною 4 м, то пошкодили віконну раму. Але лагодити раму не було сенсу, адже вона змушена була ставити решітку на балконні вікна, яка кріпиться лише на металеву конструкцію, а тому була змушена демонтувати дерев`яні вікна балкона повністю.

Перелік викраденого майна підтверджується змістом заяви потерпілої від 07.05.2019р. про вчинену у неї крадіжку, відповідно до якої вона вказала про крадіжку у неї драбини, каструль та алюмієвого тазу, та її поясненнями в судовому засіданні щодо переліку викладеного майна.

Вартість викраденого майна була предметом експертного дослідження. Відповідно до висновку експерта від 25.05.2019р. № 19/119/11-1/1094е вартість викраденого у ОСОБА_1 на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто станом на 07.05.2019р., майна могла становити: алюмінієвої драбини на 8 сходинок із заглушками синього кольору - 897 гривень; алюмінієвої каструлі об`ємом 10л - 267 гривень; алюмінієвої каструлі об`ємом 6л - 180 гривень; алюмінієвої каструлі об`ємом 3л - 155 гривень; алюмінієвого тазу, діаметром 60 см, - 288 гривень; каструлі з нержавіючого металу, об`ємом 6л - 383 гривні.

Із протоколу від 07.05.2019р. огляду місця події квартири АДРЕСА_6 вбачається, що балкон цієї квартири має «Г»-образну форму, в правій частині балкону на мотузках розвішана білизна. Сам балкон має підвіконня на висоті 220 см від землі. На пластиковій обшивці під створкою вікна балкона, яке виходить на гаражі, маються динамічні сліди. В ході огляду на поверхні цього вікна та підвіконні з внутрішньої сторони були також виявлені та вилучені два сліди рук: №1 - з поверхні підвіконня балкону, основа цього сліду була направлена в сторону внутрішнього краю підвіконня, на відстані 100 мм від нижнього краю вікна; № 2 - з поверхні скла вікна на відстані 230 мм від верхнього та 25 мм від правого краю поверхні рами.

За результатами експертизи (висновок № 19/119/6-1/196е) слід пальця руки, розмірами 12x20 мм, виявлений на поверхні підвіконня балкону потерпілої, відкопійований на відрізок липкої стрічки №1, залишений вказівним пальцем правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Слід пальця руки, розмірами 8x15 мм, виявлений на поверхні скла вікна балкону, відкопійований на відрізок липкої стрічки №2, залишений безіменним пальцем правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із протоколу слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_2 від 08.05.2019 р. з відеофіксацією вказаної слідчої дії вбачається, що під час проведення даної слідчої дії обвинувачений ОСОБА_2 на місці вчинення злочину продемонстрував яким чином він потрапив на балкон квартири потерпілої, підтягнувшись на руках на підвіконня, а ОСОБА_3 його підсадив. Також показав через яке вікно він переліз на балкон. Вказав місце, де знаходилися каструлі і драбина. Показав, куди саме вони з ОСОБА_3 віднесли викрадене майно, а саме на пункт прийому металобрухту, який в той день виявився зачиненим, тоді він вказав місце, куди викинули каструлі, розташоване біля цього пункту прийому металобрухту.

Із протоколу слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_3 від 08.05.2019 р. з відеофіксацією вказаної слідчої дії вбачається, що під час проведення даної слідчої дії обвинувачений ОСОБА_3 на місці вчинення злочину продемонстрував яким чином він допоміг ОСОБА_2 потрапити на балкон квартири потерпілої, який повністю відповідає продемонстрованому ОСОБА_2 під час слідчого експерименту з останнім. Вказав як йому ОСОБА_2 передавав майно через відчинене вікно. Показав, куди саме вони віднесли викрадене майно, а саме на пункт прийому металобрухту. Він вказав місце, куди він викинув каструлі біля цього пункту прийому металобрухту.

З боку обвинувачених не було висловлено будь-яких зауважень з приводу проведення вищезазначених слідчих дій, питання про визнання доказів недопустимими чи неналежними на розгляд суду не виносилося. Обвинувачені в судовому засіданні навпаки наголошували, що під час проведення слідчого експерименту вони відтворили все так, як це відбувалося в дійсності.

Демонстрація вказаних дій обвинуваченими повністю узгоджується зі встановленими судом фактичними обставинами справи, спростовує покази обвинуваченого ОСОБА_2 в частині самостійності його дій при проникненні на балкон потерпілої. А неузгодженість долі викрадених обвинуваченими каструль і таза взагалі не впливає на вирішення питання щодо винуватості останніх у цьому злочині.

Відповідно до протоколу огляду, розпочатого о 14-50 07.05.2019р., ділянки місцевості - тротуару, прокладеного вздовж дороги по вул. Привокзальній в м. Шостка, на в`їзді у двори будинку 5 та буд. 3 по вул. Привокзальній , виявлено викрадену у потерпілої алюмінієву драбину з синіми заглушками. Місце виявлення цієї драбини узгоджується із поясненнями обвинувачених про подальшу долю викраденої ними у потерпілої ОСОБА_1 драбини, а саме: зупинення їх співробітниками поліції разом із цією драбиною невдовзі після вчинення злочину.

Зазначені вище докази узгоджуються між собою та показаннями обвинувачених у відповідній частині, зокрема, щодо наявності події злочину, місця його вчинення, предмету крадіжки. Не містять жодних суперечностей. Крім того, вказані докази відповідають ознакам належності та допустимості, а тому можуть бути покладені в основу вироку суду, та підтверджують вину ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України поза розумним сумнівом.

При цьому, суд критично оцінює покази обвинувачених про відсутність у них попередньої змови на вчинення цього злочину. Ці покази є неспроможними, оскільки спростовуються механізмом вчинення цього злочину, угодженістю їх дій при його вчиненні, наявністю у них єдиної спільної мети.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.

При цьому, попередня змова може мати місце не лише в усній або письмовій формах, а й за допомогою конклюдентних дій, зокрема, безпосередньо через поведінку співучасників, яка свідчить про їх намір вчинити злочин.

В свою чергу, про наявність попередньої змови між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, вказує узгодження співучасниками предмета злочину, місця, часу, способу вчинення та змісту функцій, які ними виконувалися, адже вони діяли як співвиконавці. Так, ОСОБА_2 за допомогою ОСОБА_3 , який його підсадив, потрапив на балкон потерпілої, а потім він передавав через вікно, а ОСОБА_3 приймав викрадене майно. Разом вони винесли майно з місця вчинення цього злочину.

Таким чином, на підставі досліджених і належно оцінених доказів, суд встановив, що обвинувачені скоїли злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України.

В свою чергу, щодо злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, слід зазначити, що інші, окрім допиту обвинуваченого ОСОБА_3 , докази щодо його фактичних обставин судом не досліджувалися, оскільки обвинувачений та інші учасники процесу їх не оспорюють. При цьому, учасникам судового розгляду судом було роз`яснено положення ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

У зв`язку з викладеним, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи в цій частині допитом обвинуваченого ОСОБА_3 , який повністю визнав свою вину у вчиненні цього злочину, надав детальні та послідовні покази щодо обставин його вчинення, приведені вище. Таким чином, суд вважає, що вина останнього у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, також знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченим покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-68, 69-1 КК України та роз`ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання".

Так, суд, призначаючи покарання ОСОБА_3 , враховує наступне. Обвинувачений вчинив умисні злочини, які згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким та тяжким. Обвинувачений раніше не судимий. ОСОБА_3 є молодою особою, має професійно-технічну освіту, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, не працевлаштований. ОСОБА_3 неодружений, проживає з батьками. За місцем проживання скарг на нього не надходило. Відповідно до даних Шосткинського об`єднаного військомату військову службу не проходив.

В свою чергу, призначаючи покарання ОСОБА_2 , враховує наступне. Обвинувачений вчинив умисний тяжкий злочин. Він раніше не судимий, злочин вчинив вперше. Обвинувачений є молодою особою, має вищу освіту, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, зі слів наразі працевлаштувався. ОСОБА_2 проживає однією сім`єю із жінкою та їхньою спільною малолітньою дитиною (2017р.н.). За місцем проживання скарг на нього не надходило.

В судовому засіданні обвинувачені хоча і не визнавали наявність у них попередньої змови на вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, однак вказували, що намагалися вибачитися за те, що сталося, перед потерпілою, висловлювали осуд своєї поведінки. При цьому спростування обвинуваченими попередньої змови, на переконання суду, жодним чином не свідчить про те, що вони не шкодують, що вчинили цей злочин. Щирість їх висловлювань у суду не викликає сумніви та свідчить про дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненні цього злочину. При цьому незгода з розміром шкоди, заявленої потерпілою, та невідшкодування її з цих підстав, не спростовує наведеного. Крім того, ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, висловив жаль з приводу вчинення цього злочину.

Також обвинувачені, кожний окремо, сприяли у здійсненні досудового розслідування злочинів, що підтверджено стороною обвинувачення в обвинувальному акті та наданими суду матеріалами кримінального провадження.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 , відповідно до його пояснень, які узгоджуються із заявою представника потерпілого ТОВ «АТБ-Маркет», відшкодував заподіяну даному товариству шкоду.

Тому, на підставі ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинувачених (кожного окремо), суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а щодо злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, вчиненого ОСОБА_3 - ще й відшкодування шкоди заподіяної ним.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинувачених, не встановлено.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на відсутність істотних матеріальних наслідків від злочинів, їх однакову роль як співвиконавців злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання у межах, установлених у санкції ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України у виді арешту строком на 3 місяці та у виді позбавлення волі строком на 4 роки відповідно, а обвинуваченому ОСОБА_2 у межах, установлених у санкції ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

При цьому, не зважаючи на наявність пом`якшуючих обставин, підстав для застосування ст. 69 КК України судом не вбачається, оскільки обставини справи свідчать про недостатність факторів знищуючих ступінь тяжкості злочинів, що б давало суду підстави для застосування ст. 69 КК України при призначенні обвинуваченим покарання.

Остаточно призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд враховує приписи ч. 1 ст. 70 КК України, відповідно до яких при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

З урахуванням викладеного, враховуючи кількість злочинів, що входять до сукупності, вид сукупності, яка є реальною, разом з тим і відсутність тяжких наслідків матеріального характеру, за правилами ст. 70 КК України ОСОБА_3 слід призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При цьому, враховуючи дані про обвинувачених, які раніше не судимі, відсутність у обох негативної характеристики за місцем мешкання, те, що обвинувачені не перебувають на обліках у лікаря нарколога, наявність у обвинуваченого ОСОБА_2 до того ж на утриманні малолітньої дитини, їх критичне відношення до вчиненого, суд дійшов висновку, що вищенаведені обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів і ступінь небезпечності винних осіб для суспільства, що у своїй сукупності утворює підставу для висновку, що перевиховання та виправлення обвинувачених можливе без ізоляції від суспільства, тобто без відбування призначеного покарання.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне звільнити обвинувачених на підставі статті 75 КК України від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши їм іспитовий строк, передбачений частиною 4 статті 75 КК України, ОСОБА_2 тривалістю 2 роки, а ОСОБА_4 - 3 роки. При цьому на період дії іспитового строку необхідно покласти на обвинувачених обов`язки, передбачені частиною 1 статті 76 КК України.

При вирішенні цивільного позову про відшкодування шкоди, яка була завдана кримінальним правопорушенням, суд виходить з наступного.

Так, потерпілою ОСОБА_1 у цивільному позові заявлена матеріальна шкода, яка складається із вартості викраденого майна в розмірі 2170 грн 00 коп., коштів, витрачених на придбання нової балконної рами в сумі 14617 грн 00 коп., а також витрат, понесених на забезпечення безпеки житла потерпілої: встановлення гратів на балконну раму та охоронної сигналізації в загальній сумі 22297 грн 64 коп. Крім того, потерпіла вказує, що внаслідок дій обвинувачених зазнала моральних страждань та душевних хвилювань, а тому просить стягнути з обвинувачених, крім матеріальної шкоди, ще й моральну. В цілому потерпіла оцінює завдану їй матеріальну шкоду в сумі 39084 грн 64 коп., а моральну - в розмірі 5000 грн. та просить їх стягнути з обвинувачених солідарно.

В свою чергу, обвинувачені заявлений цивільний позов визнали частково, а саме в розмірі вартості викраденого майна, за виключенням драбини, яка була повернута потерпілій.

Як вбачається з пояснень цивільного позивача, та не спростовувалось під час судового розгляду іншими учасниками, алюмінієва дробина, алюмінієві каструлі об`ємом 10л, 6л та 3л, каструля з нержавіючого металу, об`ємом 6л, а також алюмінієвий таз, діаметром 60 см, належать потерпілій ОСОБА_1 .

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 умисно викрали перелічене вище майно, що належить цивільному позивачу, при цьому потерпілій повернуто алюмінієву драбину, що підтверджується відповідною зберігальною розпискою, що міститься в матеріалах справи. Як встановлено вище вартість всього викраденого майна становить 2170 грн., при цьому алюмінієва драбина оцінена експертом у 897 грн.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, враховуючи наявність правових підстав, передбачених наведеними вище вимогами ЦК України для покладання відповідальності за завдану шкоду саме на обвинувачених, суд дійшов висновку, що з обвинувачених слід солідарно стягнути вартість викраденого майна за виключенням вартості алюмінієвої драбини, що повернута потерпілій, а саме у розмірі 1273 грн.

Разом з тим інші вимоги позову щодо відшкодування майнової шкоди (14617 грн. витрачених на встановлення нової балконної рами, 12500 грн на встановлення грат на балконну раму та 9797 грн 64 коп. на встановлення сигналізації) задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Так за доводами позову під час вчинення кримінального правопорушення, витягуючи через вікно балкону алюмінієву драбину, обвинувачені пошкодили і саму балконну раму (дерев`яну), яка не підлягала відновлювальному ремонту та була замінена цивільним позивачем повністю на металопластикову.

Обвинувачені в судовому засіданні заперечували проти таких вимог потерпілої, зазначаючи, що не завдали такого обсягу пошкоджень балконної рами, які б мали наслідком її повну заміну. Допускають, що своїми діями могли завдати лише подряпини.

Потерпіла, зазначаючи за змістом позову про неможливість ремонту пошкодженої балконної рами, такі доводи не підтверджує жодними доказами, зокрема відсутні докази того, що внаслідок пошкоджень, завданих кримінальним правопорушенням, балконна рама не підлягає відновлювальному ремонту, або вартість такого ремонту порушує принцип розумності.

При цьому з фототаблиції, долученої до протоколу огляду місця події від 07.05.2019р. /а.с.109-115/ не вбачається суттєвих пошкоджень конструкції такої рами, зокрема не порушена цілісність скла, дверцята рами зачинені, лише маються пошкодження лакофарбового покриття.

Долучивши до позовної заяви квитанцію від 16.05.2019р., що підтверджує вартість нової балконної рами у заявленому розмірі 14617 грн, потерпіла не довела належними та допустимими доказами, що саме протиправними діями обвинувачених її майну (балконній рамі) були завдані пошкодження такого ступеню, які б не могли бути усунуті шляхом відновлювального ремонту, а мали наслідком лише повну заміну такої речі. Більш того сама потерпіла під час її допиту суду пояснила, що після події кримінального правопорушення вона вирішила задля безпеки свого житла встановити грати на вікнах балкону, що потребувало заміни дерев`яної конструкції балконної рами на міцнішу - металопластикову.

Слід зазначити, що відшкодуванню підлягають лише реальні збитки, завдані кримінальним правопорушенням, до яких не можна віднести витрати понесені на встановлення грат на вікна та охоронної сигналізації, оскільки такі дії потерпілої спрямовані не на усунення наслідків кримінального правопорушення матеріального характеру, а на попередження подібних випадків посягання на майно потерпілої в майбутньому.

Таким чином, вимоги цивільного позивача в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону та суперечать засадам відшкодування майнової шкоди, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, з обвинувачених на користь потерпілої підлягає стягненню в солідарному порядку майнова шкода у доведеному та обґрунтованому розмірі, а саме в сумі 1273 грн.

Щодо вимог позову про стягнення моральної шкоди, суд вважає необхідним зазначити наступне.

В обґрунтування вимог щодо моральної шкоди позивач зазначила, що у зв`язку з незаконним заволодінням обвинуваченими її майном, вона отримала значний емоційний стрес, який супроводжувався хвилюваннями, незручностями у житті, погіршенням здоров`я, зокрема загостренням хронічних хвороб.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У цьому контексті суд враховує визнання Європейським Судом з прав людини (далі ЄСПЛ) існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди у разі порушення окремих прав і свобод людини.

Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії» зазначається, що, «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Суд вважає, що неправомірне заволодіння обвинуваченими майном потерпілої призвело до моральних страждань останньої, її переживань з приводу вчиненого по відношенню до неї кримінального правопорушення та втрати свого майна, тобто потерпілій заподіяно моральну шкоду.

Між вказаними протиправними діянням відповідачів (вчиненням кримінального правопорушення) та заподіяною моральною шкодою потерпілій мається причинний зв`язок і вбачається вина відповідачів, а тому вимоги про стягнення моральної шкоди є законними.

При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення щодо потерпілої, характер її душевних страждань, пов`язаний з майновими втратами, тяжкість вимушених змін у житті (пов`язаних із встановленням нової балконної рами, охоронної сигналізації та грат) а тому суд виходячи із засад справедливості, виваженості і достатності задовольняє позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в заявленому розмірі 5000 грн.

Підсумовуючи викладене, цивільних позов підлягає задоволенню частково, а саме в частині відшкодування майнової шкоди в розмірі 1273 грн та моральної 5000 грн, які слід стягнути з обвинувачених солідарно відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, накладеного на металеву драбину потерпілої, слід скасувати відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Питання щодо процесуальних витрат вирішити відповідно до вимог ст. 124 КПК України окремо щодо кожного з обвинувачених з урахуванням конкретних обставин справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 185 КК України у виді арешту строком на 3 місяці;

за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз на суму 942 /дев`ятсот сорок дві/ грн 06 коп.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз на суму 942 /дев`ятсот сорок дві/ грн 06 коп.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1273 (одну тисячу двісті сімедят три) грн 00 к. матеріальної шкоди та 5000 (п`ять тисяч) грн 00 к. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10.05.2019р. у справі № 589/1951/19 (провадження № 1-кс/589/1220/19).

Речові докази:

- металеву драбину, яка передана на зберігання потерпілій ОСОБА_1 - залишити у потерпілої ОСОБА_1 ;

- оптичний диск з відеозаписом з камери відеоспостереження магазину «Продукти - 380» ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», датований 05.10.2019р., що зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова