Рішення № 92960369, 18.11.2020, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/1150/19

Провадження № 2/485/15/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Квєтка І.А.,

секретар судового засідання - Семенака А.Г.,

за участю пресдтавника позивача Добринь Я.О. ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка у режимі відеоконференції з Індустріальним районним судом міста Дніпропетроська в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" (далі - ТОВ "Автокредит Плюс") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу. В обґрунтування позовних вимог посилається на таке.

25 жовтня 2013 року ОСОБА_2 надав згоду на приєднання до Публічного договору шляхом підписання Заяви про приєднання до публічного договору №NK00A!40302834, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" (далі - ТОВ "Автокредит Плюс") на умовах фінансового лізингу передав у платне володіння та користування предмет лізингу, а саме автомобіль марки Mazda, модель 3, 2005 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , а відповідач прийняв предмет лізингу та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору та сплачувати щомісячні лізингові платежі відповідно до графіку погашення на строк лізингу: 60 місяців з моменту підписання. Заява про приєднання до умов публічного договору та Публічний договір складають Договір фінансового лізингу.

В порушення умов договору відповідач не перерахував в повному обсязі лізингодавцю лізингові платежі в термін зазначений у графіку сплати, у зв`язку з чим станом на 19 червня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 164969,53грн., з яких: 68516,23грн. - прострочена заборгованість по вартості предмету лізингу; 3,16грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 16728,52грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 4811,23грн. - заборгованість за простроченою комісією; 74910,39грн. - заборгованість за нарахованою пенею.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість у розмірі 164969,53грн. за Договором фінансового лізингу №NK00A!40302834 від 25 жовтня 2013 року та судові витрати в розмірі 1921,00грн.

В судовому засіданні представник ТОВ "Автокредит Плюс" позовні вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 підтримав повністю та просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, не заперечив свого зобов"язання щодо повернення лізингових платежів, однак зазначив, що повністю погасив борг за договором з врахуванням сплати ним необгрунтовано нарахованих ТОВ "Автокредит Плюс" відсотків та штрафних санкцій, оскільки він є військовослужбовцем та учасником бойових дій.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2013 року ОСОБА_2 шляхом підписання заяви про приєднання до публічного договору № NK00A!40302834 уклав з ТОВ "Автокредит Плюс" договір фінансового лізингу (далі - Договір) строком на 60 місяців (а.с. 6).

За умовами Договору, 15 листопада 2013 року товариство передало ОСОБА_2 у платне володіння та користування автомобіль марки Mazda, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , оціночною вартістю 101 500,00грн. Позивач зобов`язався сплачувати щомісячні платежі та інші виплати, загальна сума яких згідно додатку №2 до Договору фінансового лізингу складає 196552,55 грн.; по закінченню строку лізингу набував право власності на автомобіль (а.с. 7-8).

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 27 травня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ "Автокредит Плюс" про визнання недійсним договору та стягнення сплачених за договором коштів відмовлено.

Також, за змістом вказаного рішення судом було встановлено, що за період з 26 жовтня 2013 року по 25 жовтня 2019 року ОСОБА_2 на виконання договору фінансового лізингу від 25 жовтня 2013 року було внесено платежів на загальну суму 109165,07грн.

Правовідносини, які виникають у зв`язку із договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України, Законом України «Про фінансовий лізинг», Законом України «Про захист прав споживачів».

Статтею 806 ЦК України, а також ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 року № 723/97 (далі - Закон) передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікації та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до вимог передбачених ст.6 Закону, істотними умовами договору є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б один із сторін має бути досягнуто згоди, а ст.16 Закону встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону встановлено обов`язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з наданим позивачем розрахунком, за невиконання відповідачем зобов`язання за вказаним договором, несплатою щомісячних платежів, заборгованість за договором станом на 19 червня 2019 року складає 164969,53грн., з яких: 68516,23грн. - прострочена заборгованість по вартості предмету лізингу; 3,16грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 16728,52грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 4811,23грн. - заборгованість за простроченою комісією; 74910,39грн. - заборгованість за нарахованою пенею (а.с. 5, 111-115).

Водночас судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, з 21 березня 2014 року по теперішній час проходить військову службу за контрактом осіб офіцерського складу в Снігурівському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки Миколаївської області, що підтверджується довідкою Снігурівського районного військкомату Миколаївської області від 18 листопада 2020 року № 2.

Крім того, як слідує з посвідчення серії НОМЕР_3 , датою видачі військовою частиною А2393 Міністерства оборони України 21 вересня 2018 року, ОСОБА_2 є учасником бойових дій.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно з положеннями Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

За такого, ОСОБА_2 , як військовослужбовцю Збройних сил України, проценти та штрафні санкції за договором фінансового лізингу не повинні нараховуватися з 21 березня 2014 року, оскільки на нього поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Як слідує із розрахунку заборгованості, за період з 24 березня 2014 року позивач здійснив необгрунтоване зарахування погашених відповідачем коштів за договором фінансового лізингу на погашення процентів на загальну суму 15758,42грн. та пені у сумі 42598,17грн. (а.с. 111-115).

Також, позивач пред"явив вимогу про стягнення з відповідача комісії за проведення щомісячного моніторингу Предмету лізингу у розмірі 4811,23 грн.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється у порядку, встановленому договором. Разом з тим, відповідно до частини другої наведеної норми закону лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу. Перелік лізингових платежів є вичерпним, у зв`язку з чим, договірні умови можуть містити лише такі лізингові платежі, які передбачені переліком, встановленим законом, сплата яких здійснюється у порядку, встановленому договором.

Згідно статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення договору) встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, що насправді така послуга як моніторинг предмета лізингу відповідачем замовлялася та йому була надана.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісією є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, оскільки вказаний платіж є платою за послугу, яку відповідач не отримував, а за такого її стягнення є незаконним.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме в частині стягнення з відповідача простроченої заборгованості за договором фінансового лізингу від 25 жовтня 2013 року у розмірі 24219,66 грн. (196552,55 грн. - 109165,07грн. - 4811,23грн. - 15758,42 грн. - 42598,17 грн.)

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 3244,79 грн. (363,29 грн. +960,50 грн.+1921грн.).

Керуючись ст. ст. 76-78, 81, 141, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс", код ЄДРПОУ 34410930, заборгованість Договором фінансового лізингу від 25 жовтня 2013 року станом на 19 червня 2019 року в сумі 24219,66 грн. (двадцять чотири тисячі двісті дев"ятнадцять грн. 66 коп.) та 3244,79 грн. (три тисячі двісті сорок чотири грн.79 коп.) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Снігурівський районний суд, який відраховується з дня складення повного судового рішення.

Суддя

Дата складення повного судового рішення 19.11.2020