Рішення № 92957498, 10.11.2020, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/2916/17

Провадження №2/367/571/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

10 листопада 2020 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

Головуючого судді Шестопалової Я.В.,

при секретарі Будинкевич Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду позовну заяву ОСОБА_1 до Бучанської міської ради про визнання права на замовлення розроблення проекту землеустрою без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, права на одержання вподальшому безоплатно у власність земельної ділянки без підпису власника суміжної земельної ділянки,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що 02 червня 2015 року він, ОСОБА_1 , будучи внутрішньо переміщеною особою із зони проведення АТО, керуючись частиною 9 статті 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", частинами 6-11 статті 118 "Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами" Земельного кодексу України, письмово звернувся до Бучанської міської ради з клопотанням про передачу безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовним розміром 0,09 га, розташованої в АДРЕСА_1 в кадастровому кварталі 3210800000:01:038 між будинками АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 ) та про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність вказаної земельної ділянки. Як того вимагає законодавство, до клопотання я додав графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки - копії з Генерального плану міста Буча, Плану зонування території міста Буча, Публічної кадастрової карти України, а також копії докуметів, що посвідчують особу. Вказане клопотання з додатками Бучанська міська рада отримала 05 червня 2015 року.

Зазначив, що згідно з приписами частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, міська рада мала розглянути моє клопотання та дати у місячний строк відповідний дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову в його наданні. У разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання міська рада не надала дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні, то у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку особа має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово-повідомляє міську раду. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Отже, право розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки набувається особою в одному з таких випадків: - надання місцевою радою у місячний строк з дня реєстрації клопотання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - або ненадання місцевою радою у місячний строк з дня реєстрації клопотання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи мотивованої відмови у його наданні, при умові, що особа в наступний місячний строк замовила розроблення проекту землеустрою без надання дозволу і письмово повідомила про це міську раду, додавши договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивач зазначив, що після того, як у місячний строк з дня реєстрації клопотання позивач не знайшов в офіційніх ЗМІ Бучанської міської ради (сайт Бучанської міської ради bucha-rada.gov.ua, газета "Бучанські новини") жодної інформації про розгляд його клопотання Бучанською міською радою, позивач звернувся 05 липня 2015 року до ради з офіційним письмовим запитом на отримання публічної інформації щодо того, чи приймалося радою у місячний строк одне з двох рішень - про надання дозволу чи про надання відмови. Зазначений запит міська рада отримала 08 липня 2015 року. Листом від 14 липня 2015 року Бучанська міська рада повідомила позивача, що вирішення радою його питання поставлене в залежність від надання комунальним підприємством "Бучабудзамовник" висновків, після чого заява буде розглянута. Зазначений лист міської ради, по-перше, підтвердив, що в місячний строк жодного рішення радою прийнято не було - ані про надання дозволу, ані про надання відмови; і по-друге, надав йому можливість скористатися "принципом мовчазної згоди" - замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу. Задля цього, 24 липня 2015 року ним було укладено Договір № 1529020100071 із землевпорядною організацією - Київською обласною філією 4» Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", предметом якого є розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в АДРЕСА_1 . 24 липня 2015 року він направив письмове повідомлення до Бучанської міської ради про замовлення виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу, до повідомлення додав Договір № 1529020100071. Повідомлення було отримано радою в той же день. Отже, виконавши усі передбачені статтею 118 Земельного кодексу формальності, позивач набув право замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу, і належним чином скористався ним.

Вказав, що процес виготовлення землевпорядної документації займає, як відомо, тривалий час. Протягом серпня 2015 року-січня 2016 року проект було виготовлено. Стаття 50 Закону України "Про землеустрій" встановлює, що складовою частиною проекту землеустрою є кадастровий план та Акт приймання-передачі межових знаків на зберігання. Відповідно до частини 2 статті 198 Земельного кодексу України, складовою частиною кадастрових зйомок є складання кадастрових планів та погодження із суміжними власниками та землекористувачами. Таке погодження здійснюється шляхом підписання Акту. Вимоги до Акту приймання-передачі межових знаків на зберігання наведені в "Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками" (затверджена Наказом Держкомзему України від 18.05.2010 № 376, зареєстрована Мінюстом України 16.06.2010 за № 391/17686). У відповідності з цим, власники (користувачі) суміжних земельних ділянок підписують Акт, засвідчивши тим самим відсутність своїх претензій до існуючих меж. Згідно кадастрового плану, суміжними власниками (користувачами) є декілька громадян, в тому числі ОСОБА_2 . Встановити місцезнаходження громадянина ОСОБА_2 (земельна ділянка у АДРЕСА_4 ) не вдалося, оскільки належна йому ділянка не забудована, на ній ніхто не проживає, сусіди не мають інформації щодо його місцеперебування. На оголошення у пресі громадянин ОСОБА_2 також не відгукнувся. Водночас, землевпорядною організацією позивачу було завірено в тому, що жодна межа жодної суміжної земельної ділянки не порушена при розробленні за моїм замовленням проекту землеустрою, крім того межі суміжних ділянок відмежовані твердими контурами - парканами. Відповідно до частини 3 статті 158 Земельного кодексу України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства (в частині 3 статті 103 "Зміст добросусідства" Земельного кодексу серед добросусідських дій зазначено, зокрема, "встановлення, зберігання межових знаків тощо"). Межі Бучі встановлені рішенням Київської обласної ради від 22 жовтня 2004 року № 219-17-іV "Про встановлення меж окремих населених пунктів Київської області" (на даний час це рішення є чинним і ніким не оскаржуваним), згідно якого загальна площа Бучі складає 2658,1362 га. Отже, Бучанська міська рада у межах населеного пункту загальною площею 2658,1362 га має вирішувати земельні спори щодо меж земельних ділянок та добросусідства. Однак, на мою заяву від 18 жовтня 2016 року стосовно підписання Акту приймання-передачі межових знаків на зберігання (як один з варіантів вирішення питання межі із сусідом, місцеперебування якого не відоме), позивач отримав від Бучанської міської ради відмову (рішення від 07 листопада 2016 року № 911-20Л/ІІ), яка жодним чином не стосується суті піднятого ним питання земельної межі та вмотивована наступним: 1) Бучанська міська рада не має повноважень розпоряджатися землями в межах умовної площі 890 га відповідно до рішення Ірпінського міського суду від 17.10.2014 року по справі №367/4187/14-ц; і 2) Бучанською міською радою прийнято рішення від 11 серпня 2015 року № 2414-75Л/І. Вважає рішення міської ради від 07 листопада 2016 року таким, що не вирішує по суті питання земельної межі з огляду на наступне.

1) Дослідивши рішення Ірпінського міського суду по справі № 367/4187/14-ц від 17 жовтня 2014 року (а також ухвалу апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2015 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2014 року, постанову Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року), я не знайшов у вказаних судових рішеннях жодної заборони Бучанській міській раді вирішувати питання земельних меж та добросусідства в межах населеного пункту, адже такі повноваження ради взагалі не були предметом судового розгляду та не ставилися кимось під сумнів (крім того, повноваження з вирішення питань добросусідства чи земельних спорів не є тотожними повноваженням розпоряджатися землею, як вважає міська рада. Це прямо випливає зі змісту статті 12 Земельного кодексу України). Мною не знайдено судового рішення, яким би було витребувано із відання Бучанської міської ради на користь держави в особі Кабінету Міністрів земельну ділянку умовною площею 890 га. Таким чином, доходжу висновку, що Бучанська міська рада не мала наміру розглядати по суті питання земельної межі, а підготувала "відписку", вмотивовану "справою 890 га".

2) Стосовно ж рішення Бучанської міської ради від 11 серпня 2015 року № 2414-75- VІ зазначив наступне. У Бучанської міської ради згідно Земельного кодексу був місячний строк з 05 червня 2015 року по 04 липня 2015 року для прийняття рішення про надання мені дозволу на розроблення проекту землеустрою чи відмови в наданні такого дозволу. Жодного рішення в цей строк радою прийнято не було. Більш того, зі спливом цього місячного строку, в нього з`явилося право протягом наступного місячного строку, тобто з 05 липня 2015 року до 04 серпня 2015 року, замовити розроблення проекту землеустрою без надання дозволу. Цим правом я скористався сповна, уклавши договір про розроблення проекту землеустрою 24 липня 2015 року і в той же день повідомивши про це належним чином міську раду. Отже, від цього моменту я' набув право замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу. Законодавець докладно прописав в частині 7 статті 118 ЗК України механізм подальших дій у зв`язку з ненаданням радою будь-якого рішення в місячний строк. При цьому, можливість видання радою будь-якого рішення зі спливом місячного строку законодавцем не передбачено, оскільки видання подібного рішення входило б у суперечність з виниклим правом громадянина розробляти проект землеустрою без надання дозволу (загальновідомий "принцип мовчазної згоди"). Таким чином, рішення, прийняте радою 11 серпня 2015 року з пропущенням відведених законом строків, через більш ніж 2 місяці з дня реєстрації його клопотання, і після того, як він повідомив раду про розроблення проекту землеустрою без надання дозволу, вважає нікчемним, прийнятим поза компетенцію ради і таким що не створює правових наслідків. Крім того -' прийнятим з порушеннями пункту 34 частини 1 статті 26 та підпункту 1 пункту "а" частини 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки вирішення питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції міської ради, а підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо надання під забудову та для інших потреб земель віднесено до компетенції виконавчого органу ради. Вказані повноваження не можуть бути делеговані нікому, і тим більше юридичній особі КП "Бучабудзамовник", якій було доручено скласти непередбачений законом "акт обстеження" - тобто, фактично сторонній юридичній особі було доручено вирішити на її розсуд долю мого клопотання про надання земельної ділянки, що є протизаконним (на мій погляд, в таких діях ради та її виконкому вбачаються навіть ознаки кримінального правопорушення).

В зв`язку з вище викладеним просив суд, визнати за ним, ОСОБА_1 , право на замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 (в кадастровому кварталі 3210800000:01:038 між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ) площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою; та право на одержання вподальшому безоплатно у власність вказаної земельної ділянки без підпису власника (користувача) суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_4 і Бучанської міської ради в Акті прийомки- перєдачі межових знаків на зберігання. Судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач, скориставшись своїм правом, подав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу ОСОБА_1 в повному обсязі, виходячи з наступного. Зазначив, що 02.06.2015 року до Бучанської міської ради були подані клопотання щодо надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,09га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель у місті Буча Київської області. 14.07.2015року позивачу було надіслано листи із повідомлення про те, що їх заява буде розглянута після остеження КП «Бучабудзамовник» на предмет можливості використання зазначеної земельної ділянки. Тобто Бучанською міською радою було повідомлено позивача про подальший розгляд його клопотання на сесії міської ради. Клопотання позивав від 02.06.2015року було винесено на розгляд Бучанської міської ради, на якій було прийнято рішення Бучанської міської ради, згідно яких позивачеві було вирішено відмовити в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,09га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , враховуючи акт обстеження земельної ділянки, керуючись ст. 12, ч. 7 ст. 118 ЗК України пунктом 34 частини 1 статті 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування». Відповідач звертає увагу суду, що позивач не просить у суду визнати протиправним рішення міської ради, та з позовних вимог взагалі не вбачається, які саме неправомірні дії оскаржує позивач, так на підставі чого він бажає визнати право на одержання вподальшому безоплатно у власність казану земельну ділянку без підпису власника суміжної земельної ділянки. Тобто, зазначеними позовними вимогами позивач просить суд фактично зобов`язати компетентні органи Держгеокадастру погодити розроблений проект землеустрою, що фактично суперечить законодавству, та зобов`язати міську раду погодити проект землеустрою.

В судовому засіданні позивач не з`явився, надав суду письмову заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача Бучанської міської ради - Кучу М.М. в судове засідання не з`явився, надав суду клопотання, в якому просив суд розгляд справи № 367/2916/17 розглядати без його участі та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В зв`язку із чим суд, враховуючи письмові заяви представника позивача та відповідача, вважав за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши письмові докази по справі, суд вважає заявлений позов таким, що не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Суд встановив, що позивач, ОСОБА_1 , будучи внутрішньо переміщеною особою із зони проведення АТО, керуючись частиною 9 статті 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", частинами 6-11 статті 118 "Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами" Земельного кодексу України, письмово звернувся до Бучанської міської ради з клопотанням про передачу безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовним розміром 0,09 га, розташованої в АДРЕСА_1 в кадастровому кварталі 3210800000:01:038 між будинками АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 ) та про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність вказаної земельної ділянки.

Також встановлено, що 05 липня 2015 року позивач звернувся до Бучанської міської ради з письмовим запитом на отримання публічної інформації щодо того, чи приймалося радою у місячний строк одне з двох рішень - про надання дозволу чи про надання відмови. Листом від 14 липня 2015 року Бучанська міська рада повідомила позивача, що вирішення радою його питання поставлене в залежність від надання комунальним підприємством "Бучабудзамовник" висновків, після чого заява буде розглянута.

Cудом встановлено, що рішенням Бучанської міської ради Київської області від 11 серпня 2015 року № 2414-75-VІ позивачеві було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,0900 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 та будинком АДРЕСА_3 .

Також встановлено, що рішенням Бучанської міської ради Київської області від 07 листопада 2016 року № 911-20-VІІ гр.. ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні заяви про погодження меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтями 78, 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Також право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні відповідно до ст.321 Цивільного кодексу України. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, ідо видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У правовій позиція викладеній у Постанові ВС по справі №420/5288/18 від 29.08.2019 року в п. 50 вказується: «Отже, ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особо має право замовити розробку такого проекту самостійно. Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність»

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Верховним Судом у постанові від 11.12.2018 року у справі №806/862/17 висловлено позицію, згідно якої системний аналіз норм земельного законодавства дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Аналіз норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. Відсутність рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрої дії унеможливлює отримання земельної ділянки.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого земельного питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

За такого правового регулювання суд вважає, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою фактично створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу, а тому може бути предметом судового оскарження.

З огляду на наведені висновки та обґрунтування суд прийшов до переконання, що відповідачем по справі у встановлений строк було надано вмотивовану відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,0900 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 та будинком АДРЕСА_3 , але дана відмова позивачем не оскаржувалась та на даний час є чинною

Таким чином, враховуючи те, що позивачем було замовлено проект землеустрою на відведення йому земельної ділянки у приватну власність за рахунок земель державної власності без відповідного дозволу, суд дійшов висновку про недотримання позивачем процедури набуття земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, в порядку ст.141 ЦПК України, судовий збір стягненню з відповідача на користь позивача не підлягає.

Керуючись ст.ст. 81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Бучанської міської ради про визнання права на замовлення розроблення проекту землеустрою без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, права на одержання вподальшому безоплатно у власність земельної ділянки без підпису власника суміжної земельної ділянки, - відмовити у повному обсязі.

Повний текст рішення буде складено, в межах строків, визначених ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Ірпінський міський суд апеляційної скарги протягом 30 днів з виготовлення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Я.В. Шестопалова