Рішення № 92956995, 16.11.2020, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №348/1537/20

Провадження № 2/348/885/20

16 листопада 2020 року року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Матолич В.В., за участю секретаря судового засідання Буратчук О.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у м. Надвірна Івано-Франківської областіцивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Процесуальні дії у справі.

31.08.2020 позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 13125,15 гривень та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог покликається на те,що відповідач звернулася до позивача з заявою № б/н від 25.02.2011, на підставі якої позивач відкрив відповідачу картковий рахунок, встановив кредитний ліміт, а потім розмір кредитного ліміту було збільшено, оскільки відповідач при укладанні договору дала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни (збільшення або зменшення) за рішенням та ініціативою позивача. Позивач свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Відповідач взяті на себе зобов`язання неналежно виконував, і через це у нього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

31.08.2020 одночасно з позовною заявою позивач подав клопотання про проведення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім цього, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

20.10.2020 суд прийняв до розгляду позовну заяву і відкрив провадження у справі, постановивши проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Копію даної ухвали, позовної заяви та доданих до неї документів відповідач отримала 30.10.2020. Відповідач відзив на позовну заяву не подала.

03.11.2020 суд постановив відкласти засідання у даній справі на 16.11.2020.

16.11.2020 відповідач повторно в судове засідання не з"явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, поштовим відправленням з повідомленням про вручення. Враховуючи наведене, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд встановив:

Відповідно до заяви відповідача від 25.02.2011, яка підписана сторонами, відповідач ОСОБА_1 ствердила своїм підписом, що: згідна з тим, що ця заява разом із пам"яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомлена і згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті Приватбанку www.privatbank.ua і відповідач зобов`язується виконувати їх, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.ua. Бажаний розмір кредитного ліміту відповідач зазначила 1000,00 гривень.

З розрахунку заборгованості встановлено, що банк виконав зобов`язання, надавши відповідачу кредит, а відповідач кредит вчасно не сплачувала, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно з випискою за договором від 25.02.2011 № б/н станом на 02.06.2020 у відповідача виникла заборгованість за період починаючи з 25.02.2011 до 01.04.2020.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором від 25.02.2011 № б/н станом на 31.05.2020 заборгованість відповідача складається з заборгованості за тілом кредиту -9356,70 гривень; заборгованості за простроченими відсотками - 3768,45 гривень. Загальний розмір заборгованості - 13125,15 гривень.

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти відповідача: 25.02.2011 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 300,00 гривень; з 10.04.2011 - 800,00 гривень; з 08.03.2013 - 2000,00 гривень; з 27.10.2016 - 3000,00 гривень; з 30.12.2019 - 0,00 гривень.

З моменту укладення договору неодноразово здійснювався перевипуск карти відповідача, строк дії кредитної карти до серпня 2021 року, що стверджується довідкою про видачу кредитних карток відповідачу.

Оцінка суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він фактично був ознайомлений, що ствердив своїм підписом.

Судом встановлено, що заборгованість, яка є предметом даного спору виникла у відповідача починаючи з 25.02.2011. Цього ж дня позивач встановив відповідачу кредитний ліміт - 300, 00 гривень. Відповідач була обізнана з розміром встановленого їй кредитного ліміту, оскільки починаючи з 04.03.2011 почала здійснювати зняття готівки з кредитної карти та розраховуватися нею у межах встановленого кредитного ліміту, що стверджується випискою за договором від 25.02.2011 №б/н. Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти відповідача з 10.04.2011 кредитний ліміт збільшили до 800,00 гривень, з 08.03.2013 кредитний ліміт збільшили до 2000,00 гривень, 27.10.2016 кредитний ліміт збільшили до 3000,00 гривень, а з 30.12.2019 - взагалі скасували.

Відповідно до ст.1054 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, у відповідача виник обов`язок повернути позивачу грошові кошти отримані за кредитним договором у розмірі та на умовах встановлених договором. Однак, згідно з позовною заявою позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 9356,70 гривень, що не відповідає розміру кредитного ліміту, який було надано відповідачу згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти. Доказів, які б підтверджували збільшення кредитного ліміту до такої суми позивач не надав.

Враховуючи наведене, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3000,00 гривень, яка відповідає розміру кредитного ліміту, який був збільшений позивачем 27.10.2016 та яка була фактично надана відповідачу згідно з випискою за договором від 25.02.2011 № б/н.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У позовній заяві позивач зазначає, що при підписанні заяви відповідач підтвердив, що ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку. На підтвредження автентичності Умов та правил надання банківських послуг до справи долучено наказ про їх затвердження.

Суд з цього приводу зазанчає таке. Долучена до матеріалів позову копія Умов та правил надання банківських послуг не може вважатися складовою частиною кредитного договору, що укладений сторонами, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що саме з цим документом був ознайомлений відповідач перед підписанням заяви від 25.02.2011. Доказів того, що відповідача ознайомили з тарифами банку перед підписанням заяви суду також не надано.

До позовної заяви банк додав копії: Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», у яких визначено тарифи щодо 3 типів кредитних карт; Умов та Правил надання банківських послуг, а також долучив клопотання про огляд веб-сайту банку https://privatbank.ua/terms/ для того, щоб суд мав можливість встановити, що відповідач перед підписанням заяви ознайомився саме з цими документами. Однак, ці документи розміщені на сайті розпорядником якого є позивач, який може у будь-який момент відкорегувати текст зазначених документів.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися позивачем, тобто позивач міг додати до позовної заяви саме ті редакції документів, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити своє право - бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу для ознайомлення з ним, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше з урахуванням конкретно наданої послуги.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов та правил кредитування, копія яких зараз надана суду.

Такого висновку дійшов і Верховний суд у складі Великої палати 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19). Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відсоткова ставка за кредитним договором не вказана у заяві про видачу кредиту. Тому, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений з розміром відсоткової ставки, яку встановив банк.

Враховуючи це суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків у розмірі 3768,45 гривень не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довів, що відповідач як споживач банківських послуг був ознайомлений з встановленою відсотковою ставкою за користування кредитними коштами.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2102,00 гривень, що стверджується платіжним дорученням від 04.08.2020 №BOJ64B31КХ.

Ціна позову - 13125,15 гривень. Позов задоволено частково, з відповідача підлягає стягненню 3000,00 гривень на користь позивача. Відтак на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 480,45 гривень (3000,00: 13125,15х 2102,00 = 480,45).

Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок заборгованості за кредитним договором.

В задоволенні позовної вимоги в частині стягнення ще 10125,15 гривень заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 480,45 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його постановлення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складено повного тексту рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", місцезнаходження: м. Київ вул. Грушевського 1 Д, ідентифікаційний код 14360570.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний тексту рішення складено 16.11.2020.

Суддя Матолич В.В.