Рішення № 92956427, 17.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 року м. Київ № 640/24111/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доКиївської митниці Держмитслужби (правонаступник Київської міської митниці ДФС)про визнання протиправною відмову, скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

визнати протиправною відмову Київської міської митниці ДФС громадянці ОСОБА_1 (декларант) в застосуванні основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), при здійсненні митних формальностей по ЕМД № UA100210/2019/762790 від 20.09.2019, автомобіль BMW 520D, 2.0, WIN-код НОМЕР_2 ;

скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС від 01.10.2019 № UA100210/2019/000235/2;

скасувати картку відмови Київської міської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA100210/2019/00862 від 01.10.2019.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 6 798,23 грн. (3648,23 грн. судовий збір та 3150,00 грн. витрати на перекладача).

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що 20.09.2019 ФОП ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подав до відділу митного оформлення № 2 митного поста «Спеціалізований» Київської міської митниці ДФС ЕМД №11А100210/2019/762790 з метою розмитнення ввезеного вищезгаданого автомобіля бувшого у використанні марки; обладнаний двигуном (дизель) з робочим об`ємом циліндрів двигуна 1995 см.куб.; загальна кількість місць для сидіння, включаючи водія 5; Торговельна марка: BMW; Виробник: BMW AG; країна виробника - DE; колісна формула 4*2.

Позивач стверджує, що разом з ЕМД було подано наступні електронні копії документів: рахунок - фактура (інвойс) № 10 від 30.08.2019; платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 02.09.2019; свіф-платіж № 190902/929997150 від 02.09.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 06.03.2019; сертифікат реєстрації № S280477001 від 16.09.2019; страховий поліс В/3092/FAVAC/122524; інвойс № 10084675 від 29.08.2019; експортна декларація № MRN 19ВЕЕ0000043646726 від 16.09.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA 305100/2019/610980 від 18.09.2019 з додатковим аркушем; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження завершеного колісного транспортного засобу № 226804 (UA.008.102654-19) від 19.09.2010, розшифровка VIN-код від 17.09.2019; паспорт громадянина України НОМЕР_4 від 09.08.2002 на прізвище ОСОБА_1 ; паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_5 від 12.01.2016 на прізвище ОСОБА_1 ; фотографії автомобіля BMW 520D, 2.0; заяву представника ОСОБА_1 - ФОП ОСОБА_2 про розгляд запиту ВМО № 2 митного поста «Спеціалізований» Київської митниці ДФС від 20.09.2019 про надання додаткових документів від 27.09.2019; розрахунок ФОП ОСОБА_2 затрат на пальне на підставі інформації наданої ОСОБА_1 від 27.09.2019; скриншоти з сайту, щодо вартості дизельного пального в країнах Європи; скриншот з сайту Гугл-карта, щодо відстані між Антверпен та Ужгородом; квитанцію № 0.0.1462806877 від 13.09.2019.

У позові надалі зазначається, що 01.10.2019 державний інспектор ВМО №2 м/п «Спеціалізований» КММ ДФС ОСОБА_3 , без проведення митних консультацій з декларантом, щодо визначення методу, який необхідно застосувати для визначення митної вартості, було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100210/2019/000235/2, згідно якого вартість задекларованого автомобіля скориговано державним інспектором ВМО №2 м/п «Спеціалізований» КММ ДФС ОСОБА_3 з застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 МК України: з 26 000, 00 Євро до 33 750,00 Євро, хоча ОСОБА_1 було заявлено митну вартість в сумі 26 326, 31 Євро, з яким ОСОБА_1 не згодна.

Крім того, як зазначає позивач, на підставі рішення про коригування митної вартості товарів № UA100210/2019/000235/2 від 01.10.2019, державним інспектором Неренберг Є.В., 01.10.2019 було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100210/2019/00862, з якими ОСОБА_1 також не згодна.

У зв`язку з наведеним, як йдеться у позові, 02.10.2019, з метою отримання придбаного автомобіля, ОСОБА_1 було сплачено додаткові митні платежі.

Між тим, як зазначає позивач, 02.10.2019 ФОП ОСОБА_2 - представником ОСОБА_1 , подано до ВМО № 2 м/п «Спеціалізований» КММ ДФС нову митну декларацію UA100210/2019/763527, з врахуванням рішення про коригування митної вартості № UA00210/2019/000235/2 від 01.10.2019 та 02.10.2019 було завершено митне оформлення декларації UA100210/2019/763527 і автомобіль випущений у вільний обіг.

Позивачка не погоджується з рішенням про коригування митної вартості № UA100210/2019/000235/2 від 01.10.2019 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100210/2019/00862 від 01.10.2019.

Зазначає в обґрунтування позову, що державний інспектор ВМО №2 м/п «Спеціалізований» КММ ДФС ОСОБА_3 незаконно відмовлено в застосуванні основного методу для визначення митної вартості ввезеного нею автомобіля - за ціною договору; незаконно застосовано другорядний метод визначення митної вартості ввезеного ОСОБА_1 автомобіля - за резервним методом, відповідно до ст. 64 МК України, а також незаконно вимагались додаткові документи.

Так, до ВМО № 2 м/п «Спеціалізований» КММ ДФС було подано вищевказані документи.

За результатом розгляду вказаних документів, 20.09.2019 о 14 год. 34 хв. 3 сек., на електронну адресу ФОП ОСОБА_2 , від працівника ВМО № 2 м/п «Спеціалізований» КММ ДФС ОСОБА_4 , повідомлення про те, що: «подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до ст. 53 МКУ містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари а саме:

1) до митного оформлення не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (касові або товарні чеки, ярлики, які містять відомості щодо вартості транспортного засобу, які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення);

2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку про транспортні витрати, проте, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (реєстрація в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296) до документів, що підтверджують транспортні витрати можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Позивач зазначає, що відповідачем під час митного оформлення та в контексті наведеного надано повідомлення, що зазначені обставини не дають можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

У зв`язку з вищенаведеним, відповідно до статті 53 Митного Кодексу України запропоновано подання протягом 10 календарних днів наступних додаткових документів (за наявності): договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); каталоги, специфікації, прейскуранти (прас - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Однак, як зазначає позивач, які саме розбіжності маються та між якими/в яких документах; які відомості відсутні, що позбавляють орган доходів та зборів можливості перевірити декларування всіх складових митної вартості працівник ВМО № 2 м/п «Спеціалізований» КММ ДФС ОСОБА_4 не зазначає.

Вказана вимога, на думку позивача, є незаконною, та такою, що не відповідає вимога ч. З ст. 53 МК України.

Так, на думку позивача, з наданих документів вбачається, що митниці було надано рахунок - фактура (інвойс) № 10 від 30.08.2019 та платіжне доручення № 1 в іноземній валюті від 02.09.2019 в яких зазначено всі відомості щодо автомобіля, який був придбаний ОСОБА_1 , а також щодо вартості придбаного автомобіля та вказані відомості надають можливість ідентифікувати транспортний засіб, який поданий до митного оформлення.

Вказані документи, за твердженням позивачки, не містять будь-яких розбіжностей.

Позивачка стверджує, що надала всі документи, передбачені МК України, а саме: рахунок - фактуру (інвойс) № 10 від 30.08.2019 та платіжне доручення № 1 в іноземній валюті від 02.09.2019.

Щодо підтвердження витрат на транспортування, то, як зазначено у позові, автомобіль не транспортувався, і про це було відомо працівнику ВМО № 2 м/п «Спеціалізований» КММ ДФС ОСОБА_4 , так як згідно акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 18.09.2019 з додатковим аркушем, вказаний автомобіль через митний кордон не транспортувався, а в`їхав самостійно під керуванням ОСОБА_1 .

Тобто, як зазначає позивач, з самого початку працівник ОСОБА_4 знав про відсутність таких документів. Більш того, ФОП ОСОБА_2 не подавав довідку про транспортні витрати, це видумано працівником ВМО № 2 м/п «Спеціалізований» КММ ДФС ОСОБА_4 .

В свою чергу ФОП ОСОБА_2 подавав розрахунок затрат на пальне від 27.09.2019, що не тотожне з довідкою про транспортні витрати. Позивачка акцентує увагу на тому, що затрати на пальне, згідно МК України не входять до складової митної вартості, хоча вони були включені ОСОБА_1 .

Також, зазначає позивач, не зрозуміло, яку довідку про транспортні витрати мав на увазі працівник ВМО № 2 м/п «Спеціалізований» КММ ДФС ОСОБА_4 , адже 20.09.2019 ФОП ОСОБА_2 жодних довідок про транспортні витрати не надавав, а розрахунок затрат на пальне датовано 27.09.2019.

З вказаного вбачається, що запит в порядку ч. 3 ст. 53 МК України працівником ВМО № 2 м/п «Спеціалізований» КММ ДФС ОСОБА_4 направлено неправомірно так як для цього не існувало жодних підстав.

Однак, розглядаючи отриманий запит, ФОП ОСОБА_2 було направлено на електронну адресу працівника ВМО № 2 м/п «Спеціалізований» КММДФС ОСОБА_4 наступну інформацію та документи:

«З приводу отриманого Вашого повідомлення від 20.09.2019, повідомляю, що ОСОБА_1 не розуміє, яка з підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МКУ послужила для запиту додаткових документів.

Надалі зазначено представником, що ч. 3 ст. 53 МКУ передбачено «У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи».

Щодо розбіжностей, які вказані в повідомленні, зазначено, що разом з декларацією надано банківські платіжні документи, а саме: рахунок-фактура № 10 від 30.08.2019, платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 02.09.2019 з штампом АТ «Кристалбанк» про здійснення платежу експортна декларація, інвойс 10084675 від 29.08.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів № НОМЕР_6 , № НОМЕР_3; розшифровка він-кода та ін.

Зазначено у поясненнях до митниці, що вказані документи містять відомості, щодо вартості транспортного засобу, яка була сплачена та за допомогою яких можливо здійснити ідентифікацію автомобіля з придбаним ОСОБА_1 транспортним засобом та які подані до митного оформлення. Так, вказані документи містять інформацію про: модель автомобіля, він-код автомобіля, рік випуску, продавця, покупця, ціну, банківські реквізити покупця та продавця, підстави оплати, інформація про купівлю цього автомобіля продавцем з зазначенням ціни. Більш детальна інформація про автомобіль міститься в наданих разом з декларацією свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів; розшифровці він-кода та ін.

Щодо транспортних витрат про транспортування автомобіля придбаного ОСОБА_1 та поданого до митного оформлення, повідомлено, що придбаний автомобіль прибув до митного поста України власним ходом. Транспортування не здійснювалось.

Виходячи з вищезазначеного, будь-які розбіжності в поданих разом з ЕМД № UA100210/2019/762790 документах, відсутні, а отже не має правових підстав, щодо витребування додаткових документів.

Однак, з метою підтвердження вибраного методу визначення митної вартості та її складових, а також те що заявлена ОСОБА_1 митна вартість автомобіля є дійсною та підтверджена документально, з дотриманням вимог МКУ надано відповідь на запит від 20.09.2019.

Щодо надання додаткових документів, які запитуються, повідомлено наступне. Щодо договору (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, повідомлено, що ОСОБА_1 договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не укладала оскільки автомобіль заїхав в Україну власним ходом. Розрахунок витрат на пальне становить 126,31 Евро. Розрахунок витрат на пальне надається окремо. Щодо рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), повідомлено що у ОСОБА_1 рахунки про здійснення платежів третім особам на користь Продавця відсутні, оскільки такі платежі не були передбачені та не здійснювались. Щодо рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), повідомлено, що у ОСОБА_1 рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) відсутні, оскільки такі платежі не були передбачені та не здійснювались. Щодо каталогів, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару зазначено, що каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника Товару у ОСОБА_1 відсутні, оскільки автомобіль був придбаний у Продавця, а не в виробника Товару. У виробника відсутні каталоги, щодо цін на автомобілі, які були у використанні. Щодо копії митної декларації країни відправлення, повідомлено, що ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 разом з ЕМД подано експортну декларацію, в якій зазначено митну вартість автомобіля. Щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, повідомлено, що ОСОБА_1 здійснювала страхування автомобіля на один місяць з 16.09.2019 по 16.10.2019, за що нею в готівковій формі було сплачено 200 Евро. зазначено, що нажаль квитанція про сплату нею випадково втрачена, але з метою перевірки КММ ДФС має можливість здійснити автентифікацію документів, як це передбачено МК України. До заяви додано копію страхового полісу. Щодо надання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, повідомлено, що у ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 разом з ЕМД подано банківські платіжні документи рахунок-фактура № 10 від 30.08.2019, платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 02.09.2019 з штампом АТ «Кристалбанк» про здійснення платежу. Також додатково надано свіф-платіж № 190902/929997150 від 02.09.2019. Щодо надання транспортних (перевізні) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, повідомлено, що у ОСОБА_1 відсутні будь-які транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення автомобіля, так як вказаний автомобіль не транспортувався, а переміщувався самостійно.

Наведене, як вже зазначалося, міститься у поясненнях позивача (представника) на адресу митниці.

При цьому, у поясненнях до митниці також зазначено, що до митної вартості в сумі 26 000 Євро необхідно додати складові митної вартості, а саме: страхування в сумі 200 Євро, витрати на пальне при доставці автомобіля від м. Антверпен Бельгія до м.п. Ужгород Закарпатської митниці ДФС, що становлять 126,31 Євро, отже митна вартість автомобіля становить 26 326,31 Євро.

Виходячи з вищевикладеного, як зазначається у позові, позивач просив здійснити коригування митної вартості автомобіля до 26 326,31 Євро.

Однак, як вже зазначалося у позові, без проведення митних консультацій з декларантом (в системі митного оформлення мається формальний електронний лист інспектора про консультацію від 01.10.2019 о 10 год. 40 хв. 01 сек., а о 10 год. 57 хв. 03 сек., інспектором направлено на адресу представника ОСОБА_1 - ФОП ОСОБА_2 рішення про коригування митної вартості, щодо визначення методу, який необхідно застосувати для визначення митної вартості, ФОП ОСОБА_2 отримав лист консультацією лише об 11 год. 33 хв.01 сек.), було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, згідно якого вартість задекларованого автомобіля скориговано державним інспектором з 26 000,00 Євро до 33 750,00 Євро, хоча ОСОБА_1 було заявлено митну вартість в сумі 26 326, 31 Євро.

Підтвердженням того, що ФОП ОСОБА_2 отримав лист консультацією лише об 11 год. 33 хв.01 сек. є скриншот електронного повідомлення КММ ДФС від 01.10.2019 о 10 год. 40 хв. 01 сек. «консультація» (копія додається).

У свою чергу, як зазначає позивач, в рішенні про коригування митної вартості товару від 01.10.2019 зазначено, що: «додатково надані документи містять недоліки та розбіжності, а саме: не надано експертний висновок: заявлені витрати на страхування не підтверджені відповідними документами».

Однак, які недоліки та розбіжності містять додатково надані документи державний інспектор не зазначає.

Експертний висновок ОСОБА_1 не надавався, і ВМО №2 м/п «Спеціалізований» КММ ДФС не вимагав і не мав права вимагати його для підтвердження митної вартості придбаного ОСОБА_1 автомобіля, так як експертний висновок не є документом, який підтверджує митну вартість товару, в розумінні ст. 53 МК України.

Документи на підтвердження витрат на страхування в процесі здійснення митних формальностей з автомобілем не вимагались (в подальшому, вказані документи додатково були надані в порядку ч. 8 ст. 55 МК України).

На підставі вищезазначеного, як зазначено у позові, інспектор робить неправомірний висновок у Рішенні про коригування митної вартості про те, що заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано через те, що «документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, що позбавляє можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі».

Позивач додає, що джерело інформації, яким користувався державний інспектор, для визначення митної вартості в сумі 33 750,00 Евро за резервним методом, міститься в зовнішніх джерелах, в спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС України щодо подібних транспортних засобів з відповідними параметрами 2017 року виготовлення, митних деклараціях від 14.08.2019 № UA12080/2019/023042 - митна вартість 29 500 Євро, від 04.06.2019 № UA209190/2019/041603 - митна вартість 31 000 Євро з урахуванням витрат на транспортування, заявлених декларантом.

За висновком позивача, застосування резервного методу для визначення митної вартості автомобіля є не правомірним.

З вищезазначеного, як вважає позивач, чітко вбачається, що відповідач неправомірно визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, а тому таке рішення повинно бути скасовано.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позову.

В контексті доводів позивача, відповідач зазначає, що митну вартість визначено декларантом самостійно за першим методом - 26 326,31 Євро (26 000 Євро згідно рахунку; 200 Євро - страхові витрати; 126, 31 Євро - транспортні витрати).

Відповідач зазначає, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що документи подані до митного оформлення містять неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів та відсутні у цих документах всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Не надано транспортні документи щодо переміщення товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару. До митної вартості повинні додаватись витрати на перевезення, а також подаватись документи, що підтверджують такі витрати (чеки щодо купівлі паливно-мастильних матеріалів, тощо), транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення, як передбачено п.6 ч.2 статті 53 Митного кодексу України (згідно ч. 101 ст. 58 Митного кодексу України, витрати на транспортування автомобіля є складовими митної вартості і додаються до ціни що була фактично сплачена за товар. Відомості щодо таких витрат обов`язково надаються митному органу.).

Відповідач окремо зауважує, що, що витрати на транспортування, згідно документу під назвою «Розрахунок», вирахувано самостійно брокером ОСОБА_2 . Відомості не підтверджені документально.

Відповідач також зазначає, що з матеріалів митного оформлення вбачається, що вартість страхування складає 200 Євро., проте, не подано митному органу документи, що містять відомості про вартість страхування, що передбачено п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України;

До матеріалів митного оформлення не надано документи, що підтверджують понесені витрати позивача на брокерські послуги при здійсненні оформлення в Німеччині (дані витрати є складовими митної вартості).

Відповідач також звертає увагу, що у даному випадку разом з позов надано суду документ від фірми KIKITRA № 07 127232 96, де зазначено витрати на митні формальності у розмірі 65 Євро, додаткові витрати на страхування у розмірі 90 Євро, плата за реєстрацію автомобіля 75 Євро. Загальна вартість брокерських послуг за митне оформлення складає 230 Євро. Проте, на думку відповідача, дана інформація була прихована від митниці під час здійснення митного оформлення.

Крім того, зазначається у відзиві, до матеріалів митного оформлення надано експортну декларацію, проте, з ціною що відрізняється від ціни в інвойсі, без дати проведення митного оформлення, відміток митних органів країни експортера, що не підтверджує здійснення митного оформлення за даною митною декларацією;

Декларантом не здійснено переклад документів наданих до матеріалів митного оформлення.

Враховуючи те, що у митного органу були обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості, декларанту електронним повідомленням, згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Таким чином, як зазначає відповідач, між декларантом та митним органом проведена процедура консультації шляхом направлення електронного повідомлення.

Проте, додаткові документи не спростували сумніви митного органу, а лише підтвердили правомірність позиції.

Враховуючи, як зазначає відповідач, позивачем документально не підтверджено митну вартість товару - ціну товару, складові митної вартості - витрати на транспортування, на страхування, на брокерські послуги.

Відповідач додає, що оскільки в базах даних митного органу відсутня інформація щодо вартості ідентичного транспортного засобу 2019 року виготовлення, митним органом використано інформацію з зовнішніх інформаційних джерел, враховуючи витрати на транспортування та страхування транспортного засобу (відповідні докази надаються до матеріалів справи).

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою від 10.12.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 24.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду. Вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 17.11.2020 здійснено заміну відповідача на його правонаступника у сфері виконуваних функцій - на Київську митниця Держмитслужби (код ЄДР 43337359; 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-а).

Ухвалою від 17.11.2020 відмовлено у задоволенні клопотання митниці щодо розгляду справи з викликом сторін.

Встановлені судом обставини.

Так, у даному випадку учасниками справи не заперечується та не спростовується, а матеріалами справи підтверджується звернення позивача через представника щодо митного оформлення вищезгаданого автомобіля (т.1, а.с. 8, 36 - 42) за заявленою позивачем митною вартістю.

Згідно з актом про проведення митного огляду м/п «Ужгород» від 18.09.2019 порушення митних правил не виявлено (т.1, а.с. 31).

20.09.2020 о 14:34:3 год. митницею сформовано повідомлення на адресу позивача наступного змісту:

«Документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до ст. 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачено або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) до митного оформлення не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (касові або товарні чеки, ярлики, які містять відомості щодо вартості транспортного засобу які можливо ідентифікувати з транспортним засобам, поданим до митного оформлення;

2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку про транспортні витрати, проте, відповідно до наказу Мінфіну України від 24.05.2020 № 599 до документів, що підтверджують витрати можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

На думку митниці, як зазначено у вищезгаданому повідомленні, зазначені обставини не дають можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

У зв`язку з вищенаведеним відповідно до ст. 53 МК України у заявника витребувані наступні додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

6) копію митної декларації країни відправлення;

якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (не передбачено ч. 3 ст. 53 МКУ);

7) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

8) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

9) за власним бажання - додаткові документи.

Представником позивача 27.09.2019 митниці подано заяву (пояснення), в якій зазначено, що заявник не розуміє, яка з підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МКУ послужила для запиту додаткових документів.

Представник позивача звернув увагу митниці, що разом з декларацією № 17А100210/2019/762790 надано банківські платіжні документи, а саме:

рахунок-фактура № 10 від 30.08.2019,

платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 02.09.2019 з штампом АТ «Кристалбанк» про здійснення платежу,

експортна декларація,

інвойс 10084675 від 29.08.2019 (інвойс про придбання вказаного автомобіля продавцем)

свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів № НОМЕР_6 , № НОМЕР_3 ;

розшифровка він-коду та ін.

Додатково пояснено митниці, щодо транспортних витрат про транспортування автомобіля придбаного ОСОБА_1 та поданого до митного оформлення, що заявником разом з ЕМД ніяких довідок про витрати на транспортування не подавались. Придбаний автомобіль прибув до митного поста України власним ходом.

Транспортування не здійснювалось.

Заявник додатково зазначив у поясненнях до митниці наступне, що будь-які розбіжності в поданих разом з ЕМД документах, відсутні, а отже у митниці немає правових підстав, щодо витребування додаткових документів.

З метою підтвердження вибраного методу визначення митної вартості та її складових, а також те що заявлена митна вартість автомобіля є дійсною та підтверджена документально, з дотриманням вимого МКУ, зазначено щодо договору (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, зяявник не укладав оскільки автомобіль заїхав в Україну власним ходом. Розрахунок витрат на пальне становить 126,31 Евро. Розрахунок витрат на пальне надається окремо.

Щодо рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) повідомлено, що у ОСОБА_1 рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця відсутні, оскільки такі платежі не були передбачені та не здійснювались.

Щодо рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) повідомлено, що рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) відсутні, оскільки такі платежі не були передбачені та не здійснювались.

Щодо каталогів, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару зазначено, що каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару у ОСОБА_1 відсутні, оскільки автомобіль був придбаний у Продавця, а не у виробника Товару. У виробника відсутні каталоги, щодо цін на автомобілі, які були у використанні.

Щодо копії митної декларації країни відправлення пояснено, що у ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 разом з ЕМД подано експортну декларацію, в якій зазначено митну вартість автомобіля.

Щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування пояснено, що ОСОБА_1 здійснювала страхування автомобіля на один місяць з 16.09.2019 по 16.10.2019, за що нею в готівковій формі було сплачено 200 Евро. Зазначено, що на жаль квитанція про сплату нею випадково втрачена, але з метою перевірки КММ ДФС має можливість здійснити аутентифікацію документів, як це передбачено МК України. До заяви додано копію страхового полісу.

Щодо надання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару повідомлено, що у ОСОБА_1 разом з ЕМД подано банківські платіжні документи рахунок- фактура № 10 від 30.08.2019, платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 02.09.2019 з штампом АТ «Кристалбанк» про здійснення платежу. Також додатково надано свіф-платіж № 190902/929997150 від 02.09.2019.

Щодо надання транспортних (перевізні) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів повідомлено, що у ОСОБА_1 відсутні будь-які транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення автомобіля, так як вказаний автомобіль не транспортувався, а переміщувався самостійно.

Заявник запропонував митниці до митної вартості в сумі 26 000 Евро додати складові митної вартості, а саме: страхування в сумі 200 Евро, витрати на пальне при доставці автомобіля від м. Антверпен Бельгія до м.п. Ужгород Закарпатської митниці ДФС, що становлять 126,31 Евро, отже, як зазначив заявник, митна вартість автомобіля становить 26 326,31 Евро.

Надалі, 01.10.2019 о 10:40:1 год. митницею сформовано повідомлення «Консультація» (т. 1, а.с. 60), в якій зазначено про коригування митної вартості, оскільки документи, що подані для підтвердження митної вартості не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була сплачена або підлягає сплаті за товар.

01.10.2019 о 10.57:3 год. сформовано та направлено на адресу заявника рішення про коригування митної вартості, відповідно до якого митну вартість збільшено з 26 000 євро до 33 570 євро, що, відповідно, зумовило зміну розміру митних платежів.

Спірне Рішення мотивовано наступним.

Митниця зазначає, що до митного оформлення разом з поданою митною декларацією для підтвердження заявленої митної вартості товарів подано рахунок-фактуру, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, акт митного огляду Закарпатської митниці, копія чеку про оплату.

Зазначені документи, на думку митниці, містять недоліки, зокрема: подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також не забезпечено, відповідно до ст. 254 Митного Кодексу, переклад документів, поданих до митного оформлення. До митної вартості повинні додаватись витрати на перевезення, а також подаватись документи, що підтверджують такі витрати (чеки щодо купівлі паливно-мастильних матеріалів, тощо). Транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, не подані митниці. Також митниці не подані страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування.

У спірному рішенні зазначається, що з метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта витребувано додаткові документи, а саме: рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи); за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Зазначені документи необхідно надати з перекладом українською мовою відповідно до статті 254 МКУ.

У спірному рішення також зазначено, що додатково надані документи містять недоліки та розбіжності, а саме: не надано експертний висновок (хоча він, як вбачається з вищевикладеного, не вимагався); заявлені витрати на страхування не підтверджені відповідними документами. Таким чином, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Зазначені обставини не дають можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митна вартості у повному обсязі.

У зв`язку із зазначеним, зазначено у спірному рішенні, використання заявленого декларантом рівня митної вартості неможливо.

Разом з тим, як вважає у спірному рішенні митниця, митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). За результатами проведеного порівняння встановлено, що у органу державної фіскальної служби наявна інформація щодо рівня митної вартості подібних (аналогічних) товарів за вищими рівнями митної вартості. Відповідно до частини 5 статті 55 Кодексу проведено процедуру консультацій між органом державної фіскальної служби та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів на підставі інформації, яка наявна в органі державної фіскальної служби. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних необхідних для проведення розрахунків.

Митну вартість товару, що імпортується, як зазначено у спірному рішенні, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст.54 Митного кодексу України. Митна вартість товару ґрунтується на інформації щодо митних оформлень подібних товарів.

Згідно цінової інформації ЦБД ЄАІС подібні транспортні засоби з відповідними параметрами мають вищий рівень митної вартості: за МД від 14.08.2019 (зазначено номер - а.с. 63) митне оформлення транспортного засобу з відповідними параметрами 2017 року виготовлення здійснено за митною вартістю 29500 євро, за МД від 04.06.2019 митне оформлення транспортного засобу з відповідними параметрами 2017 року виготовлення здійснено за митною вартістю 31 000 євро.

Митна вартість товару визначена на підставі митних оформлень за МД від 14.08.2019 з урахуванням витрат на транспортування, заявлених декларантом. Також визначена митна вартість підтверджується інформацією, що міститься в зовнішніх джерелах, дозвіл на використання яких регламентовано пунктом 5 Методичних рекомендацій, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689. Декларант має право звернутися до органів державної фіскальної служби та випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X Кодексу.

Відповідно, оформлена картка відмови (т. 1, а.с. 64).

02.10.2019 позивачем (представником) оформлена нова декларація із скоригованою митною вартістю.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України).

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1 ст. 51 МКУ).

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч. 1 ст. 52 МКУ).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України (в редакції на час звернення до митниці) декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Водночас, митниця зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ).

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості (п.. п. 2. ч. 5 ст. 54 МКУ).

У свою чергу, слід додати, що згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Відповідно ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5. ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до п. 5 ч. 10 цієї статті 58 МК України "Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)" при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

У взаємозв`язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім того, частиною 6 ст. 377 МК України передбачено, що транспортні засоби, що були зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземних держав і ввозяться в Україну для вільного обігу, повинні бути зняті з обліку в цих органах.

Порядок митного контролю і митного оформлення транспортних засобів, що ввозяться громадянами для вільного обігу на митній території України, визначено Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 № 1118, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.11.2005 за № 1428/11708 (надалі - Правила), та застосовується в частині, що не суперечить МК України.

Згідно із положеннями розділу III Правил для випуску транспортних засобів у вільний обіг громадянин повинен надати органу доходів і зборів документи:

що підтверджують право власності на транспортний засіб,

що підтверджують зняття цього транспортного засобу з обліку в іншій країні,

що підтверджують його вартість,

технічні характеристики автомобіля (техпаспорт),

митну декларацію за формою, встановленою Постановою № 450.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, обов`язковою передумовою для витребування у декларанта додаткових документів є виявлення розбіжностей у поданих документах, ознаки їх підробки або якщо надані для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до усталеної судової практики митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Приписи ст.ст. 53, 54 Митного кодексу України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18 Верховний Суд зазначив, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

У даному випадку, як вже зазначалося, підставою для витребування додаткових документів митниця визначила наступні причини:

1) до митного оформлення не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (касові або товарні чеки, ярлики, які містять відомості щодо вартості транспортного засобу які можливо ідентифікувати з транспортним засобам, поданим до митного оформлення;

2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку про транспортні витрати, проте, відповідно до наказу Мінфіну України від 24.05.2020 № 599 до документів, що підтверджують витрати можуть належати інші документи: рахунок-фактура, банківські та платіжні документи, калькуляція транспортних витрат.

Між тим, як вбачається з первинної декларації (а.с. 18), яка подавалась до митного органу, за наступними кодами документів митниці були надані, крім іншого, наступні документи:

0380 - Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) - а.с. 10, виставлений 30.08.2019 продавцем на адресу позивача на суму 26 000 євро;

1701 - Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) - а.с. 31,

2800 - Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (№ НОМЕР_3 ),

2800 - Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_6 ),

3001 - Банківський платіжний документ, що стосується товару - а.с. 21 (платіжне доручення від 02.09.2010 № 1 з відміткою банку про проведення платежу у розмірі 26 000 євро на користь продавця, з доказами проведення транзакції - а.с. 22;

7017 - Висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом;

9000 - інвойс попереднього власника - а.с. 28;

9000 - розшифровка VIN - а.с. 36,

9202 - Касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів,

9610 - Копія митної декларації країни відправлення

9703 - Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу,

а також інші документі - а.с. 18 - 19.

Таким чином, наведеним спростовуються доводи відповідача про те, що до митного оформлення не надано банківські платіжні документи, що стало підставою для зупинення митного оформлення та витребування додаткових документів.

Надані ж документи щодо вартості та оплати вартості автомобіля не дають підстав для сумніву щодо підтвердження числових значень митної вартості, як і власне щодо ціни, та повторного витребування вказаної інформації.

З них не вбачається розбіжностей, ознак підробки або ж неповноти заповнення та оформлення.

За висновком суду з витребуванням додаткових документів у цьому аспекті митницею по суті створювались штучні передумови для необґрунтованого виникнення обставин ненадання додаткових документів та, відповідно, прийняття рішення про коригування.

Другою підставою для витребування додаткових документів було визначено (а.с. 49) - для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку про транспортні витрати, яка не відповідає формам документів, визначених наказом Мінфіну України від 24.05.2020 № 599

Інших підстав для витребування додаткових документів під час митного оформлення митницею не заявлено.

Що стосується посилання митниці у відзиві на нові обставини, які не зазначені у вищезгаданому повідомленні на адресу декларанта під час процедури митного оформлення, слід зазначити, що в силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У даному випадку, слід нагадати, що спірні відносини, які призвели до прийняття оскаржуваного рішення, виникли з обставин витребування додаткових документів - щодо оплати (вартості) т/з та - щодо вартості транспортування.

Саме ненадання, на думку відповідача, додаткових документів, початково витребуваних митницею, є першопричиною виникнення обставин, які призвели до прийняття спірного рішення.

Враховуючи наведене, а також те, що у митного органу не було перешкод для вивчення наданих декларантом документів та формування у зв`язку з цим відповідних претензій щодо складових митної вартості при поданні декларації, нові доводи відповідача, тобто додатково заявлені претензії як додаткове обґрунтування спірного рішення - судом до уваги не беруться, як такі, що не бралися відповідачем до уваги під час прийняття МД до оформлення.

Повертаючись до питання транспортних витрат, які за звичайних умов транспортування товару є складовою митної вартості, слід зазначити, що митницею підтверджується (а.с. 159), що митну вартість визначено позивачем 20.09.2019 за першим методом - 26 326,31 євро, де 26 000 євро - власне вартість т/з, 200 євро страхові витрати, 126,31 євро транспортні витрати.

Власне претензії щодо вартості страхування не заявлені у повідомленні митниці від 20.09.2019, а відтак не можуть бути підставою для коригування митної вартості.

Щодо власне транспортних витрат, слід зазначити відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 368 МК України («Визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів») для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

За правилами ч. 1 ст. 4 МК України:

3) вантажне відправлення - товари, що надходять в Україну на адресу осіб або відправляються ними за межі України, або переміщуються транзитом через митну територію України, крім товарів, що належать громадянам та переміщуються ними у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі;

34) несупроводжуваний багаж - товари, що відправляються їх власниками - громадянами з оформленням багажних або інших перевізних документів та переміщуються через митний кордон України окремо від цих громадян.

З наведеного вбачається, що у випадку переміщення автомобіля до кордону своїм ходом, до митної вартості не включаються витрати по транспортуванню, оскільки вони як такі - відсутні у зв`язку з тим, що т/з не перевозиться іншим т/з.

На це вказує також аналіз положень п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, якими визначено загальне правило щодо надання транспортних (перевізних) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

При цьому, за визначенням МК України перевізник - особа, яка здійснює перевезення товарів через митний кордон України та/або між митними органами на території України або є відповідальною за такі перевезення.

До перевізних документів належать - накладна та інші залізничні документи, що супроводжують вантаж.

Тобто, наведене правило стосується несупроводжуваного товару (т/з), обставин щодо чого у даному випадку не встановлено та напроти - з матеріалів справи вбачається, що автомобіль прибув на кордон своїм ходом, що виключало обов`язок декларанта підтверджувати вартість страхування та транспортування, а відповідно - витребування додаткових документів вбачається за необґрунтоване та безпідставне.

При цьому, як встановлено під час розгляду справи та підтвердив відповідач - позивач за власною ініціативою та за власною волею включив до митної вартості вартість страхування на один місяць з 16.09.2019 по 16.10.2019, відносно якої під час подання первинної декларації відповідач у повідомленні до позивача взагалі не зазначив будь-яких претензій, а також вартість пального, не маючи на це обов`язку, але надавши розрахунок, який по своїй суті є калькуляцією вартості проїзду до кордону.

Надання вказаних документів не передбачено і п. 7 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року N 1118.

Наведене свідчить про відсутність підстав для висновку про доведеність з боку митниці виникнення обґрунтованого сумніву щодо заявленої декларантом митної вартості та про безпідставність посилання відповідача на необхідність витребування додаткових документів, витребування яких по суті стало штучною підставою для прийняття спірного рішення.

Тобто, по суті, необхідність витребування додаткових документів нічим не обґрунтована, як власне жодним чином не доведено обставин, які б зумовлювали виникнення обґрунтованого сумніву щодо заявленої фактурної митної вартості за першим методом.

З наведених у спірних рішеннях мотивувань щодо витребування додаткових документів не вбачається обставин та відомостей, які б зумовлювали виникнення обґрунтованого сумніву у задекларованій позивачем митній вартості.

При цьому, навіть в обґрунтування застосування «резервного методу» митницею не надано жодних документальних підтверджень щодо наявності обставин, які виключають застосування попередніх методів.

Для визначення митної вартості за резервним методом митницею використана інформація щодо т/з 2017 року випуску, що вочевидь не є співставним із вартістю т/з 2019 року випуску, а відтак не може враховуватись як достовірне та надійне джерело складових митної вартості за версією митниці.

Що стосується «інформації із зовнішніх джерел» (а.с. 189 - 190), слід зазначити, що це є інформацією з сайту т/з, що були у користуванні https://www.mobile.de «Найбільший ринок транспортних засобів Німеччини».

Інформація застосована при різних умовах поставки, місця придбання та початку руху, авто мають різний пробіг при різному пробізі, мають різні витрати пального. В одному випадку це седан, в іншому - універсал, є різними моделями, модифікаціями, різними за комплектацією. Відтак, застосовані митницею значення не можуть враховуватись як достовірне та надійне джерело складових митної вартості, власне вартості т/з на місце поставки.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу, не були спростовані відповідачем.

При цьому, слід зазначити, що можливо формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відтак, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення та наявність підстав для його скасування.

Відповідно, як похідне рішення, підлягає скасуванню і картка відмови у митному оформлення.

Що стосується вимоги позивача про визнання протиправною відмову митниці в застосуванні основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), слід зазначити, що за своєю природою дана вимога формує підставу позову - висновок щодо протиправності застосування резервного методу замість основного (застосування фактурної вартості) та не є способом захисту порушеного права, а лише, слід повторитися, є підставою позову для цілей визнання протиправними рішень - рішення про коригування митної вартості та картки відмови, чим охоплюється і вимога щодо протиправності відмови в застосуванні основного методу.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір, сплачений за п/д від 02.12.2019 № 42646 на суму 768,40 грн.; від 02.12.2019 № 42657 на суму 768,40 грн. та від 02.12.2019 № 42668 на суму 768,40 грн., та за п/д № 85205 від 20.12.2019 у розмірі 1 343,03 грн. Тобто, всього - 3648,23 грн.

Що стосується відшкодування витрат на перекладача, а саме - щодо вартості перекладу документів, які подавалися до суду, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.

При цьому, під час розгляду справи в порядку ст. 200 КАС України перекладач приводиться до присяги, попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

У свою чергу, відповідно до п. 3. ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

У даному ж випадку, витрати на перекладача пов`язані із підготовкою позову та перекладом додатків до позовної заяви, що є виконанням положень, передбачених: частиною 1 ст. 15 КАС України - судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою; ч. 3 ст. 15 КАС України - суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють; ст. 10 Конституції України державною мовою України є українська мова.

Відтак, вказані витрати не можуть вважатися витратами на перекладача в розумінні КАС України та витрат, які у зв`язку з цим можуть відшкодовуватись, а відтак, ці витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати:

рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС від 01.10.2019 № UA100210/2019/000235/2;

картку відмови Київської міської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA100210/2019/00862 від 01.10.2019.

На відшкодування сплаченого судового збору стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київську митниця Держмитслужби (код ЄДР 43337359; 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-а) 3648,23 грн. (три тисячі шістсот сорок вісім грн. 23 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін