Ухвала суду № 92956115, 13.11.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

13 листопада 2020 року справа № 580/3741/20 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду клопотання Військової частини – польова пошта В3950 про залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини – польова пошта В3950 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

09.09.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини – польова пошта В3950 (далі – відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, визначене п.п.1, 2, 4 наказу Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232;

зобов`язати відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, визначене п.п.1, 2, 4 наказу Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

13.10.2020 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, у якому просив у т.ч. залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення в суд з цим позовом (далі – клопотання), яке мотивоване тим, що позивач звільнений зі служби 04.11.2019, а з позовом в суд звернувся лише 09.09.2020. Тому на думку відповідач позивач пропустив строк звернення в суд з цим позовом.

19.10.2020 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив із запереченнями проти клопотання, в якій зазначено, що він дізнався про порушення своїх прав 08.09.2020, отримавши від відповідача лист відмову у виплаті вищевказаної компенсації.

Оскільки обґрунтованих клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути клопотання без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами.

Оцінивши доводи Клопотання, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ч.3 ст.123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно зі ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”, Європейська Конвенція “Про захист прав людини і основоположних свобод” і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Іліан проти Туреччини”, правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично й не має абсолютного характеру.

На підставі ч.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні ЄСПЛ по справі “Мушта проти України” зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби

У рішенні ЄСПЛ у справі “Плахтєєв та Плахтєєва Проти України” зазначено, що пункт 1 статті 6 Ковенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено “право на суд”, одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності. Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справі “Ашинґдейн проти Сполученого Королівства” (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року).

Суд наголошує, що для повноцінного здійснення захисту свого порушеного права, позивач повинен не тільки бути обізнаним про сам факт порушення, але й знати чітко визначені підстави та мотиви допущення останнього.

Суд врахував, що на заяву позивача від 04.08.2020 про виплату йому компенсації за неотримане речове майно відповідач листом від 01.09.2020 №1060 повідомив позивача про відсутність підстав для такої виплати.

Отже, позивач дізнався про порушення своїх прав саме з цього часу.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 р. по справі «Беллет проти Франції», в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 240, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини – польова пошта В3950 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

2. Копію ухвали направити учасникам справи.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з моменту її складення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.А. Рідзель