Рішення № 92956113, 19.11.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року справа № 580/793/20

09 годин 04 хвилини м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/793/20

за позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (вул. Гоголя, 285, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 22800735) [представник позивача – не прибув]

до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142920) [представник відповідача – не прибув]

про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), прийняв рішення.

05.03.2020 ПАТ «Черкасиобленерго», звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області № Ю-28447-54 від 14.01.2020 про сплату боргу (недоїмки).

Ухвалою від 20.03.2019 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 30.03.2020. Ухвалою від 30.03.2020 відкладено підготовче судове засідання до 28.04.2020. Ухвалою від 28.04.2020 відкладено підготовче засідання до 19.05.2020. Ухвалою від 28.04.2020 відкладено підготовче засідання до 19.05.2020. Ухвалою від 19.05.2020 зупинено провадження у справі № 580/793/20 до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/3106/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління ДФС у Черкаській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення. Ухвалою від 12.11.2020 поновлено провадження у справі. Ухвалою від 12.11.2020 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті на 19.11.2020.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що 14.01.2020 прийнято вимогу до відокремленого структурного підрозділу ПАТ «Черкасиобленерго» Драбівського району електричних мереж № Ю-28447-54 за формою про несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (ЄСВ). Позаяк у вимозі не зазначено складових недоїмки, позивач звернувся з листом про проведення звірки за даною вимогою. Листом відповідача від 29.01.2020 повідомлено, що до вимоги від 14.01.2020 №Ю-28447-54 включено штраф та пеню. У позові зазначено, що ПАТ «Черкасиобленерго» перебуває у процедурі банкрутства з 14.05.2004, що підтверджується ухвалою господарського суду Черкаської області у справі № 01/1494 від 14.05.2004 на стадії розпорядження майном, а ухвалою від 14.05.2004 введено мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів за виключенням виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю громадян, авторської винагороди. Оскільки провадження у справі про визнання банкрутом було порушено до набрання чинності Закону України від 22.12.2011 № 4212-VІ, яким Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII (далі – Закон № 2343) викладено у новій редакції, то до даних правовідносин належить застосовувати положення без врахування зазначених змін. Частиною 4 статті 12 Закону № 2343 встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство. Згідно з частиною 4 статті 12 Закону № 2343 протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов`язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів). Позивач зазначає, що триває провадження у справі про банкрутство ПАТ «Черкасиобленерго», а тому з урахуванням вищезазначених норм права вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) від 14.01.2020 № Ю-28447-54є протиправною та належать скасуванню. Позивач у судове засідання 19.11.2020 свого представника не направив, 18.11.2020 надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.153).

Відповідач позов не визнав, 30.03.2020 подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що позивач є платником ЄСВ. Виключень та пільг щодо юридичних осіб, стосовно яких порушено провадження у справі про банкрутство норми права не містять. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі – Закон № 2464) платник ЄСВ зобов`язаний своєчасно нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄСВ. Стаття 19 Закону № 2343 встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Відповідач зазначає, що зупинення виконання вимог здійснюється лише у тому випадку, коли термін виконання настав до дня введення мораторію, а припинення заходів, спрямованих на виконання таких вимог, застосованих лише до дня введення мораторію. Згідно частин 3, 5 статті 19 Закону № 2343 протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги, зокрема поточних кредиторів. Закон №2343 у редакції після 19.01.2013 у статті 19 не містить абсолютної заборони на застосування санкції. Відповідач вважає, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Штраф та пеня за несвоєчасне перерахування ЄСВ застосовані до позивача після запровадження мораторію у справі про банкрутство та щодо несвоєчасно виконаних грошових зобов`язань, що не належать як до конкурсних так і до поточних вимог, отже, не є кредиторськими вимогами у розумінні Закону № 2343. Щодо зобов`язань поточних кредиторів, то за цими зобов`язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли після введення мораторію, то і не припиняє поточних заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов`язань є правопорушенням. Нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов`язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі. Строк виконання зобов`язань зі сплати страхових внесків настав для позивача після 14.05.2004, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство дія мораторію на виконання поточних зобов`язань не поширюється. Відповідач зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин між позивачем та відповідачем – діяв Закон № 2343 у редакції після 19.01.2013, де наслідки введення мораторію у процедурі Закону № 2343 передбачені лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Оскільки позивач є платником ЄСВ у розумінні Закону № 2464, то суми ЄСВ належать своєчасній сплаті. Представник відповідача у судове засідання 19.11.2020 не прибув, 11.11.2020 та 19.11.2020 подав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.125, 155).

Згідно з частиною 4 статті 129 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі під час розгляду справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно з огляду на правове регулювання спірних відносин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити.

Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято вимогу від 14.01.2020 № Ю-28447-54 у сумі 382749,11 грн (а.с.6).

24.01.2020 позивач звернувся до відповідача про проведення звірки із нарахування і сплати ЄСВ станом на 31.12.2019 у сумі 382749,11 грн (а.с.25).

Листом відповідача від 29.01.2020 № 254/23-00-54-06-016 повідомлено позивачу: на 01.01.2019 – заборгованість 183437,27 грн; нараховано зобов`язання (основні платежі та штрафні санкції) з 01.01.2019 до 31.12.2019 – 2747806,36 грн, у тому числі нараховано штрафні санкції у сумі – 354018,70 грн; нараховано пені з 01.01.2019 до 31.12.2019 у сумі 43765,29 грн; сальдо на 31.12.2019 становить 382749,11 грн (а.с.24).

Вважаючи вимогу від 14.01.2020 № Ю-28447-54 у сумі 382749,11 грн протиправною, позивач звернувся до суду.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Черкасиобленерго» (у подальшому ПАТ «Черкасиобленерго») та одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.7).

Згідно із Законом № 2464 зі змінами та доповненнями ПАТ «Черкасиобленерго» є страхувальником та платником ЄСВ.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками ЄСВ є підприємства, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

ЄСВ сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв`язку (частина 7 статті 9 Закону № 2464-VI). Платники ЄСВ, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Сплата ЄСВ здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум ЄСВ на рахунки фіскальних органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування (пункти 5, 8 статті 9 Закону № 2464). ПАТ «Черкасиобленерго» зобов`язане сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Предметом спору у даній справі є перевірка правомірності застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату позивачем ЄСВ під час дії мораторію.

Згідно статті 12 Закону № 2464 завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування ЄСВ шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою ЄСВ. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати ЄСВ; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку ЄСВ, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати ЄСВ; формує та веде реєстр страхувальників Державного реєстру, здійснює заходи щодо забезпечення доступу до даних Державного реєстру відповідно до цього Закону.

Статтею 13 Закону № 2464 передбачено, що органи доходів і зборів мають право, зокрема: проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки. Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України №2755; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; у разі виявлення фактів порушення порядку нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску звертатися в установленому законом порядку до відповідних правоохоронних органів; здійснювати інші функції, передбачені законодавством. Відповідно до статті 14 Закону № 2464 органи доходів і зборів зобов`язані, зокрема: здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону; здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру страхувальників Державного реєстру; за вимогою платників, зазначених у пунктах 1, 4 і 5 частини 1 статті 4 цього Закону, проводити звірення сум нарахування та сплати ними єдиного внеску.

Відповідно до пункту 1 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449) за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом № 2464 покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до цього Закону.

Частинами одинадцятою, дванадцятою статті 9 Закону № 2464 визначено, що у разі несвоєчасної або неповної сплати ЄСВ до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. ЄСВ належить сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 13 Закону № 2464 органи доходів і зборів мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом. Відповідно до частини 10 статті 25 Закону № 2464 передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини 2 розділу VII Інструкції № 449 передбачено, що відповідно до частини 11 статті 25 Закону № 2464 до платників, визначених підпунктами 1-4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення в період до 01.01.2015, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01.01.2015 накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

19.01.2013 набрав чинності Закон України від 22.12.2011 № 4212-VI «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 4212-VI), яким Закон № 2342-ХІІ викладено в новій редакції. Пунктом 1-1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4212-VI (цим пунктом розділ Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4212-VI доповнено згідно із Законом України від 02.10.2012 № 5405-VI) встановлено, що його положення застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Питання щодо запровадження мораторію та його правового режиму у Законі № 2343-ХІІ у редакції, чинній до 13.01.2013, регулювалися нормами статей 1 і 12. Згідно із абзацом двадцять четвертим статті 1 цього Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до абзацу 4 частини 4 статті 12 цього ж Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

Після 19.01.2013 правовий режим мораторію на задоволення вимог кредиторів регулювався статтею 19 Закону № 2343 (у редакції Закону № 4212-VI). Згідно з положеннями частин першої, другої цієї статті мораторій на задоволення вимог кредиторів – зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Абзацами третім, четвертим частини третьої статті 19 Закону № 2343 (у редакції Закону № 4212-VI) встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій. У частині п`ятій цієї статті зазначено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на вимоги поточних кредиторів.

Судом встановлено, що згідно з обліковими відомостями інформаційної системи органу доходів і зборів на підставі поданої позивачем звітності щодо суми нарахованого ЄСВ (єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) загальна сума заборгованості позивача станом на 31.12.2019 становить 382749,11 грн.

Суд зазначає, що встановлена статтями 1 і 12 Закону № 2343 у редакції, чинній до 19.01.2013 заборона застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника). Мораторій вводиться господарським судом одночасно з порушенням справи про банкрутство, і стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом.

Мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

ВПВС у справі № 826/3106/18 (ЄДРСР 91702661) зазначає, що правове регулювання застосування до боржника, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом, штрафних (фінансових) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) під час мораторію на задоволення вимог кредиторів з набранням чинності Законом № 4212-VI не змінилося.

Передбачена частиною 4 статті 12 Закону № 2343 у редакції, чинній до 19.01.2013, заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати ЄСВ, податків і зборів (обов`язкових платежів) не може застосовуватися безстроково, оскільки це буде суперечити самому визначенню поняття мораторій на задоволення вимог кредиторів, наведеному у статті 1 цього Закону. Доцільність такого застосування статті 12 Закону № 2343 у редакції, чинній до 19.01.2013, полягає у тому, що саме поняття мораторію на задоволення вимог кредиторів, наведене в загальній частині Закону № 2343 (статті 1 цього Закону), становить правову основу для застосування всіх інших норм цього Закону.

У зв`язку із зазначеним під час застосування статті 12 Закону № 2343 у редакції, чинній до 19.01.2013, обов`язковому врахуванню належить і стаття 1 цього Закону.

Суд дійшов висновку, що заборона застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/3106/18 (ЄДРСР 91702661), що відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України належить врахуванню.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінюючи дії відповідача щодо прийняття вимоги Головного управління ДПС у Черкаській області від 14.01.2020 № Ю-28447-54 про сплату боргу (недоїмки) за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд висновує, що вони є правомірними, позаяк відповідач під час прийняття оформлення оскаржуваної вимоги реалізував функції контролю, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, а тому у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Враховуючи, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, а відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» [вул. Гоголя, 285, м.Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 22800735];

відповідач: Головне управління ДПС у Черкаській області [вул. Хрещатик, 235, м.Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142920].

Повне судове рішення складено 19.11.2020.

Суддя Л.В. Трофімова