Рішення № 92955822, 19.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2020 р. № 520/13584/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: 1. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 6 грудня 2019 року № 0169867-5606-2035 повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2020 року № 0076393-5606-2035 повністю.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06 грудня 2019 року № 0169867-5606-2035 та від 22 квітня 2020 року № 0076393-5606-2035 є протиправними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 09.10.2020 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача 29.10.2020 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення рішення від 06 грудня 2019 року № 0169867-5606-2035 та від 22 квітня 2020 року № 0076393-5606-2035 є законними та такими, що винесені в межах чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивачка - ОСОБА_1 , є власником нежитлових будівель загальною площею 1419,7 м2, які розташовано за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно даних технічних паспортів нежитлові приміщення є виробничими приміщеннями.

В позовній заяві позивачкою зазначено, що протягом 2018-2019 років вона займалася підприємницькою діяльністю, пов`язаною з виробництвом меблів. Виробничі потужності розміщено в нежитлових приміщеннях за адресою АДРЕСА_2 .

Також судом встановлено, що контролюючим органом було винесено податкові повідомлення-рішення, а саме: від 06 грудня 2019 року № 0169867-5606-2035, яким визначено податок на нерухоме майно за 2018 рік в розмірі 13213,86 грн. та від 22 квітня 2020 року № 0076393-5606-2035, яким визначено податок на нерухоме майно за 2019 рік в розмірі 29622,04 грн.

Позивачка, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернулась за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам. зазначає наступне.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПКУ платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПКУ).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).

Суд зазначає, що згідно інформації, отриманої від Департаменту територіального контролю та довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно у ОСОБА_1 у 2018-2019 роках належала нежитлова будівля загальною площею 1419,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 11.04.2016.

Відповідно до п. 10.3 ст. 10 ПКУ питання щодо встановлення податку на майно, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки вирішують місцеві ради в межах повноважень.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 ПКУ).

Рішенням XXXIII сесії Чугуївської міської ради VII скликання від 23.06.2018 №1123-VII «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» встановлено ставки з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті Чугуєві згідно з додатком 1 цього рішення, передбачена ставка податку на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у розмірі 0,25 відсотків від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр. Ставка податку за 2018 рік становила 9,3075 грн. за 1 квадратний метр бази оподаткування (0,25 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2018 року). Ставка податку за 2019 рік становила 20,87 грн. за 1 квадратний метр бази оподаткування (0,5 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2019 року).

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення розраховані відповідно до наступних розрахунків. а саме:

Розрахунок податкового повідомлення - рішення від 06.12.2019 №0169867-5606-2035 (за 2018 рік на суму 13 213,86 грн.) за нежитлову будівлю загальною площею 1419,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

1419,70 х 9,3075 = 13 213,86 грн., де 1419,70 - площа нежитлової будівлі; 9,3075 - ставка податку за 2018 рік (0,25% * 3723,00 - розмір мінімальної зарплати на 01.01.2018)

Розрахунок податкового повідомлення - рішення від 22.04.2020 №0076393-5606-2035 (за 2019 рік на суму 29 622,04 грн.) за нежитлову будівлю загальною площею 1419,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

1419,70 х 20,87 = 29 622,04 грн., де 1419,70 - площа нежитлової будівлі; 20,87 - ставка податку за 2019 рік (0,5% * 4173,00 - розмір мінімальної зарплати на 01.01.2018)

Водночас повідомляємо, що відповідно до п.266.7.3 ст. 266 ПКУ платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платники податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та /або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що позивачка з зазначеним до контролюючого органу не зверталась, доказів зворотного суду надано не було.

Щодо доводів позивачки, що належні на праві власності об`єкти нерухомості, стосовно яких сформовані оскаржувані податкові повідомлення-рішення, за своїм функціональним призначенням належать до будівель промисловості у зв`язку з чим посилається на приписи підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України та зазначає, що контролюючим органом помилково віднесено належну їй частину нежитлової будівлі до категорії об`єктів оподаткування, що не мають пільг із сплати податку вважаючи належні їй нежитлові приміщення, а саме виробничої будівлі як будівлі промисловості не є об`єктами оподаткування в силу імперативних приписів закону (підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України) і податок на нерухоме майно не повинен нараховуватись, а відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача є протиправними, суд зазначає наступне.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Застосування пільги, визначеної підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Вказану правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 17.02.2020 року у справі № 820/3556/17.

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПКУ платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що позивачкою не надано жодних документів на підтвердження того, що зазначена будівля за адресою: АДРЕСА_2 використовується фактично саме для виробництва меблів. Надані позивачкою докази лише підтверджують факт здійснення нею підприємницької діяльності з виробництва меблів.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.