Рішення № 92955536, 18.11.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2020 року Справа № 480/6283/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6283/20 за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Управління Активами" про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі за текстом-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Свиридюк Т.В. (далі за текстом- державний виконавець), третя особа - ТОВ "Фінансова Компанія Управління Активами", в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сиридюк Т.В. про відкриття виконавчого провадження № 60019699 від 12.09.2019 на підставі виконавчого напису № 8556 від 28.08.2019, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем (далі по тексту - приватний нотаріус Гуревічов О.М.) про стягнення з позивача на користь ТОВ "Фінансова компанія управління активами" заборгованості в розмірі 55117,55 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Гуревічова О. М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60019699 від 12.09.2019. Позивач вважає вказану постанову протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки виконавець не мав права відкривати дане провадження, у зв`язку з тим, що позивач, як боржник з 03.07.2014 проживає у місті Суми, в нього відсутнє майно та рахунки в м. Вінниці.

Ухвалою суду від 28.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з урахуванням особливостей розгляду даної категорії справ, передбачених ст.ст. 268, 269, 270-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою від 07.10.2020 замінено відповідача Головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сиридюк Т.В. належним відповідачем, яким є Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача надати суду завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 60019699 та встановлено відповідачу 5-денний строк з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

21.10.2020 до суду від відповідача надійшли копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 60019699.

Станом на 18.11.2020 відповідачем відзив на позов до суду не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Сторони та представник третьої особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Керуючись ч. 3 ст. 205 КАС України суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання у справі не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28.08.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. вчинено виконавчий напис №8556 про звернення стягнення з боржника – ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова Компанія Управління Активами" заборгованості за Кредитним договором зі страхуванням життя позичальника (каса) № 2104/4616BCLIA від 30.09.2013 в розмірі 55117,55 грн. (а.с.36).

Головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60019699 від 12.09.2019 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. від 28.08.2019 №8556 (а.с. 5, 38).

Крім того, 12.09.2019 державним виконавцем також були винесені постанови про стягнення виконавчого збору (а.с. 40), про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (а.с.42), про арешт майна боржника (а.с. 44), а 22.11.2019 - про арешт коштів боржника (а.с. 47).

Постановою державного виконавця від 25.11.2019 було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 49).

Позивач, вважаючи постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження протиправною, звернувся до суду за захистом порушених, на його думку, прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, в тому числі такого виконавчого документа, як виконавчий напис нотаріуса.

Частиною 1 ст. 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

У відповідності до частин 1, 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 ст. 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог п. 2 ч.1, ч. 4, 5 ст. 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Наслідки повернення виконавчого документа передбачені ст. 40 Закону №1404-VIII.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходить з того, що рішення відповідача, яке оскаржує позивач, не порушує права та законні інтереси позивача та не обмежує їх дію, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що за змістом статей 2, 5 та 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Завданням адміністративного судочинства, за приписами ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства чи обставини впливають на їх правове становище.

Конституційний Суд України в рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Суд зазначає, що порушення вимог закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд враховує, що ухвалою від 21.10.2020 суд зобов`язував позивача надати письмові пояснення щодо обґрунтування підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження з урахуванням винесеної державним виконавцем 25.11.2019 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, протягом трьох днів з моменту отримання даної ухвали. Зазначену ухвалу позивачем отримано 27.10.2020, про що свідчить його підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 57). Проте, станом на час розгляду справи судом, позивач додаткових пояснень суду не надавав.

Позивачем не наведено жодних належних і допустимих в розумінні ст. 73-74 Кодексу адміністративного судочинства України доказів того, що оскаржувані дії порушують права, свободи або законні інтереси позивача, у зв`язку з чим, підлягають захисту в порядку адміністративного судочинства шляхом скасування оскарженої постанови.

З огляду на заявлені позовні вимоги, зважаючи на те, що постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, винесені в межах виконавчого провадження, в окреме виконавче провадження не виводились, про що вказується відповідачем (а.с. 56), суд доходить висновку, що оскаржувана у даній справі постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, вичерпала свою дію фактом повернення стягувачу виконавчого документу.

Наразі постанова про відкриття виконавчого провадження № 60019699 від 12.09.2019 не має для боржника жодної юридичної значимості, іншими словами, визнання її протиправною та скасування жодним чином не вплине на відновлення порушених прав позивача.

Окремо суд зазначає, що з урахуванням вищевикладеного обґрунтування, відсутні підстави для дослідження обставин (фактів), якими обґрунтовуються вимоги позивача, оскільки обов`язковою передумовою вчинення вказаних дій судом, відповідно до норм КАС України, є наявність спору між сторонами, тобто наявність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законного інтересу саме позивача, в той же час вказаних порушень позивачем не зазначено.

Виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа - ТОВ "Фінансова Компанія Управління Активами" про визнання протиправною та скасування постанови від 12.09.2019 про відкриття виконавчого провадження № 60019699 не підлягають задоволенню.

Відповідно ст.139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, питання щодо повернення йому судових витрат у вигляді сплаченого судового збору судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Управління Активами" про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.Б. Діска