Рішення № 92955319, 19.11.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5962/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області/ про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №111 від 22 травня 2020 року про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, як непрацюючому пенсіонеру, з врахуванням заробітної плати для обчислення пенсії та підвищення розміру пенсії згідно з частиною першою статті 28, частиною третьою статті 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дати звернення - 23 грудня 2016 року на визначений пенсіонером банківський рахунок /а.с.1-5/.

Позов обґрунтований тим, що до березня 1998 року позивач проживала в м. Кременчуці, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку в посольстві України в державі Ізраїль. Позивач досягла пенсійного віку та є громадянкою України, має достатньо страхового стажу, а тому відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" має право на призначення пенсії за віком. Через свого представника позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком, до якої додала всі необхідні документи. Рішенням Відділу з питань перерахунків пенсій №8 Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області №111 від 22 травня 2020 року позивачу втретє відмовлено у призначенні пенсії в Україні з тієї самої підстави - відсутність документів, що підтверджують в установленому законом порядку особу та її місце проживання (реєстрації) в Україні. З вказаним рішенням позивач не погоджується та вважає його протиправним, оскільки її право на призначення пенсії не може пов`язуватися з такою умовою як постійне проживання в Україні.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 36-38/ зазначив, що при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком позивачем (її представником) не надано документи, які засвідчують в установленому законодавством порядку особу та підтверджують факт проживання (реєстрації) в м. Кременчуці.

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до Паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 (виданий замість НОМЕР_2 ) /а.с.24/ ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживає в державі Ізраїль (відмітку перенесено).

23 грудня 2016 року ОСОБА_1 через свого представника за довіреністю Юрченко Г.С. звернулася до Кременчуцького ОУ ПФУ Полтавської області із заявою про призначення пенсії за віком /а.с.40/. Зокрема, в заяві представник Юрченко Г.С. просила направити запити для отримання довідок по заробітній платі, що враховується для обчислення пенсії та довідок про реорганізацію (перейменування) підприємств відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 та врахувати найвигідніший період, направити запити для отримання недостатніх документів по ОСОБА_3 та здійснити попередній розрахунок розміру пенсії по втраті годувальника. Також в заяві від 23 грудня 2016 року представником ОСОБА_1 зазначено, що пенсія на іншій підставі, державна допомога, виплата на дитину, страхові виплати ОСОБА_1 не призначалися, особа не працює.

До заяви додано: нотаріально засвідчені копії довіреності № 952/16 від 21 листопада 2016 року, паспортів серії АС №820667 від 28 жовтня 1997 року, серії АС №823661 від 19 грудня 1997 року, свідоцтва про одруження НОМЕР_3 від 31 грудня 1965 року, свідоцтва про смерть чоловіка б/н від 17 листопада 2013 року; копія картки платника податків та оригінал картки платника податків для завіряння №403-16-08145 від 20 грудня 2016 року; оригінал та копія трудової книжки б/н від 28 жовтня 1962 року; заява по перерахування пенсійних виплат та банківський рахунок б/н від 16 грудня 2016 року; копія трудової книжки ОСОБА_3 та її оригінал; копія паспорта представника та його оригінал для звіряння /а.с.40-49/.

Рішенням Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 5 від 03 січня 2017 року /а.с.22/ відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю документів, що засвідчують в установленому законодавством порядку особу та підтверджують її проживання (реєстрації) в Україні.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у справі №537/5643/17 /а.с. 18-21/, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 13 квітня 2018 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №5 від 03 січня 2017 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов`язано Кременчуцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 грудня 2016 року, зареєстровану 23 грудня 2016 року за № 723, про призначення пенсії з урахуванням висновків суду; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у справі №537/5643/17 Кременчуцьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та за результатами її розгляду прийнято рішення №88 від 10 травня 2019 року /а.с. 17/, яким відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують в установленому законом порядку особу та її місце проживання (реєстрації) в Україні.

ОСОБА_1 не погодилась із таким рішенням Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області та оскаржила його до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у справі №440/3211/19 /а.с.11-14/, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі №440/3211/19, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 10 травня 2019 року № 88 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 грудня 2016 року, зареєстровану 23 грудня 2016 року за № 723, про призначення пенсії з урахуванням висновків суду; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у справі №440/3211/19 Відділом з питань перерахунків пенсій №8 Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та за результатами її розгляду прийнято рішення №111 від 22 травня 2020 року /а.с. 39/, яким відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують в установленому законом порядку особу та її місце проживання (реєстрації) в Україні. Крім того, скасовано рішення Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №88 від 10 травня 2019 року.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У статті 25 Конституції України зазначено, що Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Статтею 46, пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є конституційним правом кожного громадянина України.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV /далі - Закон №1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)/ загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципом рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 /далі - Порядок №22-1 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)/.

Пунктом 1.1 Порядку №22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Отже, заява про призначення пенсії може бути подана особисто заявником або його представником, повноваження якого підтверджені у встановленому законодавством порядку.

Судовим розглядом встановлено, що заяву про призначення пенсії за віком подано 23 грудня 2016 року (вх.№723) представником позивача Юрченко Ганною Станіславівною, яка діє на підставі нотаріально посвідченої (апостильованої) довіреності від 21 листопада 2016 року /а.с.41-42/, що визнається сторонами.

Підпунктом 4 пункту 2.1 Порядку №22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) особи.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Пунктом 2.22 Порядку №22-1 встановлено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 2.23 Порядку №22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Отже, у Порядку № 22-1 не зазначено який саме паспорт може бути пред`явлений заявником при зверненні з заявою про призначення пенсії за віком: чи-то внутрішній паспорт громадянина України, чи-то паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Згідно з положеннями пункту 4.3. Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Таким чином, після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення пенсії, пенсійний орган розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення пенсії.

Судом встановлено, що підставою для прийняття відповідачем рішення №111 від 22 травня 2020 року про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" став висновок пенсійного органу про відсутність у позивача документів, що підтверджують у встановленому законодавством порядку її особу та місце проживання (реєстрації) в Україні, так як остання постійно проживає в державі Ізраїль.

Надаючи оцінку такому мотиву відмови позивачу у призначенні пенсії за віком, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України "Про громадянство України" № 2235-III від 18 січня 2001 року документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року №1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Статтею 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Таким чином, кожен громадянин України має право на вільний вибір свого місця проживання, в тому числі й за кордоном, зі збереженням всіх конституційних прав, зокрема й права на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення громадянина.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (частина друга статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи те, що рішення Європейського Суду з прав людини є джерелом права та є обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику Європейського Суду з прав людини.

Так, в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Пічкур проти України", що набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, зазначено, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, у якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україні. Тому, Європейський Суд з прав людини дійшов до висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації з пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 рішення).

Відтак, право особи на призначення їй пенсії не може пов`язуватись з такою умовою як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України, так як відповідно до конституційних принципів України право на пенсійне забезпечення гарантується громадянам України незалежно від того, де проживає така особа. А паспорт громадянина України для виїзду за кордон є належним документом, що підтверджує особу та громадянство України.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30 вересня 2019 року у справі №475/164/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 84621472), та узгоджується із позицією Конституційного Суду України із зазначеного питання, викладеною у пункті 3 Рішення № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року.

Матеріалами справи підтверджується, що при зверненні до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком 23 грудня 2016 року представником позивача, серед іншого, подано нотаріально засвідчену копію паспорта для виїзду за кордон позивача серії НОМЕР_2 від 28 жовтня 1997 року /а.с. 43/, в якому було зазначено дату народження позивача та міститься відмітка, що позивач постійно проживає в державі Ізраїль та перебуває на консульському обліку в державі Ізраїль, що, на думку суду, повністю відповідає вимогам, зазначеним у Порядку №22-1, щодо підтвердження особи позивача, його віку та місця проживання, а також наявність громадянства України.

Також термін дії паспорта для виїзду за кордон позивача серії НОМЕР_2 від 28 жовтня 1997 року було продовжено до 28 жовтня 2017 року, що підтверджується відповідною відміткою в такому паспорті /а.с. 43/, та 17 серпня 2017 року позивачу виданий інший паспорт для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 (термін дії до 17 серпня 2027 року), який також містить відмітку про постійне проживання позивача в державі Ізраїль /а.с. 49-зворот/. Вказані документи під час прийняття оскаржуваного рішення №111 від 22 травня 2020 року були в наявності у відповідача, що визнається учасниками справи.

Крім того, судом встановлено, що рішення Відділу з питань перерахунків пенсій №8 Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області №111 від 22 травня 2020 року прийнято відповідачем з мотивів, які фактично дублюють рішення Кременчуцького ОУ ПФУ Полтавської області № 5 від 03 січня 2017 року, якому вже було надано оцінку рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у справі № 537/5643/17, та мотивів, що дублюють рішення Кременчуцького ОУ ПФУ Полтавської області №88 від 10 травня 2019 року, якому надано оцінку рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у справі №440/3211/19.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що рішення Відділу з питань перерахунків пенсій №8 Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області №111 від 22 травня 2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи вимогу позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком з 23 грудня 2016 року (дати звернення за призначенням пенсії), суд виходить з такого.

Судовим розглядом встановлено та сторонами визнається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 23 грудня 2016 року (день звернення із заявою про призначення пенсії) досягла 69 років, а відтак досягла пенсійного віку, встановленого частиною першою статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до протоколу розрахунку стажу ОСОБА_1 , розрахованого територіальним органом Пенсійного фонду України /а.с. 50-зворот/, страховий стаж позивача становить 35 років 01 місяць 02 дні, що є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Отже, позивач має право на призначення пенсії з 23 грудня 2016 року (з дня звернення із відповідною заявою).

З огляду на те, що відповідачем втретє прийнято протиправне рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, та з огляду на відсутність між сторонами спору щодо досягнення позивачем встановленого законодавством пенсійного віку та наявності достатнього страхового стажу, суд вважає за можливе зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дати звернення за її призначенням - 23 грудня 2016 року.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком з врахуванням заробітної плати для обчислення пенсії та підвищення розміру пенсії згідно з частиною першою статті 28, частиною третьою статті 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

Згідно з частиною третьою статті 29 вказаного Закону жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку, за умови, що до цього їм не призначалася будь-яка пенсія.

З аналізу вказаних положень слідує, що вони стосуються правовідносин щодо безпосереднього призначення пенсії та визначення складових її розрахунку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Зі змісту наведеної норми слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Беручи до уваги той факт, що між сторонами ще не виникли правовідносини щодо розрахунку розміру пенсії за віком позивача та складових такого розрахунку, вищевказана позовна вимога є такою, що заявлена на майбутнє, і задоволенню не підлягає, оскільки на момент прийняття судового рішення немає підстав вважати, що права позивача в частині визначення розміру та складових розрахунку пенсії вже порушені.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписом вказаної норми покладення такого зобов`язання на суб`єкта владних повноважень є правом, а не обов`язком суду.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач після набрання рішенням суду законної сили буде ухилятися від вчинення дій на виконання судового рішення.

Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не понесла, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань перерахунків пенсій №8 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №111 від 22 травня 2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дати звернення за її призначенням - 23 грудня 2016 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк