Рішення № 92955237, 18.11.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2240/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Марина П.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що рішення прийняте у відношенні ОСОБА_1 спростовується усіма документами, які були надані іноземцем і приймаючою стороною до територіального підрозділу ДМС в Одеській області у відповідності до вимог пункту 9 Постанови №150, для подовження строку перебування на території України та ч.ч.4-12 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Також представник позивача зазначає, що підстав вважати, що ОСОБА_1 має інші ніж заявлені у заяві мету перебування в Україні, або він не подав відповідного підтвердження у співробітників ДМС- не було, та на теперішній час не має.

Відповідачем та третьою особою надано до суду відзиви на адміністративний позов аналогічного змісту (а.с. 118-126, 130-138 т. 1) в яких представники зазначили, що вважають адміністративний позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. При цьому зазначають, що Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства були розглянуті отримані з Головного управління ДМС України в Одеській області матеріали щодо продовження строку перебування на території України громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із наміром подати документи для оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні на підставі частини четвертої статті 4 Закону (працевлаштування в Україні). У надісланих матеріалах, серед іншого, була заява про продовження строку перебування на території України ОСОБА_1 від 13.12.2019 № 512056000, подана з порушенням строків подачі заяв про продовження строку перебування на території України, визначених пунктом 8 Порядку (оскільки востаннє він в`їхав 03.07.2019, рішень про продовження строку перебування на території України відносно нього не приймалось, таким чином, він перебував в Україні з порушенням встановлених правил перебування, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (постанова про накладення адміністративного стягнення від 05.11.2019, штраф у розмірі 1700 грн. сплачений).

Також представник відповідача та третьої особи зазначає, що останнім в`їздом в Україну ОСОБА_1 є 03.07.2019, а дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства отриманий ним 11.10.2019, тобто пізніше ніж 30 днів з дати останнього в`їзду в Україну, тому вказана норма законодавства, передбачена підпунктом 1 пункту 33 Порядку оформлення посвідки, не може бути застосована до нього. Ураховуючи викладене, на дату подачі заяви про продовження строку перебування на території України (13.12.2019) у ОСОБА_1 були відсутні правові підстави для оформлення посвідки на тимчасове проживання на підставі частини четвертої статті 4 Закону, оскільки у нього не було в`їзду в Україну з метою працевлаштування.

За результатами розгляду надісланих матеріалів про продовження строку перебування на території України громадянину Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.01.2020 першим заступником Голови ДМС України Н. Науменко було прийнято рішення про відмову вказаному іноземному громадянину в продовженні строку перебування на території України на підставі підпункту 6 пункту 10 Порядку, яким передбачено, що рішення про відмову в продовженні строку перебування іноземця та особи без громадянства на території України приймається в разі, коли є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства мають інші, ніж заявлені у заяві, підстави та мету перебування в Україні або вони не подали відповідного підтвердження.

Крім того, представник відповідача та третьої особи вказує, що позивач перебуваючи на території України досить тривалий період часу, не вчинив жодних дій з метою легалізації свого правового становища в Україні, зокрема шляхом звернення до відповідного територіального підрозділу ДМС України з метою продовження строку перебування на території України чи стосовно отримання посвідки на постійне проживання в Україні, посвідки на тимчасове проживання, що в свою чергу вказує на особисту незацікавленість в належному оформленні свого правового становища в Україні, як того вимагають приписи чинного законодавства України.

Представником позивача до суду подана відповідь на відзив, в якій знов зазначив, що у відповідачів відсутні підстави вважати, що позивач має інші ніж заявлені у заяві мету перебування в Україні, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Також представник позивача стверджує, що співробітниками міграційної служби безпідставно складено протокол та притягнуто до відповідальності гр. ОСОБА_1 та його керівника ОСОБА_5 , чим грубо порушили норми Конституції України та норми права.

За таких обставин, не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 06.04.2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суд від 16.07.2020 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суд від 15.09.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 06.10.2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представником позивача 26.10.2020 року надано до суду клопотання про розгляд справ в порядку письмового провадження без участі представника позивача та позивача.

Представником відповідача 26.10.2020 року надано до суду клопотання про розгляд справ в порядку письмового провадження без участі представника відповідача.

Враховуючи відсутність необхідності заслухання свідка чи експерта, судом, керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач прибув до України на підставі 03.07.2019 року, про що та сторінці 35 паспорта громадянина республіки Узбекистан міститься відмітка (а.с. 149-159 т.1).

Відповідно до акту приймання-передач частки у статутному капіталі ТОВ «СВІТ СУХОФРУКТІВ» від 27.09.2019 року ОСОБА_1 прийняв від ОСОБА_5 частину частки у розмірі 1%. (а.с. 17 т.1).

11.10.2019 року Одеським обласним центром зайнятості виданий дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства за №1299 терміном дії до 10.10.2022. (а.с. 15 т.1).

13.12.2019 року громадянин Узбекистану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся із заявою до Головного управління ДМС в Одеській області, про продовження строку перебування на території України у строк, в якій не зазначено підстав для продовження строку перебування в Україні, а саме наявна відмітка - інше (а.с. 140-141 т.1).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що до заяви позивачем додано паспорт позивача та його переклад на українську пому, проект трудового договору від 30.09.2019 року, дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, гарантійний лист ТОВ «СВІТ СУХОФРУКТІВ» №35 від 06.12.2019 року, наказ про вступ на посаду ОСОБА_6 , наказ про те, що ОСОБА_6 бере на себе зобов`язання з оформлення документів іноземців та осіб без громадянства, копія посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_6 , копія паспорту громадянина Узбекистану ОСОБА_6 ; копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на житло, яке надається позивачу для перебування; витяг з ЄДРЮОФОП та ГО про державну реєстрацію ТОВ «СВІТ СУХОФРУКТІВ»; квитанцію про сплату державного мита за продовження строку перебування. (а.с. 142-179 т.1)

Розглянувши надані позивачем документи, Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України 03.01.2020 року прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в продовженні строку перебування на території України, про що територіальним органом ДМС України складено повідомлення в якому зазначено, що у задоволені заяви позивача відмовлено на підставі підпункту 6 пункту 10 Порядку проводження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15.02.2012 №150 та зазначено, що позивачу необхідно виїхати з України до 03 лютого 2020 року (а.с. 190-191 т.1).

Позивач вважає рішення ДМС України від 03.01.2020 року про відмову громадянину в продовженні строку перебування на території України протиправним та просить його скасувати, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі - Закон №3773-VI) визначений правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлено порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Частинами 1 та 3 ст.9 Закону №3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до положень ст.17 Закону №3773-VI іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).

Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.

У продовженні строку перебування іноземцю або особі без громадянства може бути відмовлено в разі відсутності для цього підстав та достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов`язаних із перебуванням іноземця або особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони.

Продовження строку перебування на території України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядком продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженим постановою КМУ від 15.02.2012 року №150 (далі - Порядок №150) передбачено процедуру продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Згідно п.2 Порядку №150 іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території:

1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в`їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України;

2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС;

3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких зареєстровано посадовою особою Держприкордонслужби, продовжується територіальними органами або підрозділами ДМС (п.5 Порядку №150).

Згідно п.6 Порядку №150, строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули:

1) за короткостроковою візою, а також з держав з безвізовим порядком в`їзду за наявності обґрунтованих підстав (лікування, вагітність чи пологи, догляд за хворим членом родини, оформлення спадщини, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України, виконання службових обов`язків іноземним кореспондентом або представником іноземного засобу масової інформації тощо) та за умови подання підтверджувальних документів - на період існування таких підстав, але не більш як 180 днів з дати останнього в`їзду в Україну. До короткострокових віз прирівнюються візи типу С-2, С-3, Б, Л, М, Н, Р, Г, К, Т, П-1, ОП і П-2, оформлені до 11 вересня 2011 р. (до закінчення строку їх дії);

2) за транзитною візою в разі вимушеної зупинки на території України у зв`язку з надзвичайними обставинами (стихійне лихо, хвороба, ремонт транспортного засобу тощо) за наявності документа, що підтверджує причину та тривалість вимушеної зупинки, - на період, необхідний для усунення таких обставин. До транзитних віз прирівнюються візи типу ТР-1 і ТР-2, оформлені до 11 вересня 2011 р. (до закінчення строку їх дії);

3) за довгостроковою візою, якщо протягом строку дії візи з поважних причин не оформлено посвідки на постійне чи тимчасове проживання, за умови подання підтверджувальних документів - на період не більш як один місяць. До довгострокових віз прирівнюються візи типу О, ІМ-1, ІМ-2, ІМ-3 і Ф, оформлені до 11 вересня 2011 р. (до закінчення строку їх дії).

Відповідно до статті 1 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Узбекистан про умови взаємних поїздок громадян, укладеної 12.10.2000 року, громадяни держави однієї Сторони можуть в`їжджати, виїжджати, прямувати транзитом та перебувати на території держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і прописки (реєстрації), що діють в цій державі, по документах, зазначених у Додатку до цієї Угоди.

Рішення про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України понад встановлені цим Порядком строки приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником у разі подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України та наявності підстав, які не дають змоги виїхати з України, відповідно до статті 22 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", а також Головою ДМС або його заступником в інших випадках за умови подання підтверджувальних документів (п.7 Порядку №150).

Заяви про продовження строку перебування на території України (далі - заяви) подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Зразок заяви та порядок її розгляду затверджуються МВС (п.7 Порядку №150).

Відповідно до п.п.2 п.9 Порядку №150 для продовження строку перебування на території України іноземець та особа без громадянства і приймаюча сторона разом із заявою подають такі документи, у разі, коли приймаючою стороною юридична особа:паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред`явлення повертається), копію його сторінок з особистими даними, візою (за наявності) і відміткою про реєстрацію та/або копію імміграційної картки (за наявності); переклад українською мовою сторінок паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений в установленому законодавством порядку; паспортний документ керівника юридичної особи, що є приймаючою стороною, та/або уповноваженої ним особи (після пред`явлення повертається) та копію його сторінок з особистими даними; копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; копію розпорядчого документа (наказу, витягу з протоколу, доручення тощо) про призначення працівників, які відповідають за оформлення документів іноземцям та особам без громадянства, засвідчену в установленому законодавством порядку; документ, що підтверджує наявність фінансового забезпечення для покриття витрат, пов`язаних з перебуванням іноземця та особи без громадянства на території України, чи гарантійний лист приймаючої сторони про взяття на себе зобов`язань із сплати всіх витрат, пов`язаних з перебуванням іноземця та особи без громадянства на території України та їх виїздом з України; документ про право власності або свідоцтво про державну реєстрацію права власності юридичної особи на житло, яке надається іноземцеві та особі без громадянства для перебування (після пред`явлення повертається), та його копію, а у разі, коли житло не належить приймаючій стороні, - письмову згоду власника (співвласника) житла чи уповноваженої ним особи; чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державного мита за продовження строку перебування або документ, який підтверджує наявність пільг щодо сплати.

Пунктом 10 Порядку №150 передбачені підстави відмови в продовженні строку перебування іноземця та особи без громадянства на території України, зокрема, рішення про відмову в продовженні строку перебування іноземця та особи без громадянства на території України приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання іноземцем та особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей чи підроблених документів; 5) коли виявлено факти невиконання іноземцем та особою без громадянства рішення суду чи органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну; 6) коли є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства мають інші, ніж заявлені у заяві, підстави та мету перебування в Україні або вони не подали відповідного підтвердження; 7) відсутності в іноземця та особи без громадянства достатнього фінансового забезпечення на період перебування або відповідних гарантій приймаючої сторони.

Зазначене рішення може бути оскаржене до територіального органу ДМС (у разі, коли рішення прийняте територіальним підрозділом ДМС), ДМС або суду.

Як встановлено судом, позивач прибув до України без візи, що передбачено Угодою від 12.10.2000 року між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Узбекистан про умови взаємних поїздок громадян.

Отже, позивач міг перебувати на території України на законній підставі не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Відповідно до п. 4 Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2015 № 884 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 серпня 2015 року за № 944/27389, під час перебування на території України обчислення дозволеного іноземцю строку перебування здійснюють посадові особи ДМС шляхом відрахування 180 днів назад від дня контролю (дня, на який необхідно визначити законність перебування іноземця на території України). Іноземець не порушив зазначений строк, якщо в межах цього 180-денного періоду він перебував на території України не більше 90 днів.

Так, станом на дату звернення до територіального органу міграційної служби України з заявою про продовження строку перебування на території України, тобто на 13.12.2019 року, позивач перебував на території України 163 дні з моменту в`їзду на територію України (03.07.2019).

Таким чином, позивач на день звернення до ГУ ДМС України в Одеській області перебував на території України з порушенням строку для перебування осіб, які в`їхали в безвізовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, Приморським районним відділом у місті Одесі Головного управління ДМС України в Одеській області складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД 001049 від 05.11.2019 року та прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МОД 001051 у розмірі 1700 грн. (а.с. 180-184 т.1)

В зазначених протоколі та постанові вказано, що громадянин Узбекистану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме проживав на території України без документів на право проживання в Україні.

Разом з тим, відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення ПР МОД 001053, складеного Приморським районним відділом у місті Одесі Головного управління ДМС України в Одеській області, громадянин Узбекистану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняв на роботу гр. Узбекистану ОСОБА_1 , 1992 р.н., та не вжив заходів щодо його своєчасної реєстрації. (а.с. 185-189 т.1)

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення ПН МОД 001056, на ОСОБА_5 накладено адміністративне стягнення у розмірі 1700,00 грн за вищезазначене порушення.

Отже, після застосування до позивача адміністративного стягнення, 13.12.2019 року він звернувся до територіального органу ДМС України в Одеській області з заявою про продовження строку перебування на території України та на підтвердження законності свого перебування до заяви додав дозвіл на працевлаштування від 11.10.2019 року, проект трудового договору та інші документи, які на його переконання підтверджували мету перебування на території України.

Відповідно до ч.4 ст. 4 Закону України №3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.

Також, згідно з ч.12 ст. 4 цього ж Закону іноземці та особи без громадянства, які є засновниками та/або учасниками, та/або бенефіціарними власниками (контролерами) юридичної особи, зареєстрованої в Україні, та прибули в Україну з метою контролю за діяльністю таких юридичних осіб і отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період дії посвідки.

Тобто, якщо іноземець прибув на територію України з метою працевлаштування обов`язковою умовою для законності перебування на території України є отримання посвідки на тимчасове проживання. Наявність лише дозволу на працевлаштування та документів, які підтверджують право власності на частку в статутному капіталі зареєстрованого на території України товариства не є підставою вважати, що особа перебуває на території України на законних підставах.

При цьому, стороною позивача не надано до суду доказів того, що позивач у встановленому Законом порядку та строк звертався до територіальних органів ДМС України в Одеській області з заявами про продовження строку перебування на території України та отримання посвідки на тимчасове проживання.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що під час в`їзду на територію України у позивача були вістуні наміри працевлаштуватись, оскільки дозвіл на працевлаштування отриманий через три місяці після перетину кордону. Також відсутні були і наміри легалізувати своє перебування на території України, оскільки з заявою про продовження строк перебування на території України позивач звернувся лише після притягнення його та його працедавця до адміністративної відповідальності за порушення Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи представника позивача щодо незаконності постанови про застосування адміністративного стягнення та протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки позивач не був позбавлений можливості звернутись за правовою допомогою та оскаржити в судовому порядку вказані рішення, якщо вважав, що він перебуває на території України на законних підставах та мав цьому відповідні докази.

Так, позивачем не надано документів, які підтверджують, законність перебування на території України та підстав для продовження строку перебування на території України.

Додатково суд зазначає, що як вбачається з паспорта позивача він жодного разу з 03.07.2019 року по день звернення до суду не виїжджав з території України.

Суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідача, що позивач не був обмежений у зверненні до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про продовження строку перебування на території України у законодавчо встановлені строки, враховуючи те, що вказане звернення має обмеження в часі, зокрема - не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку.

Разом з цим, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про продовження строку перебування на території України лише 13.12.2019, тобто після закінчення строку легального перебування на території України.

Таким чином, оскаржуване рішення Державної міграційної служби України від 03.01.2020 року про відмову громадянину Республіка Узбекистан ОСОБА_1 в продовженні строку перебування на території Україні прийняте в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що у відповідача відсутні підстави для продовження строку перебування позивача на території України, а позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 291, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач: Державної міграційної служби України (код ЄДРПОУ 36591201, 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9);

Третя особа: Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, 65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44).

Суддя П.П. Марин

.