Рішення № 92954834, 19.11.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2020 р. Справа № 400/4663/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:«Морський спеціалізований порт Ніка-Тера», вул. Айвазовського, 23, м. Миколаїв, 54052 до відповідачів:1. Одеського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби, пр. Шевченка, 15/1, м. Одеса, 65058 2. Офісу великих платників податків Державної податкової служби, вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119 про:визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування вимоги від 05.12.2019 р. № Ю-25-53,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» (далі – позивач, ТОВ «МСП Ніка-Тера») звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі – відповідач 1, Одеське Управління Офісу ВПП ДПС) та Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі – відповідач 2, Офіс ВПП ДПС), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Одеського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби щодо не здійснення ідентифікації перерахованих грошових коштів у розмірі 2732499,48 грн. у якості оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» єдиного внеску;

- зобов`язати Одеське управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби ідентифікувати перераховані грошові кошти у розмірі 2732499,48 грн. у якості оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» єдиного внеску та відобразити зазначені платежі у розмірі 2732499,48 грн. в інтегрованій картці платника- податку;

- визнати протиправною та скасувати в повному обсязі вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-25-53 від 05.12.2019 року у розмірі 657838,52 грн.

Ухвалою від 26.02.2020 року судом прийнято зміну (зменшення) позовних вимог. Справа розглядалась за позовними вимогами щодо визнання протиправною та скасування в повному обсязі вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-25-53 від 05.12.2019 року у розмірі 657838,52 грн.

Ухвалою від 26.02.2020 року провадження у справі було закрито на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2020 року ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року було скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою від 03.06.2020 року суд прийняв справу до свого розгляду та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ним у вересні – листопаді 2019 року було перераховано на рахунок відповідача 1 єдиний внесок на загальну суму 15838455,02 грн. У зв`язку з арештом рахунків позивача переказ коштів був здійснений через його повіреного – ТОВ «Ліквід Карго Термінал» від імені та за рахунок позивача, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Проте, відповідачем безпідставно не враховано сплачену через повірених суму єдиного внеску у розмірі 2732499,48 грн.

Відповідач 2 надав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просив відмовити. В своєму відзиві відповідач зазначив, що з аналізу платіжних доручень від ТОВ «Ліквід Карго Термінал» не вбачається, що сплата відбулась саме за рахунок ТОВ «МСП Ніка-Тера». Якщо у позивача були наявні кошти для сплати сум єдиного внеску, то в залученні третіх осіб, на думку відповідача, не було потреби.

Крім того, позивач помилково вважає, що відповідачем самовільно зараховано кошти у сумі 1918047,72 грн. єдиного внеску в рахунок погашення заборгованості у розмірі 2575886,24 грн., оскільки такі дії були б порушенням з боку відповідачем норм Податкового кодексу України (далів – КАС України).

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

04.10.2019 року між позивачем та ТОВ «Ліквід Карго Термінал» укладено договір доручення № 195/НК-10, відповідно до умов якого Повірений (ТОВ «Ліквід Карго Термінал») зобов`язується від імені та за рахунок Довірителя (ТОВ «МСП Ніка-Тера») виконувати грошові зобов`язання, а саме: отримувати від третіх осіб для Довірителя грошові кошти та вчиняти з ними дії, згідно відповідних доручень Довірителя відкриті в АТ «Банк-Альянс».

За умовами вказаного договору ТОВ «Ліквід Карго Термінал» у період з 07.10.2019 року по 16.10.2019 року сплатило від імені позивача єдиний соціальний внесок на суму 2732499,48 грн.

Проте, сплачена позивачем через Повіреного сума єдиного внеску до особистої картки ТОВ «МСП Ніка-Тера» зарахована не була.

05.12.2019 року Офісом ВПП ДПС виставлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-25-53 на суму 657838,52 грн.

Згідно протоколу засідання робочої групи по відпрацюванню штрафних санкцій та пені Одеського управління Офісу ВПП ДПС від 24.12.2019 року № 10 на проведеному 24.12.2019 року засідання робочої групи прийнято рішення скасувати по ТОВ «МСП Ніка-Тера» суму автоматично нарахованої штрафної санкції у розмірі 1012142,53 грн. та сама автоматично нарахованої пені у розмірі 28639,31 грн.

Рішенням Офісу ВПП ДПС від 24.12.2019 року № 10/28-10-53-10, на виконання протоколу засідання робочої групи по відпрацюванню штрафних санкцій та пені Одеського управління Офісу ВПП ДПС від 24.12.2019 року № 10, виключено з обліку штрафних санкцій та пені, які нараховані довідково ТОВ «МСП Ніка-Тера» пеню у сумі 28639,31 грн. та штрафні санкції у сумі 1012142,53 грн.

Не погоджуючись із виставленою вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Положеннями п. 6 Розділу VI (порядок стягнення заборгованості з платників) Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (далі – Інструкція № 449), передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо:

сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі;

орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки);

вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;

борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі – Закон України № 2464), в порядку, визначеному пунктами 9-11 цього розділу,

у день прийняття органом доходів і зборів рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до ч. 7 ст. 25 Закону України № 2464;

є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі, – у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.

З аналізу спірних правовідносин вбачається, що жодна з правових подій, визначених п. 6 Розділу VI Інструкції № 449, як підстава вважати вимогу відкликаної, ні за формою, ні по суті не наступила.

Відтак, вимога станом на день розгляду справи є невідкликаною в розумінні норм Інструкції № 449, тому суд надає оцінку правомірності її прийняття.

Закон України № 2464 визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України № 2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються зокрема: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску (ч. 2 ст. 2 Закону України № 2464).

Статтею 3 Закону України № 2464 визначено принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, зокрема. наступні: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 Закону України № 2464 до платників єдиного внеску віднесено роботодавців, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

До визначених ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464 обов`язків платника єдиного внеску зокрема віднесено: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 4).

Частиною 4 ст. 8 Закону України № 2464 визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені ст. 9 Закону України № 2464

Так, відповідно до ч. 5 – 7 ст. 9 Закону України № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті зокрема шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску; обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Згідно п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону України № 2464 днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу) (ч. 12 ст. 9 Закону України № 2464).

Частиною 9 ст. 25 Закону України № 2464 встановлено, що передача платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.

Закон України № 2464, який є спеціальним, покладає на позивача, як платника єдиного соціального внеску, безумовний, пріоритетний (ч. 12 ст. 9) обов`язок зі сплати єдиного соціального внеску шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів (ч. 5 ст. 9) з його банківського рахунку (ч. 7 ст. 9).

Водночас, в ході судового процесу у справі встановлені обставини, які унеможливлюють виконання позивачем зазначеного обов`язку (арешт коштів), у спосіб, визначений Законом України № 2464, тобто шляхом перерахування відповідних коштів з рахунку платника на рахунок органу доходів і зборів.

Суд враховує, що спірні правовідносини, які стосуються збору (справляння) єдиного соціального внеску, за своєю суттю є публічно-правовими. При цьому Законом України № 2464 не врегульовано випадки наявності обставини, що виключають (унеможливлюють) виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску.

Тобто у спеціальному законі, виключно яким визначається порядок сплати єдиного внеску (ч. 2 ст. 2), наявні прогалини щодо порядку виконання встановленого Законом України № 2464 обов`язку платника єдиного внеску щодо його сплати в умовах, зокрема, неможливості застосування регламентованого цим Законом способу виконання відповідного обов`язку.

Наявність таких прогалин обумовлює безпосереднє застосування регламентованих цим Законом принципів: обов`язковості сплати та захисту прав і законних інтересів застрахований осіб (ст. 3), а також положень інших нормативно-правових актів в частині, що не суперечить цьому Закону (ч. 1 ст. 1).

Позивач мав на меті виконання покладеного на нього безумовного та пріоритетного (ч. 12 ст. 9) обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску, а тому здійснювало пошук шляхів виконання цього обов`язку з тим, щоб забезпечити відповідний страховий стаж своїх працівників.

Цивільний кодекс України (далі – ЦК України) є нормативно-правовим актом матеріального права в значенні статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі зокрема договору.

Частиною 1 ст. 1000 ЦК України встановлено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Відповідно до ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Виходячи із аналізу саме положень цивільного законодавства, суд приходить до висновку, що в результаті реалізації позивачем та Повіреним взаємовідносин за договором доручення, не відбулось передачі третім особам обов`язку платника (ТОВ «МСП Ніка-Тера») по сплаті єдиного внеску, що заборонено ч. 9 ст. 25 Закону України № 2464.

Сама лише обставина, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулись не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника (що не є спірним між сторонами), не свідчить про порушення платником вимог ч. 9 ст. 25 Закону України № 2464.

У випадку наявності прогалин у спеціальному нормативно-правовому акті - Законі України № 2464 – щодо порядку (способу) виконання обов`язку платника по сплаті єдиного соціального внеску, за умов об`єктивної неможливості скористатися передбаченим Законом способом виконання такого обов`язку, правомірними є дії платника єдиного внеску, спрямовані на забезпечення виконання цього обов`язку у будь-який інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству.

В ході судового розгляду справи не було встановлено фактів того, що внаслідок обраного позивачем способу реалізації обов`язку по сплаті єдиного соціального внеску допущено порушення закону

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 25.01.2019 року у справах № 817/85/16, № 812/59/16.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 – 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» (вул. Айвазовського, 23, м. Миколаїв, 54052, код ЄДРПОУ 22439446) до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби (пр. Шевченка, 15/1, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 43141471) та Офісу великих платників податків Державної податкової служби (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 43141471) – задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2019 року № Ю-25-53.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 43141471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» (вул. Айвазовського, 23, м. Миколаїв, 54052, код ЄДРПОУ 22439446) судові витрати у розмірі 9867,58 грн. (дев`ять тисяч вісімсот шістдесят сім гривень 58 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.11.2020 року.

Суддя О.В. Малих