Рішення № 92954823, 19.11.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2020 р. справа № 400/4310/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаЗаводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54029

провизнання протиправною та скасування постанови від 11.09.2020 р. ВП № 56409594

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 11.09.2020 року, винесену старшим державним виконавцем Бабенко Є.М. про накладення штрафу в розмірі 30 % від суми заборгованості, що складає 14 328,60 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем протиправно винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 30 % суми заборгованості з сплати аліментів. Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03.07.2018 року, який набув чинності з 28.08.2018 року, внесено зміни до Закону України "Про виконавче провадження" та встановлено відповідальність у вигляді штрафу за наявності заборгованості з сплати аліментів. Вказана норма почала діяти з моменту набрання чинності законом, а тому винесення постанови про накладення штрафу за період до 27.08.2018 року, є протиправним. Окрім того, на думку позивача, державним виконавцем невірно розраховано суму заборгованості, оскільки позивач регулярно сплачував аліменти та надавав відповідачу підтверджуючі документи для долучення їх до матеріалів виконавчого провадження.

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні та зазначив, що передумовою для застосування державним виконавцем заходів, визначених ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", є тільки факт наявності заборгованості у встановленому розмірі, а період, за який вона виникла, не має правового значення (а. с. 76-77).

Судом відкрито провадження у справі з особливостями розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ відповідно до ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

На підставі ст. 205 ч. 9 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, на примусовому виконанні у відповідача перебуває судовий наказ № 490/11524/17, виданий 15.05.2018 року Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 .

22.05.2018 року відповідачем відкрито виконавче провадження № 56409594 з примусового виконання судового наказу № 490/11524/17 Центрального районного суду м. Миколаєва (а. с. 11-12).

11.09.2020 року державним виконавцем Бабенко Є.М. винесено спірну постанову про накладення штрафу, відповідно до якої, у зв`язку з наявністю у позивача заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, на позивача накладено штраф в розмірі 14 328,60 грн. (а. с. 51).

Положеннями ст. 13 ч. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 71 ч. 1 Закону України "Про виконавче провадження" порядок стягнення аліментів визначається законом.

Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України (с. 71 ч. 1 абз. 2 Закону).

Стаття 71 ч. 14 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Стаття 71 доповнена частиною 14 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03.07.2018 року, який набрав чинності 28.08.2018 року.

Згідно із ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, норма Закону України "Про виконавче провадження" щодо фінансової відповідальності у виді штрафу за наявність заборгованості із сплати аліментів, не має зворотної дії в часі, а тому штраф не може бути застосований до заборгованості, яка виникла до дня набрання чинності законом, в даному випадку до 28.08.2018 року.

Згідно розрахунку від 10.09.2020 року, складеного старшим державним виконавцем Бабенко С.М., заборгованість позивача з сплати аліментів виникла у період з червня 2018 року по серпень 2020 року (а. с. 58).

Таким чином, як встановлено судом, до розрахунку увійшли три місяці, а саме червень, липень та серпень 2018 року (серпень з 01.08.2018 р. по 27.08.2018 р.), при цьому відповідальність у вигляді штрафу за несплату аліментів введена в дію лише з 28.08.2018 року.

Окрім зазначеного, з матеріалів справи вбачається, що до розрахунку відповідачем не включено квитанції та платіжні доручення, якими позивач в період з 2018 року по 2020 рік частково сплачував аліменти, а докази такої сплати просив залучити до матеріалів виконавчого провадження заявами від 07.06.2018 року (а. с. 14), 01.02.2019 року (а. с. 25), 29.05.2019 року (а. с. 27), 22.01.2020 року (а. с. 34), 15.07.2020 року (а. с. 38).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття відповідачем спірної постанови про накладення на позивача штрафу в розмірі 30 відсотків суми заборгованості з сплати аліментів, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір в розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № 67338 від 02.10.2020 року (а. с. 1), з урахування задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному розмірі.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 1 000,0 грн.

На підтвердження суми витрат на правничу допомогу позивач надав: ордер про надання правової допомоги (а. с. 54), договір про надання правової допомоги від 23.08.2020 року (а. с. 59-62), протокол узгодження вартості послуг адвоката та витрат, які підлягають відшкодуванню за договором про надання правової допомоги від 23.09.2020 року (а. с. 63), квитанція до прибуткового касового ордера від 23.09.2020 року на суму 1 000,0 грн. (а. с. 67), попередній детальний опис робіт від 02.10.2020 року (а. с. 68).

За правилами ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідача клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не надходило.

При визначенні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд застосовує ч. 5 ст. 134 КАС України.

Як вбачається з попереднього детального опису робіт від 02.01.2020 року адвокатом надано наступні послуги:

- підготовчі дії (з`ясування фактичних обставин, визначення правових норм, збір доказів) - 400 грн.;

- підготовка та подання позовної заяви - 600 грн., разом 1 000,0 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст. 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи конкретні обставини справи, суть виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 1 000,0 грн. є співмірною, а тому суд присуджує на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 1 000,0 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54029, ЄДРПОУ 34993162) задовольнити.

2. Постанову про накладення штрафу ВП № 56409594, прийняту 11.09.2020 р. старшим державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бабенко Євгенією Миколаївною, скасувати.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54029, ЄДРПОУ 34993162) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 1 000,0 грн. (одна тисяча гривень).

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційні скарги на рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя А. О. Мороз