Рішення № 92954706, 18.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/8868/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2020 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі -Франківський ВДВС), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) Бойко П.П. від 12.10.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП № 63274691 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17000 грн на підставі постанови Управління Укртрансбезпеки у Львівській області № 193471 від 16.06.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що згідно з оскаржуваною постановою виконавчим документом є постанова Управління Укртрансбезпеки у Львівській області № 193471 від 16.06.2020. А тому відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» постанова Управління Укртрансбезпеки у Львівській області може бути пред`явлена до примусового виконання до 16.09.2020 включно, а виконавче провадження може бути відкрито не пізніше 17.09.2020. Покликаючись на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята відповідачем 12.10.2020, позивач стверджує, що відповідачем при відкритті виконавчого провадження з примусового виконання постанови Управління Укртрансбезпеки у Львівській області № 193471 від 16.06.2020 порушено вимоги п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, що є підставою для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою суду від 21.10.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено справу до розгляду без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Укртрансбезпеки у Львівській області; витребувано у Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) матеріали виконавчого провадження ВП 63274691; запропоновано відповідачу до 30.10.2020 надати суду відзив на позовну заяву з врахуванням вимог ст. 162 КАС України; роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову; запропоновано третій особі до 30.10.2020 надати суду пояснення щодо позову з врахуванням вимог ч. ч. 2-4 ст. 162 КАС України.

10.11.2020 на адресу суду надійшли витребувані матеріали виконавчого провадження ВП 63274691.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву не подав.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Постановою Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 193471 від 16.06.2020 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн.

Вказана постанова набрала законної сили 16.06.2020. Строк пред`явлення до виконання – 16.09.2020.

12.10.2020 постановою державного виконавця Франківського ВДВС Бойко П.П. відкрито виконавче провадження № 63274691 з примусового виконання постанови Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 193471 від 16.06.2020.

Постанова про відкриття виконавчого провадження від 12.10.2020 ВП №6327469 є предметом оскарження з підстав пропущення трьохмісячного строку звернення виконавчого документа до виконання.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 3 Закону 1404-VIII постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, є виконавчими документами і підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Вимоги до виконавчих документів встановлено ч. 1 ст. 4 Закону №1404-VIII.

Частина 4 цієї статті містить перелік обставин, наявність яких зумовлює повернення виконавчого документа стягувачу.

Зокрема, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання (пункт 2).

Частинами 1 та 2 ст. 12 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в ч. 1 цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно з ч. ч. 4 - 6 ст. 12 Закону №1404-VIII строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

При цьому, відповідно до ч. ч. 1 - 2 ст. 11 Закону №1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом встановлюються виконавцем.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Системний аналіз наведених положень Закону 1404-VIII, дає підстави стверджувати, що державний виконавець при надходженні на примусове виконання виконавчого документа повинен перевірити такий на відповідність вимогам, передбаченим ст. 4 цього Закону, в тому числі з`ясувати чи не пропущено стягувачем встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання за приписами Закону №1404-VIII є безумовною підставою для повернення виконавчого документа стягувачу.

Оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята 12.10.2020 на підставі постанови Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу № 193471 від 16.06.2020, строк пред`явлення до виконання якої сплив 16.09.2020.

На підставі документів виконавчого провадження № 63274691 судом встановлено, що постанова Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про застосування до позивача штрафу надійшла на виконання до Франківського ВДВС 12.10.2020, тобто з пропущенням встановленого ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

В контексті зазначеного варто зауважити, що дата заяви Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про примусове виконання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - 18.08.2020 не свідчить про звернення стягувача до Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) цього ж числа.

Проаналізувавши приписи ч. 1 ст. 12, ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VII у взаємозв`язку з обставинами даної справи, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова прийнята на підставі виконавчого документа, пред`явленого до виконання з пропущенням встановлений законом строку.

Жодних доводів на доказів, що спростовували б вказаний висновок суду, відповідачем не надано.

Поряд з цим в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази, що підтверджують наявність передбачених ч. 4 ст. 12 Закону №1404-VII підстав для переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

З огляду на викладене, суд доходить переконання про протиправність оскаржуваної постанови, що є підставою для її скасування.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши обґрунтованість доводів позивача та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд висновує, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування відповідності свого рішення критеріям, окресленим в ч. 2 ст. 2 КАС України, не довів, а відтак позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 72, 77, 139, 243-246, 255, 257, 271, 272, 287, п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення», підп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) Бойко П.П. від 12.10.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП № 63274691 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17000 грн на підставі постанови Управління Укртрансбезпеки у Львівській області № 193471 від 16.06.2020.

Стягнути з Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його складення, з урахуванням положення до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Франківський відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (79044, м. Львів, вул. Конотопська, буд. 8/6; код ЄДРПОУ 35009269).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Укртрансбезпеки у Львівській області (79020, м. Львів, проспект В. Чорновола, буд. 57; код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя Сидор Н.Т.