Рішення № 92954690, 18.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/7022/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2020 року

м. Львів, вул. Чоловського, 2

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2847 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

01.09.2020 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до Військової частини А2847 місцезнаходження: 82400, Львівська обл, м. Стрий, вул. Виговського, 15, ЄДРПОУ 07694655, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача військової частини А 2847 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення з врахуванням базового місяця лютий 2008 року у період з січня 2016 року по лютий 2018 року ОСОБА_1 ;

- зобов`язати військову частину А 2847 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з врахуванням базового місяця лютий 2008 року за період з січня 2016 року по лютий 2018 року ОСОБА_1 з врахуванням суми 40538,27 грн., раніше виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 року в справі № 380/1471/20.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 в справі № 380/1471/20 визнано протиправними дії військової частини А 2847 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з січня 2016 року по лютий 2018 року ОСОБА_2 та зобов`язано військову частину нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року ОСОБА_2 .

Військова частина А 2847 28.05.2020 виплатила позивачеві 40538,27 грн. та надала довідку - розрахунок індексації від 03.07.2020 згідно якої базовим місяцем для розрахунку індексації визначено січень 2014 року.

Позивач зазначає, що базовим місяцем для нарахування вважається місяць, в якому підвищена тарифна ставка (посадовий оклад) військовослужбовця за посадою, яку він займає. В даному випадку визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної сітки ( посадового окладу), яка востаннє відбулася у січні 2008 року ( Постанова КМ України № 1294), тобто в місяці в якому відбулося збільшення розміру посадового окладу згідно штату ( абз. 1,2 п.5 та п. 102 Порядку № 1078). В такому порядку нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця, яке відбулося у березні 2018 року( Наказ Міністерства оборони України від 01.03.2018 року № 90 « Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України»). Проте військова частина при визначенні базового місяця враховувала підвищення розміру грошового забезпечення у зв`язку з виплатою щомісячної грошової винагороди.

Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що суттєве підвищення оплати праці (суми її постійних складових) відбулося у січні 2014 року. Відповідно до наказу Міністра оборони України від 11 лютого 2014 року №102 від 11 лютого 2014 року саме з січня 2014 року було збільшено розмір щомісячної грошової винагороди. Саме тому, згідно з довідкою військової частини А2847, базовим місяцем для обрахування індексації позивачеві був визначений січень 2014 року.

Ухвалою судді від 03.09.2020 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів встановив наступне.

Наказом командувача Повітряних сил Збройних Сил України № 708 від 28.12.2019 року позивача звільнено в запас за підпунктом “б” пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (за станом здоров`я) та з 10 січня 2020 року виключено зі списків військової частини та всіх видів забезпечення.

Згідно довідки від 10.01.2020 № 350/489/4713пс, виданою Військовою частиною А2847 позивачу з січня 2016 року по лютий 2018 року не виплачувалась індексація грошового забезпечення. У зв`язку з чим, він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 позов ОСОБА_1 до Військової частини А2847 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задоволено частково, а саме визнано протиправною бездіяльність Військової частини А2847 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з січня 2016 року по лютий 2018 року ОСОБА_1 ; зобов`язано Військову частину А2847 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року включно.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 у справі №380/1471/20 відповідачем проведено нарахування та виплату позивачеві індексації грошового забезпечення в період з січня 2016 року по лютий 2018 року в сумі 40538грн. 27 копійок.

Відповідно до довідки - розрахунку індексації від 03.07.2020, базовим місяцем для розрахунку індексації визначено січень 2014 року.

Вважаючи, що відповідачем протиправно визначено базовим місяцем для розрахунку індексації визначено січень 2014 року, а не лютий 2008, звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався наступним.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII).

Частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Згідно з статтею 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році -103 відсотка, у 2017 році -103 відсотка, у 2018 році -103 відсотка).

Відповідно до п.2 зазначеного Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з п.4 вказаного Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

За змістом п.5 цього Порядку у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Таким чином, системний аналіз наведених норм вказує на те, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати є базовим при проведенні індексації.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 встановлено, що позивачу за період з 01.01.2016 по 13.08.2018 не виплачувалась індексація грошового забезпечення.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем здійснено нарахування та виплату нарахування та виплату позивачеві індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року в сумі 40538грн 27 коп., базовим місяцем для розрахунку індексації визначено січень 2014 року.

Відповідач вказує, що суттєве підвищення оплати праці (суми її постійних складових) відбулося у січні 2014 року. Відповідно до наказу Міністра оборони України від 11 лютого 2014 року №102 від 11 лютого 2014 року саме з січня 2014 року було збільшено розмір щомісячної грошової винагороди. Саме тому, базовим місяцем для обрахування індексації позивачеві був визначений січень 2014 року.

Суд зазначає, що відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики № 48/о/66-17 від 08.08.2017, наданого на запит ДФ Міноборони № 248/3/9/1/863 від 18.07.2017, зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики № 169/10/137-12 від 06.08.2012р. у разі, коли грошовий дохід, з урахуванням суми підвищення, менше суми грошового доходу, з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення.

Абзацом 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, визначено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Щомісячна додаткова грошова винагорода передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій” та наказом Міністра оборони України № 595 від 15.11.2010 “Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України”.

Суд зазначає, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), тобто, така винагорода не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця.

Розмір щомісячної грошової винагороди протягом усього періоду нарахування не враховується при нарахуванні одноразових видів грошового забезпечення (грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, вихідна допомога при звільненні тощо), а також при нарахуванні пенсії військовослужбовців, які набули право на її отримання.

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода не впливає на розмір індексації грошового забезпечення, відтак січень 2014 року не повинен визначатися як базовий місяць, а виплата індексації повинна була здійснюватися за розрахунками попереднього базового місяця - січня 2008 року.

Не заслуговують уваги покликання позивача на те, що лютий 2008 повинен бути базовим місяцем, який враховується при нарахуванні індексації, оскільки перше повне грошове забезпечення позивач отримав в лютому 2008, оскільки, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, яка набрала чинності 01 січня 2008 року та втратила чинність 01 березня 2018 року у зв`язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України від 01 березня 2018 року № 90 “Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України”.

Отже, аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 по лютий 2018 року із врахуванням січня 2014 року є протиправною, а тому для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача належить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням січня 2008 року базовим місяцем, з урахуванням виплачених сум.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат відсутній.

Керуючись статтями 6,14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,суд,-

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії відповідача військової частини А 2847 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з врахуванням базового місяця січень 2008 року у період з січня 2016 року по лютий 2018 року.

Зобов`язати військову частину А 2847 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, з врахуванням базового місяця січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

Судові витрати зі сторін не стягувати.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду, з урахуванням положень п. 3 Розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складено 18.11.2020.

Суддя Грень Н.М.