Рішення № 92954642, 12.11.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 листопада 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2163/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Смішливої Т.В.,

за участю

секретаря судового засідання Чепурової К.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачів Смирнова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, рішення кадрової комісії, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Прокуратури Луганської області (далі - відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 2), з позовними вимогами, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.07.2020 (том 1 арк. спр. 125):

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Луганської області від 30 квітня 2020 року № 524 к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Луганської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 05 травня 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 231 від 10 квітня 2020 року «Про неуспішне проходження прокурором відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Луганської області ОСОБА_1 атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»;

- поновити з 06 травня 2020 року ОСОБА_1 в органах прокуратури Луганської області на посаді прокурора прокуратури, а у разі закінчення процесу реформування на рівнозначній посаді Луганської обласної прокуратури або при здійсненні реорганізації, ліквідації прокуратури Луганської області на час прийняття рішення на рівнозначну посаду прокурора прокуратури у новоствореному обласному органі системи прокуратури України;

- стягнути з прокуратури Луганської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 06 травня 2020 року по дату винесення судового рішення.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач з 09 серпня 1999 року до 05 травня 2020 року працював в органах прокуратури України на різних прокурорських посадах.

Наказом прокурора Луганської області № 177к від 15 лютого 2018 року позивач призначений на посаду прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Луганської області.

Наказом прокурора Луганської області О. Ляшенко від 30 квітня 2020 року за № 524 к позивача звільнено з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Луганської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 05 травня 2020 року.

Попередження про звільнення, передбачене ст. 49-2 КЗпП України, не було здійснено у відповідності до норм чинного законодавства України.

Із вказаним наказом позивач ознайомився та отримав його копію за день звільнення, а саме 04 травня 2020 року.

Правовою підставою для звільнення позивача у наказі зазначено п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», згідно з яким, прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Зміст Наказу не дозволяє встановити дійсні підстави звільнення позивача, що вже свідчить про його протиправність.

В оскаржуваному наказі № 524 к від 30 квітня 2020 року, всупереч нормам матеріального права, вказано дві підстави звільнення, а саме рішення кадрової комісії № 1, відповідно до змісту та мотивів прийняття такого, взагалі відсутня будь-яка інформація про ліквідацію, реорганізацію або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, а також про звільнення позивача з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Луганської області. Другою підставою зазначено пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Позивач вважає, що зазначена правова невизначеність підстав для його звільнення із займаної посади призводить до фактичного порушення прав, оскільки позивача не було належним чином повідомлено про дійсні підстави для звільнення.

Позивач вважає, що дія п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» зупинена до 1 вересня 2021 року про що, вказано в ст. 60 Закону України «Про прокуратуру», якою регламентовано порядок звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури та абз. 4 п. 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ від 19.09.2019

Професійна компетентність позивача перевірялась шляхом складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, за наслідками чого 10 квітня 2020 року прийнято рішення № 231 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» кадрової комісії № 1, яке позивач вважає незаконним.

Вищевказане рішення кадрової комісії № 1 підлягає скасуванню, так як під час проходження іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відмічалась некоректна робота програмно-апаратного комплексу, на якому проводилося тестування.

Станом на 30 квітня 2020 року як і на 04 травня 2020 року, тобто на момент фактичного ознайомлення з наказом № 524 к від 30 квітня 2020 року щодо звільнення позивача з посади прокурора, з рішенням від 10 квітня 2020 року № 231 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» кадрової комісії № 1, позивача ніхто не ознайомив.

Вказане рішення кадрової комісії послугувало підставою звільнення позивача із займаної посади.

Позивач вважає, що більшість норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (абз. 1-2 п.п. 1 п.1 Розділу І, п. 8, п. 16 Розділу І, абз. 6 п.п. 9-2 п. 21 Розділу І, абз. 10 п.п. 41 п. 21 Розділу І, Розділ II «Прикінцеві і перехідні положення») суперечать вимогам Конституції України та є дискримінаційним по відношенню до прокурорсько-слідчих працівників окрім Генерального прокурора та його заступників.

26 червня 2020 від прокуратури Луганської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти позову відповідачем 1 зазначено, що згідно з п. 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені; у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

Вказаним Законом передбачено, що прокурори можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах) лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, 1 передбаченому цим розділом. Робота кадрових комісій передбачена Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджено Генеральним прокурором на виконання пунктів 9, 11 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".

За результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (перший етап атестації) позивачем набрано 62 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (70 балів). Зазначене стало підставою для прийняття кадровою комісією № 1 рішення № 231 від 10.04.2020 про неуспішне проходження позивачем атестації.

Підпунктом 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону Україна «Про прокуратуру» за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратурі України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Зазначені норми Закону є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами, а тому вважає безпідставними посилання позивача на норми Кодексу законів про працю України.

Крім того, законодавцем внесено зміни до ст. 32 та ст. 40 КЗпП України, а саме згідно з ч. 5 ст. 32 КЗпП України переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус. Частиною 5 ст. 40 КЗпП України передбачено особливості звільнення окремих категорій працівників з урахуванням положень законів, що регулюють їх статус.

Вважає, що Закон України «Про прокуратуру» та Закон № 113 є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, у тому числі і до КЗпП України.

Відповідно до абз. 2 п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1991 № 1-рп/9 дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Отже, з дня набрання чинності Законом, а саме з 25.09.2019, особливості застосування до прокурорів положень ч. 1, ч. 2 ст. 40, статей 42, 42-1, ч. ч. 1-і ст. 49-2, ст. 74, ч. З ст. 121 КЗпП України, на які посилається позивачі встановлюються Законом України «Про прокуратуру». Тому з 25.09.2019 саме цей закон, а не КЗпП України, поширюється на правовідносини між ОСОБА_1 та прокуратурою Луганської області.

Доводи позивача щодо протиправності наказу про звільнення та відсутності підстав для застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку з відсутністю юридичного факту ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду вважає необґрунтованими, оскільки підставою для застосування вказаної норми є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури.

Вважає позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. (т.1 арк. спр. 66-76).

Позивачем надана відповідь на відзив відповідача І, в якій зазначив, що відповідачем не спростовано викладені обставини та твердження у позові, тому просив задовольнити позов в повному обсязі (том 1 арк. спр. 117-118).

Від другого відповідача - Офісу генерального прокурора відзив надійшов до суду 11.08.2020, у якому, крім доводів, аналогічних з викладеним у відзиві першого відповідача, зазначено, що позивач звертався до кадрової комісії із заявою про повторне проходження тестування, через технічні збої в системі та роботі програмно - апаратного комплексу, незадовільний стан здоров`я. Згідно з протоколом першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10.04.2020 № 8 комісією розглянуто заяву ОСОБА_1 . Встановлено, що згідно з даними системи тестування та відомостями про його результати тестування з боку заявника було завершено. Після тестування відповідні акти не складалися. За результатами опрацювань наведених у заяві доводів комісією не виявлено підстав для її задоволення. У зв`язку з цим першою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур обґрунтовано прийнято рішення про відмову у призначенні нового дня для складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та ухвалено рішення № 231 про неуспішне проходження позивачем атестації (том 1 арк. спр. 138-151).

Судом у справі вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою суду від 09 червня 2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (том 1 арк. спр. 57-59).

Ухвалою суду від 23 вересня 2020 року змінено назву першого відповідача з Прокуратури Луганської області (ідентифікаційний код 02909921, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Б. Ліщини, буд. 27) на Луганську обласну прокуратуру (ідентифікаційний код 02909921, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Б. Ліщини, буд. 27) (том 1 арк. спр. 231-232).

Ухвалою суду від 02 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (том 2 арк. спр. 19).

Ухвалою суду від 22 жовтня 2020 року за клопотанням позивача зупинено провадження у справі до його одужання (том 2 арк. спр. 47).

Ухвалою суду від 12 листопада 2020 року поновлено провадження у справі (том 2 арк. спр. 61).

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення по суті позовних вимог, вважав, що у зв`язку зі зміною штатного розпису та посадових окладів прокурорів Луганської обласної прокуратури суд повинен застосовувати при розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу коефіцієнт підвищення посадового окладу прокурора відділу -6,6 (том 2 арк. спр. 63).

Представник відповідачів надав пояснення аналогічні відзивам на позовну заяву, просив у позові відмовити повністю.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , з 09 серпня 1999 року працював в органах прокуратури, що підтверджено копіями паспорта на ім`я позивача, карткою про присвоєння ідентифікаційного коду та записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 (том 1 арк. спр. 27-38).

Наказом прокурора Луганської області від 15 лютого 2018 року № 177к ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Луганської області з 15 лютого 2018 року (том 1 арк. спр. 24).

Наказом Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок).

10 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подано заяву Генеральному прокурору про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестації (том 1 арк. спр. 154).

Відповідно до наказу Офісу Генерального прокурора № 77 від 07 лютого 2020 року «Про створення першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур», зі змінами, внесеними наказом в.о. Генерального прокурора від 06 березня 2020 року, створено першу кадрову комісію у складі голови комісії ОСОБА_2 , члена комісії ОСОБА_3 , секретаря комісії ОСОБА_4 , членів комісії, делегованих міжнародними і неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями ОСОБА_7, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (том 1 арк. спр. 49-50).

Зазначені накази, а також наказ Генерального прокурора від 02 червня 2020 року № 259 «Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Генерального прокурора щодо створення кадрових комісій з атестації прокурорів регіональних прокуратур, а також їх робочих груп», згідно з яким визнано такими, що втратили чинність, зокрема, наказ Генерального прокурора від 07 лютого 2020 року № 77, розміщено на офіційному веб сайті Офісу Генерального прокурора.

Також на офіційному веб сайті Офісу Генерального прокурора розміщено графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, затверджений головою першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур відповідно до протоколу засідання першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 20 лютого 2020 року № 1.

Відповідно до вказаного графіку ОСОБА_1 включено до групи 1 на 02 березня 2020 року за номером 333, адреса проведення тестування: м. Київ, проспект Перемоги, 40б .

За результатами проходження 02 березня 2020 року тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора кількість набраних балів позивача становить 62 бали, що підтверджується відомістю про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора, в якій за порядковим номером 15 зазначено ОСОБА_1 (том 1 арк. спр. 155-156).

Суд зазначає, що вказана відомість в примітках на проти прізвища позивача не містить будь-яких відміток, у тому числі і щодо незадовільної роботи комп`ютерної техніки.

Згідно з роздруківкою розгорнутих результатів тестування "Деталі іспиту" кількість коректних відповідей позивача та набраний бал - 62, тестування завершено 02.03.2020 о 10 год. 57 хв. 32 сек., витрачено часу на тестування - 01:33:26, відповіді надано на всі 100 запропонованих питань (том 1 арк. спр. 157-167).

11 березня 2020 року до Офісу Генерального прокурора надійшла заява ОСОБА_1 від 06.03.2020 з проханням надати йому можливість повторно пройти тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора у зв`язку з тим, що під час його проходження відмічалась некоректна робота програмно-апаратного комплексу, на якому проводилось тестування (том 1 арк. спр. 168).

Згідно з протоколом № 8 засідання Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10 квітня 2020 року комісією розглядались заяви прокурорів щодо повторного складання тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (перше питання порядку денного), у тому числі розглянуто і заяву ОСОБА_1 (том 1 арк. спр. 169-176).

Під час розгляду вказаної заяви встановлено, що згідно з даними системи тестування та відомостями про його результати тестування з боку заявника було завершено. Після тестування відповідні акти не складалися. За результатами опрацювань наведених у заяві доводів комісією не виявлено підстав для її задоволення. Вирішено: відповідно до пункту 6 розділу І, пункту 5 розділу II Порядку № 221, відмовити у повторному проходженні тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, ухвалити рішення про неуспішне проходження атестації (додаток № 1, у якому за порядковим номером 51 зазначено ОСОБА_1 , кількість набраних балів - 62).

Так, у рішенні Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10 квітня 2020 року № 231, з посиланням на пункти 13,17 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", пункт 6 розділу І, пункт 5 розділу ІІ Порядку проходження прокурорами атестації, зазначено, що ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 62 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, він не допускається до проходження наступних етапів атестації. У зв`язку з цим прокурор відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Луганської області ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію (том 1 арк. спр. 194).

Наказом прокурора Луганської області від 30 квітня 2020 року № 524к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Луганської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 05 травня 2020 року. Підстава: рішення кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 року № 231 (том 1 арк. спр. 26).

Віршуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Конституції України, Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-IX, локальними нормативно-правовими актами, а саме наказами Генерального прокурора.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність прокуратури.

Так, правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі за текстом - Закон № 1697-VII).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, якою встановлені загальні умови звільнення прокурора з посади, прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Згідно зі статтею 222 Кодексу законів про працю України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15, за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.01.2018 у справі № 803/31/16, від 30.09.2019 у справі № 804/406/16, від 08.08.2019 у справі № 813/150/16.

Отже, положення Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню до правовідносин щодо звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом і у постанові від 08.10.2019 у справі № 804/211/16, які суд враховує в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

За таких обставин доводи позивача щодо застосування до спірних правовідносин загальних засад трудового законодавства, а саме норм Кодексу законів про працю України, є помилковими та безпідставними. Питання пов`язані із проходженням прокурорами публічної служби та звільнення з підстав, що оспорюються в даному позові, врегульовані спеціальними законодавчими актами.

25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-IX (далі - Закон № 113-ІХ), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Суд зазначає, що вказаний Закон є чинним на час виникнення спірних правовідносин, його положення не визнані Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до статті 147 Конституції України, статті 1 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 № 2136-VІІІ органом конституційної юрисдикції, який вирішує питання про відповідність Конституції України законів України, є Конституційний Суд України.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (частина 2 статті 152 Конституції України).

Рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (стаття 151-2 Конституції України).

Отже, посилання позивача на те, що цей закон є дискримінаційним, спрямованим на масове необґрунтоване та незаконне звільнення працівників прокуратури, у спосіб нехтування їх соціальних прав та гарантій, встановлених Конституцією України, Кодексом законів про працю України та іншими законами, але зі створенням видимості (зовнішньої уяви) законності такого звільнення, за відсутності відповідного рішення Конституційного Суду України суд вважає безпідставними.

Відповідно до пункту 6 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п`ятою згідно із Законом № 113-IX та визначено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом (пункт 7 розділу ІІ Закону № 113-IX).

Тобто, спеціальним Законом, який визначає засади та загальний порядок проведення атестації прокурорів є Закон № 113-ІХ.

Натомість Закон України «Про професійний розвиток працівників», на який посилається позивач, визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників в цілому.

Крім того, пунктом 1-1 розділу V Закону України «Про професійний розвиток працівників» передбачено, що положення цього Закону не поширюються на проведення атестації прокурорів, що здійснюється відповідно до розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".

Таким чином, Закон України «Про професійний розвиток працівників» не є застосовним.

Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу ІІ Закону № 113-IX).

Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації (пункт 10 розділу ІІ Закону № 113-IX).

Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур (пункт 10 розділу ІІ Закону № 113-IX).

Згідно із пунктом 13 розділу ІІ Закону № 113-IX атестація прокурорів включає такі етапи:

1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;

2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису (пункт 14 розділу ІІ Закону № 113-IX).

Згідно із пунктом 17 розділу ІІ Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.

Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.

У разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. При цьому переведення прокурора може бути здійснено в орган прокуратури, що є рівнозначним, вищим або нижчим щодо органу прокуратури, в якому він обіймав посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених у статті 27 Закону України "Про прокуратуру" (пункт 18 розділу ІІ Закону № 113-IX).

Відповідно до пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:

1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

На виконання вимог Закону № 113-ІХ наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).

Пунктом 1 розділу І Порядку № 221 визначено, що атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Згідно із пунктом 2 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями.

Проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, а прокурорів та слідчих місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) - кадрові комісії обласних прокуратур.

Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію (пункт 3 розділу І Порядку № 221).

Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора (пункт 5 розділу І Порядку № 221).

Згідно із пунктом 6 розділу І Порядку № 221 атестація включає такі етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Пунктом 7 розділу І Порядку № 221 встановлено, що повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку № 221, за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:

1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;

2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку (пункт 9 розділу І Порядку № 221).

Заява підписується прокурором особисто.

Згідно із пунктом 11 розділу І Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора.

Згідно із пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 221, після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку кадрова комісія формує графік складання іспитів; графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту; прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 розділу ІІ Порядку № 221 перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складення іспиту.

Тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів.

Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку № 221 прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" (пункт 6 розділу V Порядку № 221).

Аналогічні положення щодо обов`язку прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором, який не набрав прохідний бал, містяться і в п. 16 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX.

На виконання положень підпункту 8 пункту 22 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX наказом Генерального прокурора № 233 від 17.10.2019 затверджено Порядок роботи кадрових комісії, а також наступними наказами створено кадрові комісії, зокрема, наказом № 77 від 07.02.2020 зі змінами, внесеними наказом в.о. Генерального прокурора від 06 березня 2020 року, створено першу кадрову комісію у складі голови комісії ОСОБА_2 , члена комісії ОСОБА_3 , секретаря комісії ОСОБА_4 , членів комісії, делегованих міжнародними і неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Відповідно до пункту 8 Порядку роботи кадрових комісії комісія правомочна ухвалювати рішення, здійснювати інші повноваження, якщо на її засіданні присутня більшість членів комісії.

Оскаржуване рішення № 231 від 10.04.2020 прийнято кадровою комісією № 1 у складі в.о. голови кадрової комісії - ОСОБА_3, секретаря комісії ОСОБА_4 , членів комісії ОСОБА_7, ОСОБА_5 , ОСОБА_6.

Вказані особи також зазначені як такі, що приймали участь у засідання комісії 10.04.2020 (протокол № 8).

З урахуванням положень п. 8 Порядку роботи кадрових комісії суд дійшов висновку, що рішення № 231 від 10.04.2020 прийнято повноважним складом першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур.

Доводи позивача про не розгляд кадровою комісією його заяви від 06.03.2020 про проведення повторного тестування у зв`язку із наявністю технічного збою та поганим самопочуттям спростовуються дослідженими судом доказами, а саме протоколом № 8 засідання Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10 квітня 2020 року комісією розглядались заяви прокурорів щодо повторного складання тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (перше питання порядку денного), у тому числі розглянуто і заяву ОСОБА_1 .

Так, Комісією відзначено, що згідно з даними системи тестування та відомостями про його результати тестування з боку заявника було завершено. Після тестування відповідні акти не складалися. За результатами опрацювань наведених у заяві доводів комісією не виявлено підстав для її задоволення. Вирішено: відповідно до пункту 6 розділу І, пункту 5 розділу II Порядку № 221, відмовити у повторному проходженні тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, ухвалити рішення про неуспішне проходження атестації (додаток № 1, у якому за порядковим номером 51 зазначено ОСОБА_1 , кількість набраних балів - 62).

Суд зазначає, що заява ОСОБА_1 від 06.03.2020 не містить посилань на Закон України «Про звернення громадян», стосується конкретного питання - надання можливості повторно пройти тестування, розгляд якого врегульовано Порядком роботи кадрових комісії.

Натомість ані положеннями Порядку № 221, ані положеннями Порядку роботи кадрових комісії не віднесено до повноважень кадрових комісій надання відповіді на заяви прокурорів з приводу призначення повторного тестування.

Суд зазначає, що у разі наявності технічного збою та/або неналежній роботі техніки (комп`ютера) позивач не був позбавлений права скористатись приписами пункту 7 Порядку № 221 та перервати складання іспиту із повідомленням представників кадрової комісії щодо технічної несправності техніки та неможливості подальшого складання іспиту та скористатись правом на повторне призначення тестування в інший день.

В свою чергу, позивач таким правом не скористався та пройшов тестування повністю, відповівши на всі запропоновані 100 питань у строк, визначений для його складання.

Більш того, за даними «Деталі іспиту» позивачем завершено тестування достроково на 6 хвилин 34 секунди.

Заява позивача про проведення повторного тестування у зв`язку з тим, що під час його проходження відмічалась некоректна робота програмно-апаратного комплексу, на якому проводилось тестування, складена ним 06.03.2020, тобто через чотири дні після проходження тестування.

У розділі "Примітки" відомості про результати тестування, яка заповнювалась після завершення тестування, будь-які зауваження з боку позивача щодо процедури та порядку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (наявність технічного збою або поганого самопочуття) не зазначено.

Доказів звернення до лікаря зі скаргами на незадовільне самопочуття після проходження тестування позивачем суду не надано.

З огляду на вказане доводи позивача про наявність технічних збоїв під час проходження ним тестування та про прийняття першою кадровою комісією рішення № 231 від 10.04.2020 без врахування його заяви з цього приводу суд вважає безпідставними.

Щодо доводів позивача про дискримінацію прокурорів регіональних прокуратур через збільшення кількості тестових запитань при складанні іспиту суд зазначає таке.

Так, пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 221 передбачено, що Кадрова комісія може прийняти рішення про складання прокурорами іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки в один день.

На виконання вказаної норми Порядку проходження прокурорами атестації 20.02.2020 затверджено графіки проходження атестації прокурорами регіональних прокуратур з 02.03.2020 по 05.03.2020, відповідно до яких два етапи атестації проходитимуть в один день. Крім того, збільшена кількість питань до 6600.

Водночас, більшість питань для регіональних прокуратур є ідентичними з питаннями, які затверджено для проходження тестування прокурорами Генеральної прокуратури України, як| були оприлюднені в жовтні 2019 року. Таким чином, прокурори регіональних прокуратур мали можливість вивчати питання на протязі 4 місяців, а не 7 днів, як це передбачено пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 221.

Суд звертає увагу на те, що Конституційний Суд України у рішенні від 08.07.2003 № 15-рп/2003 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців" (справа про атестацію державних службовців) зазначив, що атестація є одним із способів перевірки та оцінки кваліфікації працівника, його знань і навичок. Вона передбачена частиною шостою статті 96 Кодексу законів про працю України, положення якого поширюються і на державних службовців з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про державну службу". Згідно з цією нормою атестацію можуть проводити власник або уповноважений ним орган. Такими органами відповідно до законодавства України є, зокрема, всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Атестація окремих категорій державних службовців передбачена й іншими законами України, зокрема й Законом України "Про прокуратуру".

Також необхідно зауважити, що міра втручання з боку держави у сферу приватного життя особи в аспекті професійної діяльності у даному випадку є повністю співставною із ступенем втручання держави з аналогічною метою у діяльність особи на посаді судді, що було визнано і законним, і конституційним згідно з висновком Конституційного Суду України від 20.01.2016 № 1-в/2016.

Таке втручання у даному конкретному випадку прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну ціль відновлення довіри суспільства до функціонування органів прокуратури України.

Тобто, атестація прокурорів визначена законодавцем та відбувається у спосіб і порядок, який є діючим і стосується усіх прокурорів, які виявили намір пройти атестацію, а тому не може вважатись протиправною чи такою, що носить дискримінаційний характер по відношенню до позивача.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 зазначає, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визначаючи таку практику допустимою, якщо додаткове унормування процесу ставить за мету не звузити обсяг прав і свобод, а уточнити зміст та регламентацію процедурних питань і окреслити загальні межі основоположних прав. Так, міра втручання з боку держави у сферу приватного життя особи в аспекті професійної діяльності у даному випадку є повністю співставною із ступенем втручання держави з аналогічною метою у діяльність особи на посаді судді, що було визнано і законним, і конституційним згідно з висновком Конституційного Суду України від 20.01.2016 № 1-в/2016.

Держава може встановлювати спеціальні вимоги (обмеження) до державних посадових осіб, критерії стосовно кандидатів і виборів на державні посади. Це випливає, зокрема, зі статті 7 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції, ратифікованої Україною 18.10.2006. У пункті 6 Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи від 25.12.2008 №1165 (1998) вказано, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя. У цьому контексті варто наголосити, що посадові особи повинні усвідомлювати публічний характер своєї діяльності та миритися із певними обмеженнями чи втручанням в окремі права. Крім того, ст. 1 Конвенцією Міжнародної Організації Праці № 11 про дискримінацію в галузі права та занять 1958 року встановлено, що будь-яке розрізнення, недопущення або перевага відносно певної роботи, що ґрунтується на її специфічних вимогах, дискримінацією не вважається.

Також при вирішенні порушеного питання необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, який у своєму рішенні від 07.07.2004 у справі № 1-14/2004 зазначає, що конституційний принцип рівності не виключає можливості законодавця при регулюванні трудових відносин встановлювати певні відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій, у тому числі вводити особливі правила, що стосуються підстав і умов заміщення окремих посад, якщо цього потребує характер професійної діяльності.

Як вже зазначалось судом, метою проведення атестації прокурорів є надання оцінки їхній професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності. Кожен з етапів атестації прокурорів має на меті проявити і оцінити різні аспекти його професійної підготовки і кваліфікації.

Суд зазначає, що результат складеного прокурором іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора є одним з етапів проходження атестації, тобто самостійним показником визначення рівня його професійної компетентності.

Під час проведення атестації Комісія вирішує питання відповідності прокурора здійснювати свої повноваження, а тому така особа повинна підтвердити свою відповідність за певними критеріями та відповідними показниками у тій послідовності, яку встановила Комісія.

Суд зазначає, що законодавець, ввівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, зазначив, які саме дії мають вчинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю.

При цьому, суд зауважує, що усі працівники прокуратури були поставлені в рівні умови продовження служби шляхом проходження атестації.

Позивач, подаючи заяву про намір пройти атестацію цілком і повністю був ознайомлений з умовами та процедурами проведення атестації та погодився на їх застосування. Тобто позивач розумів наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації та можливе звільнення із підстав, передбачених Законом № 113-IX.

Суд зазначає, що жодних доказів на підтвердження фактів прояву дискримінацій по відношенню до позивача ним не надано та позивачем фактично наведено лише його особисте ставлення до обставин спору.

Таким чином, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, зваживши всі аргументи та доводи сторін, суд вважає, що друга кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, приймаючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 113-ІХ.

Отже, позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 231 від 10 квітня 2020 року «Про неуспішне проходження прокурором відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Луганської області ОСОБА_1 атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Щодо незаконності наказу прокурора Луганської області № 524к від 30 квітня 2020 року про звільнення та доводів позивача про відсутність підстав для звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», суд зазначає таке.

Так, позивач посилається на відсутність у наказі правової визначеності підстав для його звільнення, а саме вказівка в тексті наказу на п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», яка передбачає звільнення у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, а також зазначення у наказі підставою звільнення рішення кадрової комісії № 231 від 10.04.2020.

Однак, суд зазначає, що позивач, подаючи заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію від 10.10.2019 був ознайомлений з умовами та процедурами проведення атестації та погодився на їх застосування. Тобто, позивач розумів наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації та можливе звільнення із підстав, передбачених Законом № 113-ІХ.

Законодавець, ввівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, зазначив, які саме дії мають вчинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю.

Підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113 встановлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Приймаючи наказ № 524к від 30.04.2020 прокурор Луганської області керувався статтею 11 Закону України «Про прокуратуру», якою передбачено його право приймати рішення про звільнення підпорядкованих йому прокурорів, та підпунктом 2 пункту 19 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".

Тобто, рішення про звільнення позивача з займаної посади прямо пов`язано з наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, а не з ліквідацією чи реорганізацією органу.

Таким чином, в даному випадку юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697 є не заверщення процесу ліквідації, реорганізації чи процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події зумовленою наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 .

Отже, доводи позивача про те, що його звільнено через ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури без настання таких подій суд відхиляє, оскільки судом встановлено, що підставою для звільнення є неуспішне проходження позивачем атестації, що є самостійною підставою для звільнення за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ прокурора Луганської області від 30 квітня 2020 року № 524к про звільнення ОСОБА_1 , є таким, що прийнятий у межах, спосіб та порядку, що визначені чинним законодавством, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача з займаної посади, відтак підстави для задоволення таких позовних вимог також відсутні.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідачі як суб`єкти владних повноважень, на яких частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довели суду правомірність оскаржених рішення та наказу, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

За приписами статті 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, рішення кадрової комісії, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено 18 листопада 2020 року.

Суддя Т.В. Смішлива