Рішення № 92954077, 19.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2020 р. Справа№200/5207/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріуполь-Авто» (ЄДРПОУ 05419643; 87531, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Макара Мазая, буд. 6) до Державної служби України з питань безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845; 01135, м. Київ, пр-кт Перемоги, буд. 14) в особі Управління Укртрансбезпеки в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Маріуполь-Авто» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з питань безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови від 10.04.2020 № 177164 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Управлінням Укртрансбезпеки в Донецькій області винесено постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу на Приватне акціонерне товариство «Маріуполь-Авто» за порушення абз. 3 ч. 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач вважає постанову протиправною у зв`язку з тим, що наявність протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу передбачена лише у тому разі, якщо транспортний засіб обладнаний тахографом. У даному випадку автобус Богдан, реєстраційний номер НОМЕР_1 , тимчасово не обладнаний тахографом, виробником не передбачене обладнання даного автобусу тахографом, тому відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографу до даного транспортного засобу не може бути порушенням діючого законодавства відповідно до п. 6.3 «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів».

В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, вмотивований тим, що за наслідками перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області було складено акт №185813 від 13.02.2020 у зв`язку з відсутністю у водія протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, який відповідно до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, повинен знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам. Враховуючи, що позивач зареєстрований у Донецькій області, акт № 185813 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 13.02.2020р. разом із супровідним листом № 6490/26/18-20 від 02.03.2020 було направлено на розгляд до Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області. За результатами розгляду справи прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 177164 від 10.04.2020 за порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За доводами відповідача, Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області при прийнятті оскарженого рішення дотримані всі вимоги чинного законодавства та, відповідно, останній діяв у порядку та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2020 вказану заяву залишено без руху та заявнику надано строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2020 позивачеві продовжено процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 20.10.2020.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2020 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 12.11.2020.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2020 судовий розгляд справи відкладено на 19.11.2020.

У визначений день учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились. Представниками сторін до суду подані клопотання про розгляд справи без їх участі.

Враховуючи, що всі учасники справи у судове засідання не з`явились, суд, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 205 КАС України, здійснює судовий розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ПрАТ «Маріуполь-Авто» є юридичною особою, зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 07.10.1997 за № 12741200000004405 (код ЄДРПОУ 05419643), юридична адреса: 87531, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Макара Мазая, буд. 6, основний вид діяльності 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

13.02.2020 на підставі Графіку проведення рейдових перевірок Управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області у період з 10.02.2020 по 16.02.2020 та направлення на перевірку від 07.02.2020 № 010043 співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області проводилась рейдова перевірка у м. Пологи, площа Привокзальна (а.с. 63-64).

Як вбачається з акту № 185813 від 13.02.2020, на вказаній ділянці співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області було перевірено транспортний засіб марки БОГДАН, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , який належить ПРАТ «Маріуполь-Авто», місцезнаходження: Донецька область, м.Маріуполь, вул. Макара Мазая, буд. 6 (а.с. 62).

В ході перевірки співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначено ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв`язку з відсутністю протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

При цьому, водій транспортного засобу з актом ознайомлений, від підпису та пояснень відмовився, про що свідчить відповідна відмітка в акті перевірки.

Відповідно до пункту 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006, яким передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення, та з урахуванням реєстрації власника транспортного засобу марки БОГДАН, номерний знак НОМЕР_1 , у Донецькій області, Управлінням Укртраснбезпеки в Запорізькій області акт № 185813 від 13.02.2020 відповідно до супровідного листа № 6490/26/18-20 від 02.03.2020 направлено на розгляд до Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області (а.с.61).

Після отримання акту № 185813 від 13.02.2020 Управлінням Укртраснбезпеки в Донецькій області було викликано позивача на 10.04.2020 для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт шляхом направлення 01.04.2020 засобами поштового зв`язку відповідно до списку №27 згрупованих поштових рекомендованих відправлень повідомлення № 28599/23/24-20 від 30.03.2020 (а.с.58-60).

На розгляд справи про застосування адміністративно-господарського штрафу щодо порушення, встановленого актом № 185813 від 13.02.2020, позивач або уповноважена особа не прибули, письмових пояснень чи заперечень не надали.

За результатами розгляду вказаної справи відповідачем прийнято постанову №177164 від 10.04.2020 про застосування до Приватного акціонерного товариства «Маріуполь-Авто» адміністративно-господарського штрафу в сумі 1 700, 00 грн. за порушення вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.25).

15.04.2020 на виконання положень Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006, копію постанови №177164 від 10.04.2020 відповідно до супровідного листа № 32509/23/24-20 від 14.04.2020 направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку відповідно до списку № 30 згрупованих поштових рекомендованих відправлень (а.с. 55-56).

Спірним питанням у даній справі є правомірність прийняття відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.04.2020 №177164.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абзацу 3 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:

- здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;

- здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;

- здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;

- проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт;

- здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється;

здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема управління Укртрансбезпеки у Донецькій області.

Статтею 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

В розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

За змістом пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2).

Згідно пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб`єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Згідно із пунктом 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Матеріали справи свідчать про те, що повідомленням від 30.03.2020 № 28599/23/24-20 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 10.04.2020 з 09-30 год. до 15-00 год.

Судом встановлено, що згідно з інформацією про відстеження пересилання поштових рекомендованих відправлень на Офіційному сайті Укрпошта повідомлення направлено на адресу позивача 01.04.2020 та 04.04.2020 воно надійшло до відділення зв`язку, проте не було вручене під час доставки, а вручене лише 10.04.2020 о 10-45 год.

Вказане свідчить, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення з 04.04.2020, проте вказаним правом не скористався, а 10.04.2020 будь-яких пояснень або заяв до відповідача, в тому числі і щодо перенесення дати розгляду справи, не направляв.

Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином і у встановлений спосіб повідомив позивача про дату, час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, та у зв`язку з неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання правомірно розглянув справу без її участі.

Щодо порушень, встановлених актом перевірки №185813 від 13.02.2020, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» стало твердження про відсутність на час проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, який повинен знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам.

Відповідно до положень статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Аналіз положень статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх пасажирських перевезень не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність .

Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі:

- установлення або заміни тахографа;

- ремонту тахографа;

- зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу;

- якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Відповідно до положень пункту 1.4 Інструкції № 385 ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції майстерні або механіка та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання.

Пунктом 2.7 Інструкції № 385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

У відповідності до п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно п. 6.3 Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

У відповідності до ст. 18 Закону № 2344 з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

У відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно ч. 3 ст. 10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Приписи п. «а» ч. 1 ст. 10 вказаної Конвенції, на думку суду, є універсальними для будь-якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.

В той же час, ведення тахографу передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі таких, протяжність маршруту яких становить понад 50 км.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що водії, які здійснюють перевезення на маршруті протяжністю понад 50 км, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо ТЗ не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Посилання позивача на ведення водієм індивідуальної контрольної книжки водія у зв`язку з відсутністю тахографа у транспортному засобі суд не приймає до уваги, оскільки, як встановлено в ході судового розгляду адміністративної справи, зазначена контрольна книжка співробітникам управління Укртрансбезпеки під час рейдової перевірки не надавалась. Будь-яких зауважень з приводу встановленого співробітниками управління Укртрансбезпеки порушення з боку водія транспортного засобу на момент перевірки і при складенні акту перевірки не надходило. Крім того, позивачем до суду не надано належних і допустимих доказів щодо відсутності тахографу у транспортному засобі.

Таким чином, зазначене у своїй сукупності спростовує доводи позивача щодо відсутності з його боку порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) та Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всі основні аргументи та докази, на яких ґрунтувалися доводи та заперечення сторін і які були надані до суду, судом розглянуто та оцінено в розрізі норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. Доводи позивача не спростовують правомірності спірного рішення відповідача та не дають суду підстав для визнання його протиправним.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.04.2020 № 177164, а, отже, позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, питання щодо судових витрат не вирішувалось.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Маріуполь-Авто» (ЄДРПОУ 05419643; 87531, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Макара Мазая, буд. 6) до Державної служби України з питань безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845; 01135, м. Київ, пр-кт Перемоги, буд. 14) в особі Управління Укртрансбезпеки в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19 листопада 2020 року.

Суддя С.В. Ушенко