Рішення № 92953929, 03.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2020 р. Справа№200/8497/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., за участю секретаря судового засідання Кульматицького Я.В., представників: позивача – Яковлєвої А.С. (підписант згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), відповідача – не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення податкового боргу на суму 2 264 229,36 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року Головне управління ДПС у Донецькій області (далі – позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (далі – відповідач) про стягнення коштів з рахунків у банківських установах, які обслуговують Приватне акціонерне товариство «Старокраматорський машинобудівний завод» в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 2 264 229,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 2 264 229,36 грн., який виник з підстав несплати самостійно задекларованих зобов`язань з податку на додану вартість, з орендної плати з юридичних осіб, з земельного податку з юридичних осіб та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. На теперішній час залишається несплаченою сума податкового боргу у розмірі 2 264 229,36 грн., у зв`язку з чим позивач просить її стягнути у судовому порядку.

Під час судового розгляду справи представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити.

Відповідачем надані пояснення, у яких зазначено, що відповідачем не заперечується сума податкового боргу, однак причиною несплати зазначених податкових зобов`язань є вкрай тяжке фінансове становище підприємства, що виникло внаслідок збігу низки об`єктивних обставин. У зв`язку з чим, представник відповідача просив відстрочити сплату податкового боргу на один рік.

Ухвалою суду від 22 вересня 2020 року відкрито провадження щодо розгляду даної адміністративної справи за правилами загального позовного провадження, з проведенням підготовчого провадження.

07 жовтня 2020 року ухвалою суду закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідач – Приватне акціонерне товариство «Старокраматорський машинобудівний завод» є юридичною особою, яка зареєстрована та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 05763642, місцезнаходження юридичної особи: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, 2; перебуває на податковому обліку в Краматорському управлінні Головного управління ДПС у Донецької області, про що свідчать Витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та ідентифікаційні дані. (а.с. 62-63).

Судом встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг у сумі 2 264 229,36 грн., а саме:

1. Податковий борг з податку на додану вартість (30 14010100) у сумі - 930445,67 грн. утворився у результаті несплати наступних нарахувань:

- 31.08.2020 - 18 002,00 грн. - нараховано згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість від 19.08.2020 № 9205518888 (а.с. 17);

- 30.07.2020 - 912 443,67 грн. - несплачений залишок за податковою декларацією з податку на додану вартість від 20.07.2020 №9171478924 (а.с. 18).

2. Податковий борг по орендній платі з юридичних осіб (50 18010600) у сумі - 277 668,14 грн. утворився у результаті несплати наступних нарахувань:

- 30.08.2020 - 39675,36 грн. - нараховано згідно з податковою декларацією з плати за землю від 14.02.2020 №9025986879 (а.с. 19-20);

- 30.07.2020 - 39675,36 гри. - нараховано згідно з податковою декларацією з плати за землю від 14.02.2020 №9025986879 (а.с. 19-20);

- 30.06.2020 - 39675,36 гри. - нараховано згідно з податковою декларацією з плати за землю від 14.02.2020 №9025986879 (а.с. 19-20);

- 29.06.2020 - 39675,36 гри. - нараховано згідно з податковою декларацією з плати за землю від 14.02.2020 №9025986879 (а.с. 19-20);

- 30.03.2020 - 39675,36 гри. - нараховано згідно з податковою декларацією з плати за землю від 14.02.2020 №9025986879 (а.с. 19-20);

- 01.03.2020 - 39675,36 гри. - нараховано згідно з податковою декларацією з плати за землю від 14.02.2020 №9025986879 (а.с. 19-20);

- 30.01.2020 - 39615,98 гри. - нараховано згідно з податковою декларацією з плати за землю від 15.02.2019 №9023475955 (а.с. 21-22).

3. Податковий борг по земельному податку з юридичних осіб (50 18010500) у сумі - 909 220,42 грн. утворився у результаті несплати наступних нарахувань:

- 30.08.2020 - 129 889,73 грн. - нараховано згідно податкової декларації з орендної плати від 14.02.2020 №9025980979 (а.с. 25-26);

- 30.07.2020 - 129 889,73 грн. - нараховано згідно з податковою декларацією з орендної плати від 14.02.2020 №9025980979 (а.с. 25-26);

- 30.06.2020 - 129 889,73 гри. - нараховано згідно з податковою декларацією з орендної плати від 14.02.2020 №9025980979 (а.с. 25-26);

- 29.06.2020 - 129 889,73 грн. - нараховано згідно з податковою декларацією з орендної плати від 14.02.2020 №9025980979 (а.с. 25-26);

- 30.03.2020 - 129 889.73 грн. - нараховано згідно з податковою декларацією з орендної плати від 14.02.2020 №9025980979 (а.с. 25-26);

- 01.03.2020 - 129 889,73 грн. - нараховано згідно з податковою декларацією з орендної плати від 14.02.2020 №9025980979 (а.с. 25-26);

- 30.01.2020 - 129 882,04 грн. - нараховано згідно з податковою декларацією з орендної плати від 18.02.2020 №9024528599 (а.с. 23-24).

4. Податковий борг по податку па нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (50 18010400) у сумі - 146 895.13 грн. утворився у результаті несплати наступних нарахувань:

- 29.07.2020 - 95 213,35 грн. - нараховано згідно з податковою декларацією з податку на нерухоме майно від 17.02.2020 №9027287105 та додатку №2 до вказаної декларації (а.с. (а.с. 33-34);

- 29.01.2020 - 2 400,93 грн. - нараховано згідно з податковою декларацією з податку на нерухоме майно від 15.05.2019 №9100432743 та додатку №2 до вказаної декларації (а.с. 31-32);

- 29.01.2020 - 49 280,85 грн. - залишок несплаченої суми, нарахованої згідно з податковою декларацією з податку на нерухоме майно від 19.02.2019 №9025621048 та додатку №2 до вказаної декларації (а.с. 29-30).

Доказів оскарження зазначених вище податкових повідомлень - рішень в адміністративному чи в судовому порядку суду не надано.

Заявлена сума заборгованості підтверджується інтегрованою карткою відповідача (а.с. 35-38).

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

З метою погашення податкового боргу податковим органом на адресу відповідача в установленому законом порядку було направлено податкову вимогу форми «Ю» від 17.01.2020 року № 1555-52 на суму 169498,43 грн., яка отримана відповідачем 04.02.2020 року (а.с. 16).

Таким чином, прийняті заходи податковим органом не призвели до погашення податкового боргу.

Відповідно до вимог статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Грошовим зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39 п.39.14. ст.39 Кодексу).

У відповідності до п. 14.1.137 статті 14 Податкового кодексу України орган стягнення – державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно підпункту 110.1 статті 110 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема: фінансову відповідальність (підпункт 111.1.1 п. 111.1 ст. 111 ПКУ).

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з Податковим кодексом України та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (підпункт 111.2 ст. 111 ПКУ).

Відповідно до підпункту 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

На підставі підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України слідує, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За приписами підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як зазначено у п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги те, що суму заборгованості у розмірі 2 264 229,36 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується даними облікової картки та розрахунком формування податкової заборгованості; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору, не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про відстрочення сплати податкового боргу на один рік, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

На підставі ч.3 ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, підставою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим адміністративним судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи.

Під встановленням або зміною способу чи порядку виконання судового рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, раніше встановленим судом.

Разом з тим, під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність виключних обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

Як встановлено судом зі змісту заяви, підставою для звернення до суду з заявою про розстрочення є скрутне матеріальне становище заявника.

Однак, суд зазначає, що питання розстрочення або відстрочення виконання рішення суду знаходяться в площинні процесуального права. Разом із тим підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), залежать від предмету спору, у межах спірних правовідносин.

Положеннями ст. 5 Податкового кодексу України, яка встановлює співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, визначено пріоритет понять, правил, термінів та положень цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування.

Отже, норми статті 100 Податкового кодексу України, якими врегульовано правила розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків є спеціальними нормами щодо доказів як підстав для відстрочення податкового боргу (п. 100.5 Податкового кодексу України) та порядку погашення податкового боргу (п.100.7 Податкового кодексу України).

При цьому, відповідно до пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1235 затверджено Перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що в даному випадку положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено підстави відстрочення боргового зобов`язання судом, однак вказані підстави не є вичерпними та мають застосовуватися в сукупності з нормами матеріального права, оскільки положеннями Податкового кодексу України, а саме ст. 100, врегульовано загальні підстави відстрочення грошового зобов`язання чи податкового боргу.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.02.2018 року у справі №805/1779/15-а.

Заявником до матеріалів справи додано копії балансів та звітів про фінансові результати підприємства за 2019 рік та за перше півріччя 2020 року, а також копії наказів щодо встановлення на підприємстві дводенного робочого тижня (а.с. 52-59).

Водночас, суд зазначає, що до матеріалів справи у якості підтвердження неможливості сплати податкового боргу заявником не надано.

Як передбачено приписами ч.4 ст. 378 КАС України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, суд, дослідивши надані заявником та наявні в матеріалах справи докази, зазначає, що останні не свідчать про наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду по справі №200/8497/20-а та не підтверджують відсутність у відповідача можливості сплатити податковий борг у розмірі 2 264 229,36 грн.

Враховуючи викладене, у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви відповідача про відстрочення сплати податкового боргу на один рік.

Враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Головного управління ДПС у Донецькій області до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення податкового боргу на суму 2 264 229,36 грн. – задовольнити повністю.

2. Стягнути з рахунків у банківських установах, які обслуговують Приватне акціонерне товариство «Старокраматорський машинобудівний завод» (код ЄДРПОУ 05763642, місцезнаходження юридичної особи: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. К. Гампера, 2) суму податкового боргу у розмірі 2 264 229 (два мільйони двісті шістдесят чотири тисячі двісті двадцять дев`ять) гривень 36 копійок.

Вступну та резолютивну частини рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 03 листопада 2020 року. Повне судове рішення складене 16 листопада 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.М. Чучко