Ухвала суду № 92953776, 18.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

18 листопада 2020 р.Справа №160/15152/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в м.Дніпрі в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову Акціонерного товариства «Дніпрогаз» у справі №160/15152/20 за позовною заявою Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз” до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича, третя особа – 1, що не заявляє самостійних вимог, на боці відповідача: Акціонерне товариство “Укртрансгаз”, третя особа – 2, що не заявляє самостійних вимог, на боці відповідача: Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз” до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича, третя особа – 1, що не заявляє самостійних вимог, на боці відповідача: Акціонерне товариство “Укртрансгаз”, третя особа – 2, що не заявляє самостійних вимог, на боці відповідача: Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, в якій позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича про поновлення вчинення виконавчих дій від 29.10.2020 року у ВП №62704083, №62863932, №62897924 (об`єднаних у зведене виконавче провадження №62865522), з примусового виконання наказів господарського суду Дніпропетровської області:

- у справі №904/2732/18, який виданий 07.08.2019 року (ВП №62704083);

- у справі № 904/5740/19, який виданий 12.08.2020 року (ВП №62863932);

- у справі № 904/5347/19, який виданий 18.08.2020 року (ВП №62897924).

Позовна заява обґрунтована протиправними діями приватного виконавця при поновленні вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях №№62704083, 62863932, 62897924. Спір виник з приводу виконання виконавцем виконавчого документу виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі № 160/10368/20.

Одночасно до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича про поновлення вчинення виконавчих дій від 29.10.2020 року у ВП №62704083, №62863932, №62897924 (об`єднаних у зведене виконавче провадження №62865522), з примусового виконання наказів господарського суду Дніпропетровської області:

- у справі №904/2732/18, який виданий 07.08.2019 року (ВП №62704083);

- у справі № 904/5740/19, який виданий 12.08.2020 року (ВП №62863932);

- у справі № 904/5347/19, який виданий 18.08.2020 року (ВП №62897924).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем вказано, що відповідач під час поновлення вчинення виконавчих дій керувався ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року «про відкриття апеляційного провадження», якою зупинено дію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року в справі №160/10368/20 та зазначена ухвала апеляційного суду була розцінена приватним виконавцем як акт правосуддя, яким зупинено виконання судового рішення. Разом з тим, як зазначає позивач, Третім апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 02.11.2020 року було надано роз`яснення, що зупинення дії ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року в справі №160/10368/20 не зупиняє її виконання. Також позивач вказує, що невиконання відповідачем вимог ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду про забезпечення позову у справ №160/10368/20 та поновлення вчинення виконавчих дій, свідчить про очевидні ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень. Також, за твердженням позивача, ухвала про забезпечення позову у справі №160/10368/20 була ухвалена з метою захисту прав фізичної особи на отримання заробітної плати та виплату аліментів. При цьому, суд встановив наявність існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів до ухвалення рішення у справі.

17 листопада 2020 року до суду від голови правління АТ "Дніпрогаз" надійшли доповнення до заяви про вжиття заходів забезпечення позову, в яких він вказує, що в заяві про вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначав, що відповідач не виконав ухвалу про забезпечення позову у справі №160/10368/20 та вчинив, без правових підстав, дії направлені на поновлення постанов у зведеному виконавчому проваджені №62865522, дія яких зупинена судом, що призвело до не виконання вимог Конституції України та вимог, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також, Позивач посилався на те, що ухвала про забезпечення позову у справі №160/10368/20 була ухвалена з метою захисту прав фізичної особи на отримання заробітної плати та виплату аліментів. Між тим, за твердженням позивача, 29.10.2020 року листом №4911Сл-4979-1020, а також від 06.11.2020 року №49107.2- Сл-5149-1120 АТ «Дніпрогаз» згідно діючого договору банківського рахунку направляло на адресу ПАТ «АБ «Укргазбанк» платіжні доручення про виплату заробітної плати працівникам підприємства та відрахувань з неї за жовтень 2020 року в сумі 13 065 000,00грн., але дані платіжні доручення не були виконані з посиланням на наявність арешту коштів за виконавчими провадженнями, накладеними відповідачем. Як вказує позивач, даний факт свідчить про продовження неправомірних дій відповідача по списанню коштів, призначених для виплати заробітної плати, внаслідок поновленням виконавчих дій за виконавчими провадженнями №62704083, №62863932, №62897924 (об`єднаними у зведене виконавче провадження №62865522), тобто продовжують порушуватись конституційні права працівників на своєчасне одержання винагороди за працю, яке передбачено ст. 43 Конституції України.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів доданих до позовної заяви, 03.09.2020 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив ухвалу про забезпечення позову у справі № 160/10368/20 та зупинив дію постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича в рамках здійснення виконавчих проваджень № 62704083, № 62863932, № 62897924 (об`єднаних у зведене виконавче провадження № 62865522), а саме:

-про відкриття виконавчого провадження № 62704083 від 03.08.2020 року з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2019 року в справі № 904/2732/18;

-про арешт коштів боржника від 03.08.2020 року з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2019 року в справі № 904/2732/18 за виконавчим провадженням №62704083;

-про стягнення з боржника основної винагороди від 03.08.2020 року з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2019 року в справі №904/2732/18 за виконавчим провадженням №62704083;

-про арешт майна боржника від 03.08.2020 року з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2019 року в справі №904/2732/18 за виконавчим провадженням №62704083;

-про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 03.08.2020 року з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2019 року в справі №904/2732/18 за виконавчим провадженням №62704083;

-про відкриття виконавчого провадження від 20.08.2020 року з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2020 року в справі №904/5740/19 за виконавчим провадженням №62863932;

-про стягнення з боржника основної винагороди від 20.08.2020 року з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2020 року в справі №904/5740/19 за виконавчим провадження №62863932;

-про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 20.08.2020 року з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2020 року в справі №904/5740/19 за виконавчим провадженням №62863932;

-про відкриття виконавчого провадження від 26.08.2020 року з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2020 року в справі №904/5347/19 за виконавчим провадженням №62897924;

-про стягнення з боржника основної винагороди від 26.08.2020 року з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2020 року в справі №904/5347/19 за виконавчим провадженням №62897924;

-про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 26.08.2020 року з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2020 року в справі №904/5347/19 за виконавчим провадженням №62897924 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Також, вищевказаною ухвалою суд заборонив приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Щербакову Ігорю Миколайовичу вчиняти будь-які дії по примусовому виконанню наказу господарського суду Дніпропетровської області про примусове виконання у справі №904/2732/18, який виданий 07.08.2019 року, наказу господарського суду Дніпропетровської області про примусове виконання у справі № 904/5340/19, який виданий 12.08.2020 року та наказу господарського суду Дніпропетровської області про примусове виконання по справі № 904/5347/19, який виданий 12.08.2020року - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, та зупинив стягнення на підставі наказу господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2019 року у справі №904/2732/18, виданого на виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.2019 року - до набрання законної сили рішенням по справі.

На виконання вищезазначеної ухвали адміністративного суду, 21 вересня 2020 року приватний виконавець Щербаков І.М. виніс постанову про зупинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні №62865522, до складу якого входять наступні виконавчі провадження - №62704083, №62863932, №62897924.

На ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2020р. по справі №160/10368/20 АТ «Укртрансгаз» та НАК «Нафтогаз України» подано апеляційні скарги.

Ухвалою від 19 жовтня 2020 року Третім апеляційним адміністративним судом у справі №160/10368/20 відкрито апеляційне провадження на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2020року у справі №160/10368/20 та абзацом 3 резолютивної частини даної ухвали задоволено клопотання АТ «Укртрансгаз» та зупинено дію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року в справі №160/10368/20.

29 жовтня 2020 року Приватний виконавець Щербаков Ігор Миколайович поновив вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях №62704083, №62863932, №62897924, про що виніс відповідні постанови.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до адміністративного суду у даній справі про визнання вищезазначених постанов про поновлення виконавчих дій у виконавчих провадженнях №62704083, №62863932, №62897924 протиправними та скасування цих постанов та з заявою про забезпечення позову.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів задля створення можливості реального виконання у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача (заявника).

Суд зазначає, що вищезазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача (заявника) та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.

У зв`язку з цим, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач (заявник), співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 р. у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 р. у справі № 826/10936/18.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Так, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 р. у справі № 826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.

В даному випадку, заявник звернувся з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича про поновлення вчинення виконавчих дій від 29.10.2020 року у ВП №62704083, №62863932, №62897924 (об`єднаних у зведене виконавче провадження №62865522), з примусового виконання наказів господарського суду Дніпропетровської області.

Водночас, оскільки, предметом позову є саме оскарження правомірності прийнятих приватним виконавцем постанов, тому забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних постанов, за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

При цьому, суд вважає невмотивованими посилання позивача на неможливість подальшого відновлення його прав та інтересів без вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, про які йдеться у заяві.

Подання адміністративного позову, предметом якого є скасування рішень, не є єдиним та беззаперечним доказом очевидної ознаки протиправності таких рішень суб`єкта владних повноважень.

У випадку встановлення в ході розгляду справи порушення прав позивача, їх відновлення, в даному випадку, можливе лише за наслідками розгляду такої справи по суті, що не може підміняти собою необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку та на даній стадії.

Отже, доводи заявника в обґрунтування заяви про забезпечення позову підлягають доведенню в подальшому в ході розгляду судом позовних вимог. Вирішення ж відповідного питання за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову фактично є передчасним вирішенням позовних вимог.

Таким чином, дослідивши встановлені обставини, проаналізувавши вищенаведені правові норми, судом не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або унеможливили б захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову чи утруднювали б відновлення таких прав при виконанні рішення у межах заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення адміністративного позову з підстав, які наведені заявником, а тому вимоги про забезпечення позову задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 150, 151,154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову Акціонерного товариства «Дніпрогаз» у справі №160/15152/20 за позовною заявою Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз” до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича, третя особа – 1, що не заявляє самостійних вимог, на боці відповідача: Акціонерне товариство “Укртрансгаз”, третя особа – 2, що не заявляє самостійних вимог, на боці відповідача: Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко