Рішення № 92953662, 19.11.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/12080/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньфур» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування повідомлення-рішення рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньфур» звернулось в суд із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Волинській області від 17 липня 2020 року №0001130402 на суму 105 491 грн 50 коп., №0001090402 на суму 92 795 грн 00 коп., №0001100402 на суму 66 033 грн 75 коп., №001120402 на суму 63 322 грн 50 коп. та №0001110402 на суму 33 262 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 09 червня 2020 по 17 червня 2020 року ГУ ДПС у Волинській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Волиньфур» з питань правомірності формування від`ємного значення податку на додану вартість за листопад 2019 року – квітень 2020 року та достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету за березень-квітень 2020 року, за результатами якої складено акт від 19 червня 2020 року № 8447/03-20-04-02/42986558. На підставі вказаного акту відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки не відповідають дійсності і є помилковим, а прийняті податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню оскільки в позивача наявний довгостроковий договір оренди біологічного матеріалу (норок), а не короткостроковий, як зазначив відповідач в акті перевірки. На момент проведення перевірки позивач не мав будь-яких операцій з отримання доходу і відповідно поетапного здавання робіт. Як наслідок, позивач не мав підстав для поетапного (помісячного) здавання робіт і відповідно поетапного формування податкових зобов`язання.

Ухвалою судді від 23 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 13 жовтня 2020 року відповідач пред`явлені позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що 09 січня 2020 року позивач уклав з ТзОВ «Профуна» договір оренди за №09/01-2020. Об`єктом оренди є біологічні активи, а саме: щенята норки в кількості 7 300 голів та вартістю 1 356 486 грн. Строк дії договору з 09.01.2020 по 31.12.2020. Отже, договір не відповідає критеріям довгострокового договору (контракту) визначеного в пункті 187.9 статті 187 Податкового кодексу України, так як укладений на строк менше 12 місяців.

Вважає, що висновки, викладені в акті перевірки відповідають дійсності, а прийняті податкові повідомлення-рішення відповідають закону.

Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що в період з 09 червня 2020 по 17 червня 2020 року ГУ ДПС у Волинській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Волиньфур» з питань правомірності формування від`ємного значення податку на додану вартість за листопад 2019 року – квітень 2020 року та достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету за березень-квітень 2020 року, за результатами якої складено акт від 19 червня 2020 року №8447/03-20-04-02/42986558.

Контролюючим органом було встановлено порушення пункту 187.1 статті 187, п.188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198, абз. «б» пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем:

- завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за березень 2020 року в сумі 74 236 грн;

- завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за квітень 2020 року в сумі 52 827 грн;

- завищено р. 21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься) до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)» у розмірі 33 262 грн за квітень 2020 року;

- донараховано податкові зобов`язання на загальну суму 50 658 грн за квітень 2020 року.

17 липня 2020 року ГУ ДПС у Волинській області прийняло податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0001130402 від 17.07.2020, за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статті 201 ПКУ податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 105 491,50 грн;

- №0001090402 від 17.07.2020, за порушення пункту 187.1, статті 187, пункту 188.1, статті 188, пункту 198.5, статті 198, абз. «б» пункту 200.4, статті 200, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 ПКУ зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 74 236 грн за звітний період березень 2020 року та застосовано штраф у розмірі 18 559 грн;

- №0001100402 від 17.07.2020, за порушення пункту 187.1, статті 187, пункту 188.1, статті 188, пункту 198.5, статті 198, абз. «б» пункту 200.4, статті 200, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 ПКУ зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 52 827 грн за звітний період квітень 2020 року та застосовано штраф у розмірі 13 206,75 грн;

- №0001120402 від 17.07.2020, за порушення пункту 187.1, статті 187, пункту 188.1, статті 188, пункту 198.5, статті 198, абз. «б» пункту 200.4, статті 200, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 ПКУ збільшено суму грошового зобов`язання на 50 658 грн та на підставі пункту 123.1. статті 123 ПКУ застосовано штраф у розмірі 12 664,50 грн;

- №0001110402 від 17.07.2020, за порушення пункту 198.3 статті 198 ПКУ зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 33 262 грн за звітний період квітень 2020 року.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із даним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що 09 січня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Профуна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньфур» було укладено договір оренди біологічних активів №90/01-2020.

Відповідно до п.1.1. договору Орендодавець (ТзОВ «Профуна») передає Орендарю (ТзОВ «Волиньфур»), а Орендар приймає за плату в тимчасове володіння й користування біологічні активи, а саме: щенята норки в кількості 7300 голів та вартістю 1 356 486 грн.

Згідно пункту 4.1.4. договору оренди №09/01-2020 від 09.01.2020 року Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю після закінчення строку оренди, орендованих норок в стані не гіршому від їх стану на момент передачі в оренду, з урахуванням амортизації.

Пунктом 1.8 договору передбачено, що строк оренди 12 місяців.

Пунктом 8.1 договору визначено, що договір діє з 09.01.2020 до 31.12.2020, а в частині обов`язків по розрахунках у разі не виконання їх орендарем та нанесення збитків орендодавцю – до повної сплати орендної плати та відшкодування збитків.

10 січня 2020 року укладено додаткову угоду №1 до договору оренди №09/01-2020 від 09.01.2020. Згідно умов даної додаткової угоди, сторони домовились змінити п.1.8 договору оренди від 09.01.2020 та виклали його в такій редакції: «1.8 Цей Договір діє з 09.01.2020 року до 31.01.2021 року, а в частині обов`язків по розрахунках у разі невиконання їх Орендарем та нанесення збитків Орендодавцю – до повної сплати орендної сплати та відшкодування збитків».

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» зазначено, ще: дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобов`язань, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визначення доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або двох чи більше операцій разом, якщо це випливає зі суті такої господарської операції (операцій).

Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг проводиться: 1) вивченням виконаної роботи; 2) визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані; 3) визначенням питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв`язку із наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на цю саму дату.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операцій відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Дохід, пов`язаний з наданням послуг, визнається виходячи із ступеня завершеності операції з наданням послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат.

Якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно визначений, то він відображається в бухгалтерському обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» зазначено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає поняття підприємства, де підприємство - це безпосередня, самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановлених законодавством.

У відповідності із вимогами пункту 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, дохід - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу.

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями

Відповідно підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, "витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)".

Згідно з підпунктів 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. В податковому обліку звітний період: місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік. Показники податкових декларацій формуються на підставі даних бухгалтерського обліку, тобто на даних відображених в первинних документах.

Відповідно до пункту 187.9 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Для цілей цього пункту довгостроковий договір (контракт) - це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.

За довгостроковими договорами дата виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту у замовника - це дата оформлення акта чи іншого первинного документу з приймання- передачі результату робіт чи надання послуг.

Отже, доводи відповідача, що договір оренди біологічних активів №90/01-2020 від 09.01.2020 не відповідає вимогам пункту 187.9 статті 187 Податкового кодексу України спростовуються наданими документами, а саме додатковою угодою №1 від 10.01.2020 до договору оренди №09/01-2020 від 09.01.2020.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління..

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваних повідомлень-рішень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, а податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2020 року №0001130402, №0001090402, №0001100402, №001120402 і №0001110402 визнанню протиправними та скасуванню

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 5 413,58 грн., сплачений згідно з платіжними дорученнями від 14.08.2020 №418 та від 15.09.2020 №456.

Керуючись статтями 9, 139, 243-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 17 липня 2020 року №0001130402, №0001090402, №0001100402, №001120402 та №0001110402.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код 43143484) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньфур» (45144, Волинська область, Рожищенський район, село Підгірне, вулиця Польова, будинок 1, ідентифікаційний код 42986558) судові витрати у розмірі 5 413 (п`ять тисяч чотириста тринадцять) гривень 58 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк