Рішення № 92953575, 19.11.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 листопада 2020 р. Справа № 120/6096/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Волинець В.М.,

представника відповідача: Сінгаєвської О.М.,

представника третьої особи: Кудрик Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування поставнов

в с т а н о в и в :

28.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання протиправними та скасування постанов.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.05.2019 року у справі №120/972/19-а його адміністративний позов до Козятинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задоволено. Зокрема, зобов`язано відповідача здійснити з 04.12.2018 року та з 01.01.2019 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, і виплатити недоплачені кошти щомісячного довічного грошового утримання.

31.07.2019 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень відкрито виконавчі провадження № 59675970 та № 59676236 з примусового виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.05.2019 року.

12.08.2020 року позивач надіслав відповідачу запит щодо виконання рішення суду від 07.05.2019 року, однак із відповіді на запит дізнався, що 31.10.2019 року державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень № № 59675970 та 59676236 відповідно до положень п. 11 ч.1 ст.39 та 40 Закону України «Про виконавче провадження».

На переконання позивача, обов`язковими умовами для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 11 частини першої ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», є необхідність дотримання вимог частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», з констатацією факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Водночас, рішення суду від 07.05.2019 року у справі №120/972/19-а не виконувалось з поважних причин, що підтверджується рішеннями Вінницького окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року у справі №120/3217/19-а, від 28.11.2019 року у справі 120/3445/19-а.

Вважаючи, що державним виконавцем безпідставно застосовані положення п.11 ч. 1 ст. 39 «Про виконавче провадження», в наслідок чого, винесено протиправні постанови про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 29.10.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

06.11.2020 року до суду надійшли матеріали на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 09.11.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, з урахування особливостей провадження визначених ст. 287 КАС України. Розгляд справи призначено на 19.11.2020 року.

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ПФУ у Вінницькій області.

16.11.2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому остання заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема вказала, що послідовність дій державного виконавця після вчинення яких останній виносить постанову про закінчення виконавчого провадження і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав, чітко визначено положеннями Закону, а саме:

- накладення на боржника штрафу та перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);

- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);

- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

При цьому, стаття 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що після вжиття вказаних дій, у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, та надіслання до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, просила у задоволенні адміністративного позову відмовити.

17.11.2020 року на адресу суду надійшли письмові пояснення третьої особи, у яких останій заперечує щодо задоволення адміністративного позову та вказує, що головним управлінням, в межах компетенції, в спосіб та у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року "Про погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду", в повному обсязі виконано рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/972/19-а, про що письмово повідомлено управління ДВС.

Позивач у судове засідання 19.11.2020 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Причини неявки в судове засідання суду не повідомив.

Представник відповідача та третьої особи заперечили щодо задоволення позовних вимог, з підстав викладених у заявах по суті та просили у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.05.2019 року у справі №120/972/19-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Козятинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задоволено. Зокрема, зобов`язано відповідача здійснити з 04.12.2018 року та з 01.01.2019 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, і виплатити недоплачені кошти щомісячного довічного грошового утримання.

10.07.2019 року Вінницьким окружним судом видано виконавчі листи № 120/972/19-а.

30.07.2019 року на адресу відповідача надійшла заява ОСОБА_1 про виконання вказаного судового рішення у примусовому порядку.

31.07.2019 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області відкрито виконавчі провадження № № 59675970, 59676236 з примусового виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.05.2019 року №120/972/19-а та надано боржнику строк 10 робочих днів для надання відповіді та документального підтвердження виконання рішення суду.

Листами Козятинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № № 1488/10.1.51/08 та 1489/10.1.51/08 від 05.08.2019 року головного державного виконавця повідомлено, що на виконання рішення суду добровільно здійснено перерахунок до відкриття виконавчих проваджень та нараховано різницю пенсії стягувача з 04.12.2018 року, виходячи із розміру суддівської винагороди судді із середньомісячним заробітком 39645 грн., з 01.01.2019 року, виходячи з розміру суддівської винагороди судді, із середньомісячним заробітком 43222,50 грн. Нараховану різницю за період 01.01.2018 року по 27.02.2019 року у розмірі 2933,55 грн та різницю за період з 04.12.2018 по 31.12.2018 року у розмірі 9786,90 грн. буде проведено в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", у зв`язку з чим просили закінчити виконавчі провадження №59675970 та №59676236 на підставі статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

13.09.2019 року на адресу Козятинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, з метою визначення правових підстав щодо завершення виконавчого провадження, направлено вимоги державного виконавця № 02.1-25/3, згідно яких зобов`язано боржника надати докази виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.05.2019 року по справі № 120/972/19-а (зокрема щодо внесення даного рішення суду до реєстру, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду") до відділу примусового виконання рішень у строк до 18.09.2019 року.

Листами Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № № 2548/10-1-51/08 та 2549/10-1-51/08 від 17.09.2019 року головного державного виконавця повідомлено, що боржником надано Пенсійному фонду України інформацію щодо судових рішень, винесених в період з 01.01.2018 по 31.12.2018, для формування реєстру судових рішень. Крім того, боржник неодноразово звертався до Пенсійного фонду України з проханням посприяти у вирішенні питання щодо формування реєстру судових рішень, за якими наявна сума невиплачених коштів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету у відповідності до вищевказаного порядку. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вчиняє всі залежні від нього дії для забезпечення виплати перерахованих пенсій згідно судових рішень, які винесені на користь пенсіонерів, у тому числі і ОСОБА_1

26.09.2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області у виконавчих провадженнях № № 59675970 та 59676236 винесено постанови про накладення на Козятинське об`єднане управління ПФУ Вінницької області штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин та зобов`язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів.

15.10.2019 року головним державним виконавцем винесено постанови у виконавчих провадженнях № № 59675970 та 59676236 про накладення на Козятинське об`єднане управління ПФУ Вінницької області штрафу у розмірі 10200 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин та зобов`язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів.

17.10.2019 року та 21.10.2019 року рішеннями Вінницького окружного адміністративного суду у справах № № 120/3218/19-а та 120/3217/19-а визнано протиправними та скасовано постанови головного державного виконавця від 26.09.2019 року про накладення штрафу у виконавчих провадженнях № № 59675970 та 59676236.

22.10.2019 року на адресу Козятинського відділення поліції Калинівського відділу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області головним державним виконавцем направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

31.10.2019 року головним державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень № № 59675970 та 59676236 відповідно до положень п. 11 ч.1 ст.39 та 40 Закону України «Про виконавче провадження».

07.11.2019 року та 28.11.2019 року рішеннями Вінницького окружного адміністративного суду у справах № № 120/3444/19-а та 120/3445/19-а визнано протиправними та скасовано постанови головного державного виконавця від 15.10.2019 року про накладення штрафу у виконавчих провадженнях № № 59675970 та 59676236.

Вважаючи, що постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 31.10.2019 року про закінчення виконавчих проваджень № № 59675970 та 59676236 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України вказано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Водночас, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Положеннями пунктів 1, 16, 22 частини 3 статті 18 Закону №1404 передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частина 4 цієї статті говорить, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

В силу положень пункту 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Частиною другою статті 63 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Положеннями частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Особливості відповідальності боржника за невиконання рішення, що зобов`язує його вчинити певні дії визначено у статті 75 Закону № 1404-VIII, якою передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Змістовний аналіз вищезазначених норм закону дає підстави для висновку, що звернення державного виконавця до компетентних органів із повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення, як кінцевий (найбільш суровий) захід відповідальності, застосовується лише у випадку попереднього накладення на боржника штрафу в основному та подвійному розмірі, встановлення нового строку для виконання судового рішення і попередження про кримінальну відповідальність за його безпідставне невиконання.

Тобто, обов`язковими умовами для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених у пункті 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, є необхідність виконання вимог частини третьої статті 69 та статті 75 Закону № 1404-VIII, з констатацією факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Водночас, недотримання відповідного алгоритму рішень та дій свідчить про відсутність правових підстав для закінчення виконавчого провадження за пунктом 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.

В обґрунтування правомірності оскаржуваних постанов про закінчення виконавчих проваджень, головний державний виконавець вказує, що при їх винесені дотримано послідовності та вчинено всі дії передбачені п.11 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII.

Однак, суд зауважує, що рішеннями Вінницького окружного адміністративного суду від 17.10.2019 року у справі №120/3218/19-а, від 21.10.2019 року у справі 120/3217/19-а, від 07.11.2019 року у справі 120/3444/19-а, від 28.11.2019 року у справі 120/3445/19-а скасовано постанови державного виконавця у виконавчих провадженнях № № 59675970 та 59676236 про накладення на Козятинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області штрафу в розмірі 5100 грн. та 10200 грн. за невиконання без поважних причин рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.05.2019 у справі № 120/972/19-а.

Водночас, вказаними судовими рішеннями констатовано, що невиконання пенсійним органом рішення суду відбувалось за наявності поважних причин, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, які належить позивачу, не є власністю позивача та не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.

Таким чином, факт скасування судом постанов державного виконавця про накладення на боржника штрафу з мотивів поважності причин невиконання судового рішення сам по собі унеможливлює закінчення виконавчого провадження на підставі положень пункту 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, оскільки таке скасування перериває обов`язковий алгоритм рішень та дій визначених статтями 63, 75 Закону № 1404-VIII та, як вже зазначалося, є необхідними для закінчення виконавчого провадження з цих підстав.

Крім того, скасування судом постанови головного державного виконавця про накладення на боржника штрафу унеможливлює закінчення виконавчого провадження за пунктом 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, суть якого зводиться саме до невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що оскаржувані постанови про закінчення виконавчого провадження є передчасними та винесені за відсутності визначених законом правових підстав.

Доводи представника третьої особи про виконання судового рішення суд оцінює критично, оскільки судове рішення присуджене на користь ОСОБА_1 , визначає обов`язок пенсійного органу виплатити недоплачені кошти щомісячного довічного грошового утримання.

В той же час, само по собі включення рішення суду у справі №120/972/19-а до реєстру рішень, відповідно до Порядку від 22 серпня 2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду " не є виконанням такого рішення, до моменту фактичного отримання коштів позивачем за таким рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Також, пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Таким чином, позов в частині оскарження постанов головного державного виконавця про закінчення виконавчого провадження належить задовольнити шляхом визнання протиправною та скасування постанови від 31.10.2019 № 59675970 та постанови від 31.10.2019 року №59676236.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.05.2019 року у справі 120/972/19-а, суд зазначає наступне.

Розділом IV КАС України врегульовано окремі процесуальні питання, пов`язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд який його ухвалив. Способи судового контролю за виконанням судового рішення встановлені нормами статей 382 - 383 КАС України.

Так, частиною першою статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Тобто, наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення у іншій справі.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Відтак, вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення в іншій адміністративній справі, на переконання суду задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про повернення на виконання відповідачу виконавчі листи за №120/972/19-а, суд зазначає наступне.

Частина 2 статті 41 Закону України №1404-VIII визначає, що у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Отже, у разі надходження до суду постанови про відновлення виконавчого провадження, в силу положень ст. 41 Закону України №1404-VIII, у суда виникає обов`язок з направлення виконавчих документів до виконання, а відтак така вимога не підлягає окремому окресленню в судовому рішення, оскільки такий обов`язок виникає в силу Закону.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відтак, перевіривши основні доводи сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвської Ольги Миколаївни від 31.10.2019 року про закінчення виконавчих проваджень №59675970 та №59676236.

Стягнути на корить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1681,60 грн. (одна тисяча вісімдесят одна гривня шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (а/с 391, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 43316784)

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 19.11.2020 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович