Рішення № 92952681, 16.11.2020, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа№329/705/20

Провадження № 2/329/225/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року смт Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Ломейка В.В., при секретарі судових засідань Богдан І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чернігівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», представник позивача Гребенюк Олександр Сергійович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом в якому зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим ним була підписана анкета-заява № б/н від 27.04.2006 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 7500,00 грн. на підставі п.п. 3.2, 3.3 Договору.

Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 30.06.2020 перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 136370,76 грн., яка складається з наступного: 6718,00 грн. - заборгованість за кредитом; 129 652,76 грн. - заборгованість по процентам за період з 27.04.2006 по 31.03.2018. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «Приватбанк». У зв`язку з цим представник позивача просить стягнути з відповідача вищезазначену суму заборгованості та понесені судові витрати у розмірі 2102 грн.

Ухвалою судді Чернігівського районного суду Запорізької області від 06 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі, учасників справи повідомлено, що розгляд даної цивільної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому з позовними вимогами не згоден, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Просить у позові відмовити застосувавши строк позовної давності. Зазначив, що згідно наданої позивачем довідки про видані картки строк дії перевипущеної картки становить до останнього дня 02.2016 року. Вважає, що позивач звернувся до суду з позовом з порушенням строків позовної давності. Крім того, зазначає, що останній платіж в погашення кредитної заборгованості він здійснив 16 квітня 2014 року на суму 7000 грн. Після цього щомісячні виплати заборгованості за договором припинив. Згідно умов договору відповідач зобов`язаний сплачувати щомісячне погашення заборгованості за кредитним договором до 25 числа кожного місяця. Зазначив, що з 25 травня 2014 року розпочався перебіг визначеного законодавством трирічного строку позовної давності, який закінчився 25 травня 2017 року. Послався на правовий висновок, який міститься в поставної ВСУ від 08.11.2017 № 6-2891цс16, що автоматичне погашення заборгованості з картки та списання процентів за кредитом не може вважатися визнання ним боргу, що перериває перебіг позовної давності, оскільки жодних дій, якій б свідчили про визнання ним своїх зобов`язань не вчиняв (а.с. 72-75).

Від представника позивача АТ КБ «Приватбанк» надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 27.04.2006 року. Із заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчив, що згоден з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правила банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Також з анкети-заяви чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3% (36% на рік). Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Крім того, позивачем надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Вважає, що строк позовної давності при зверненні до суду дотримано, оскільки згідно пункту 9.12 УіП договір діє впродовж 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі вказаного строку одна із сторін не проінформує іншу про припинення дії кредитного договору, він автоматично лонгується на такий же строк. Зазначає, що кредитний договір чинний та продовжує свою дію, обставини, на яку посилається відповідач не відповідають дійсності. Також вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором, а отже позов просить задовольнити в повному обсязі (а.с. 107-114).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, відзив відповідача на позовну заяву, відповідь позивача на відзив, вивчивши матеріали цивільної справи, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи в їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з вимог ст.ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим ним була підписана анкета-заява № б/н від 27.04.2006 року (а.с. 23).

У вказаній заяві сторонами погоджено, що позичальник за користування кредитним лімітом буде сплачувати відсотки за базовою ставкою у розмірі 3 % на місяць, які нараховуються на залишок заборгованості за кредитом з розрахунку 360 днів у році (а.с 23-зворот). Отже, відсотки за користування кредитними коштами погоджені між сторонами у заяві клієнта.

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі 2000 грн., що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 7500,00 грн. на підставі п.п. 3.2, 3.3 Договору (а.с.21).

Згідно з розрахунком заборгованості доданого до позову, заборгованість відповідача за договором № б/н від 27.04.2006 року станом на 30.06.2020 року становить 651 893,10 грн. та складається з наступного: 6718,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 640102,90 грн. - загальний залишок заборгованості за відсотками; 5072,20 грн. - нарахована пеня; 0,00 нарахована комісія (а.с. 5-13).

У зв`язку з тим, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 136 370,76 грн., яка складається з наступного: 6718,00 грн. - заборгованість за кредитом; 129 652,76 грн. - заборгованість по процентам за період з 27.04.2006 по 31.03.2018.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 1056-1 ЦК України визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до частини 4 статті 1056-1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі №347/1910/15-ц.

З наданого банком розрахунку заборгованості за договором № б/н від 27.04.2006 року станом на 30.06.2020 року процентна ставка змінювалася з 01.01.2013 по 31.08.2014 становить 30%, з 01.09.2014 по 31.05.2015 - 34,8%, а починаючи з 01 квітня 2015 року по 30.06.2020 року банк почав застосовувати підвищену процентну ставку - 43,20% річних за користування кредитними коштами (а.с. 5-13).

Позивачем не доведено та в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач був повідомлений про зміну процентної ставки, давав згоду на її зміну банком.

Вирішуючи питання щодо клопотання відповідача про застосування у справі строків позовної давності, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною четвертою ст. 267 ЦК України, передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Статтею 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Зі змісту наведених вище правових приписів ст. 264 ЦК України можна зробити висновок, що переривання строку позовної давності шляхом вчинення відповідних дій можливе лише у випадку, якщо такі дії вчинені до закінчення строку позовної давності.

У відповіді на відзив представник позивача погоджується з тим, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором.

Таким чином, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами до 25 числа кожного місяця, то початок перебігу строку позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислюватися з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником зобов`язання.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Також, з цього приводу Великою Палатою Верховного Суду була висловлена правова позиція (постанова від 28.03.2018 року № 444/9519/12), відповідно до якої, якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

З розрахунку заборгованості за договором б/н від 27.04.2006 року, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 станом на 30.06.2020 року, вбачається, що останнім днем платежу ОСОБА_1 є 07.12.2017 року в сумі 44,68 грн. (а.с.12).

Проте, згідно із випискою за договором № б/н станом на 15.07.2020 року, платіж 07.12.2017 р. в сумі 44,68 грн. зроблений у якості автоматичного погашення простроченої заборгованості (а.с. 14-зворот), тобто поза волевиявленням відповідача, а останнім днем платежу проведеного особисто ОСОБА_1 за своїм волевиявленням є 16.04.2014 р. в сумі 7000 грн. (а.с. 16), після чого щомісячні виплати заборгованості за договором припинив.

Таким чином, позивачем не доведено, а у суду відсутні належні та допустимі докази для висновку, що відповідач добровільно здійснив погашення заборгованості 07.12.2017 року, тобто те, що відбулось переривання строків позовної давності.

Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема автоматичне списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Такі правові висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 та Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 191/2478/15-ц (провадження № 61-2501св18).

Оскільки, відповідачем було здійснено останній платіж за кредитним договором 16 квітня 2014 року в сумі 7000грн., наступний щомісячний платіж відповідач повинен був провести наступного місяця до 25 числа. Оскільки відповідач порушив свої зобов`язання за кредитним договором, то в даному випадку, перебіг строку позовної давності почався з 25 числа наступного місяця, тобто з 26 травня 2014 року.

Таким чином, строк позовної давності щодо звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості з відповідача закінчився 26 травня 2017 року. Проте, позивач звернувся до суду лише 03 вересня 2020 року, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції Чернігівського районного суду Запорізької області, тобто таке звернення відбулось поза межами строку позовної давності.

При цьому суд враховує відсутність будь-яких належних доказів того, що сторони погоджували більший, ніж визначено законодавством, строк позовної давності.

Крім того, з наданої позивачем довідки вбачається, що строк дії кредитної картки № НОМЕР_1 , виданої ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 27.04.2006 року встановлено термін дії до останнього дня 02.2016 року. Доказів того, що відповідач звертався до установи банку з заявою про перевипуск картки, тобто надання картки з новим строком дії, а також, що таку картку він отримав, представником позивача надано не було.

Згідно з ч.3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Вищевикладені обставини, свідчать про те, що позивачем, при зверненні до суду, пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір з відповідача стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, ст. ст. 3, 256, 260, 261, 265, 267, 509, 526, 527, 530, 536, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», представник позивача Гребенюк Олександр Сергійович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Ломейко