Рішення № 92949113, 17.11.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/2378/20

Провадження №2/0203/914/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2020 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

з участю:

-представника позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Швецова Надія Володимирівна, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права власності на майно у порядку спадкування за заповітом,

у с т а н о в и в:

1. 03 липня 2020 року позивачка звернулася до суду з позовом до Дніпровської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Швецова Н.В., про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права власності на майно у порядку спадкування за заповітом. Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що подружжю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належала квартира АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_3 склала на користь позивачки заповіт. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після смерті останнього спадщину фактично прийняла ОСОБА_3 , мешкаючи у квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 також померла, після чого позивачка звернулася до третьої особи із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право власності на неї, проте їй було видано свідоцтво про право на спадщину лише стосовно половини спадкової квартири. У решті позивачці було відмовлено через те, що з правоустановчого документа незрозуміло, чи дійсно ОСОБА_4 був співвласником квартири. Крім того, підставою для відмови стало непідтвердження факту прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті чоловіка. Ви кладені обставини стали причиною звернення позивачки до суду з позовом про встановлення факту належності ОСОБА_4 половини спадкової квартири, встановлення факту прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_4 , визнання за нею права власності на решту спадкової квартири за заповітом (а.с.а.с. 1 - 5, 43).

2. 21 жовтня 2020 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (а.с. 102).

3. У судовому засіданні представник позивачки підтримав позов у повному обсязі, пояснивши, що подружжю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частках належала квартира АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_3 склала на користь позивачки заповіт. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після смерті останнього спадщину фактично прийняла ОСОБА_3 , мешкаючи у квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 також померла, після чого позивачка звернулася до третьої особи із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право власності на неї, проте їй було видано свідоцтво про право на спадщину лише стосовно половини спадкової квартири. У решті позивачці було відмовлено через те, що з правоустановчого документа незрозуміло, чи дійсно ОСОБА_4 був співвласником квартири. Крім того, підставою для відмови стало непідтвердження факту прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті чоловіка.

4. Представник відповідача до суду не з`явився, був повідомлений належним чином. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності з викладеними обставинами дає суду підстави для застосування положень частини 4 статті 223, статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).

5. Третя особа до суду також не з`явилася, звернувшись з клопотанням про розгляд справи за його відсутності (а.с. 61).

6. 17 листопада 2020 року у засіданні суд постановив ухвалу про розгляд справи у заочному порядку.

7. Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, показання свідків, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

8. Судом встановлено, що подружжю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого за розпорядженням Будівельно-монтажного тресту №17 від 16.03.1993 №П-59, належала квартира АДРЕСА_1 (а.с.а.с. 7, 10, 23).

9. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер (а.с. 14).

10. 04 вересня 2013 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла усе належне їй майно позивачці (а.с.а.с. 20, 21).

11. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла (а.с. 15).

12. 25 травня 2016 року позивачка як спадкоємець за заповітом звернулася до третьої особи із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с. 65-звор.).

13. 04 липня 2017 року позивачка як спадкоємець за заповітом звернулася до третьої особи із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 (а.с. 81-звор.).

14. Того ж дня третя особа своєю постановою відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю доказів того, що ОСОБА_4 був співвласником квартири, а також прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті чоловіка (а.с. 83).

15. 28 липня 2017 року позивачка як спадкоємець за заповітом звернулася до третьої особи із заявою про видачу їй свідоцтва про право власності на 1/2 частину спадкової квартири після смерті ОСОБА_3 (а.с. 84).

16. Того ж дня позивачці було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно з яким вона набула право власності на 1/2 частину спадкової квартири після смерті ОСОБА_3 (а.с. 97-звор.).

17. Того ж дня третя особа своєю постановою повторно відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину у решті спадкового майна у зв`язку з відсутністю доказів того, що ОСОБА_4 був співвласником квартири, а також прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті чоловіка (а.с.а.с. 99-звор., 100).

18. Відповідно до частин першої, другої статті 524 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

19. Згідно з частиною першою статті 529 ЦК 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

20. Ураховуючи зміст приведених норм, суд доходить висновку про те, що після смерті ОСОБА_4 спадщина на 1/2 частину спадкової квартири відкрилася лише для одного спадкоємця його майна - ОСОБА_3 (дружина).

21. За правилами, встановленими статтею 548, частинами першою, другою статті 549 ЦК 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Зазначена в цій статті дія повинна бути вчинена протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

22. Судом встановлено, що подружжю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого за розпорядженням Будівельно-монтажного тресту №17 від 16.03.1993 №П-59, належала квартира АДРЕСА_1 . Той факт, що саме ОСОБА_4 був співвласником квартири підтверджується змістом вказаного свідоцтва, у якому крім його прізвища зазначені і його ініціали.

23. Крім того, суд встановив, що після смерті чоловіка ОСОБА_3 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, що виразилося у її проживанні у квартирі та переоформленні на своє ім`я особових рахунків (а.с.а.с. 11, 36).

24. Викладене свідчить про те, що позов у частині встановлення фактів, що мають юридичне значення, обґрунтований, отже має бути задоволений.

25. Зважаючи на доведений факт прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті чоловіка, суд також доходить висновку й про перехід права власності на спадкове майно до ОСОБА_3 у розумінні частини другої статті 548 ЦК 1963 року.

26. Частиною 1 статті 1222 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

27. Таким чином, зважаючи на складений ОСОБА_3 заповіт, після її смерті залишився лише один спадкоємець спірної квартири - позивачка.

28. За змістом статей 1268, 1270 ЦК спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначена дія повинна бути вчинена протягом шести місяців від дня відкриття спадщини.

29. Судом було встановлено, що позивачка у шестимісячний строк від дня смерті спадкодавця звернулася до нотаріальної контори з відповідною заявою, отже прийняла спадщину, у розумінні приведеної норми.

30. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

31. Аналізуючи факти, встановлені у судовому засіданні в їх сукупності, співвідношуючи їх зі змістом приведених норм, суд доходить висновку про те, що позов у частині визнання права на спадкове майно також підлягає задоволенню, оскільки позивачка прийняла спадкове майно після смерті ОСОБА_3 і є єдиною спадкоємицею за заповітом.

32. Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 209 - 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 - 265, 280 - 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) до Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код - 26510514; 49000, Україна, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75), третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Швецова Надія Володимирівна, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права власності на майно у порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Установити той факт, що 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого за розпорядженням Будівельно-монтажного тресту №17 від 16 березня 1993 року №П-59, належали ОСОБА_4 .

Установити факт прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_4 та була успадкована ОСОБА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третьою особою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складено 18 листопада 2020 року.

Суддя М.О. Католікян